Постанова № 44488855, 26.05.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року 11 год. 00 хв. Справа № 808/2511/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Каракуші С.М.

за участю секретаря Рибакової М.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Бондаренко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області

про: скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - ТУДСА України в Запорізькій області або відповідач) про:

1) визнання протиправним наказу № 57-ос «Про зміну розміру доплати за вислугу років суддів Мелітопольського міськрайонного суду» від 30.03.2015 в частині встановлення судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Фоміну В.А. в розмірі 60 % посадового окладу як особі, яка має стаж роботи 26 років 04 місяці 14 днів;

2) зобов'язання скасувати зазначений наказ в цій частині та видати наказ про встановлення судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Фоміну В.А. доплати за вислугу років в розмірі 70 % посадового окладу як особі, яка має стаж роботи більше 30 років (31 рік 10 місяців 27 днів станом на 30.03.2015).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при встановленні розміру щомісячної доплати за вислугу років відповідно до стажу роботи відповідачем неправомірно не враховані половина строку навчання за денною формою навчання у вищих юридичних закладах (2 роки 2 місяці 29 днів), період проходження строкової військової служби (2 роки 2 місяці 4 дні) та час роботи на посаді стажиста Заводського та Шевченківського районних народних судів м. Запоріжжя з 03.08.1987 по 13.11.1988 (1 рік 1 місяць 8 днів), у зв'язку з чим щомісячна доплата за вислугу років встановлена у розмірі 60 % посадового окладу за стаж роботи більше 25 років, а не 70 %, як повинно бути з урахуванням стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, 31 рік 10 місяців 27 днів. Також, посилаючись на положення статті 22 Конституції України, яка передбачає що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсяг існуючих прав і свобод, та положення статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка не передбачає перерахунок вже наявного до набрання чинності цим законом стажу, позивач зазначає, що відповідачем фактично здійснено такий перерахунок.

В судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити та надав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити та пояснила, що у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», яким викладено у новій редакції Закон України «Про судоустрій і статус суддів», ТУДСА України в Запорізькій області проведено перегляд стажу роботи на посаді суддів місцевих судів Запорізької області у відповідності до частини 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та видано накази про зміну розміру доплати за вислугу років суддям місцевих загальних судів Запорізької області, у тому числі оскаржуваний позивачем в частині наказ. Вказуючи на те, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено вичерпний перелік посад, стаж роботи на яких дає право на встановлення суддям доплати за вислугу років, норми зазначеного закону щодо визначення стажу роботу судді не визнано неконституційними або такими, що не підлягають застосуванню, представник відповідача зазначила, що при прийнятті наказу від 30.03.2015 № 57-ос «Про зміну розміру доплати за вислугу років суддів Мелітопольського міськрайонного суду» ТУДСА України в Запорізькій області керувалось виключно чинним законодавством.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в Збройних Силах СРСР у період з 11.04.1980 по 15.06.1982 (а.с. 9-10).

У 1987 році позивач закінчив Харківський юридичний інститут ім. Ф.Е. Дзержинського за спеціальністю правознавство, що підтверджується копією диплома НОМЕР_1, виданому 29.06.1987 (а.с. 11).

Період навчання в інституті з 1983 року по 1987 рік.

Наказом Запорізького обласного відділу юстиції від 03.08.1987 № 79 позивача призначено стажистом народного судді Заводського районного народного суду м. Запоріжжя з 03.08.1987 з оплатою 75 % ставки народного судді (а.с 16).

Наказом Запорізького обласного відділу юстиції від 12.08.1988 № 2/71 для подальшого проходження стажування позивача переведено до Шевченківського районного народного суду (а.с 17).

13.11.1988 позивач обраний народним суддею Шевченківського районного народного суду м. Запоріжжя та з 14.11.1988 приступив до виконання обов'язків судді, що підтверджується копіями протоколу районної в місті виборчої комісії від 13.11.1988 та випискою з наказу Запорізького обласного управління юстиції від 15.11.1988 № 1/39 (а.с. 12, 18).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 задоволено позов ОСОБА_1 до ТУДСА України в Запорізькій області, визнано незаконною відмову у зарахуванні позивачу до стажу державної служби роботу на посаді стажиста Заводського та Шевченківського районних народних судів м. Запоріжжя та зобов'язано ТУДСА України в Запорізькій області зарахувати судді Фоміну В.А. до стажу державної служби час роботи на посаді стажиста Заводського та Шевченківського районних народних судів м. Запоріжжя з 03.08.1987 по 13.11.1988. (а.с. 28-31)

На даний час позивач працює на посаді судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області та обіймає посаду голови цього суду.

Загальний стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді станом на 30.03.2015 становив 26 років 4 місяці 16 днів.

30.03.2015 відповідачем прийнято наказ № 57-ос «Про зміну розміру доплати за вислугу років суддів Мелітопольського міськрайонного суду», яким ОСОБА_1 з 28.03.2015 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 60 % посадового окладу за стаж роботи більше 25 років (26 років 04 місяці 14 днів).

Як зазначено у наказі, він прийнятий у зв'язку із набранням з 28.03.2015 чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-VIII та на підставі пунктів 2,5 статті 133, статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 12.02.2015.

Вважаючи протиправним зазначений наказ щодо визначення вислуги років та відповідно встановлення щомісячної доплати за вислугу років без врахування періоду проходження строкової військової служби, половини строку періоду навчання за денною формою навчання у вищому юридичному закладі та часу роботи на посаді стажиста судді, позивач звернувся до суду.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

28.03.2015 набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192-VIII від 12.02.2015, яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено у новій редакції.

Розмір суддівської винагороди, її складові, а також визначення стажу роботи судді, у тому числі посади, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді, врегульовані статтями 133 і 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон).

Частиною 1 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат (частина 3 статті 133 Закону).

Згідно з абзацом першим частини 5 статті 133 Закону, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Вичерпний перелік посад, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді, визначений частиною 1 статті 135 Закону.

Так, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Враховуючи, що суддівська винагорода регулюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, щомісячна доплата за вислугу років є складовою частиною суддівської винагороди, розмір якої визначається відповідно до стажу роботи на посаді судді, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржуваний позивачем в частині встановлення йому розміру щомісячної доплати за вислугу років наказ відповідачем правомірно визначено стаж роботи ОСОБА_1 виходячи з фактичної роботи на посаді судді, оскільки статтею 135 Закону не передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується період проходження строкової військової служби та половина строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі, а також час перебування на державній службі.

Статтею 8 Конституції України визначено, що Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно зі статтею 147 Конституції України, єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

На даний час положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо визначення суддівської винагороди, у тому числі визначення стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячної доплати за вислугу років, як складової частини суддівської винагороди, не визнані неконституційними, також відносно них відсутнє офіційне тлумачення Конституційного Суду України, у зв'язку з чим посилання позивача на нормативно-правові акти щодо визначення стажу роботи судді, які діяли до 28.03.2015, та положення статей 22 і 58 Конституції України суд вважає необґрунтованими.

Також суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що до стажу роботи на посаді судді зараховується половинна строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, що було передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та довічне утримання суддів», оскільки пункт 3-1 зазначеної постанови передбачав зарахування такого періоду лише до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, а не до стажу роботи для визначення розміру щомісячної доплати за вислугу років працюючому судді.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що наказ ТУДСА України в Запорізькій області від 30.03.2015 № 57-ос щодо встановлення позивачу з 28.03.2015 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 60% посадового окладу за стаж роботи більше 25 років (26 років 04 місяці 14 днів) прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Каракуша