Постанова № 44488736, 28.04.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2015 р. Справа № 805/994/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Христофоров А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Маріупольського виробничого підприємства “Азовреле” Українського товариства глухих до Жовтневої об’єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення № 192-25 від 04.03.2014 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Маріупольське виробниче підприємство “Азовреле” Українського товариства глухих, звернувся до суду з позовною заявою до Жовтневої об’єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення № 192-25 від 04.03.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що прийнята відповідачем податкова вимога від 04.03.2014 року № 192-25 про стягнення податкового боргу на суму 1 222 128,31 гривень є недійсною та підлягає скасуванню відповідно до статті 55 Податкового кодексу України, як надіслане без законних підстав.

Предстаник позивача у судове засідання не з’явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Через канцелярію суду надав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2015 року позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник відповідача через канцелярію суду надав письмові заперечення відповідно до яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та просив суд судове засідання призначене на 28.04.2015 року провести без участі представника відповідача.

З огляду на те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, що стосуються спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач, Маріупольське виробниче підприємство “Азовреле” Українського товариства глухих (вул. Сєрова, буд. 1а, м. Маріуполь, Донецька область, 87528, код ЄДРПОУ 05539714), зареєстроване як юридична особа, є платником податку на додану вартість, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідач, Жовтнева об’єднана державна податкова інспекція м. Маріуполяч Головного управління Міндоходів у Донецькій області, - є суб’єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження надані йому Податковим кодексом.

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Як вбачається з заперечень представника відповідача, Жовтневою ОДПІ м. Маріуполя ГУ Міндоходів проводилась планова виїзна перевірка МВП «Азовреле» УТОГ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 р., за результатами якої було складено акт № 792/23-2/05539714 від 06.04.2009 р. На підставі результатів акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення № 0000502342/0 від 16.04.2009 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 197 020,00 гривень та донарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 98 510,00 грн. Зазначене податкове повідомлення було вручено головному бухгалтеру 16.04.2009 р.

Позивачем була оскаржена вищезазначена податкове повідомлення – рішення було оскаржено до Донецького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.03.2013 р. по справі № 805/1074/13-а позовну заяву Маріупольського виробничого підприємства “Азовреле” Українського товариства глухих до Маріупольського виробничого підприємства “Азовреле” Українського товариства глухих до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання частково нечинним податкового повідомлення – рішення № 0000502342/0 від 16.04.2009 року залишено без розгляду.

Відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка МВП «Азовреле» УТОГ з питань дотримання нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за період з 01.10.2007 р. по 30.11.2009 р., яка виникла за рахунок від’ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась за період з 01.10.2007 р. по 30.11.2009 р., за результатами якої було складено акт № 254/07-213/05539714 від 12.02.2010 р. На підставі результатів акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення – рішення від 25.02.2010 р. № 0000050700/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 398 792,00 гривень та донарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 197 060,30 гривень, та № 0000040700/0 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 220 512,00 гривень. Зазначені податкові повідомлення були направлено на адресу позивача рекомендованим листом та отримані уповноваженою особою позивача.

Податкове повідомлення – рішення від 25.02.2010 р. № 0000050700/0 та № 0000040700/0 були оскаржені позивачем у судовому порядку до Донецького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.03.2013 р. по справі № 805/1075/13-а позовні вимоги Маріупольського виробничого підприємства “Азовреле” Українського товариства глухих до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 25 лютого 2010 року №0000050700/0, №0000040700/0 залишено без розгляду.

Визначені у податкових повідомленнях – рішеннях від 16.04.2009 р. № 0000502342/0, від 25.02.2010 р. № 0000050700/0 та № 0000040700/0 зобов’язання позивачем у добровільному порядку на сплачені.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори відповідно до законів України.

Згідно п. 1.1. ст. 1 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.п. 56.17.5 п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу Українивстановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України,- у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п.п. 14.1.175 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Суд звертає увагу, що рішення прийняті судом ща результатами розгляду справ щодо оскарження податкових повідомлень – рішень від 16.04.2009 р. № 0000502342/0, від 25.02.2010 р. № 0000050700/0 та № 00000040700/0 набрали законної сили., в зв’язку з чим прийняті контролюючим органом рішення є узгодженими.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

З урахуванням закінчення процедури узгодження податкового боргу в порядку судового оскарження та керуючись статтею 59 Податкового кодексу України відповідачем було сформовано податкову вимогу від 04.03.2014 р. № 192-25 на суму 1 222 128,31 гривень. Зазначена податкова вимога була отримана уповноваженою особою відповідача 03.04.2014 р., що підтверджується матеріалами справи.

Суд зазначає, що прийнята відповідачем податкова вимога відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частинами 1 та 2 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про правомірність прийняття податковим органом податкової вимоги від 04.03.2014 р. № 192-25, в зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись саттями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Маріупольського виробничого підприємства “Азовреле” Українського товариства глухих до Жовтневої об’єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення № 192-25 від 04.03.2014 року – відмовити.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.