Постанова № 44488605, 25.05.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 р. Справа № 804/5648/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняПанченко Я.І. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_3, Бірюков С.В. Василенко О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0016001703, №0016011703 від 20.08.2014р., -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2015р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0016001703 від 20.08.2014р.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0016011703 від 20.08.2014р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорювані вищевказані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі акту перевірки від 19.05.2014р. за висновками якого були встановлені порушення позивачем п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України в частині неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2012р. та п.п. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України в результаті чого визначено суму грошових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб за 2012р. у розмірі 477123,77 грн. Вказані висновки податкового органу про не оподаткування доходу, отриманого позивачем від податкового агента - АТ «Райффайзен Банк Аваль» у вигляді 2806610,39 грн. - суми анульованого (прощеного) боргу згідно кредитного договору, укладеного між позивачем та вказаним вище банком на думку позивача є помилковими, оскільки протягом 2012р. іншого доходу, крім заробітної плати, виплаченої ТОВ «БК «Енергопростір», позивач не отримував у зв'язку з чим також вважає, що порушень закону не допускав, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню. Також позивач вказує і на те, що відсутні підстави вважати, що позивачем отримано додаткові блага у зв'язку з анулюванням (прощенням) заборгованості банком за кредитним договором, оскільки згідно ст. 162 Податкового кодексу України платником податку є податковий агент, а згідно п.159.4 1 Податкового кодексу України саме банк відшкодовує заборгованість, яка визнана безнадійною за рахунок створеного страхового резерву, окрім того, позивач вважає, що відповідачем фактично не встановлювалося чи відбулося списання заборгованості за пенею, чи відбулося припинення зобов'язань перед банком, оспорювані податкові повідомлення-рішення було прийнято лише на підставі листа банку, при цьому, з матеріалів перевірки не вбачається, що банком було прийнято рішення щодо припинення зобов'язань за кредитним договором шляхом прощення боргу. Враховуючи наведене, позивач вважає, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем з порушенням норм чинного законодавства за відсутності підстав для прийняття вказаних рішень та не у спосіб, визначений законом.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, у письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі посилаючись на те, що згідно відомостей ЦБД ДРФО Міндоходів України було встановлено, що ОСОБА_3 отримав оподатковувані доходи у вигляді заробітної плати та дохід у вигляді суми анульованого (прощеного) боргу банком - АТ «Райффайзен Банк Аваль» у розмірі 2806610,39 грн., при цьому, податкова декларація про майновий стан та доходи за 2012р. позивачем не подавалась, що є порушенням п.174.3 ст.174, п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.п. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України. Також у відповідь на звернення податкової інспекції, АТ «Райффайзен Банк Аваль» листом від 16.09.2013р. повідомив, що ОСОБА_3 був нарахований дохід у сумі 2806610,39 грн. у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором, зазначене прощення здійснювалося з повідомленням боржника про таке анулювання боргу та включення суми прощення до податкового розрахунку за формою 1-ДФ за підсумками звітного кварталу (2 кв. 2012р.) у якому борг анульовано (прощено), однак згідно проведеної перевірки позивач податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2012р. не подав та суму податку з доходу фізичних осіб не сплатив у відповідності до вимог п.п. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України. Отже, перевіркою було встановлено, що позивачем було занижено суму податку з доходів фізичних осіб за 2012р. у загальній сумі 477123,77 грн.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 25.05.2015р.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у даній справі.

У період з 05.05.2014р. по 12.05.2014р. податковою інспекцією на підставі ст. 79 Податкового кодексу України, наказу №574 від 30.04.2014р. посадовими особами податкової інспекції була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків - фізичної особи ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2012р.по 31.12.2012р. за результатами якої був складений акт №1147/173/НОМЕР_1 від 19.05.2014р. за висновками якого встановлено, що позивачем порушені, а саме:

- п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України в частині неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2012р.;

- п.п. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік на суму 477123,77 грн. (а.с.8-11).

На підставі вищевказаного акту перевірки, податковою інспекцією 20.08.2014р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

-№0016001703 за яким позивачеві за порушення п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України, відповідно до ст.120 ПК України було визначено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за 2012рік - за штрафними санкціями у розмірі 170 грн. (а.с.22);

-№0016011703 за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за 2012рік у загальному розмірі 596404,71 грн., у тому числі за основним платежем - 477123,77 грн., за штрафними санкціями - 119280,94 грн. (а.с.21).

Позивач оспорює вказані вище податкові повідомлення-рішення, просить їх визнати протиправними та скасувати посилаючись на те, що позивачем протягом 2012р. будь-якого іншого доходу, окрім заробітної плати, виплаченої ТОВ БК «Енергопростір» отримано не було, вважає, що порушень закону з боку позивача не було, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно до п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

У відповідності до п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин-20.08.2014р.) доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За приписами п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом «д» п.п.164.2.17 п.16.2 ст.164 Податкового кодексу України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Із системного аналізу вищенаведених норм податкового законодавства, можна дійти висновку, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку фізичної особи включається дохід, отриманий фізичною особою як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням за умови повідомлення банком платника податку-боржника та за умови включення суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку за підсумками звітного періоду, такий боржник самостійно зобов'язаний сплатити податок з таких доходів та відобразити їх у річній податковій декларації.

Так, із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що згідно інформації, наданої АТ «Райффайзен Банк Аваль» у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку за ф.1-ДФ, відомостей ЦБД ДРФО Міндоходів України було встановлено, що ОСОБА_3 у 2-му кварталі 2012р. було отримано дохід у вигляді анульованого (прощеного) боргу на суму 2806610,39 грн. (а.с.10-11).

Разом з тим, згідно інформації АТ «Райффайзен Банк Аваль» наданій податковій інспекції листом від 16.09.2013р. за №04-2/3297 громадянину ОСОБА_3 банком був нарахований дохід в сумі 20806610,39 грн. у вигляді анулювання (прощення) заборгованості, зазначене прощення здійснювалося з повідомленням боржника про таке анулювання боргу та включенням сум прощення до податкового розрахунку за формою 1-ДФ за підсумками звітного періоду (2 квартал 2012р.), у якому такий борг було анульовано (прощено) та відповідно до п.п. «д» п.164.2.17 Податкового кодексу України на боржника покладено обов'язок щодо самостійного декларування отриманого доходу шляхом подання річної декларації зі сплатою відповідного податкового зобов'язання (а.с.23-24).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що несплачені платником податку - позивачем зобов'язання у вигляді анульованого (прощеного) кредитором боргу є доходом фізичної особи як додаткове благо та оподатковується за правилами, встановленими для фізичних осіб та відповідно до п.п. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України із самостійною сплатою податку з таких доходів фізичних осіб та з відображенням такої суми доходів у річній податковій декларації.

Проте, як встановлено матеріалами справи, так і підтверджено самим позивачем у ході судового розгляду справи, ОСОБА_3 у встановлені строки до 01.05.2013р. податкової декларації про майновий стан та доходи за 2012р. до податкової інспекції не подавав та податок з доходів фізичних осіб за 2012р. у сумі 477123,77 грн. до бюджету не перерахував у порушення вимог п.п. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, ч. 1 ст. 71 вказаного Кодексу також покладає і обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги і заперечення.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Позивачем та представником позивача у ході судового розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами протиправність прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вище встановлених судом обставин у справі та аналізу вищенаведених норм чинного податкового законодавства України.

При цьому, судом не можуть бути прийняті до уваги доводи позивача та його представника про те, що ним не було отримано будь-якого доходу як додаткового блага, крім отриманої ним заробітної плати, виплаченої ТОВ «БК «Енергопростір», виходячи з того, що несплачені позивачем зобов'язання за кредитним договором, які були анульовані (прощені) банком є доходом позивача та позивач, у разі анулювання (прощення) боргу за умови повідомлення його банком, зобов'язаний сплатити суму податку з доходів фізичних осіб за вказаним боргом та відобразити суму доходу у річній податковій декларації згідно до вимог п.п. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.

Є безпідставними і твердження позивача та його представника про те, що відповідачем не встановлювалися обставини списання заборгованості за пенею та припинення зобов'язань позивача перед банком за вказаним кредитним договором з огляду на те, що наведені умови не пов'язують, не зупиняють та не звільняють позивача від обов'язку нарахування, сплати та декларування такої суми доходу у річній податковій декларації згідно умов, передбачених п.п. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.

При цьому, слід зазначити, що списання заборгованості за пенею та припинення зобов'язань позивача перед банком не є підставою для звільнення позивача від обов'язку сплатити та задекларувати суму податкового зобов'язання за результатами річного декларування доходів про майновий стан за 2012р. у зв'язку з отриманням позивачем доходу у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його рішенням з урахуванням того, що згідно п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи у вигляді відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення ним договірних зобов'язань.

Також є неспроможними доводи позивача та його представника про те, що п.159.4.1 ст.159 Податкового кодексу України встановлено, що відшкодування (списання) безнадійної заборгованості відбувається за рахунок створеного страхового резерву з огляду на те, що вказана норма не регулює відносини фізичних осіб та банку з приводу укладення та списання боргу за кредитними договорами, а тому дана норма не може бути застосована до даних правовідносин.

Судом критично оцінюються доводи позивача про те, що матеріали перевірки не містять посилань на прийняття банком рішення щодо припинення зобов'язань шляхом прощення боргу з огляду на те, що факт прийняття рішення про анулювання (прощення) боргу банком за кредитним договором, укладеним між позивачем та банком, підтверджено банком - АТ «Райффайзен Банк Аваль» у листі від 16.09.2013р., а також і підтверджено самим позивачем у судовому засіданні.

В той же час, представником відповідача у ході судового розгляду справи доведено належними та допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши надані суду документи та дії відповідача з приводу обгрунтованості прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням ч. 3 ст. 2 вищевказаного Кодексу, суд приходить до висновку про те, що зазначені рішення прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому у адміністративного суду відсутні правові обґрунтовані підстави для задоволення даного адміністративного позову.

За нормами ст.ст. 7,8,9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, принципом законності відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За таких обставин, враховуючи відсутність підстав для задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з позивача в дохід Державного бюджету України - решту судового збору з урахуванням сплаченого судового збору - 487,20 грн.( у розмірі 10 відсотків розміру ставки судового збору при поданні позову) - у сумі 4384 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,72, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0016001703, №0016011703 від 20.08.2014р. - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (49000, АДРЕСА_1 код РНОКПП НОМЕР_1) - в дохід Державного бюджету України решту судового збору у розмірі 4384 грн. 80 коп. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 02.06.2015р.

Суддя С.О. Конєва