Постанова № 44488547, 26.05.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 р. Справа № 804/6296/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Держземагентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_3, в якому позивач просить:

- визнати незаконною відмову Управління Держземагентства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, в погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати Управління Держземагентства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області погодити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати Управління Держземагентства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області здійснити державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2015 відкрито провадження по справі №804/6296/15 та призначено до розгляду на 26.05.2015.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що листом від 25.03.2015 року №04-05/250315/1 Управління Держземагентства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області позивачу було відмовлено в погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1. Вищевказаною відмовою було порушено право позивача, як власника житлового будинку, на проведення державної реєстрації земельної ділянки, в межах якої знаходиться житловий будинок, оскільки усі необхідні дії з боку позивача були виконані, технічна документація розроблена.

Від відповідача надійшли письмові заперечення з наступним обґрунтуванням. Земельна ділянка по АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську знаходиться в межах історичного ареалу м. Дніпропетровська, тому відповідно до ч. 3 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою підлягає погодженню з відповідним структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини. Під час перевірки відповідачем встановлено, що подані позивачем документи не відповідають вимогам законодавства, а тому відсутні правові підстави для реєстрації земельної ділянки. В запереченнях відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача та третьої оосби в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду адміністративної справи повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 статті 2 вищевказаного Кодексу встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено, що 14 липня 2009 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська було винесено рішення щодо визнання за ОСОБА_2 (далі - Позивач) право власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, об'єкт житлової нерухомості, який складається з: літ. Г - будівля, корисною та основною площею 3,5 кв.м.; літ. Е - будівля, корисною та основною площею 3,5 кв.м.; № 1,2,8,9 - споруди, І - замощення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, без додаткових актів вводу в експлуатацію.

Право власності Позивача на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що наданий комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської міської ради від 20.09.2010 року, номер витягу: 27366945, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1.

09.10.2014 року між позивачем та ФОП ОСОБА_3 було укладено Договір про розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

18.03.2015 року позивачем була подана заява до Управління Держземагентства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області з поданням технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розроблену на замовлення ОСОБА_2, у відповідності до норм Земельного кодексу України та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 року №1051 для погодження документації із землеустрою та подальшої реєстрації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

Позивачем було отримано лист від 25.03.2015 року №04-05/250315/1 від відповідача, в якому Управління відмовляє в погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1.

Згідно ст.26 Закону України "Про землеустрій" замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі. Розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами- землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Керуючись ст.55 Закону України "Про землеустрій" встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічнш матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно п.110 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012р. №1051 "Про затвердження порядку ведення державного земельного кадастру" Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: 1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; 2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації); 3) електронний документ.

Статтею 21 Закону України "Про державний земельний кадастр" передбачено, що відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Відповідно до ст. 107 Земельного Кодексу України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

З огляду на вищевикладене, для реєстрації земельної ділянки, необхідно розробити технічну документацію і зареєструвати її в Державному земельному кадастрі.

З аналізу доданих позивачем документів, судом встановлено, що усі необхідні дії з боку позивача були виконані, технічна документація була розроблена, а тому суд приходить до висновку, що відмова відповідача є такою, що суперечить нормам законодавства.

Від-так, дії Управління Держземагентства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області при відмові у наданні висновку щодо погодження документації із землеустрою та подальшої її реєстрації не відповідають вимогам діючого законодавства та є неправомірними.

Частиною 1 ст. 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Водночас, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 КАСУ).

Згідно приписів ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та рішень, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 73,08 грн.

Керуючись ст.ст.160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_3, про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати незаконною відмову Управління Держземагентства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, в погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1;

Зобов'язати Управління Держземагентства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області погодити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1;

Зобов'язати Управління Держземагентства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області здійснити державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук