Постанова № 44488300, 28.05.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 травня 2015 р. Справа № 802/4923/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Комара П. А.,

Суддів: Заброцької Л. О.

Яремчука К. О.

за участю:

секретаря судового засідання: Мошняги В. І.

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача 2: Чернецького Р. В.

за відсутності відповідача 1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2

до: головного управління юстиції у Хмельницькій області (Відповідач 1), територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області (Відповідач 2)

про: визнання протиправною бездіяльності, стягнення заборгованості та зобов'язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

В червні 2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Хмельницького обласного управління юстиції Міністерства юстиції України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням компенсації за втрату частини її в зв'язку з затримкою термінів виплати прийнято до свого провадження.

Постановою суду від 10.08.2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Однак, позивач не погоджуючись із зазначеними вище рішенням звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргу на рішення першої та апеляційної інстанцій.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2013 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.08.2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи зазначені вище рішення суд касаційної інстанції вказав, що відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суди попередніх інстанцій виходили із того, що бездіяльністю ТУ ДСА у Хмельницькій області, яка полягає у невиплаті посадових окладів у період з червня 2005 року по 01 січня 2006 року, виходили з окладів, установлених постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року "Про оплату праці суддів", не мала місця з огляду на те, що останнім вчинилися дії спрямовані на здійснення розрахунків посадових окладів суддів з червня 2005 року. Колегія суддів Вищого адміністративного суду не погодилась із зазначеними висновками судів першої та апеляційної інстанції з огляду на те, що розрахунок посадових окладів суддів жодним чином не свідчить про нарахування коштів, та вказала, що під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати, що внаслідок невідповідності постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року Закону України "Про статус суддів", оклади суддів усів судів України не відповідали вимогам статті 44 Закону України "Про статус суддів", а надбавка ОСОБА_2 обраховувалась не у повному обсязі у зв'язку з невірним визначенням стажу роботи.

Враховуючи зазначене, Вінницьким адміністративним судом здійснено повторний авторозподіл та адміністративну справу передано на розгляд головуючому судді Комару П. А.

22.04.2015 року за вх. №10106 ОСОБА_2 подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, позивач просив суд:

- стягнути з Головного управління юстиції у Хмельницькій області 512, 94 грн., з них 135,67 грн. заборгованості по заробітній платі за період з 01.08.2001 року по 31.12.2002 року, 377, 27 грн. компенсації за порушення термінів її виплати станом на березень 2015 року;

- стягнути з Територіального управлінь Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області 274169, 69 грн., з них 95475,52 грн. заборгованості по заробітній платі за період з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року та 178694,17 грн. компенсації за порушення термінів її виплати станом на березень 2015 року.

З огляду на права, надані позивачу ст.ст. 49, 51 КАС України, прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача 1 - головного управління юстиції у Хмельницькій області, у судове засідання не з'явився із невідомих для суду причин, хоча про час, дату та місце розгляду повідомлений у належний спосіб, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача 2 - територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, заперечував проти позову та у його задоволенні просив відмовити.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь відповідачів в судовому засіданні - не обов'язкова, суд, визнав можливим проводити розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача 2, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, згідно з рішенням Хмельницької обласної ради народних депутатів № 11 від 25.12.1992р., зарахований на посаду народного судді Хмельницького міського народного суду.

Відповідно до розпорядження представника президента України № 458 від 12.05.1993р., ОСОБА_2 присвоєно п'ятий кваліфікаційний клас.

На підставі рішення кваліфікаційної комісії суддів Хмельницької області від 29.05.1996р., судді Хмельницького міського суду ОСОБА_2 присвоєно четвертий кваліфікаційний клас судді.

28.05.1999р. кваліфікаційною комісією суддів Хмельницької області прийнято рішення про присвоєння судді Хмельницького міського суду ОСОБА_2. третього кваліфікаційного класу.

Рішенням кваліфікаційної комісії суддів місцевих та апеляційного судів Хмельницької області від 12.12.2001р. судді Хмельницького міського суду ОСОБА_2 присвоєно другий кваліфікаційний клас судді.

Згідно з постановою Верховної ради України від 17.04.2003р., ОСОБА_2 обраний суддею Хмельницького міського суду безстроково.

Із довідки про нараховану та виплачену заробітну плату за період роботи з січня 1996 року по грудень 2005 року включно, судді Хмельницького міськрайонного суду ОСОБА_2 вбачається, що до складу заробітної плати позивача в оспорюваний період входили наступні виплати: посадовий оклад, збільшений посадовий оклад, відповідно до Указу Президента № 220 від 05.03.2002р. (з липня 2003 року по грудень 2003 року включно, з травня 2005 року по грудень 2005 року включно), доплата за кваліфікаційний клас, надбавка за інтенсивність праці (з лютого 1997 року), надбавка за вислугу років, доплата судді, додатковий посадовий оклад.

Окрім цього, позивачу виплачувалася матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, премії до свят, проводилася індексація у вказані в довідці періоди, а також проводилися нарахування та виплата грошових сум пов'язаних із виходом позивача у відпустки.

Факт нарахування та виплати вказаних виплат, а також підстави для їх проведення (відповідні Накази) підтверджується, окрім зазначеної довідки, також іншими матеріалами справи, оцінку яким надано судом.

Надаючи оцінку позовним вимогам колегія суддів виходила з наступного.

Основним актом, який регулював питання оплати праці суддів на час існування спірних правовідносин був Закон України "Про статус суддів". Цей Закон встановлював гарантії незалежності суддів, включаючи їх матеріальне і соціальне забезпечення, у тому числі гарантії права щодо належного рівня оплати праці. Відповідно до частини 1 статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Частиною 2 статті 44 Закону України "Про статус суддів" було встановлено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Недотримання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче від визначеної законом та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканності суддів.

30 червня 2005 року Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень прийняв постанову № 513 "Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України" та постанову № 514 "Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України", якими з 1 червня 2005 року підвищив оклади, зокрема, Голові Конституційного Суду України та Голові Верховного Суду України.

Водночас, Кабінет Міністрів України не привів посадові оклади інших суддів у відповідність з вимогами статті 44 Закону України "Про статус суддів" з урахуванням підвищених посадових окладів Голови Конституційного Суду України та Голови Верховного Суду України.

Лише 3 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 865 "Про оплату праці суддів", якою затверджено схеми посадових окладів інших керівників та суддів Конституційного Суду України, керівників та суддів інших судів загальної юрисдикції, якою привів оклади суддів у відповідність з встановленим частиною другою статті 44 Закону України "Про статус суддів" співвідношенням до посадових окладів Голови Верховного Суду України та голови суду, в якому працює суддя.

Однак при цьому Кабінет Міністрів України не усунув порушення вимог частини 2 статті 44 Закону України "Про статус суддів" і не привів оклади суддів усіх судів України до встановленого цією нормою співвідношення, одночасно з окладами Голови Верховного Суду України та Голови Конституційного Суду України, оскільки надав постанові "Про оплату праці суддів" від 3 вересня 2005 року № 865 чинності не з 1 червня 2005 року, а з 1 січня 2006 року (пункт 5 Постанови).

Внаслідок цього з 1 червня 2005 року до 1 січня 2006 року оклади суддів усіх судів України не відповідали вимогам статті 44 Закону України "Про статус суддів".

Постановою Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2007 року у справі за позовом Особи до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" від 3 вересня 2005 року № 865 визнано незаконним. Цією ж постановою суду допущено поворот виконання постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865. Визнано, що вона підлягає застосуванню одночасно з постановами Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 513 і № 514 з питань оплати праці керівників судів, тобто з 1 червня 2005 року.

Відповідно до положень статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Пунктом 1 статті 116 Конституції встановлено, що Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, виконання Конституції і законів України, актів Президента України.

Статтею 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

З урахуванням приведених положень статей 113, 116 Конституції України необхідно прийти до висновку, що Кабінет Міністрів України видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання, керуючись, зокрема, законами України та на виконання законів України, а тому постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України не можуть змінювати закони України чи суперечити цим законам.

За правилами частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, суд, встановивши невідповідність нормативно-правового акта, яким є постанова Кабінету Міністрів України № 865 від 3 вересня 2005 року, закону України, а саме, Закону України "Про статус суддів", незалежно від наявності чи відсутності судового рішення про визнання нормативно-правового акта незаконним, повинен застосувати положення Закону, а не іншого нормативно-правового акта, який має нижчу юридичну силу, ніж Закон.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області заборгованість по заробітній платі та компенсацію за порушення термінів її виплати за період з 01.06.2005 року по 31.12.2005 року включно слід задовольнити.

Розрахунок заборгованість по заробітній платі та компенсацію за зазначений період судом здійснено на підставі розрахунків судового експерта здійснених під час проведення судово-економічної експертизи, за клопотанням позивача. Результати проведеної експертизи висвітлено у висновку №1165/14-21 від 30.03.2015 року та додатках до нього, що містяться в матеріалах справи (т. 3 а.с . 32-74) та досліджені судом.

Так, згідно додатку до висновку експертизи №1 "Результати дослідження нарахування заробітної плати ОСОБА_2 відповідно до наданих розрахункових документів та проведеного дослідження за період з 01.08.2001р. по 31.12.2003р. та за період з 01.01.2013р. по 31.12.2005р." різниця заборгованості по заробітні платі за період з з 01.06.2005 року по 31.12.2005 року включно становить 80 907,87 грн., з них за червень 2005 року - 14196,88 грн., за липень 2005 року - 11272,26 грн., за серпень 2005 року - 0,00 грн., за вересень 2005 року - 9592,01 грн., за жовтень 2005 року - 16367, 69 грн., за листопад 2005 року - 16315, 55 грн., за грудень 2005 року - 13163,48 грн.

Відповідно до додатку №3 "Розрахунок суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати ОСОБА_2 за період з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року при виплаті у березні 2015 року" (т. 3 а.с. 46-47), заборгованість компенсації за порушення термінів її виплати за період з 01.06.2005 року по 31.12.2005 року включно становить 148 159, 93 грн., них за червень 2005 року - 26647,54 грн., за липень 2005 року - 21056,58 грн., за серпень 2005 року - 0,00 грн., за вересень 2005 року - 17812,36 грн., за жовтень 2005 року - 29969,24 грн., за листопад 2005 року - 29335,36 грн., за грудень 2005 року - 23338,85 грн.

Визначаючись щодо іншої частини позовних вимог щодо стягнення на користь позивача з Головного управління юстиції у Хмельницькій області 512, 94 грн., з них 135,67 грн. заборгованості по заробітній платі за період з 01.08.2001 року по 31.12.2002 року, 377, 27 грн. компенсації за порушення термінів її виплати станом на березень 2015 року та з Територіального управлінь Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області заборгованості по заробітній платі за період з 01.01.2003 року по 01.06.2005 року та компенсації за порушення термінів її виплати станом на березень 2015 року, колегія суддів виходила з наступного.

Спірні правовідносини регулюються статтею 130 Конституції України, статтею 123 Закону України "Про судоустрій України", постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 39 "Про умови оплати праці працівників судів", постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 року № 2288 "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів" із змінами, указами Президента України від 21 серпня 1999 року №1048/99 "Про розміри надбавок до посадових окладів за кваліфікаційні класи", від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту судді", від 19 вересня 1996 року №856/96 "Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення суддів", від 05 березня 2002 року №220/2002 "Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у зв'язку з додатковим навантаженням", статтею 6 Європейської хартії про статус суддів.

Згідно із статтею 44 Закону України "Про статус суддів", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Отже, крім постійних складових заробітної плати судді, визначених цією нормою закону, запроваджувались інші надбавки, виплата яких передбачалась в порядку і на умовах, що встановлювалися указами Президента України та іншими нормативними актами, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 року № 2288 «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» затверджено посадові оклади керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів.

Цією ж постановою керівникам судів в межах установленого фонду оплати праці надано право здійснювати преміювання працівників судів відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі три місячного фонду оплати праці та економії фонду оплати праці, а також надавати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення в розмірі середньо місячної заробітної плати.

Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» для суддів передбачена надбавка за високі досягнення у праці та виконання особливо важливої роботи в розмірі до 75 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Указом Президента України від 19 вересня 1996 року №856/96 «Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення суддів» установлена суддям щомісячна надбавка за особливий характер роботи та інтенсивність праці у розмірі 50 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Указом Президента України від 05 березня 2002 року № 220 «Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у зв'язку з додатковим навантаженням» було передбачено збільшення посадового окладу на 50 відсотків, надбавку за напруженість та складність роботи в розмірі до 80 відсотків та надбавку за почесне звання «Заслужений юрист України» в розмірі 30 відсотків.

Вирішуючи спір, суд приходить до переконання, що виплата запроваджених додаткових видів надбавок та премії, встановлювалась відповідно до рішення керівника з визначенням конкретного розміру цих виплат, оскільки нормативними актами передбачався лише їх максимальний розмір (до 75%, до 80% відповідно).

Оплата праці суддів відноситься до сфери державного регулювання і визначається у грошовому виразі, який встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 року № 2288 «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» із змінами затверджені місячні посадові оклади суддів. Цією ж постановою керівникам судів надано право встановлювати надбавки та доплати різного характеру (за особливий характер роботи та інтенсивність праці та інші).

Тому, передбачене Указом Президента України від 05 березня 2002 року № 220 «Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у зв'язку з додатковим навантаженням» збільшення посадових окладів суддів на 50% також відноситься до видів надбавок.

Крім того, призначення та розмір цих надбавок встановлювався кожному судді індивідуально залежно від показників інтенсивності праці, виконання особливо важливої роботи, напруженості та складності роботи і здійснювався в межах кошторисних призначень на оплату праці.

Отже, постанова Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року «Про умови оплати праці працівників суду», Указ Президента України від 10 липня 1995 року № 584 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», від 05 березня 2002 року № 220 «Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у зв'язку з додатковим навантаженням», постанова Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 року «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» передбачали право, а не обов'язок керівника установи встановлювати надбавки та премії для суддів, та містять застереження щодо порядку та розміру цих виплат.

Вказаними нормативними актами передбачено, що обов'язковою є лише виплата щомісячних надбавок за кваліфікаційний клас, за особливий характер роботи та інтенсивність праці у розмірі 50 % від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, які позивач отримував у визначених законодавством розмірах.

Судом встановлено, що нарахування та виплата заробітної плати позивачу з 2001 року по червень 2005 року проводилась відповідно до норм чинного законодавства. Визначена позивачем заробітна плата з урахуванням надбавок та інших виплат, не нараховувалась йому внаслідок відсутності бюджетних асигнувань та відповідного наказу голови суду, що відповідає нормам закону.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до переконання про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення на користь позивача з Головного управління юстиції у Хмельницькій області 135,67 грн. заборгованості по заробітній платі за період з 01.08.2001 року по 31.12.2002 року, 377, 27 грн. компенсації за порушення термінів її виплати станом на березень 2015 року та з Територіального управлінння Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області заборгованості по заробітній платі в розмірі 14567,65 грн. за період з 01.01.2003 року по 01.06.2005 року та компенсації в розмірі 30534,24 грн. за порушення термінів її виплати станом на березень 2015 року.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в частині.

В силу вимоги частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 1665, 00 грн. документально підтверджених судових витрат за проведення судово - економічної експертизи.

Разом з тим, суд критично оцінює клопотання позивача про компенсацію понесених судових витрат на оплату бензину транспортного засобу для прибуття до суду.

Суд наголошує, що в даному випадку не підлягають компенсації витрати на пальне, оскільки позивачем в повній мірі не доведено та не надано до суду доказів в підтвердження використання вказаного пального саме для прибуття до суду позивача, або необхідності пересування позивача саме на такому транспортному засобі як автомобіль.

Відповідно до положень, закріплених статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З врахуванням вищевикладеного, за умови не належного обґрунтування клопотання про компенсацію понесених судових витрат на оплату пального, останнє задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області заборгованість по заробітній платі в розмірі 80 907,87 грн. та компенсацію за порушення термінів її виплати станом на березень 2015 року в розмірі 148 159, 93 грн. за період з 01.06.2005 року по 31.12.2005 року включно.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 1665, 00 грн. витрат пов'язаних із розглядом справи.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Комар Павло Анатолійович Суддя Заброцька Людмила Олександрівна Суддя Яремчук Костянтин Олександрович

З оригіналом згідно

Суддя:

Секретар: