Ухвала суду № 44488254, 25.05.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про зупинення провадження по справі

м. Вінниця

25 травня 2015 р. Справа № 802/1072/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н. Л.,

суддів: Богоноса М.Б.,

Вергелеса А.В.,

секретаря судового засідання: Боровської Т.А.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2,

відповідача: Клименка Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вінниці адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Генеральної прокуратури України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору прокуратура Вінницької області

про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору прокуратура Вінницької області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії.

В судовому засіданні головуючим по справі поставлено на розгляд питання про зупинення провадження у даній адміністративній справі.

Позивач та представник відповідача щодо зупинення провадження у справі не заперечували.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Суд керуючись положеннями ст. 128 КАС України, вважає за можливе провести розгляд питання про зупинення провадження за відсутності уповноваженого представника третьої особи.

Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, колегією суддів встановлено таке.

Як убачається зі змісту позовної заяви, заявлені вимоги мотивовані невідповідністю застосованих при звільненні позивача норм Закону України «Про очищення влади» Конституції України. При цьому, позивачем вказано, що на розгляді Конституційного Суду України перебуває справа за конституційним поданням 47 народних депутатів щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про очищення влади».

Так, наказом Генеральної прокуратури України №209к від 23 березня 2015 року, на підставі ч.3 ст. 1 та ч.2 ст.3 Закону України «Про очищення влади», старшого радника юстиції ОСОБА_2 звільнено з посади заступника прокурора Вінницької області у зв'язку з припиненням трудового договору відповідно до п. 7-2 ст. 36 КЗпП України.

Надаючи правову оцінку питанню зупинення провадження у даній адміністративній справі, судом взято до уваги суду на наявність у провадженні Конституційного суду України справи за конституційним поданням 47 народних депутатів щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про очищення влади».

Положення ч. 1 ст. 156 КАС України встановлюють вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов'язаний зупинити провадження. Частина друга цієї статті встановлює перелік факультативних підстав зупинення провадження, тобто підстав, за яких суд не зобов'язаний, а лише має право зупинити провадження.

Зокрема, суд має право зупинити провадження за наявності інших причин за обґрунтованим клопотанням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - до терміну, встановленого судом (п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України).

Водночас, в силу норми п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Як вказано вище, на розгляді Конституційного Суду України перебуває справа за конституційними поданнями Верховного Суду України та 47 народних депутатів (ухвалою колегії суддів КСУ об'єднано в одне конституційне провадження), щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року № 1682-VII (http://www.ccu.gov.ua/uk/publish/article/271213).

Інформація, що міститься на офіційному веб-сайті суду вважається достовірною, оскільки згідно п. 5 Параграфу 58 Глави 9 Розділу III Регламенту Конституційного Суду України, рішення, висновки Конституційного Суду України, ухвали Конституційного Суду України про припинення конституційного провадження (розгляду) та про відмову у відкритті конституційного провадження у справах розміщуються на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР, Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині.

Закони, інші правові акти, їх окремі положення, визнані рішенням Конституційного Суду України такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення (частина друга статті 152 Конституції України).

У разі, якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням, виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих щодо яких відкрито провадження у справі і, які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку у справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними (ч. 3 ст. 61 вказаного Закону).

Згідно до ч. 2-3 ст. 70 Закону №422/96-ВР, у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку. Конституційний Суд України має право зажадати від органів, зазначених у цій статті, письмового підтвердження виконання рішення, додержання висновку Конституційного Суду України.

За змістом ч. 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 у справі №1-31/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що у випадку визнання неконституційним окремих норм Закону України «Про очищення влади» такі втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення. Так, Конституційний Суд України вправі визначити у своєму рішенні, порядок і строки його виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, в тому числі щодо зміни правового регулювання певних суспільних відносин.

При цьому, необхідно звернути увагу і на те, що визнання неконституційними великої кількості норм Закону України «Про очищення влади» за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності їх Основному Закону може призвести до порушення його логіки і структури, зумовить появу прогалин у ньому. У зв'язку із цим, може виникнути необхідність вжиття додаткових заходів щодо забезпечення виконання прийнятого Рішення. Додаткові заходи, у свою чергу, можуть стосуватися внесення змін до чинного Закону № 1682-VII.

Приписи ч. 1 ст. 58 Конституції України закріплюють, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 року (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Виходячи із зазначеного, за результатами розгляду конституційних подань щодо Закону України «Про очищення влади» правове регулювання суспільних відносин пов'язаних із проведенням очищення влади (люстрації) в залежності від рішення Конституційного Суду може змінитися.

Тобто, наявні підстави, що унеможливлюють розгляд даної адміністративної справи до набрання законної сили рішенням Суду конституційної юрисдикції у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 47 народних депутатів України, що в свою чергу, є правовою підставою для зупинення провадження згідно з п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України.

Крім того, в силу вимог ст. 159 КАС України, на суд покладено обов'язок прийняти рішення, яке б відповідало критерію обґрунтованості.

Згідно ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини (п. 25 рішення від 18 липня 2006 року за заявою №63566/00 Проніна проти України) зазначив про недопустимість ігнорування національними судами важливого аргументу заявниці щодо неконституційності положення закону.

Тому, в контексті наведеного, обґрунтованим вважається судове рішення, у мотивувальній частині якого надано відповідь на усі істотні доводи сторін спору.

Проте, суд при розгляді даної справи не в змозі ані підтвердити, ані спростувати аргументи позивача про неконституційність окремих норм Закону України «Про очищення влади», оскільки суд загальної юрисдикції не може, застосувавши Конституцію як акт прямої дії, визнати неконституційними норми Закону, так як це віднесено до виключної компетенції Конституційного Суду України (п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»).

За приписами ч.1 ст.1 Закону України «Про Конституційний суд України», конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні.

Прийняття рішень про визнання неконституційними норм Закону № 1682-VII відноситься до виключної компетенції Конституційного Суду України.

Таким чином, адміністративний суд, розглядаючи дану справу, водночас являється і носієм обов'язку надати аргументовану відповідь на доводи сторін спору, а з іншої сторони, позбавлений правового механізму самостійно зробити висновок щодо відповідності тієї чи іншої норми Закону №1682-VII вимогам Основного Закону.

Необхідність вжиття усіх можливих процесуальних заходів для отримання відповіді на питання щодо відповідності окремих норм Закону №1682-VII (конституційність яких поставлено під сумнів позивачем) нормам Конституції України також зумовлює висновок про наявність підстав для зупинення провадження у справі, а саме, у зв'язку із неможливістю прийняття в повній мірі обґрунтованого судового рішення до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України щодо конституційності норм Закону №1682-VII.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року.

Керуючись ст.ст. 156, 165, 186, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору прокуратура Вінницької області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу зупинити до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року № 1682-VII Конституції України.

Зобов'язати сторони повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у даній справі.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя: підпис Крапівницька Н. Л.

Судді:

підпис Богоніс М.Б.

підпис Вергелес А.В.

Копія вірна Суддя:

Секретар: