Рішення № 44487947, 26.05.2015, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1118/15-ц

Провадження № 2/496/753/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року місто Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Бобуйка А.Д.,

при секретарі Гайдейчук К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Біляївка цивільну справу за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат за період навчання на загальну суму 13871,61 грн.,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача за довіреністю Ходоровський Я.О. звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Одеського державного університету внутрішніх справ 13871,61 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 243,60 грн.

В обґрунтування вимог посилається на те, що ОСОБА_1 (надалі - відповідач) відповідно до Закону України від 20.12.1990 р. № 565-ХІІ «Про міліцію» та наказу МВС від 14.05.2007 р. № 150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України» проходив службу в органах внутрішніх справ України з 15.08.2013 р. по 23.09.2014 р. У 2013 р. відповідача було зараховано курсантом 1-го курсу факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» до Одеського державного університету внутрішніх справ (далі - ОДУВС), де він був поставлений на всі види продовольчого та речового забезпечення, з виплатою грошового утримання, та йому було присвоєно звання «рядовий міліції». Далі, 09.09.2013 р. між ОДУВС, Головним управлінням МВС України в Одеській області та відповідачем було укладено Договір про підготовку фахівця в Одеському державному університеті внутрішніх справ (далі - договір), за умовами якого, університет зобов'язався забезпечити теоретичну та практичну підготовку фахівця згідно з навчальним планами та програмами і вимогами освітньо-кваліфікаційних рівнів, харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами МВС України, працевлаштування випускника після закінчення повного курсу навчання та одержання відповідної кваліфікації. В свою чергу, відповідач зобов'язався виконувати в повному обсязі навчальну програму відповідної фахової спрямованості та освітньо-кваліфікаційного рівня, сумлінно ставитись до навчання, оволодіти теоретичними знаннями і практичними навичками, сучасними методами роботи з обраної спеціальності, не допускати порушень службової та навчальної дисципліни, складати іспити, заліки, проходити практику та стажування, передбачені навчальними планами і програмами, виконувати навчально-методичні вимоги науково-педагогічного складу, виконувати правила внутрішнього розпорядку університету, дотримуватися вимог законодавства України та нормативно правових актів з питань проходження служби в ОВС. Однак, 23.09.2014 р. відповідач звернувся до керівництва університету з рапортом про звільнення за власним бажанням, у зв'язку з чим наказом ОДУВС від 23.09.2014 р. останнього було відраховано з університету за власним бажанням та звільнено з органів внутрішніх справ України. Посилаючись на те, що ОДУВС свої зобов'язання за договором виконав належним чином, тоді як, відповідач умови п.п. 2.3.1, 2.3.2, 2.3.6 п. 2.3 договору не виконав, у зв'язку з чим, на підставі п.п. 2.3.6, 3.1 договору, він повинен відшкодувати фактичні витрати за період навчання у навчальному закладі у загальному розмірі 13871,61 грн., які МВС України затратило на його утримання в університеті.

Представник позивача Ходоровський Я.О. в судове засідання не з'явився, але направив до суду клопотання, в якому позов підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення і просить справу розглянути без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини поважності неявки в судове засідання суду не повідомив.

У відповідності до вимог ст. 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечував представник позивача.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Т.в.о. ректора ОДУВС від 15.08.2013 № 117 о/с відповідача з 15.08.2013 р. зараховано до Одеського державного університету внутрішніх справ курсантом 1-го курсу факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр», за напрямком «Правознавство», з терміном навчання відповідно до навчального плану, де відповідач був поставлений на всі види продовольчого та речового утримання, з виплатою грошового забезпечення, з присвоєнням спеціального звання «рядовий міліції» (а.с.6).

Відповідно до Указу Президента України № 77/96 від 23.01.1996 р. «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 р. № 992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснюється за державним замовленням», наказу МВС України від 14.05.2007 р. № 150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України» між ОДУВС, Головним управлінням МВС України в Одеській області, та відповідачем був укладений Договір про підготовку фахівця в Одеському державному університеті внутрішніх справ від 09.09.2013 р., предметом якого є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр», за напрямком «Правознавство» (а.с.8-9).

Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 зазначеного договору ОДУВС зобов'язався забезпечити теоретичну та практичну підготовку фахівця згідно з навчальними планами та програмами і вимогами освітньо-кваліфікаційних рівнів, створити умови для навчання Особи та розробити програми для успішного проходження нею практики і стажування в підрозділах Замовника, забезпечити Особу харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами МВС України.

В свою чергу відповідач, згідно з п. 2.3 договору, зобов'язався виконати в повному обсязі навчальну програму відповідної фахової спрямованості та освітньо-кваліфікаційного рівня, сумлінно ставитися до навчання, у повному обсязі виконувати навчальний план, оволодівати теоретичними знаннями і практичними навичками, сучасними методами роботи з обраної спеціальності, не допускати порушень службової та навчальної дисципліни, складати іспити, заліки, проходити практику та стажування, передбачені навчальними планами і програмами, виконувати навчально-методичні вимоги науково-педагогічного складу, виконувати правила внутрішнього розпорядку університету, дотримуватися вимог законодавства України та нормативно-правових актів з питань проходження служби в ОВС. Після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку призначено Замовником, і відпрацювати не менше трьох років.

Згідно з п. 7.7, п. 7.8 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01.08.2017 р. П.п. 2.3.5 -2.3.6 п. 2.3 п. 3, п. 4 даного договору діють до 01.08.2020 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2014 р. відповідач звернувся до керівництва університету з рапортом про відрахування його з університету та звільнення з ОВС за власним бажанням (а.с.10).

Згідно з витягом із наказу ОДУВС від 23.09.2014 №138 о/с відповідача ОСОБА_1 відраховано з університету та звільнено з органів внутрішніх справ України за власним бажанням (а.с.7).

Отже, відповідач у період з 15.08.2013 р. по 23.09.2014 р., у відповідності з укладеним договором, перебував на державному утриманні, був забезпечений харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням та житлом із наданням відповідних комунальних послуг, про що свідчить розрахунок фактичних витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у ОДУВС відповідно до постанови КМ України від 01.03.2007 р. № 313 за період з 15.08.2013 р. по 23.09.2014 р. (а.с.13).

Таким чином, навчальним закладом з його сторони виконано умови договору за вказаний період навчання відповідача.

Відповідно до п. 2.3.6 договору у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору особа, яка навчається, зобов'язана відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Як передбачено п.п. 3.1 п. 3 договору дострокове розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному заклад МВС України особою, яка навчається, через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість є підставою для відшкодування фактичних витрат на підготовку.

Як вже було встановлено судом, відповідача було відраховано з університету та звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням.

Порядок відшкодування курсантами та випускниками витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 р. № 313.

Так, відповідно до затвердженого постановою КМУ «Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ» (далі - Порядок), а також, відповідно до п. 4.1. договору відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Зокрема, відповідно до ч.ч. 5, 6 Порядку витрати відшкодовуються у повному розмірі особами чоловічої статі, що вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у навчальний заклад, та жіночої статі - за весь період навчання; особами, що навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує такий строк; з урахуванням різниці суми витрат з утримання осіб у навчальному закладі та утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі дострокового розірвання договору здійснюється розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення згідно з нормами утримання на день, який зазначено в наказі про відрахування з навчального закладу та звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно розрахунку фактичних витрат, пов'язаних з утриманням рядового міліції ОСОБА_1 вбачається, що сума витрат, у період з 15.08.2013 р. по 23.09.2014 р., складає 13871,61 грн., з яких: грошове забезпечення - 3546,81 грн., речове забезпечення - 1820,00 грн., харчування - 4421,90 грн., комунальні послуги - 4082,90 грн. (а.с.13).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах Закону, а тому підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума витрат, пов'язаних з навчанням в Одеському державному університеті внутрішніх справ у загальному розмірі 13871,61 грн.

Також, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь Одеського державного університету внутрішніх справ підлягають витрати по оплаті судового збору в розмірі 243,60 грн.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 610, 623 й ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224-226, ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат за період навчання на загальну суму 13871,61 грн. задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь Одеського державного університету внутрішніх справ (рахунок 31252201100570 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Одеській області, МФО 828011, ЄДРПОУ 08571570) суму витрат, пов'язаних з навчанням у Одеському державному університеті внутрішніх справ у розмірі 13871,61 грн. та судовий збір у розмірі 243,60 грн., а всього 14115,21 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем протягом десяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду до апеляційного суду Одеської області через Біляївський районний суд Одеської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.

Суддя Біляївського районного суду

Одеської області А.Д.Бобуйок