Рішення № 44487632, 26.05.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №485/2398/13-ц 26.05.2015 26.05.2015 26.05.2015

Провадження №22ц/784/844/15 Головуюча в першій інстанції Лисенко М.Є.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Довжук Т.С.,

суддів: Коломієць В.В., Шолох З.Л.,

при секретарі судового засідання Кудрі В.М.,

без участі сторін,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 06 лютого 2015 року по справі за позовом

Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»

(далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»)

до

ОСОБА_3

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА :

02 жовтня 2013 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення 23 654 грн. 85 коп. заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 18 грудня 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого останній надано кредит в розмірі 3 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 24% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку з порушенням ОСОБА_3 строків сплати за користування кредитом та відсотків по ньому, виникла заборгованість станом на 03 вересня 2013 року, в розмірі 23 654 грн. 85 коп., а саме:

- борг за кредитом - 3 000 грн.;

- заборгованість за відсотками - 11 702 грн. 24 коп.;

- заборгованість по комісії - 7 350 грн.

- штраф (фіксована частина) - 500 грн.;

- штраф (процентна складова) - 1 102 грн. 61 коп.

Посилаючись на вказане, позивач просив позов задовольнити.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 06 лютого 2015 року позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 23 154 грн. 85 коп. заборгованості за кредитним договором б/н від 18 грудня 2007 року станом на 03 вересня 2013 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи. Крім того, вона посилалась на порушення Банком строків позовної давності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга, в межах її доводів, підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка порушила взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а строк позовної давності позивачем не пропущено, так як термін позовної давності до вимог про стягнення кредиту, процентів за користування ним, винагороди, неустойки - пені, штрафів за договором установлені сторонами тривалістю в п'ять років.

Між тим, з такими висновками суду в повній мірі погодитись не можна, оскільки до них суд дійшов без належного з'ясування дійсних обставин справи та з порушенням норм матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування оскарженого рішення суду з ухваленням нового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 грудня 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 3 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 24 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом і з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії кредитної картки.

Внаслідок невиконання зобов'язання за кредитним договором у ОСОБА_3 виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 03 вересня 2013 року складає 23 654 грн. 85 коп., з яких: 3 000 грн. - заборгованість за кредитом, 11 702 грн. 24 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 7 350 грн. - заборгованість по комісії та штрафи у розмірі 500 грн. та 1 102 грн. 61 коп.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п. 9.12 Умов і правил надання банківських послуг, які разом із Правилами користування платіжною карткою та заявою ОСОБА_3 складають між банком і відповідачем договір, останній діє протягом 12 місяців з моменту його підписання (а.с. 8).

Крім того, відповідно до пункту 6.4 Умов і правил надання банківських послуг у разі незгоди зі змінами правил чи тарифів клієнт зобов'язаний пред'явити банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити заборгованість, яка утворилась перед банком, у тому числі й заборгованість, яка утворилась упродовж 30 днів з моменту повернення карт, виданих держателю і його довіреним особам.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачка починаючи з січня 2008 року заборгованість за кредитним договором не сплачувала (а.с. 10).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, вказана справа розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 року касаційні скарги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 задоволені частково. Заочне рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2013 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 03 березня 2014 року скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 151-153).

При перегляді вказаної справи у суді першої інстанції позивачем надані інші Умови та правила надання банківських послуг (а.с. 207-212).

Пунктом 5.12 зазначених Умов і правил передбачено, що термін позовної давності установлений сторонами кредитного договору тривалістю в п'ять років.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі ( ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

При цьому, Умови і правила надання банківських послуг, які були надані суду позивачем вже після перегляду справи у касаційному порядку, та якими установлена позовна давність тривалістю в п'ять років, не містять підпису відповідача. Крім того, зміст заяви позичальника також не містить посилань на домовленість сторін щодо збільшення строку позовної давності (а.с. 5).

Таким чином, колегія суддів вважає, що такі Умови і правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 18 грудня 2007 року.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Строк дії платіжної картки зазначається на лицьовій стороні картки із зазначенням місяця та року.

За висновками Верховного Суду України про застосування ст. 257 ЦК України до правовідносин, у яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, викладеними у постанові від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України на вищевказані вимоги закону та висновки Верховного Суду України уваги не звернув.

Судом першої інстанції встановлено, що строк дії картки за кредитним договором від 18 грудня 2007 року встановлений до липня 2010 року (а.с. 198).

Розрахунком заборгованості підтверджується, що починаючи з січня 2008 року відповідачка не проводила платежі за спірним кредитним договором (а.с. 10), а з даним позовом позивач звернувся до суду в жовтні 2013 року (а.с. 2).

Доказів продовження строку дії картки позивачем суду не надані.

Таким чином, позивач пропустив строк звернення до суду за вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки звернувся до суду із зазначеним позовом поза межами загального строку позовної давності, а тому позов не підлягає задоволенню саме з цих підстав.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 06 лютого 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча

Судді