Рішення № 44485808, 26.05.2015, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/397/15-ц

Провадження № 2/368/170/15

Рішення

іменем України

"26" травня 2015 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Шевченко І.І.

при секретарі Гребеневич А.І.

з участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик справу за позовом Кагарлицького комунального житлово - експлуатаційного підприємства до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по утриманню будинку та при будинкової території, -

встановив:

представник позивача просить суд визнати відповідність чинному законодавству запропонований договір про надання послуг з утримання будинку ОСОБА_2 від 01.04.2012 року, визнати договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території укладеним між Кагарлицьким КЖЕП та ОСОБА_2 з 01.04.2012 року, стягнути з ОСОБА_2 на користь Кагарлицького комунального житлово-експлуатаційного підприємства заборгованість за надані послуги по утриманню будинку і споруд та прибудинкової території в розмірі 1585,06 грн., та 243,60 грн. судових витрат, загальна сума стягнення 1828,66 грн., посилаючись на те, що Кагарлицьким комунальним житлово-експлуатаційним підприємством було проведено перевірку та встановлено, що громадянка ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_2 порушуючи п. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, а саме: не укладаючи договір (про надання житлово-комунальних послуг) фактично користується послугами, які надає КЖЕП, оскільки постійно проживає за вищевказаною адресою. Але факт відсутності письмово укладеного договору не може свідчити про те, що житлово-комунальні послуги не надавалися споживачу, оскільки послуги надавалися, роботи виконувалися на що складалися відповідні документи.

Квартира відповідачки знаходиться в багатоквартирному житловому будинку житлового фонду м. Кагарлика, утримання та експлуатацію якого здійснює КЖЕП. Послуги по утриманню будинку і споруд та прибудинкових територій окрім як їхнім підприємством надаватися не можуть, в зв'язку зі специфічними видами послуг, які надаються і сам відповідач виконувати їх не може і фактично не виконує.

Згідно ст.. 68 Житлового кодексу України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», постанови КМУ № 529 від 20.05.2009 року та № 869 від 01.06.2011 року «Про затвердження порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», ККЖЕП утримує (надає житлово-комунальні послуги) будинки житлового фонду, який на балансі підприємства, а споживач отримує ці послуги та повинен вчасно вносити за них оплату. А саме будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі Кагарлицького КЖЕП з 2003 року відповідно до рішення сесії Кагарлицької міської ради № 71 від 07.02.2003 року.

Відповідно до ч.2 ст. 10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» - власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень у будинку, тех.. обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах , пов'язаних з утримання будинку і прибудинкової території.

Громадянка ОСОБА_2 не проводить оплату за отриманні послуги по утриманню будинку і споруд та прибудинкової території і маючи житло площею 28,40 м2 (з урахування площі лоджії (балкону)) не сплатила борг КЖЕП в сумі 1585,06 грн., за період з 01.03.2012 року по 01.02.2015 року.

Заборгованість була нарахована відповідно до рішень Кагарлицької міської ради, які додаються.

КЖЕП неодноразово повідомляло боржника про його заборгованість та просило цю заборгованість погасити з визначенням строків, але на даний час відповідачка заборгованість не сплатила, мотивуючи це тим, що між сторонами не укладено договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території. Хоча ОСОБА_2 знайомилася з запропонованим нашим підприємством договором про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій, але відмовлялася його укладати, хоча договір був розроблений їхнім підприємством на основі типового договору затвердженого постановами КМУ № 529 від 20.05.2009 року.

У квітні 2012 року на адресу відповідачки ОСОБА_2 було направлено для ознайомлення та підписання договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, розроблений нашим підприємством на основі Типового договору, затвердженого постановою КМУ № 529 від 20.05.2009 року, з додержанням норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги», але навіть після цього ОСОБА_2 відмовилася укласти договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, мотивуючи це тим, що він не відповідає вимогам чинного законодавства. Чим було порушено п. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно якої споживач житлово-комунальних послуг зобов'язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, розроблений на основі Типового договору.

Недодержання сторонами процесу передбаченої законом письмової форми договору не позбавляє їх у разі виникнення спору доводити факт надання послуг іншими способами доказування. Згідно ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦКУ власник квартири не звільняється від відповідальності за неможливість ним виконати зобов'язання.

Згідно ст..322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою КМУ № 572 від 08.10.1992 року , власник, наймач ( орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний оплачувати надані житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідач та її представник позовні вимоги позивача не визнали та просили у їх задоволенні відмовити з наступних підстав. Підстави наведенні представником відповідача наступні. Кагарлицьке комунальне житлово-експлуатаційне підприємство звернулося до Кагарлицького районного суду Київської області з позовною заявою про стягнення заборгованості по утриманню будинку та придомової території. Відповідно до п. 1 ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою. Згідно ч. 1 п. 1 ст. 238 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Зважаючи на те, що позивач є юридичною особою, а відповідач - фізичною, то договір має укладатися у письмовій формі. 21.03.2012 року ОСОБА_2 була підписана заява про укладання договору, яка була надіслана 29.03.2012 р. рекомендованим листом, що підтверджено чеком про оплату послуг. Проте відповіді не отримала. 14.04.2012 року відповідач знову звернулась із заявою, в якій просила не нараховувати їй оплату за надання послуг ККЖЕП, оскільки для цього немає правових підстав. Не дочекавшись відповіді, ОСОБА_2 власноруч склала договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, і надіслала замовним листом до ККЖЕП, що підтверджено чеком про оплату послуг. Оскільки відповідач фактично не проживає у власній квартирі за адресою АДРЕСА_1, тому у запропонованому нею Договорі вона обумовила, якими послугами буде користуватись, а які їй не потрібні. Однак відповіді надано не було. Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Оскільки позивач та відповідач у належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі і щодо предмету (переліку послуг, що надаються), судом не може бути визнано укладений договір між позивачем та відповідачем про надання послуг з утримання будинку. Підстави наведенні відповідачем ОСОБА_2 наступні. Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», зазначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Між позивачем та нею договір не укладався. Правовідносини - відсутні. В силу ст. 627 Цивільного кодексу України, зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента.. (ст. 627 ЦК України "Свобода договору"). Згідно ст. 626 ЦК України, зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Разом з цим, загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору. Слід зазначити, що підписання договору про надання житлово-комунальних послуг є правом особи, а не обов'язком. Такий договір позивач не підписувала та не визнала його укладеним в порядку "оферти-акцепту". Вона заперечує щодо підписання договору про надання житлово-комунальних послуг, так як послугами позивача не користувалась, а також, не уповноважувала позивача на надання їй послуг. Окрім цього, позивач не надав суду письмові докази, які підтверджують правовідносини між сторонами, хоча зобов'язаний надати докази у межах ст. 60 ІЩК України. Договору та акту виконаних робіт Кагарлицький КЖЕП суду не надав. На розгляд суду позивачем не було надано доказів - документів на підтвердження своїх позовних вимог позивачам: протокол загальних зборів власників квартир про передачу будинку у комунальну власність будинку і там є особистий підпис власника кв. 7; протокол загальних зборів власників квартир про надання повноважень ККЖЕП прийняти на баланс будинок та здійснювати утримання інженерних сантехнічних споруд та інших комунікацій будинку; рішення виконкому міської ради на підставі протоколу зборів про прийом в комунальну власність будинок; колективний або загальний договір укладений з власниками квартир будинку про передачу на балансоутримання: згідно вимог ст.13 п. 3, 23, 29

ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», договір про передачу на балансоутримання майна власниці кв. № 7, акт прийому-передачі кв.№7 до комунальної власності, протокол загальних зборів власників квартир про згоду передати у комунальну власність будинок і там є особистий підпис власник кв. № 7, статут територіальної громади міста станом на 1.01.2015 року. На вимогу суду ККЖЕП представив технічний паспорт будинку, виготовлений в 1987 році, в якому вказано розмір її квартири 27,5 м2, фактично нараховується оплата ,по даних ККЖЕП на площу 28,4 м2. Звідки взялася ця сума, їй як власниці квартири - не відомо. Обміру квартири -не було зроблено, і згідно із Законом про приватизацію,ККЖЕП повинен був обміряти та зробити план будинку за фактичними розмірами. Це доказує те, що якби ККЖЕП був балансоутримувачем, та власником будинку, це було б зроблено без будь-яких проблем. ККЖЕП сам із собою складає акти виконаних робіт, підписує, а потім примушує їх оплачувати дані роботи власникам квартир. В судовому засіданні представик ККЖЕП доказувала, що ніби - то послуги надавалися, а вона як споживач послуг - відмовляється їх оплачувати. Послуг вона від ККЖЕП не отримувала, не користувалася, виконувала все своїми руками, наймала спеціалістів, які виконували ту чи іншу роботу та за виконання

даної роботи проводила оплату "зі своєї кишені", і тому ніяких боргів за надання послуг у неї за надання послуг ККЖЕП немає.

Суд, вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За п.1 ч. 2, ч. 3 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що Кагарлицьке комунальне житлово - експлуатаційне підприємство є комунальним підприємством, предметом господарської діяльності якого як балансоутримувача, виробника та виконавця послуг є, у тому числі, і надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій.

Відповідно до рішення Кагарлицької міської ради Київської області від 07.02.2003 року Кагарлицькому комунальному житлово - експлуатаційному підприємству було передано житловий фонд, тобто будинків у кількості 66, до якого входить і житловий будинок по АДРЕСА_1

Відповідач ОСОБА_2 проживає у АДРЕСА_1, яка належить їй на праві приватної власності.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі, коли жиле приміщення належить особі на праві власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа.

Проте посилання відповідача та її представника на відсутність договору між сторонами на надання житлово-комунальних послуг, не звільняє першу від відповідальності за оплату цих послуг, виходячи з наступного.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон № 1875 - IV від 24 червня 2004 року) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Разом з тим ст. 4 Закону №1875-ІV від 24 червня 2004 року передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст.ст. 642 - 643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627 Цивільний кодекс України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз.2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч.1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Водночас ч. 1 ст. 19 Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статті 20, 21 цього Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п.3 ч.2 ст.21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 "Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій".

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч.1 ст. 630 ЦК України, ст.ст.19-21 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року, постанови № 529 вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст.19, 20 Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року.

Відповідач та її представник стверджували, що ніякого договору позивачем не було надано відповідачу. Проте, відповідачем було розроблений договір - не із типового договору, а із договору про надання послуг електричної енергії, тобто відповідачем було розроблено договір лише на надання послуг - освітлення місць загального користування. Однак, запропонований відповідачем договір не можливо вважати договором про надання житлово-комунальних послуг, оскільки він був розроблений не на основі типового договору та суперечить Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 цього Закону передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, статей 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови № 529 убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, а відтак, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача.

Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, статей 627, 630 ЦК України та статей 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

ОСОБА_2 ухилявся від підписання договору на надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території й виконання обов'язку споживача оплачувати послуги з утримання вказаного будинку та прибудинкової території.

Відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Таким чином, між позивачем та відповідачами склалися правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг, які регулюються ЦК України, Житловим кодексом України та Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Свобода договору, закріплена у статтях 6, 627 ЦК України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежною. У тих випадках, коли актом цивільного законодавства передбачена обов'язковість положень цього акту для сторін договору, сторони не вправі відступити від їх положень (ч.3ст.6 ЦК). Зокрема ст.ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачають обов'язок споживача житлово-комунальних послуг укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України 10.10.2012 року при розгляді справи № 6-110цс12 і ця правова позиція є обов'язковою для всіх судів України.

А відтак, виходячи з системного аналізу вище перелічених норм законодавства, суд приходить до висновку, що відсутність між споживачами (відповідачами) та виконавцем житлово-комунальних послуг (позивачем) договору про надання цих послуг, укладеного у письмовій формі, не звільняє споживачів від обов'язку оплачувати отримані та спожиті житлово-комунальні послуги та задоволенні позовних вимог позивача в частині договору та визнає відповідність чинному законодавству запропонований договір про надання послуг з утримання будинку ОСОБА_2 від 01.04.2012 року та визнає договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території укладеним між Кагарлицьким КЖЕП та ОСОБА_2 від 01.04.2012 року.

Кагарлицьким комунальним житлово - експлуатаційним підприємством було заявлено позов про захист свого цивільного права.

Як вбачається з Преамбули Закону України «Про житлово-комунальні послуги», цей Закон визначає лише основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

За визначенням, наданим у ст. 1 Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (ст. 3).

Відповідно до частини першої статті 4 зазначеного Закону законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Згідно з частиною другою статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

З огляду на те, що в процесі прийняття спеціального закону - Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - зміни до ЦК України Верховною Радою України не розглядалися та не приймалися, стосовно спірних правовідносин норми спеціального закону не можуть конкурувати з нормами основного акту цивільного законодавства.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно рішення 8 сесії 24 скликання Кагарлицької міської ради Київської області від 07 лютого 2003 року на виконання Указу Президента України «Про прискорення реформування житлово - комунального господарства» від 19.10.1999 року № 1351/99 було створено Кагарлицьке комунальне житлово - експлуатаційне підприємство та передано основні засоби, серед яких були і житлові будинки.

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Згідно рішення виконавчого комітету Кагарлицької міської ради Київської області № 45 від 27.02.2008 року на підставі ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у відповідності для Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді затверджений наказом Державного комітету з питань житло-комунального господарства від 25.04.2005 року № 60 було визначено виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд комунального житлового фонду, вивіз сміття Кагарлицьке комунальне житлово-експлуатаційне підприємство

Тобто, будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі Кагарлицького комунального житлово - експлуатаційного підприємства, яке є виконавцем житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на підставі типового договору, а також оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до розрахунку наявного в матеріалах справи сума заборгованості відповідача складає 1585,06 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 ЖК України власник (споживач) зобов'язаний своєчасно вносити квартирну та плату за комунальні послуги.

За приписами п. 2 ст. 10 Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» відповідно до якої відповідачі зобов'язані сплачувати кошти за утримання будинку та прибудинкової території, оскільки відповідно до ст. 11 ЦК України зобов'язання виникають лише з підстав передбачених законодавством, зокрема з угод, а також з дій громадян, організацій, які в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки, а між сторонами фактично виникли цивільно-правові відносини.

Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Оскільки ОСОБА_2 своєчасно не сплачувала кошти за послуги, надані Кагарлицьким КЖЕП, то в неї утворилася заборгованість.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживач зобов'язана оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вона фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Натомість, відповідно до частини першої статті 1 ЦК України особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством.

Разом із тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а . замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

Як стверджував відповідач, що вона не подавала претензій позивачу щодо послуг, оскільки вважала, що вона не зобов'язана подавати вказані претензії щодо надання неякісних житлово-комунальних послуг, оскільки послуг не отримувала від позивача та відсутністю між ними договірних відносин.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Крім того, застосування положень частини другої статті 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в пункті 3 частини першої статті 96 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

Посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що позивач Кагарлицьке комунальне житлово - експлуатаційне підприємство не надає послуг з утримання будинку та прибудинкових територій спростовуються дослідженими судом доказами: договором з ПАТ «Київобленерго» на користування електричною енергією (для споживачів з малим споживанням електроенергії) (а.с. 88-90), кількість кВТ/год., що закладено в тариф по будинках житлового фонду Кагарлицького КЖЕП в місцях загального користування (а.с. 91); технічними даними будинку АДРЕСА_1 (а.с. 97), розрахунок послуг з утримання буд. АДРЕСА_1 (а.с. 98), виписка з протоколу зборів мешканців будинку АДРЕСА_1 м. Кагарлик (а.с. 99), періодичність та строки виконання робіт при наданні послуг з утримання будинків (а.с. 51-61), актами виконаних Кагарлицьким КЖЕП робіт ( а.с. 113-129, 133-138); актами загального огляду житлового будинку (а.с. 143-145), актами на періодичність та прочистку димових та вентиляційних каналів (а.с. 139-142), паспортами готовності до роботи в опалювальний період (а.с. 130-132), розрахунок заборгованості на надані послуги (а.с. 146), графіками обстеження систем димових та вентиляційних каналів (а.с. 100-102), графіками вивезення твердих побутових відходів (а.с. 103), графіки обстеження систем холодного водопостачання та водовідведення (а.с. 104-106), графіками обстеження систем герметизації інженерних вводів в будинках (а.с. 107-109).

Посилання ОСОБА_5 як на докази, які підтверджують безпідставність вимог позивача, зокрема: пояснення ОСОБА_4, копією заяви ОСОБА_6 та актами депутатів про те, що відповідач проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2, а також ухвала Вищого спеціалізованого суду України від 10.04.2015 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 05.02.2015 року. суд до уваги не приймає, оскільки зазначені докази не доводять факт ненадання послуг Кагарлицьким КЖЕП з утримання будинку та прибудинкової території.

В період з 01.03.2012 по 31.01.2015 року відповідач не сплачує послуги по утриманню будинку та санітарне обслуговування прибудинкової території, в зв'язку з чим виникла заборгованість на загальну суму 1585,06 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, складеного та завіреного уповноваженими особами позивача (директором та бухгалтером), тобто у відповідності до вимог чинного законодавства.

Наведений розрахунок, всупереч положенням ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не спростований відповідачами належними та допустимими доказами.

Тобто, суд приходить до висновку про безпідставність доводів відповідача та її представника щодо ненадання їй житлово-комунальних послуг, плата за які нараховується позивачем.

Так, статтею 18 Закону «Про житлово-комунальні послуги» визначено порядок оформлення претензій споживачів до виконавців цих послуг, який передбачає, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень, тощо.

Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами.

Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді.

Оскільки відповідач не надала суду доказів складання нею та направлення позивачеві актів-претензій щодо ненадання останнім певних видів житлово-комунальних послуг, тому суд приходить до висновку про безпідставність заяв відповідача та її представника про ненадання їй цих послуг відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Таким чином, суд вважав за необхідне стягнути із ОСОБА_2 на користь Кагарлицького комунального житлово - експлуатаційного підприємства заборгованість за надані послуги по утриманню будинку і споруд та прибудинкової території в розмірі 1585 грн.. 06 коп. за період з 01.03.2012 по 31.01.2015 року.

Відповідно до ст. 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а тому суд стягує солідарно з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати, які підтверджені квитанцією про їх сплату, а саме: витрати по сплаті судового збору в сумі 243 грн. 60 коп.

На підставі ЖК України, Конституцією України та керуючись ст.ст. 10, 60, 81, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України суд -

вирішив:

Позовні вимоги Кагарлицького комунального житлово - експлуатаційного підприємства до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по утриманню будинку та при будинкової території задовольнити.

Визнати відповідність чинному законодавству запропонований договір про надання послуг з утримання будинку ОСОБА_2 від 01.04.2012 року.

Визнати договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території укладеним між Кагарлицьким КЖЕП та ОСОБА_2 від 01.04.2012 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Кагарлицького комунального житлово - експлуатаційного підприємства на р/р 26000702686226, МФО 380805, код 32221968 АТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованість за надані послуги по утриманню будинку і споруд та прибудинкової території в розмірі 1585 грн.. 06 коп. та 243 грн. 60 коп. понесених витрат по оплаті судового збору, а всього стягнути 1828 (одну тисячу вісімсот двадцять вісім) грн.. 66 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами , які брали участь у справі і не були присутніми в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: І. І. Шевченко