Ухвала суду № 44483571, 18.05.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Горб І.М.,

суддів Гладія С.В.,

Мосьондза І.А.,

з участю прокурора Здрака С.В.,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Подільського районного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а:

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Подільського районного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 205 КК України Генеральному прокурору України для організації додаткового розслідування, визнано такою, що не підлягає розгляду.

В постанові суд першої інстанції послався на те, що прокурором подано апеляцію на постанову, яка є ідентичною попередній апеляції, та з відсутністю посилань на відповідні аркуші справи, тобто прокурором, в наданий судом термін, не усунуті недоліки апеляції, на які вказувалось в постанові від 25.11.2014 року.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вважаючи постанову суду незаконною, винесеною з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, просить скасувати постанову суду, апеляцію прокурора на постанову суду визнати такою, що підлягає ________

Справа №11/796/158/2015 Головуючий у першій інстанції Зубець Ю.Г.

Категорія: ч. 3 ст. 209 КК України Доповідач Горб І.М.

розгляду, та дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним вимог ст. 351 КПК України.[1]

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що апеляція прокурора, який брав участь у справі Бабошиної Ю.В., на постанову суду про направлення кримінальної справи для проведення додаткового розслідування містить посилання на аркуші справи, а також вказівку на те, в чому полягає незаконність постанови суду, що судом істотно порушено вимоги ст. 281 КПК України, якою передбачено підстави, з яких кримінальна справа може бути направлена для організації додаткового розслідування, а саме: наявність неповноти та неправильності досудового розслідування, яка не може бути усунута в суді.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів поданої апеляції, захисника ОСОБА_2, який категорично заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 350 КПК України (1960 року), в апеляції повинно бути зазначено: назва суду, якому адресується апеляція; особа, яка подає апеляцію; вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив; вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування; прохання особи, яка подає апеляцію; перелік документів, які додаються до апеляції. При обґрунтуванні прокурором та захисником необхідності зміни чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляція повинна містити посилання на відповідні аркуші справи.

Згідно ст. 352 КПК України (1960 року), у разі невиконання особою, яка подала апеляцію вимог, передбачених ст. 350 цього Кодексу, головуючий своєю постановою залишає апеляцію без руху, де вказує, які конкретно вимоги закону не виконані, та повідомляє про необхідність виконання зазначених вимог закону протягом семи діб з моменту одержання повідомлення.

Якщо у визначений строк ці вимоги не будуть виконані, то апеляція постановою головуючого визнається такою, що не підлягає розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Подільського районного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 205 КК України, направлена Генеральному прокурору України для організації додаткового розслідування.

20 листопада 2014 року прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вказану постанову була подана апеляція (т. 38 а.с. 40-42).

Проте, у зв'язку з тим, що апеляція прокурора не містить вказівки на те, в чому полягає незаконність постанови суду та доводів на її обґрунтування, а також прокурором не зазначено в чому полягає порушення судом кримінально-процесуального закону та якого саме при прийнятті рішення про повернення справи на додаткове розслідування, та відсутні посилання на аркуші справи, постановою Подільського районного суду м. Києва від 25 листопада 2014 року вона залишена без руху з наданням строку у сім діб з моменту одержання копії постанови на усунення недоліків.

На виконання вказаної постанови суду, прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, 04 грудня 2014 року подав апеляцію, яка разом з кримінальною справою була направлена для розгляду до Апеляційного суду м. Києва (т. 38 а.с. 49-51).

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 23 січня 2015 року кримінальну справу відносно ОСОБА_3 було повернуто до Подільського районного суду м. Києва для виконання вимог ст. 352 КПК України (1960 року), оскільки вказані в постанові районного суду від 25 листопада 2014 року вимоги ст. 350 КПК України (1960 року) не виконані, а подана прокурором апеляція за своїм змістом є ідентичною апеляції від 20 листопада 2014 року, яка не відповідала вимогам ст. 350 КПК України (1960 року) і була залишена без руху (т. 38 а.с. 65-67).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, в строк, зазначений судом першої інстанції в своїй постанові, прокурор направив до суду апеляцію від 04 грудня 2014 року (т. 38 а.с. 49-51), проте подана прокурором апеляція за змістом є ідентичною апеляції, що була залишена судом без руху, з аналогічними доводами і обґрунтуваннями, викладеними в тій же послідовності, що й у попередній апеляції (т. 38 а.с. 36-39), при цьому не містить вказівки на те, в чому полягає незаконність постанови суду та доводів на її обґрунтування, не зазначено того, в чому полягає порушення судом кримінально-процесуального закону при прийнятті рішення про повернення справи на додаткове розслідування, та відсутні посилання на аркуші справи, тобто недоліки зазначені постанові суду першої інстанції від 25 листопада 2014 року, прокурором усунуті не були.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано постановив рішення про визнання апеляції прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, такою, що не підлягає розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України (1960 року), колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а постанову Подільського районного суду міста Києва від 10 лютого 2015 року, якою апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Подільського районного суду міста Києва від 13 листопада 2014 року, визнана такою, що не підлягає розгляду, - без зміни.

Судді:

_______ _____ ___

Горб І.М. Гладій С.В. Мосьондз І.А.