Ухвала суду № 44482781, 28.05.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м.Рівне, вул. Набережна 26А

________

УХВАЛА

"28" травня 2015 р. Справа № 918/1797/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дулокомерс" про збільшення позовних вимог

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дулокомерс"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Рекорд"

про стягнення в сумі 3 927 євро 64 євроценти (станом на 15.12.2014 року становить 76 706 грн. 81 коп.)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дулокомерс" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд" про стягнення в сумі 3 927 євро 64 євроценти (станом на 15.12.2014 року становить 76 706 грн. 81 коп.).

28 травня 2015 року позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить суд стягнути з ТОВ Фірма "Рекорд" три відсотки річних за користування чужими коштами в сумі 7 083,40 Євро, що станом на дату подання позовної заяви становить 138 976,31 грн..

Разом з тим, позивач просить суд відстрочити сплату судового збору на суму збільшених позовних вимог до ухвалення судового рішення по справі.

Розглянувши подану заяву суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до пункту 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Разом з тим, згідно пункту 3 статті 57 Господарського процесуального кодексу України до заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Позивачем при поданні заяви про збільшення розміру позовних вимог подано клопотання про відстрочку сплати судового збору до винесення рішення.

В обґрунтування поданого клопотання позивач посилається на відсутність коштів необхідних для сплати судового збору, зокрема зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідача, позивач позбавлений протягом значного часу своїх коштів.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. При цьому, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону. Відповідні питання можуть бути вирішені судом в ухвалі про прийняття позовної заяви чи іншої заяви або скарги, передбаченої ГПК (п.12 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 р. № 01-06/1175/2011).

З вищевикладеного слідує, що позивач, як заінтересована сторона, звертаючись до суду із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, повинен був належним чином обґрунтувати неможливість або утруднення здійснення оплати судового збору, та на підтвердження цього надати належні та допустимі докази.

На обґрунтування заявленого клопотання про відстрочення сплати судового збору та, відповідно, складного матеріального становища позивача, останнім не надано суду будь-яких доказів, що підтверджують відсутність коштів необхідних для сплати судового збору.

Слід зазначити, що позивач здійснює підприємницьку діяльність на загальних засадах. Відповідно до статті 44 Господарського кодексу України одним з принципів підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик. Позивачем до позовної заяви не додано доказів наявності чи відсутності грошових коштів на відкритих банківських рахунках підприємства, їх переліку та інших документів (фінансової звітності тощо), які б підтверджували негативні показники фінансової діяльності останнього.

Враховуючи, що відстрочка сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про відстрочку сплати судового збору.

При цьому судом враховується, що звертаючись із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, заявник повинен також довести, що його матеріальне становище зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду спору та він зможе сплатити збір у встановленому розмірі до винесення судового рішення у справі.

Відтак, Товариством з обмеженою відповідальністю "Дулокомерс" не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 63 ГПК України суд повертає позовну заяву без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Таким чином, з врахуванням наведених положень законодавства та з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів сплати судового збору, заява про збільшення розміру позовних вимог підлягає поверненню позивачу без розгляду відповідно до пункту 4 частини 1 статті 63 ГПК України.

Повернення заяви про збільшення розміру позовних вимог не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись пунктом 4 частини 1 статті 63 та статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Повернути заяву про збільшення розміру позовних вимог та додані до неї документи Товариству з обмеженою відповідальністю "Дулокомерс" без розгляду.

Суддя Качур А.М.