Рішення № 44482531, 19.05.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р. Справа № 911/1433/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія";

до Публічного акціонерного товариства "Кримський содовий завод";

про стягнення 40147,88 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Зименко А.І. (довіреність № 9 від 16.04.2015 р.);

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія" до Публічного акціонерного товариства "Кримський содовий завод" про стягнення 40147,88 грн.

Позов було прийнято Господарським судом Київської області у відповідності до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.04.2015 року порушено провадження у справі № 911/1433/15 та призначено справу до розгляду на 28.04.2015 року.

В судове засідання, яке відбулось 28.04.2015 року представник відповідача не з'явився, сторони вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 06.04.2015 року не виконали, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався до 19.05.2015 року.

Судом враховано рекомендації Вищого господарського суду України, що викладені в інформаційному листі від 05.06.2014 року № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», яким визначено, що неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, підтверджується повідомленням від 04.04.2014 № 33-20.606 Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим.

Крім того, у зв'язку з надходженням до Господарського суду Київської області повідомлення Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» Київської міської дирекції №33-20-606 від 04.04.2014 року про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим, з метою забезпечення процесуальних прав відповідача та відсутністю у господарського суду визначених законом можливостей, судом було запропоновано позивачу надіслати відповідачу копії ухвал у справі кур'єрською службою доставки.

На виконання вимог ухвал суду від 06.04.2015 року та від 28.04.2015 року позивач надав докази надіслання на адресу відповідача копій вищезазначених ухвал у справі № 911/1433/15 за допомогою служби доставки «GRANDEX».

Також, інформація про дату і час судових засідань у справі № 911/1433/15 розміщена на офіційному веб-порталі Судової влади України.

Відтак, суд здійснив всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи № 911/1433/15 .

Однак, відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 19.05.2015 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

За таких обставин суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

23.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія" (Постачальник, позивач) та Малим підприємством «Майстер» (Покупець) був укладений Договір поставки № 04/13/П42 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю певний товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах Договору.

Предметом поставки є будівельні матеріали відповідно до Специфікацій до даного Договору (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 2.2 Договору кількість товару в кожній партії поставки та термін поставки зазначаються у графіку поставок, який погоджується сторонами додається до Договору.

Загальна сума Договору на момент укладання складає 474397,14 грн. в тому числі ПДВ (п. 7.3 Договору).

Остаточна сума Договору визначається, виходячи з ціни на товар, асортименту та загальної кількості товарів, поставлених у відповідності до умов Договору згідно видаткових накладних (п. 7.5 Договору).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору позивач протягом жовтня - грудня 2013 року поставив, а Мале підприємство «Майстер» прийняло Товар на загальну суму 474456,01 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання ТМЦ (копії наявні в матеріалах справи).

Розрахунки за товар, що поставляється здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника. Підстава для оплати даний Договір та рахунок-фактура, яка надається Постачальником та є невідємною частиною цього Договору (п. 8.2 Договору).

Порядок оплати: попередня оплата в розмірі 50 % від вартості товару, вказаного в специфікації, має бути перерахована Покупцем Постачальнику протягом 3-х банківських днів з дати підписання Договору.

Остаточна оплата за товар повинна бути перерахована Покупцем не пізніше трьох календарних днів після поставки кожної партії товару у відповідності з підписаними товарозпорядчими документами (п. 8.5 Договору).

Однак, Покупець (Мале підприємство «Майстер») своєчасно та в повному обсязі отриманий товар не оплатив, розрахувався лише частково на суму 443569,40 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії наявні в матеріалах справи). Решта отриманого Товару на суму 30886,61 грн. залишилась неоплаченою.

01.04.2014 року позивач надіслав на адресу Малого підприємства «Майстер» Претензію № 104 від 31.04.2014 року та Акт звірки взаєморозрахунків (докази надіслання містяться в матеріалах справи).

Так, 04.04.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія" (Позивач, Первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Кримський содовий завод" (відповідач, Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги б/н (далі - Договір про відступлення права вимоги), відповідно до якого на підставі ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України та ст. 195 Господарського кодексу України, Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредитору у відповідності до Договору поставки товарів № 04/12/П42 від 23.09.2013 року (далі - Основний договір), укладений між Первісним кредитором (Постачальник за Основним договором) і Боржником - Малим підприємством «Майстер» (Покупцем за Основним договором) (п. 1.1 Договору).

Уступка прав по цьому Договору включає уступку Первісним кредитором на користь Нового кредитора повноважень (прав) на отримання від Боржника основного боргу за Договором поставки товарів № 04/12/П42 від 23.09.2013 року в розмірі 30886,61 грн. (п. 1.2 Договору про відступлення права вимоги).

Сума основного боргу, яку повинен заплатити Новий кредитор Первісному кредитору за уступку йому права вимоги Первісним кредитором складає 30886,61 грн. Сторони погодили, що оплата даної суми здійснюється Новим кредитором шляхом банківського переказу на рахунок Первісного кредитора, який вказаний в цьому Договорі, одним платежем чи декількома, на вибір Нового кредитора, не пізніше строку, вказаного в п. 3.3 цього Договору (п. 2.1 Договору про відступлення права вимоги).

Відповідно до п. 3.4 Договору про відступлення права вимоги Новий кредитор зобов'язаний оплатити на користь Первісного кредитора суму основного боргу, яка вказана в п. 2.1 Договору, в строк до 30.04.2014 року.

З моменту вступу в силу цього Договору, незалежно від виконання Боржником його обов'язків перед Новим кредитором, у Первісного кредитора виникає право вимоги до Нового кредитора відносно сплати суми, вказаної в п. 2.1 Договору (п. 3 Договору про відступлення права вимоги).

Як передбачено ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у зв'язку з простроченням Малим підприємством «Майстер» зобов`язань щодо оплати поставленого позивачем товару на суму 30886,61 грн. за Договором поставки № 04/13/П42 від 23.09.2013 року та враховуючи положення Договору про відступлення права вимоги б/н 04.04.2014 року, у позивача (Первісного кредитора) виникло право вимоги до відповідача (Нового кредитора) відносно сплати 30886,61 грн. боргу.

Граничний термін оплати відповідачем (Новим кредитором) позивачу (Первісному кредитору) 30886,61 грн. боргу відповідно до п. 3.4 Договору про відступлення права вимоги - 30.04.2014 року, однак, відповідач станом на день подання позову до суду так і не розрахувався з позивачем, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 30886,61 грн., що відповідачем не заперечено і не спростовано.

У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача крім 30886,61 грн. основного боргу, 802,21 грн. 3 % річних та 8459,06 грн. інфляційних за період прострочення відповідної суми зобов'язання з 01.05.2014 року по 12.03.2015 року в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, раховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий розрахунок, судом встановлено, що заявлені в позові вимоги щодо стягнення 3 % річних та інфляційних, нараховані на суму фактичного прострочення за відповідні періоди у відповідності до вимог чинного законодавства. Таким чином, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кримський содовий завод" (96002, Автономна Республіка Крим, м. Красноперекопськ, вул. Проектна, буд. 1, код 05444546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія" (79034, Львівська обл., м. Львів, вул. Литвиненка, 3, код 13816938) 30886 грн. (тридцять тисяч вісімсот вісімдесят шість гривень) 61 коп. основного боргу, 802 грн.(вісімсот дві гривні) 21 коп. 3 % річних та 8459 грн. (вісім тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять гривень) 06 коп. інфляційних та 1827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 25.05.2015 р.

Суддя Т.П. Карпечкін