Рішення № 44482317, 13.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2015Справа №910/23273/14

За позовом Дочірнього підприємства "Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів» «Фаворит - Плюс»

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про внесення змін до договору

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Іванська А.О. - довіреність;

від відповідача: Левченко О.О. - за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів" "Фаворит - Плюс" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про внесення змін до договору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з істотною зміною обставин, які полягають у зростанні вартості іноземною валюти з квітня 2013 року по серпень 2014 більше ніж на 60%, виконання договору на попередніх умовах порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, доповнивши договір поставки продукції №161 (3)14УК від 08.05.2014 року пунктами: 3.3., 3.3.1., 3.3.2., 3.5., 3.6., 7.3., 12.1., в редакції запропонованої позивачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.03.2015 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 15.04.2015 року.

14.04.2015 року через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, призначене на 15.04.2015 року представник відповідача з'явився.

В судове засідання, призначене на 15.04.2015 року представник позивача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Враховуючи те, що нез'явлення представника позивача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, а також враховуючи клопотання представника позивача, суд вважав за доцільне відкласти розгляд справи на 13.05.2015 року.

В судовому засіданні 15.04.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні 15.04.2015 року представник позивача позовні вимоги не визнав та просив суд їх задоволені відмовити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 15.04.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.05.2014 pоку між Дочірнім підприємством «Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів» «Фаворит-Плюс» (далі по тексту - Постачальник, Позивач) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі по тексту - Покупець, Відповідач) укладено Договір поставки продукції №161(3)14УК (далі по тексту - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі поставити обладнання і надати супутні послуги з впровадження Автоматизованої системи контролю радіаційної обстановки (АСКРО) ВП «Запорізька АЕС», надалі іменованих «Товар», а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти і сплатити Товар.

Згідно з п. 1.2. Договору Загальний строк поставки товару: вересень 2014 р. - вересень 2016. Поставка товару здійснюється згідно з Графіком поставки, оформленим у вигляді додатку №2 до даного Договору, який є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Товар, який поставляється, по своїй якості повинен підтверджуватися сертифікатом відповідності, виданим органом, акредитованим в УкрСЕПРО, висновком державної токсиколого-гігієнічної експертизи МОЗУ, сертифікатом якості, виданим підприємством-виробником, сертифікатом УкрСЕПРО на кабельну продукцію (або іноземними сертифікатами та свідоцтвами про їхнє визнання в Україні), паспортом (формуляром), відомостями експлуатаційних документів, та відповідати вимогам зазначеним ТвіУП (додаток №2 даного Договору).

п. 3.1. Договору, загальна вартість Договору, з урахуванням супутніх послуг, надання яких передбачене розділом 7 та ТВіУП (додаток №3 до Договору) Договору, становить 98 910 408,00 грн., в тому числі ПДВ 20% -16 485 068,15 грн.

Згідно з п. 3.3. Договору, оплата за останнім здійснюється в наступному порядку:

Розрахунок за Товар, поставлений відповідно до Графіку поставки (додаток №2 до Договору), та супутні послуги, надані в обсязі, п. 2.12., розд. 7 Договору та ТВіУП (додаток №3 до Договору), здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника наступним чином:

- 26 600 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 20% 4 433 333,34 грн.) - протягом 30 банківських днів після виконання Постачальником зобов'язань по поставці Товару в 2014р., передбачених Графіком поставки (додаток №2), та за наявності підписаного Сторонами Акту про виконання нагляду при проведенні монтажу і автономного налагодження і випробування обладнання (включаючи програмні засоби), що поставляється (передбаченого розділом 7 Договору);

- 20 140 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 20% 3 356 666,66 грн.) - протягом 2015 р., після виконання Постачальником зобов'язань по поставці Товару в 2015р., передбачених Графіком поставки (додаток №2), та за наявності підписаного Сторонами Акту про виконання нагляду при проведенні монтажу і автономного налагодження і випробування обладнання (включаючи програмні засоби), що поставляється (передбаченого розділом 7 Договору);

- 52 170 408,88 грн. (у т.ч. ПДВ 20% 8 695 068,15 грн.) - протягом 2016р., після виконання Постачальником зобов'язань по поставці Товару в 2016р., передбачених Графіком поставки (додаток №2), та за наявності підписаного між Постачальником і Покупцем Акту про виконання нагляду при проведенні монтажу і автономного налагодження і випробування обладнання (включаючи програмні засоби) та інших супутніх послуг, що поставляються (передбачених розділом 7 Договору).

Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Спір у справі виник у зв'язку з відмовою Відповідача вносити зміни до Договору на підставі зростання вартості іноземною валюти з квітня 2013 року по серпень 2014 більше ніж на 60%, що, у свою чергу, при умові виконання договору порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить Позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що договір укладений між позивачем та відповідачем за своєю юридичною природою є договором поставки та договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

При наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою, як зазначено у частині першій статті 651 ЦК України.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що 22.09.2014 Відповідачем отримано від Позивача лист №3/248 від 17.10.2014 з пропозицією внести зміни до Договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Суттєвою зміною обставин в розумінні ст. 652 ЦК України є непередбачена зміна зовнішніх обставин, яка не залежить від волі сторін. При цьому обставини повинні змінитись настільки, що якби сторони могли це передбачити , вони не уклали би такий договір або уклали би його на інших умовах.

Разом з цим, при наявності суттєвої зміни обставин, зміна договору за рішенням суду допускається лише у виключних випадках. Для цього, крім наявності чотирьох умов передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, необхідна наявність, ще однієї з двох умов: розірвання договору суперечить громадським інтересам, або потягне для сторін збитки, що значно перевищують витрати необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, закон пов'язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України при істотній зміні обставин (Постанова Верховного суду України від 27.02.2012 за № 3-9гс12).

Таким чином, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно.

Відповідно при зверненні з вимогами про зміну умов Договору, на підставі статті 652 ЦК України на позивача покладається, у відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок довести ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог.

Наявності усіх чотирьох умов, необхідних для зміни Договору, у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, Позивачем не доведено.

Суд відзначає, що настання зазначених у Договорі обставин непереборної сили (форс-мажору) Позивачем у визначеному Сторонами порядку не підтверджено.

Згідно з п. 3.2 розділу 3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України від 15 липня 2014 за №40(3), не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсі в іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.

За визначенням наведеним у ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, відповідно погіршення становища товариства внаслідок необхідності виконання договірних зобов'язань через підвищення курсу іноземних валют та в умовах фінансової кризи, не є підставою вважати, що зміна обставин про яку зазначає Позивач, зумовлена причинами, які останнім не могли бути усунуті після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися.

Зміна курсу долару США та Євро по відношенні до гривні не свідчить про істотну зміну обставин в розумінні положень ст. 652 ЦК України відносно спірного Договору.

Аналогічна правова позиція була висловлена в Постанові Вищого господарського суду України від 21.01.2015 у справі №910/14689/14.

Також суд зазначає, що зміна економічної ситуації та коливання курсу іноземної валюти стосовно національної валюти України є комерційним ризиком сторін договору, а тому ці обставини не можуть вважатися підставами для зміни або розірвання договору

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про Національний банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.

Валютні курси, як зазначено у ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно з Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженим постановою Правління Національного Банку України від 12.11.2003 за №496, офіційний курс гривні до іноземних валют, встановлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи спірний Договір, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення Договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Позивачем не доведено, що сторони при укладенні спірного Договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане.

З приводу обов'язкової зміни умов Договору стосовно ціни, передбаченої п. 7 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Закупівля вищевказаних Товарів була здійснена Відповідачем у відповідності з вимогами ч.1 ст. 14 Закону України "Про здійснення державних закупівель" відповідно до річного плану, виходячи з у та обсягу фінансування.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зазначених у п.п. 1-8 ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Тобто, Законом України "Про здійснення державних закупівель" встановлений вичерпний перелік випадків, при яких органами можуть бути змінені істотні умови договору після його підписання до виконання ними зобов'язань в повному обсязі.

До таких випадків відноситься зміна встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу (п.7 ч. 5 ст. 40 Закону).

Умови щодо зміни ціни в залежності від зміни індексу інфляції та курсу іноземної валюти до національної валюти України Договором не передбачені, у зв'язку з чим твердження Позивача, про те що "держава встановлює необхідність наявності в договорах про закупівлю таких умов договору, які врегульовують витання зміни курсу валюти як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення " є безпідставним.

Зазначена в Договорі редакція умов щодо ціни формувалась (та була погоджена Позивачем) з урахуванням вимог, викладених у листі №8350/10 від 25.06.2014р. ДП "НАЕК "Енергоатом", в якому зазначено, що "... необхідно на договірному рівні чітко й однозначно зафіксувати ціну договору, яка має бути незмінною з моменту укладення договору і до закінчення робіт".

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція також викладена у Постановах Верховного Суду України від 21.04.2010, від 26.05.2010 (справа № 6-3821св10).

Отже, при укладенні спірного Договору та беручи на себе певні зобов'язання, сторони повинні були чітко усвідомлювати, що курс національної валюти по відношенню до іноземних валют не є незмінним. А відтак, наявність усіх обов'язкових умов для зміни Договору, передбачених частиною другою статті 652 ЦК України, відсутня.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 27.05.2015 року.