Рішення № 44482299, 14.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2015Справа №910/9044/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ледум»

До відповідача Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України

Про стягнення 161610,42 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Мала Л.М. (за дов.)

від відповідача Лазаренко В.О. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулось з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Ледум» до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України про стягнення за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 26/12/2 від 26.12.2012 161610,42 грн., з яких: 113400,00 грн. основного боргу, 7420,44 грн. трьох відсотків річних, 40789,98 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не розрахувався за поставлений позивачем товар.

Ухвалою суду від 10.04.2015 порушено провадження у справі № 910/9044/15, розгляд останньої було призначено на 27.04.2015.

У судовому засіданні 27.04.2015 за клопотанням відповідача було оголошено перерву до 14.05.2015.

Відповідач у наданому суду відзиві визнав наявність боргу у розмірі 113400,00 грн., зазначивши, що вказана заборгованість буде погашена після надходження бюджетних коштів. Оскільки заборгованість виникла не з вини відповідача, заперечив проти нарахування 7420,44 грн. трьох відсотків річних, 40789,98 грн. інфляційних втрат.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

26.12.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «Ледум» (постачальником) та Національною дитячою спеціалізованою лікарнею «Охматдит» МОЗ України (покупцем) укладено договір № 26/12/2 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити установку холодильної та вентиляційної промислові, код 29.23.1, низькотемпературний холодильник (далі - товар), а замовник - прийняти і оплатити вартість товару та інших елементів пов'язаних з виконанням зобов'язань по договору безпосередньо постачальником.

Ціна Договору - 113400,00 грн., в т.ч. ПДВ 18900,00 грн. (п. 3.2 Договору).

Згідно з пунктами 4.1 та 4.2 Договору замовник зобов'язується зробити оплату вартості партії товару, визначеної у видатковій накладній, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів в сумі вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника за фактом постачання товару протягом 30 календарних днів, а у разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Термін постави товару - протягом грудня 2012 року.

На виконання умов Договору позивач за видатковою накладною № 03556 від 26.12.2012 поставив, а представник відповідача Ольхович Н.В. за довіреністю № 2064 від 26.12.2012 отримав товар по Договору - морозильник медичний Haier, ультранизькотемпературний DW-86L628 на суму 113400,00 грн..

У строк, передбачений Договором (до 25.01.2013), відповідач за товар не сплатив.

Станом на день розгляду справи 113400,00 грн. боргу відповідачем не погашено.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт порушення відповідачем зобов'язання на суму 113400,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, пунктом 7.2 Договору передбачено, що у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений договором, постачальник сплачує замовнику штрафні санкції неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки.

За розрахунком позивача перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 7420,44 грн. трьох відсотків річних та 40789,98 грн. інфляційних втрат.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446).

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України (01135, м. Київ, вул. В. Чорновола, 28/1, код 01994089) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ледум» (49069, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 17, код 21869802) 113400,00 грн. боргу, 7420,44 грн. трьох відсотків річних, 40789,98 грн. інфляційних втрат, 3232,21 грн. судового збору.

Рішення підписано 29.05.2015

Суддя С. А. Ковтун