Рішення № 44482201, 26.05.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/48/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2015 Справа № 908/1548/15-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компарекс Україна” (03680, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 4 - Б)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Гірничі машини – Дружківський машинобудівний завод” (84205, м. Дружківка, Донецька область, вул. Леніна, буд. 7)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Компарекс Україна” звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гірничі машини – Дружківський машинобудівний завод” заборгованості за Субліцензійним договором № 1312/04-14 від 03.07.2014 р. в розмірі 532903,70 грн., з яких: 433467,46 грн. сума основного боргу (у тому числі: 389865,96грн. основний борг по сплаті роялті за 2-й рік та 43601,50 грн. збільшений розмір основного боргу внаслідок збільшення курсу долара США), 45080,61грн. сума витрат від інфляції, 5201,61грн. сума трьох процентів річних, 49154,02грн. сума пені.

Обґрунтовуючи позов позивач посилався на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 1312/04-14 від 03.07.2014 р. та Додатку № 1 від 03.07.2014р. до договору позивач (Ліцензіат) надав відповідачу (Субліцензіату) ліцензії: 1) 269-12445 OfficeProPlus ALNG LicSAPk MVL PItfrm у кількості 108шт. з визначеним розміром роялті 1704,60грн. (без ПДВ) на загальну суму 184096,80 грн. (без ПДВ); 2) K4U-00266 WinProwMDOP ALNG UpgrdSAPk MVL PItfrm у кількості 108шт. з визначеним розміром роялті 558,57грн. (без ПДВ) на загальну суму 60325,56 грн. (без ПДВ); 3) 76A-00007 EntCAL ALNG LicSAPk MVL PItfrm DvcCAL wSrvcs у кількості 108шт. з визначеним розміром роялті 1346,70грн. (без ПДВ) на загальну суму 145443,60 грн. (без ПДВ).

Згідно до п.5 Додатку № 1, роялті за 2-й рік використання програмного забезпечення становлять суму 389865,96грн. (без ПДВ), строк сплати яких наступив 30.09.2014р.

У відповідності до п.6 Додатку № 1 сторони обумовили, що в випадку зміни (збільшення або зменшення) «Курсу долара», за наявності письмової вимоги будь-якої зі сторін, сума роялті, що підлягає сплаті, підлягає перерахунку, внаслідок чого станом на 30.09.2014р. у зв’язку зі здійсненеим перерахунком внаслідок збільшення Курсу долару, сума основного боргу становить 433467,46грн.

Оскільки відповідач суму основного боргу (із урахуванням здійсненого перерахунку) своєчасно не здійснив, тому на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано суму 45080,61грн. витрат від інфляції та суму 5201,61грн. трьох процентів річних.

Також на підставі п.5.2 Субліцензійного договору за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання з оплати роялті, відповідачу нарахована до сплати пеня у сумі 49154,02грн.

Посилаючись на вищевикладене, на підставі ст.ст. 525, 526, 610, 625, 1109 Цивільного кодексу України позивач просить позов задовольнити.

11.03.2015 р. відповідно до ч. 3 ст. 2-1 ГПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., справу № 908/1548/15-г призначено до розгляду судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.03.2015 р. порушено провадження у справі № 908/1548/15-г, справу призначено до розгляду на 14.04.2015 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.04.2015 р. на підставі ст. 77 ГПК України, у зв’язку із нез’явленням у судове засідання представника відповідача, неподанням ним витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 12.05.2015 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.05.2015 р. на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору у справі № 908/1548/15-г на 15 днів – до 26.05.2015р.; цією ж ухвалою на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 26.05.2015р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини – Дружківський машинобудівний завод» (відповідач у справі) у письмовому відзиві на позовну заяву заперечив проти викладених у ній доводів. Зазначає, що у відповідності до п.5 Додатку № 1 від 03.07.2014р. до Субліцензійного договору № 1312/04-14 від 03.07.2014р., роялті за 2-й рік згідно п.1.1 Додатку № 1 у сумі 389865,96грн. сплачуються 30.09.2014р. Згідно п.6 Додатку № 1 сторони узгодили, що у у випадку зміни «Курсу долару» та за наявності письмової вимоги будь-якої з сторін, сума роялті, що підлягає перерахунку, сплачується впродовж 10 календарних днів, починаючи з наступного дня, що йде за днем отримання письмової вимоги. Такої письмової вимоги до відповідача не надходило. Крім того, відповідач зазначив із посиланням на ст.ст. 524, 533, 625, 627 ЦК України, що вираження у договорі грошових зобов’язань в іноземній валюті унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обгрунтування позовних вимог, пов’язаних із знеціненням валюти боргу, оскільки офіційний індекс інфляції визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Просить у задоволенні позову відмовити.

Також 07.05.2015р. від відповідача до господарського суду надійшла письмова заява (від 29.04.2015р. вих. № 3-1/28) про розстрочку на підставі ст.ст. 83, 121 ГПК України виплати заборгованості відповідача та судового збору терміном на 12 місяців рівними частинами. Заява відповідача мотивована перебуванням підприємства у скрутному фінансовому стані, що викликана недостатнім фінансуванням вугільних підприємств у 2014 – 2015роках та нестабільністю у сфері економіки України. У відповідача утворилась велика кредиторська заборгованість, оскільки основними споживачами продукції, яка випускається відповідачем, є державні підприємства. У 2014-2015роках багато вугледобувних підприємств Донецької та Луганської областей здійснюють діяльність в умовах бойових дій, що негативно впливає на їх роботу та економічний стан самого відповідача. Станом на 31.12.2014р. дебіторська заборгованість складає суму 248,8млн.грн. по підприємствам, більшість яких розташовані у зоні проведення АТО. Вказана обставина унеможливлює стягнення заборгованості відповідачем з вказаних підприємств. Відповідач планує погасити заборгованість перед позивачем до 31.05.2016р. Також в обгрунтування заяви відповідач послався на наявність рішень господарського суду у справах №№: 908/3957/14, 910/28350/14, 922/1224/14, 908/6018/14, 908/198/15, 908/947/15, 908/1305/15, якими стягнуто з ТОВ «Гірничі машини – ДрМЗ» на користь інших контрагентів заборгованість та штрафні санкції, що ускладнить виконання рішення суду у справі № 908/1548/15-г. Просить заяву задовольнити.

Представник позивача у судових засіданнях 14.04.2015р., 12.05.2015р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі. До судового засідання 26.05.2015р. представник позивача не з’явився. Про час та місце судового розгляду справи в судовому засіданні 26.05.2015р. позивач належним чином повідомлений ухвалою суду від 12.05.2015р. та безпосередньо в судовому засіданні, яке відбулось 12.05.2015р.

Представник відповідача до судових засіданнь 14.04.2015р., 12.05.2015р., 26.05.2015р. не з’явився.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У відповідності до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.04.2015 р. місцезнаходження ТОВ “Гірничі машини – Дружківський машинобудівний завод” визначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: (84205, м. Дружківка, Донецька область, вул. Леніна, буд. 7.

На вказану адресу відповідачу направлялися ухвали суду від 11.03.2015 р., від 14.04.2015 р. та від 12.05.2015р.

Крім того, у відповідності до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014р. «Про внесення змін і доповнень до Інформаційного листа ВГСУ від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням АТО», інформація про час і місце судових засіданнь призначених на 14.04.2015р., на 12.05.2015р., на 26.05.2015р. (зміст ухвал суду від 11.03.2015р., від 14.04.2015р. та від 12.05.2015р.) була розміщена, відповідно, 25.03.2015р., 17.04.2015р. та 19.05.2015р. на сторінці господарського суду Запорізької області офіційного веб – порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет, доказом чого є відповідні Витяги.

За таких обставин, судом вжиті усі можливі і достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/1548/15-г, внаслідок чого відповідач є повідомленим належним чином.

При цьому суд зазначає, що подання відповідачем відзиву на позовну заяву та заяви про розстрочку виконання судового рішення свідчить про обізнаність відповідача із фактом розгляду справи № 908/1548/15-г в господарському суді Запорізької області.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутності позивача та відповідача в судовому засіданні 26.05.2015р.

В судовому засіданні 26.05.2015 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Як виходить з матеріалів справи, 03.07.2014 року між ТОВ «Компарекс Україна» (Ліцензіат) та ТОВ «Гірничі машини – Дружківський машинобудівний завод» (Субліцензіат) було укладено Субліцензійний договір № 1312/04-14, за умовами п 1.1. якого Ліцензіат в порядку та на умовах цього Договору за винагороду (роялті) надає Субліцензіату право на користування Програмним забезпеченням, перелік якого зазначено в Додатках до цього договору, що є його невід'ємними частинами.

За умовами п. 1.2. договору, вид ліцензії (й), що надається за цим Договором - невиключна.

У відповідності з Програмою ліцензування Субліцензіату надаються постійні або тимчасові ліцензії на програмні продукти Мicrosoft, що зазначаються у додатках до цього Договору. Вартість та визначення постійних або тимчасових ліцензій на програмні продукти зазначається у Додатках до даного Договору (п. 1.3. договору).

Пунктом 1.4. договору передбачено, що ліцензія надає Субліцензіату право користування програмним продуктом, а саме — невиключне право на встановлення, запуск, відображення, використання, копіювання програмного забечення (комп'ютерних програм) Мicrosoft, здійснення доступу до програмного забезпечення (комп'ютерним програмам), іншого виду взаємодії програмного забезпечення (комп'ютерних програм).

За цим Договором Субліцензіат та пов'язані з ним особи не набувають права продавати, передавати або в інший спосіб відчужувати Програмне Забезпечення, право використання якого (субліцензія) отримане ним за цим Договором (п. 1.5. договору).

Відповідно до п. 1.6. договору, строк, на який надаються права, визначений Додатками до цього Договору, що є його 'ємними частинами. Територія на якій надаються права - територія України.

Згідно з п. 2.2.1. договору, Субліцензіат зобов'язується використовувати надані ліцензії в межах обсягу прав, що визначений п. 1.4. цього Договору.

Умовами п. 3.1. договору визначено, що загальний розмір винагороди за ліцензії (роялті) та порядок її здійснення погоджується Сторонами у відповідному Додатку до цього Договору. Платіж здійснюється без ПДВ відповідно до підпункту 196.1.6 п.196.1 ст. 196 Податкового кодексу України.

Роялті сплачується Субліцензіатом у строки, вказані у відповідних додатках до цього Договору, шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок Ліцензіата (п. 3.2. договору).

У відповідності з п. 3.4. договору, сторони встановили, що всі розрахунки по Договору будуть здійснюватися у національній грошовій одиниці України - гривні.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що дозвіл на використання Програмного забезпечення надається Субліцензіату шляхом надання доступу на сайт, на якому Субліцензіат матиме доступ до програмного забезпечення та/або матиме змогу отримати ліцензійні коди на активацію програмного забезпечення (у разі потреби), про що Сторони складають Акт приймання-передачі ліцензій відповідно до Додатків до цього Договору.

Відповідно до п. 5.1. договору, за невиконання та/або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Згідно п. 5.2. договору, Субліцензіат, у випадку порушення встановлених даним Договором розміру та строків внесення винагороди, сплачує Ліцензіату неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відшкодування винною стороною збитків та/або сплата неустойки чи штрафних санкцій не звільняє її від належного виконання власного основного зобов'язання по цьому Договору та додатках до нього в повному обсязі (п. 5.4. договору).

Згідно п. 9.1. договору, Договір вступає в силу з дня його підписання Сторонами і діє до 30 квітня 2016 року, а в частині розрахунків — до їх повного виконання.

Відповідно до п. 10.4 договору, всі Додатки до цього Договору є його невід'ємною частиною.

03.07.2014р. між ТОВ «Компарекс Україна» (Ліцензіат) та ТОВ «Гірничі машини – Дружківський машинобудівний завод» (Субліцензіат) було укладено Додаток № 1 до Субліцензійного договору № 1312/04-14, за умовами п. 1. якого Сторонами погоджено Перелік ліцензій, які надаються Ліцензіатом Субліцензіату в межах Програми ліцензування та вартість, а саме: 1) 269-12445 OfficeProPlus ALNG LicSAPk MVL PItfrm у кількості 108шт. з визначеним розміром роялті 1704,60грн. (без ПДВ) на загальну суму 184096,80 грн. (без ПДВ); 2) K4U-00266 WinProwMDOP ALNG UpgrdSAPk MVL PItfrm у кількості 108шт. з визначеним розміром роялті 558,57грн. (без ПДВ) на загальну суму 60325,56 грн. (без ПДВ); 3) 76A-00007 EntCAL ALNG LicSAPk MVL PItfrm DvcCAL wSrvcs у кількості 108шт. з визначеним розміром роялті 1346,70грн. (без ПДВ) на загальну суму 145443,60 грн. (без ПДВ), а всього за 2-й рік на загальну суму 389865,96грн.

Відповідно до п. 2 Додатку № 1, дозвіл на використання вищевказаного Програмного забезпечення надається Субліцензіату за Актом приймання-передачі ліцензій в порядку, що передбачений статтею 4 Договору.

Сума роялті за весь період, у відповідності до переліку, наведеному в пункті 1 Додатку № 1, є еквівалентом 66949,00 доларів США за «Курсом долара» на дату підписання, що становить 1164,6656 гривень за 100 доларів США (п. 4. Додатку № 1).

Згідно з п. 5. Додатку № 1, роялті за 2-й рік згідно п. 1.1. Додатку в сумі 389 865,96 грн. без ПДВ сплачується 30 вересня 2014 року.

На виконання зазначених договірних умов, 01.08.2014 року за Актом № 1 приймання-передачі ліцензій згідно Додатку № 1 від 03 липня 2014 року до Субліцензійного договору № 1312/04-14 від 03 липня 2014 року, позивачем (Ліцензіатом) було передано відповідачу (Субліцензіату) наступні постійні (тимчасові) ліцензії: 1) 269-12445 OfficeProPlus ALNG LicSAPk MVL PItfrm у кількості 108шт. з визначеним розміром роялті 1704,60грн. (без ПДВ) на загальну суму 184096,80 грн. (без ПДВ); 2) K4U-00266 WinProwMDOP ALNG UpgrdSAPk MVL PItfrm у кількості 108шт. з визначеним розміром роялті 558,57грн. (без ПДВ) на загальну суму 60325,56 грн. (без ПДВ); 3) 76A-00007 EntCAL ALNG LicSAPk MVL PItfrm DvcCAL wSrvcs у кількості 108шт. з визначеним розміром роялті 1346,70грн. (без ПДВ) на загальну суму 145443,60 грн. (без ПДВ), а всього за 2-й рік роялті на загальну суму 389865,96грн.

Відповідно до положень п. 6 Додатку № 1, сторони домовились, що у випадку зміни (збільшення/зменшення) «Курсу долара», за наявності письмової вимоги будь-якої зі Сторін сума роялті, що підлягає сплаті, підлягає перерахунку по наступній формулі:

С = Вх(К2/К1)грн., де:

В - неоплачена сума роялті в національній валюті України на дату підписання даного Договору або відповідної додаткової угоди про продовження терміну дії даного Договору;

С - сума роялті в національній валюті України, що має бути сплачена згідно з умовами даного Договору;

К1 - вартість 100 (ста) доларів США в національній валюті України згідно з «Курсом долара» на дату підписання даного договору або відповідної додаткової угоди про продовження терміну дії даного Договору;

К2 - вартість 100 (ста) доларів США в національній валюті України згідно з «Курсом долара» на дату платежу.

За даними Національного банку України, що наведені на сайті httр://bаnк.gоv.uа/ соntгоl/uk/аllіnfo, середньозважений курс національної валюти України стосовно долара США відповідно до Продажу доларів США на готівковому ринку, становив: на 30 вересня 2014 року (тобто на дату настання строку оплати роялті за 2-й рік) – суму 1294,9185 грн. за 100 доларів США.

Таким чином сума роялті з урахуванням факту збільшення курсу долара США, станом на 30.09.2014р. склала 433467,46грн., оскільки відповідач повинен був в силу вимог п. 6 Додатку № 1 до договору та статті 3 Субліцензійного договору оплатити не 389865,96 грн., а 433467,46 грн., виходячи із розрахунку по взаємно погодженій вищевказаній формулі (433 467,46 = 389 865,96 грн. X (1294,9185 /1164,6656)).

03.01.2015р. позивач направив відповідачу письмову Претензію № 1 від 31.01.2015р., якою вимагав від відповідача сплати суми 508861,10грн., у тому числі: 433467,46грн. основного боргу (з урахуванням збільшеного курсу долару США), 31643,12грн. втрат від інфляції, 4382,17грн. 3% річних та 39368,35грн. пені.

У якості доказів направлення претензії позивачем надано копії Опису вкладення у цінний лист від 03.01.2015р., Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, отриманого відповідачем 09.02.2015р.

Таким чином, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву про відсутність письмової вимоги позивача щодо оплати суми 433467,46грн. основного боргу (із урахуванням збільшеного курсу долару США), є необгрунтованими.

Оскільки відповідач своєчасно не сплатив суму роялті за 2-й рік, позивач звернувся із позовом до господарського суду про стягнення з відповідача суми 433467,46 грн. основного боргу (у тому числі: 389865,96грн. основний борг по сплаті роялті за 2-й рік та 43601,50 грн. збільшений розмір основного боргу внаслідок збільшення курсу долара США), суми 45080,61грн. витрат від інфляції, суми 5201,61грн. трьох процентів річних, суми 49154,02грн. пені.

Згідно з частинами 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів. (Аналогічні норми містяться в статтях 173 – 175 Господарського кодексу України).

Суд зазначає, що правовідносини, які виникли між відповідачем (Субліцензіатом) та позивачем (Ліцензіатом) з приводу виконання умов Субліцензійного договору № 1312/04-14 від 03 липня 2014 року та Додатку № 1 до цього договору, носять характер ліцензійної угоди, а тому до них слід застосовувати відповідні норми Цивільного кодексу України, що регулюють порядок укладання та виконання умов ліцензійного договору (субліцензійного договору) відповідно до якого ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності.

За змістом ч.1. ст. 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (ч.2 ст. 1109 ЦК України).

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір (ч.3 ст. 1109 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже зазначалось вище, умовами п.п.1.1, п.5, п.6 Додатку № 1 від 03.07.2014р. до Субліцензійного договору від 03.07.2014р. № 1312/04-14 сторонами передбачено, що роялті за 2-й рік в сумі 389865,96грн., із урахуванням збільшення цієї суми внаслідок збільшення курсу долара США – до суми 433467,46грн., відповідач зобов’язався сплатити 30.09.2014р.

Проте, відповідач свої зобов’язання щодо оплати своєчасно не виконав, у зв’язку з чим, у нього утворився станом на момент звернення позивача із позовом до суду, основний борг у сумі сумі 433467,46грн.

При цьому слід зазначити, що провадження у справі № 908/1548/15-г було порушено ухвалою господарського суду від 11.03.2015р.

Після порушення провадження у справі, платіжним дорученням № 1074 від 30.04.2015р. відповідач сплатив на користь позивача суму 389865,96грн., погасивши тим самим частину основного боргу.

У відповідності до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у справі № 908/1548/15-г слід припинити за позовною вимогою про стягнення з відповідача суми 389865,96грн. основного боргу внаслідок відсутності предмету спору.

Що стосується іншої частині основного боргу – у сумі 43601,50 грн., позовна вимога в цій частині є законною і обгрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього: 3% річних (період нарахування з 01.10.2014 року по 23.02.2015 року) в сумі 5201,61 грн. та інфляційних витрат (період нарахування з жовтня 2014р. по січень 2015р. включно) в сумі 45080,61 грн. заявлені позивачем обґрунтовано, а тому задовольняються у повному обсязі.

Розрахунок 3% річних та втрат від інфляції судом перевірено та визнано вірним.

Крім того, відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В даному випадку сторони в п. 5.2 Субліцензійного договору передбачили, що Субліцензіат у випадку порушення встановлених даним договором розміру та строків внесення винагороди, сплачує Ліцензіату неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимога позивача про стягнення пені в сумі 49154,02 грн. (за період з 01.10.2014 р. по 23.02.2015 р.), заявлена правомірно, а тому підлягає задоволенню. При цьому, суд відзначає, що розрахунок пені було здійснено позивачем з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» та п. 6 ст. 231 ГК України.

Отже, позов задовольняється частково (за виключенням суми основного боргу, за якою провадження у справі припинено).

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов’язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним своїх договірних зобов’язань.

Що стосується клопотання відповідача про розстрочку виконання судового рішення на 12 місяців, суд зазначає наступне.

У відповідності до п.6 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. За змістом ст. 121 ГПК України, на яку послався відповідач у своїй заяві, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим,… суд може розстрочити або відстрочити виконання судового рішення.

В даному випадку відповідач сплатив платіжним дорученням № 1074 від 30.04.2015р. на користь позивача суму 389865,96грн., погасивши тим самим більшу частину основного боргу, що свідчить про відсутність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим виконання судового рішення.

До того ж відповідач в порушення ст. ст. 33, 34 ГПК України не надав належних доказів у підтвердження наявності таких виключних обставин, що могли б бути підставою для розстрочки виконання рішення суду, а саме: не надав доказів фінансового стану підприємства на травень 2015р. (на момент вирішення спору в суді, а саме: Фінансових звітів підприємства тощо), а обмежився лише наданням копій заяв, адресованих Межрегіональному головному управлінню ДФС – Центрального офісу з ОВП та копії непідписаних (неукладених) двома сторонами договорів про розстрочення податкового боргу. Також, суд відзначає, що основна заборгованість відповідача за Субліцензійним договором утворилась станом на 30.09.2014р. Тобто, з моменту неналежного виконання відповідачем грошового зобов’язання минув значний проміжок часу – 8 місяців. Отже, надання розстрочки виконання судового рішення додатково - на 12 місяців, також негативно вплине і на майновий стан позивача у справі.

Суд приймає до уваги факти та доводи, викладені сторонами по справі, та, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, відмовляє в задоволенні заяви про надання розстрочки виконання рішення.

Згідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 10658, 07 грн. покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 80 ч.1 п.1-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

’ ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гірничі машини – Дружківський машинобудівний завод” (84205, м. Дружківка, Донецька область, вул. Леніна, буд. 7, код ЄДРПОУ 37696092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компарекс Україна” (03680, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 4 - Б, код ЄДРПОУ 36273889) суму 43601 (сорок три тисячі шістьсот одна) грн. 50 коп. основного боргу, суму 49154 (сорок дев’ять тисяч сто п’ятдесят чотири) грн. 02 коп. пені, суму 5201 (п'ять тисяч двісті одну) грн. 61 коп. трьох відсотків річних, суму 45080 (сорок п’ять тисяч вісімдесят) грн. 61 коп. інфляційних втрат та суму 10658 (десять тисяч шістсот п’ятдесят вісім) грн. 07коп. судового збору. Видати наказ.

Провадження у справі № 908/1548/15-г за вимогою про стягнення суми 389865,96грн. основного боргу припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України - 29.05.2015 р.

Суддя М.В. Мірошниченко