Ухвала суду № 44482180, 27.05.2015, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.05.2015 Справа № 20/160

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий - суддя Гончаренко С.А.,

розглянувши скаргу комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» щодо визнання неправомірними дій державної виконавчої служби України, скасування постанови про стягнення виконавчого збору, а також матеріали справи

за позовом: Публічне акціонерне товариство «ДТЕК «Донецькобленерго» (пр. Леніна, буд. 11 м. Горлівка, Донецька область, 84600; код ЄДРПОУ 00131268)

до відповідача: Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» (вул. К.Лібкнехта, буд. 177а, м. Маріуполь, Донецька область, 87547; код ЄДРПОУ 00191678)

про стягнення 28429110,28 грн.,

за участю: Державна виконавча служба України (вул. Артема, буд. 73, м. Київ, Київська область, 04053)

відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився;

від відповідача (скаржник): Кізілова М.М. - дов. № 03-45 від 19.12.2014р.;

від ДВС: Полулях І.Ю. - дов. № 4.1-14/41/42 від 26.01.2015р.

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Запорізької області звернулось комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу», в порядку ст. 121-1 Господарського процесуального кодексу України, ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» та розпорядженням голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 28-р, із скаргою на дії Державної виконавчої служби України, а саме просить:

- визнати неправомірними дії Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 08.09.2014р. ВП № 27769737 про стягнення з КП «Компанія «Вода Донбасу» виконавчого збору в сумі 2811816,17 грн.;

- визнати недійсною постанову від 08.09.2014р. ВП № 27769737 про стягнення з КП «Компанія «Вода Донбасу» виконавчого збору в сумі 2811816,17 грн.

Для розгляду скарги на дії органів Державної виконавчої служби здійснено автоматичний розподіл справи.

Ухвалою від 31.03.2015р. поновлено пропущений строк на подання скарги та призначено розгляд скарги комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» щодо визнання неправомірними дій державної виконавчої служби України та скасування постанови про стягнення виконавчого збору.

Скарга вмотивована порушеннями з боку державної виконавчої служби прав боржника, що полягають зокрема у не надсиланні постанови про відкриття виконавчого провадження, не наданні строку для добровільного виконання судового рішення та стягнення виконавчого збору, не зважаючи на самостійне повне виконання боржником рішення суду.

Позивач фактично заперечень проти скарги не надав, просив її розглянути у відповідності до діючого законодавства.

В своїх запереченнях представник Державної виконавчої служби України повідомив суд про те, що боржник протягом встановленого йому строку для добровільного виконання судового рішення не повідомив про самостійне виконання, у зв'язку з чим державний виконавець був змушений вчиняти передбачені законом України «Про виконавче провадження» виконавчі дії, як то робив запити до реєструючих органів та виносив ухвали про арешт коштів боржника. Стягнення виконавчого збору відповідач пов'язує із фактом не виконання судового рішення боржником самостійно та у встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження строк. Вважає, що оскаржувана постанова винесена цілком законно, державний виконавець діяв правомірно, в межах наданих йому повноважень. Просить у задоволенні скарги відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та ДВС, а також ретельно дослідивши додатково надані сторонами докази, встановив наступні обставини:

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.09.2010р. по справі № 20/160 частково задоволені позовні вимоги ПАТ «ДТЕК «Донецькобленерго» - з комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» на користь позивача стягнуто 28118161,74 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію. На виконання зазначеного рішення 14.09.2010р. видано наказ.

26.07.2011р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Роєнко Р.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 27769737 з виконання наказу господарського суду Донецької області від 14.09.2010р. № 20/160.

Відповідно до тексту даної постанови, зокрема п. 2 резолютивної частини, боржнику для самостійного виконання рішення наданий строк до семи днів з моменту винесення постанови.

Відповідно до п. 3 резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.07.2011р. у разі ненадання боржником документального підтвердження про виконання рішення, буде розпочато примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених Законом.

12.12.2013р. на підставі ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла у той час) державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження ВП № 27769737 до зведеного виконавчого провадження ЗВП № 41211546.

Згодом, 08.09.2014р. державний виконавець на підставі ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» виніс оскаржувану постанову про стягнення з боржника виконавчого збору за виконавчим провадженням ВП № 27769737 у розмірі 2811816,17 грн.,

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 36 ГПК України).

Між тим, суд звертає увагу на те, що матеріали виконавчого провадження, копія якого (прошито та пронумеровано на 23 аркушах) надано представником Державної виконавчої служби України для залучення до матеріалів справи, не містить доказів надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу боржника та доказів отримання цієї постанови комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу».

Таким чином, суд дійшов висновку про необізнаність відповідача своєчасно про відкриття виконавчого провадження та встановлення йому строку для добровільного виконання рішення, не міг виконати рішення у цей строк, а відтак не міг цей строк порушити.

З наданих скаржником доказів вбачається, що заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 28118161,74 грн., яка стягнута за рішенням по даній справі, була сплачена ним в добровільному порядку шляхом надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування згідно зі ст. 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012р. № 517, про що свідчить договір № 517Е/32 від 27.06.2012р. та платіжне доручення № 1 від 24.09.2012р.

Як зазначає відповідач, він неодноразово повідомляв державного виконавця про самостійне виконання рішення суду № 20/160. Зокрема, відповіддю на вимогу відділу ПВР Державної виконавчої ради України від 23.05.2014р. № 41211546/5. боржник листом з додатками від 23.05.2014р. № 03/вх 1-152-14 повідомив про самостійне погашення боргу по всіх виконавчих провадженнях, що знаходяться на виконанні відділу ПВР ДВС України на суму 362024024,80 грн. з додаванням реєстру із зазначенням суми по кожній справі.

Посилання представника ДВС на те, що ним здійснювались заходи примусового виконання рішення судом до уваги не приймаються, оскільки відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Вчинення запитів до реєструючих органів, на що посилається ДВС, не є заходами примусового виконання рішення у розумінні Закону України «Про виконавче провадження». До речі, надані представником ДВС матеріали виконавчого провадження не містять жодного запиту до реєструючих органів та доказів їх надсилання.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Враховуючи факт неповідомлення боржника про встановлення строку для добровільного виконання рішення, повного самостійного виконання комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2010р. у справі № 20/160, відсутності з боку державної виконавчої служби України доказів вчинення заходів примусового виконання рішення суд вважає оскаржувану постанову ВП № 27769737 (яка прийнята через два роки після сплати боргу) про стягнення з КП «Компанія «Вода Донбасу» виконавчого збору в сумі 2811816,17 грн., такою, що винесена безпідставно і вона підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 121-1 Господарського процесуального Кодексу України, -

У Х В А Л И В :

Скаргу комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» щодо визнання неправомірними дій державної виконавчої служби України, скасування постанови про стягнення виконавчого збору задовольнити.

Визнати неправомірними дії Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 08.09.2014р. ВП № 27769737 про стягнення з КП «Компанія «Вода Донбасу» виконавчого збору в сумі 2811816,17 грн.;

Визнати недійсною постанову від 08.09.2014р. ВП № 27769737 про стягнення з КП «Компанія «Вода Донбасу» виконавчого збору в сумі 2811816,17 грн.

Копію ухвали надіслати сторонам у справі та на адресу Державної виконавчої служби України (вул. Артема, буд. 73, м. Київ, Київська область, 04053).

Суддя С.А. Гончаренко