Рішення № 44482107, 26.05.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/75/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2015 Справа № 908/2164/15-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (84601, м. Горлівка Донецької області, пр-т Леніна, буд. 11, адреса для листування: 87528, м. Маріуполь Донецької області, вул. Войніч, 2)

до Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (87547, м. Маріуполь Донецької області, вул. К. Лібкнехта, буд. 177-А)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Цацуліна Т.О. - довіреність № 181114-4/63 від 18.11.2014 р.

від відповідача : не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м. Маріуполь Донецької області заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 2052 від 24.02.2003 р. в розмірі 2171427,74 грн., з яких: сума 1757500,50 грн. - заборгованість за активну електроенергію, сума 4305,14 грн. - заборгованість за реактивну електроенергію, сума 20895,96 грн. - 3 % річних, сума 222509,87 грн. - інфляційних втрат, сума 166216,27грн. - пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов укладеного між Сторонами Договору про постачання електричної енергії № 2052 від 24.02.2003р. позивачем поставлено відповідачеві активну електричну енергію в період квітень-грудень 2014 року в обсязі 1446314 кВт/г. на загальну суму 2014836,94 грн. та реактивну електричну енергію в період листопад-грудень 2014 року в обсязі 201233 кВт/г. на суму 4305,14 грн. Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленої електроенергії виконав лише частково. Неналежне виконання грошового зобов'язання потягло за собою нарахування передбачених п. 4.2.1 Договору та ст. 625 ЦК України санкцій. Посилаючись на положення ст.ст. 1, 3, 11, 16, 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України та статті 26, 27 Закону України "Про електроенергетику", позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.04.2015 р. порушено провадження у справі № 908/2164/15-г, розгляд якої призначено на 21.04.2015 р.

Ухвалою суду від 21.04.2015 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 26.05.2015 р.

Відповідач заявлені позовні вимоги визнав в частині стягнення основного боргу, про що зазначив у відзиві на позов. Щодо вимог про стягнення пені, втрат від інфляції та річних процентів заперечив. В обґрунтування заперечень вказує на наявність форс-мажорних обставин, які підтверджуються висновком Донецької торгово-промислової палати та сертифікатом Торгово-промислової плати України. Також, відповідачем заявлено клопотання на підставі ст. 83 ГПК України про надання розстрочки виконання рішення суду на 36 місяців рівними частками. Заява про надання розстрочки виконання рішення мотивована тим, що відповідач здійснює діяльність по забезпеченню підприємств та населення питною водою. При цьому платежі від споживачів вносяться несвоєчасно. Дебіторська заборгованість з водопостачання станом на 31.12.2014р. складає 15770,3тис.грн. Тарифи, встановлені для відповідача, є збитковими. Збитки підприємства за 2014рік склали 452,7млн.грн.

Свого представника відповідач в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У відповідності до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження КП "Компанія "Вода Донбасу" визначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: 87547, м. Маріуполь Донецької області, вул. К. Лібкнехта, буд. 177-А.

На вказану адресу відповідачу направлялися ухвали господарського суду від 01.04.2015 р. та від 21.04.2015 р. При цьому суд констатує наявність факту здійснення поштових відправлень ДП «Укрпошта» до м. Маріуполь Донецької області.

Крім того, у відповідності до вимог Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014р. № 01-06/2052/14 "Про внесення змін і доповнень до Інформаційного листа ВГСУ від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням АТО", ухвали суду від 01.04.2015 р. та від 21.04.2015р. (з інформацією про час та місце судового розгляду справи) були розміщені на сторінці господарського суду Запорізької області офіційного веб - порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, доказом чого є Витяги з веб-сторінки офіційного сайта.

Про обізнаність відповідача із фактом розгляду даної справи в господарському суді Запорізької області свідчить його письмовий відзив на позовну заяву та заява про розстрочку виконання судового рішення.

За таких обставин, відповідач є повідомленим належним чином про час і місце судового розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

За клопотанням присутнього у судовому засіданні представника позивача судовий процес здійснювався без застосування засобів технічної фіксації.

В судовому засіданні 26.05.2015 р. прийнято і проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд знаходить підстави для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 24.02.2003 року між позивачем (Постачальником електричної енергії) та відповідачем (Споживачем) укладено договір про постачання електричної енергії № 2052, за умовами якого Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач користується електроенергією та оплачує її вартість згідно з умовами цього Договору та додатків до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 9.5 Договору він набуває чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня поточного року Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Оскільки сторонами не надано доказів надіслання на адреси сторін заяв про припинення дії Договору, суд приходить до висновку, що строк дії Договору пролонговано на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені, та у заявлений до стягнення період він був чинним.

У відповідності до п.1.1 договору, Постачальник зобов'язався постачати електричну енергію Споживачу, а Споживач зобов'язався користуватись електричною енергією та оплачувати її вартість.

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.2 Договору Споживач зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії, узгодженого згідно з умовами розділу 5 цього договору та додатком № 13 "Обсяги постачання електричної енергії та потужності споживачу та субспоживачу"; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 5 "Порядок розрахунків за електроенергію".

Згідно з п. 7.6 Договору порядок розрахунків за електричну енергію визначається додатком № 5 "Порядок розрахунків за електроенергію".

Сторонами, зокрема, підписані додаток № 5 до Договору "Порядок розрахунків за електроенергію" та додаток № 13 "Обсяги постачання електричної енергії та потужності споживачу та субспоживачу".

Згідно з п. 3 додатку № 5 до договору "Порядок розрахунків за електроенергію" (з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 01.01.2008 р. до Договору), оплата отриманого споживачем рахунку повинна виконуватись у терміни, що не перевищують 10 операційних днів від дня отримання рахунку.

Пунктом 4.2.1 Договору, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 30.04.2014 р. до Договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.2, 2.2.3 Договору, за порушення термінів, визначених Додатком № 5 «Порядок розрахунків» до цього Договору, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Як свідчать матеріали справи, за період квітень - грудень 2014 р. відповідачем було спожито активної електричної енергії в кількості 1446314 кВт/год на загальну суму 2014836,94 грн., а за період листопад-грудень 2014 р. відповідачем було спожито реактивної електричної енергії в кількості 201233 кВАр/год на загальну суму 4305,14 грн., що підтверджується відповідними двосторонніми Актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії): за квітень 2014 р. на суму 257336,44 грн., за травень 2014 р. на суму 254668,18 грн., за червень 2014 р. на суму 268256,71 грн., за липень 2014 р. на суму 218633,34 грн., за серпень 2014 р. на суму 197985,23 грн., за вересень 2014 р. на суму 231131,74 грн., за жовтень 2014 р. на суму 259471,67 грн., за листопад 2014 р. на суму 327353,63 грн., а також з листопад 2014 р. на суму 2130,30 грн., за грудень 2014 р. на суму 2174,84 грн.

На оплату поставленої електроенергії позивачем були оформлені та видані відповідачу відповідні рахунки. Про отримання відповідачем рахунків за спірний період, свідчить підпис його уповноваженої особи на другому екземплярі рахунків.

Зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманої за Договором електроенергії, відповідачем належним чином та у повному обсязі виконано не було.

Позовні вимоги про стягнення з КП "Компанія "Вода Донбасу", м. Маріуполь Донецької області заборгованості за договором про постачання електричної енергії №2052 від 24.02.2003 р. в розмірі 2171427,74 грн., з яких: сума 1757500,50 грн. - заборгованість за активну електроенергію, сума 4305,14 грн. - заборгованість за реактивну електроенергію, сума 20895,96 грн. - 3 % річних, сума 222509,87 грн. - інфляційних втрат, сума 166216,27 грн. - пені, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з положеннями ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України (ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Правовідносини сторін у справі врегульовані договором № 2052 від 24.02.2003 р. про постачання електричної енергії.

Матеріали справи свідчать, що за період квітень - листопад 2014 р. відповідачем було спожито активної електричної енергії в кількості 1446314 кВт/год на загальну суму 2014836,94 грн., а за період листопад-грудень 2014 р. відповідачем було спожито реактивної електричної енергії в кількості 201233 кВАр/год на загальну суму 4305,14 грн. Отримання електроенергії у вказаній кількості та на вказану суму підтверджується відповідними двосторонніми Актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії).

На оплату поставленої електричної енергії позивачем оформлено та видано відповідачу відповідні рахунки.

За умовами п. 3 Додатку № 5 до Договору оплата отриманого споживачем рахунку повинна виконуватись у терміни, що не перевищують 10 операційних днів від дня отримання рахунку.

В даному випадку, рахунок за квітень 2014 р. отримано відповідачем - 25.04.2014 р., за травень 2014 р. отримано відповідачем - 26.05.2014 р., рахунок за червень 2014 р. отримано відповідачем - 25.06.2014 р., рахунок за липень 2014 р. отримано відповідачем - 28.07.2014 р., рахунок за серпень 2014 р. отримано відповідачем - 26.08.2014 р., рахунок за вересень 2014 р. отримано відповідачем - 25.09.2014 р., рахунок за жовтень 2014 р. отримано відповідачем - 27.10.2014 р., рахунок за листопад 2014 р. отримано відповідачем - 25.11.2014 р., рахунок за грудень 2014 р. отримано відповідачем - 26.12.2014 р.,

Рахунок за квітень 2014 р. було сплачено відповідачем платежами від 16.05.2014 р. та від 20.05.2014 р. Рахунки за період: травень - листопад 2014 р. за спожиту активну електричну енергію та за період: листопад-грудень 2014 р. за реактивну електричну енергію, відповідачем сплачені не були.

За приписами ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання та факт несплати відповідачем суми 1757500,50 грн. за активну електроенергію та суми 4305,14 грн. за реактивну електроенергію, позивачем доведений та документально підтверджений в судовому засіданні.

Проти існування суми основної заборгованості за активну та реактивну електроенергію, відповідач не заперечує, про що зазначив у своєму письмовому відзиві.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги про стягнення суми основного боргу 1757500,50 грн. за активну електроенергію та суми основного боргу 4305,14 грн. за реактивну електроенергію обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, позовні вимоги про стягнення з нього суми 20895,96грн. 3 % річних (за період з 15.05.2014 р. по 31.01.2015 р.) та суми 222509,87 грн. інфляційних втрат (за період з червня 2014 р. по січень 2015 р. включно), заявлені позивачем обґрунтовано, а тому задовольняються у повному обсязі. Розрахунок судом перевірено та визнано вірним.

Крім того, відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В даному випадку сторони в п. 4.2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 30.04.2014р.) встановили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.2, 2.2.3 Договору, з порушенням термінів, визначених Додатком № 5 «Порядок розрахунків» до цього Договору, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимога позивача про стягнення пені в сумі 166216,27 грн. (за період з 15.05.2014р. по 31.01.2015 р.) заявлена правомірно та підлягає задоволенню.

Відповідач вказує на наявність форс-мажорних обставин, які підтверджуються висновком № 2005/12.12-03 від 03.07.2014 р. Донецької торгово-промислової палати та сертифікатом (висновком) № 1713 Торгово-промислової палати України, і вважає, що відповідно до п. 4.3.1 договору має бути звільнений від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань за договором, оскільки вказана заборгованість виникла внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Згідно з частиною першою статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з частиною другою статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 219 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Отже, підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, на відміну від цивільно-правової, є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності.

Розділом 4.3 Договору сторони узгодили умови застосування наслідків обставин форс-мажору. Пунктом 4.3.1 Договору передбачено, що сторони не несуть відповідальність за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили.

Відповідач надав суду висновок Донецької торгово-промислової палати від 03.07.2014р., яким підтверджено, що невиконання зобов'язань по централізованому водопостачанню та водовідведенню КП "Вода Донбасу" пов'язано з проведенням на території Донецької та Луганської областей антитерористичної операції, за наявності фактів збройних сутичок, відсутності можливості вільного та безпечного руху та блокуванню органів влади та збройного захвату території аеропорту. Також відповідачем надано сертифікат № 1713 Торгово-промислової палати України, якими засвідчено настання обставин непереборної сили КП "Вода Донбасу" при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів.

Висновок Донецької регіональної Торгово-промислової палати та Сертифікат Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили суд не вважає належними та допустимими доказами форс-мажорних обставин в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки в силу ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. З аналізу вказаної норми законодавства слідує, що торгово-промисловою палатою засвідчується настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань саме за конкретним договором. Висновок та сертифікати, надані відповідачем, стосуються виконання інших зобов'язань відповідача, а не тих, що досліджувалися в даному судовому розгляді.

В той же час, суд зазначає наступне:

Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішення суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п. 3.17.4. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд враховує, що відповідач здійснює діяльність по забезпеченню підприємств та населення Донецької області питною водою. При цьому платежі від споживачів вносяться несвоєчасно. Дебіторська заборгованість з водопостачання станом на 31.12.2014р. складає 15770,3тис.грн. Тарифи, встановлені для відповідача, є збитковими. Збитки підприємства за 2014рік склали 452,7млн.грн.

Приймаючи до уваги вищезазначене, в тому числі ступень виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, те що не тільки відповідач, а і позивач знаходяться в зоні АТО, суд вважає за необхідне на підставі п.3) ч.1 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені на 20%.

Таким чином, розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить - суму 132973,02 грн.

За таких обставин, позовні вимоги задовольняються частково, в іншій частині позову за вимогою про стягнення пені слід відмовити.

Що стосується клопотання відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення на 36 місяців рівними частками, суд залишає його без задоволення, як процесуально безпідставне з наступних обставин.

В обґрунтування клопотання заявник вказує, що згідно п. 3.1 Статут КП "Вода Донбасу" є підприємством житлово-комунального господарства, яке створене з метою централізованого забезпечення технічною та питною водою населення, підприємства, міст, інших населених пунктів та споживачів води, надання послуг водовідведення та інше.

При цьому, відповідачем було надано довідку за вих. № 492 від 22.05.2015 р., згідно якої, станом на 01.05.2015 р. було укладено з населенням договорів на реструктуризацію заборгованості за водопостачання та водовідведення 127шт. на суму 334,5 тис.грн., з них погашено 55,7 тис.грн. Також, відповідачем надана довідка про наявність станом на 01.11.2014 р. заборгованості по заробітній платі на підприємстві в розмірі 79288085,00 грн., в т.ч. заборгованість по єдиному соціальному внеску - 23333064,58 грн.

В судовому засіданні представник позивача надав заперечення, в яких вказує, що позивач знаходиться в не менш скрутному фінансовому становищі, що зумовлене проведення антитерористичної операції на території Донецької області. Відповідач жодним чином не обґрунтував неможливості або утруднення виконання судового рішення і в порушення ст. ст. 33, 34 ГПК України не надав належних доказів у підтвердження наявності таких виключних обставин, що могли б бути підставою для розстрочки виконання рішення суду. Також, суд відзначає, що заборгованість відповідача за Договором утворюється з травня 2014 року. Тобто, з моменту неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання минув значний проміжок часу - один рік. Отже, надання розстрочки виконання судового рішення додатково - на 36 місяців, також негативно вплине і на майновий стан позивача у справі.

Крім того, термін розстрочки - три роки, не є обґрунтованим будь-якими певними обставинами, заявник не надав доказів на підтвердження доводів, що впродовж терміну розстрочки поліпшиться його господарська діяльність та фінансове становище. Суд приймає до уваги факти та доводи, викладені сторонами по справі, та, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, відмовляє в задоволенні заяви про надання розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Оскільки, в даному випадку, спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір у повному обсязі покладається на відповідача в сумі 43428,55 грн.

Керуючись ст. ст. 49, п. 3 ст. 83, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (87547, м. Маріуполь Донецької області, вул. К. Лібкнехта, 177-а, ЄДРПОУ 00191678) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (84601, м. Горлівка Донецької області, пр. Леніна, 11, адреса для листування: 87528, м. Маріуполь Донецької області, вул. Войніч, 2, ЄДРПОУ 00131268) основний борг за активну електроенергію у розмірі 1757500 (один мільйон сімсот п'ятдесят сім тисяч п'ятсот) грн. 50 коп., основний борг за реактивну електроенергію у розмірі 4305 (чотири тисячі триста п'ять) грн. 14 коп., пеню у розмірі 132973 (сто тридцять дві тисячі дев'ятсот сімдесят три) грн. 02 коп., 3% річних в розмірі 20895 (двадцять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) грн. 96 коп., втрати від інфляції в розмірі 222509 (двісті двадцять дві тисячі п'ятсот дев'ять) грн. 87 коп. та судовий збір у розмірі 43428 (сорок три тисячі чотириста двадцять вісім) грн. 55 коп.

Видати наказ.

В іншій частині позову за вимогою про стягнення пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України

29.05.2015 р.

Суддя М.В. Мірошниченко