Рішення № 44482074, 21.05.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 19/49/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2015 Справа № 908/1514/15-г

За позовом Куйбишевського міжрайонного прокурора Запорізької області (71001, Запорізька область, смт. Куйбишеве, вул. Леніна, 25) в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 8, кім. 58-А, 59; 69063, м. Запоріжжя, вул. Артема, 37-В)

до Фермерського господарства "САН" (71001, Запорізька область, смт. Куйбишеве, вул. Вороніна, 100-В)

про стягнення 112 025,00 грн.

Суддя Давиденко І.В.

Представники:

Від прокуратури: Калітенко Ю.С., посвідчення № 026981 від 01.07.14. (прокуратура Запорізької області)

Від позивача: Заставська О.М. - представник за довіреністю № 09 від 03.03.15.

Від відповідача: Кобець К.В. - представник за довіреністю № б/н від 05.05.15.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області 10.03.15. звернувся Куйбишевський міжрайонний прокурор Запорізької області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств з позовною заявою до Фермерського господарства "САН" про стягнення 112025,00 грн. заборгованості за Договором № 21 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 30.09.09.,з яких: 75000,00 грн. - суми основного боргу, 22500,00 грн. - штрафу, 14525,00 грн. - втрат від інфляції.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем в порушення умов Договору в повному обсязі не виконано своїх зобов'язань щодо повернення суми фінансової підтримки.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.03.15. порушено провадження у справі № 908/1514/15-г, розгляд справи призначено на 25.03.15. о 10-00, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Запорізьке відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Від позивача через канцелярію господарського суду 25.03.15. надійшли документи у справі та письмові пояснення, відповідно до яких позивач підтримує позовні вимоги Куйбишевського міжрайонного прокурора Запорізької області.

Прокуратурою 25.03.15. на підставі ст. 66 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить суд накласти арешт на майно (транспортні засоби), що належать Фермерському господарству "САН", а саме: причіп марки СЗАП 8551, 1990 року випуску, державний номер АР3110ХТ, № шасі 85510АL00000412, КАМАЗ 5511, 1984 року випуску, державний номер АР0903ВА, номер кузову 551117358184, ЗИЛ-ММЗ 554М, 1989 року випуску, державний номер АР4050АК, номер шасі 2842386.

В обґрунтування зазначеного вище клопотання, прокуратура зазначає, що є підстави реальної загрози відчуження майна, а саме, причепа, марки ПС-10, 2009 року випуску, який є предметом застави за Договором застави від 30.09.09., укладеного на виконання умов спірного Договору.

Судом відкладено розгляд зазначеної вище заяви до наступних судових засідань.

Представники позивача та прокуратури в судовому засіданні 25.03.15. підтримали позовні вимоги, просили суд позов Куйбишевського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 25.03.15. не з'явився, письмового відзиву на позов не надав, але від відповідача через канцелярію господарського суду 25.03.15. надійшла заява, відповідно до якої відповідач проти позову заперечує, в зв'язку із закінченням строку позовної давності.

Від третьої особи через канцелярію господарського суду 25.03.15. надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких третя особа підтримує позовні вимоги Куйбишевського міжрайонного прокурора Запорізької області.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.03.15. розгляд справи № 908/1514/15-г на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 23.04.15. о 10-30.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.04.15. розгляд справи № 908/1514/15-г на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 07.05.15. о 10-30.

Від Куйбишевського міжрайонного прокурора Запорізької області через Відділ діловодства господарського суду 30.04.15. надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої прокуратура просить визнати позивачем у даній справі Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та просить суд стягнути на його користь 112025,00 грн. заборгованості за Договором № 21 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 30.09.09.

В обґрунтування зазначеної вище заяви Куйбишевський міжрайонний прокурор Запорізької області зазначає, що Договір № 21 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 30.09.09. було укладено між Запорізьким відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством "САН", відповідно до п. 3.1.2 якого визначено, що Запорізьке відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств має право вимагати від Фермерського господарства "САН" повернення фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі відповідно до графіка.

Розглянувши в судовому засіданні 07.05.15. заяву Куйбишевського міжрайонного прокурора Запорізької області про уточнення позовних вимог, суд її задовольнив: виключив Запорізьке відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та визнав позивачем у справі Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

В судовому засіданні 07.05.15. представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Також в судовому засіданні 07.05.15. представник відповідача відкликав своє клопотання про застосування у даній справі строку позовної давності.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.05.15. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів, розгляд справи № 908/1514/15-г на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 21.05.15. о 10-30.

Розглянувши в судовому засіданні 21.05.15. заяву Куйбишевської міжрайонної прокуратури Запорізької області про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно (транспортні засоби), що належать Фермерському господарству "САН", а саме: причіп марки СЗАП 8551, 1990 року випуску, державний номер АР3110ХТ, № шасі 85510АL00000412, КАМАЗ 5511, 1984 року випуску, державний номер АР0903ВА, номер кузову 551117358184, ЗИЛ-ММЗ 554М, 1989 року випуску, державний номер АР4050АК, номер шасі 2842386, суд відмовив у її задоволенні з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно зі ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов, забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Таким чином, з наведеного вбачається, що арешт може бути накладено на майно або грошові суми, які належать відповідачу.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним видом заходів до забезпечення позову і предметом відповідної позовної вимоги. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу для забезпечення позову.

У разі відсутності доказів в підтвердження викладених обставин та обґрунтування, що невжиття таких заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення, господарський суд відхиляє таку заяву як необґрунтовану та не підтверджену належними докази.

Оскільки позивачем не вказано конкретних обставин та не надано жодних доказів, які б підтверджували обставини, що можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Куйбишевської міжрайонної прокуратури Запорізької області про забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, судом відмовлено у задоволенні заяви Куйбишевської міжрайонної прокуратури Запорізької області про забезпечення позову у повному обсязі.

21.05.15. представником відповідача в судовому засіданні подано заяву, відповідно до якої відповідач просить суд на підставі норм ст. 121 Господарського процесуального кодексу України розстрочити суму боргу в розмірі 75 000,00 грн. на три місяці за таким графіком: 30.06.15. - 25 000,00 грн., 30.07.15. - 25 000,00 грн., 30.08.15. - 25 000,00 грн.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні 21.05.15. заперечили проти задоволення зазначеної вище заяви відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.05.15. визнав позов в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 75 000,00 грн.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 908/1514/15-г.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, Господарський суд Запорізької області, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.09. між Запорізьким відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством "САН" укладено Договір № 21 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1) Запорізьке відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств зобов'язалось надати Фермерському господарству "САН" фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі в розмірі 100 000,00 грн., а відповідач зобов'язався використати її за цільовим призначенням і повернути кошти у визначений даним Договором строк.

Згідно п. 3.4.2 відповідач зобов'язався повернути кошти фінансової підтримки з встановленим графіком: до 30.09.12. - 25 000,00 грн., до 30.09.13. - 25 000,00 грн., до 30.09.14. - 50 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору, сторонами погоджено, що фінансова підтримка надається відповідачу терміном до 30.09.14.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства України станом на день звернення до суду з даним позовом не повернуто позивачу суму фінансової підтримки в розмірі 75 000,00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства України станом на день звернення до суду з даним позовом не повернуто позивачу суму фінансової підтримки в розмірі 75 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача було надіслано листи-претензії № 179 від 26.12.13., № 103 від 06.11.14., № 125 від 22.12.14., відповідно до яких позивач зазначав про наявність заборгованості та необхідність її погашення.

Матеріали справи не містять відповіді відповідача на вказані вище листи-претензії та доказів погашення заборгованості.

Оцінюючи подані позивачем та прокуратурою докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору було перераховано на користь відповідача грошові кошти в розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням: 25 від 19.10.09., належним чином завірену копію якого залучено до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання умов Договору було лише частково повернуто суму фінансової підтримки на користь позивача в розмірі 25 000,00 грн. 14.02.13., що підтверджується банківською випискою, належним чином завірену копію якої залучено до матеріалів справи.

Відповідно до п. 7.2 Договору, сторонами погоджено, що даний Договір діє до повного повернення відповідачем коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених цим Договором.

Крім того, частиною 4 ст. 631 Цивільного кодексу України зазначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства України, свої зобов'язання щодо повернення суми фінансової підтримки у повному обсязі та у обумовлений Договором строк не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 75 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати суми боргу, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем за неналежне виконання умов Договору становить 75 000,00 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 14 525,00 грн. - збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 14 525,00 грн. - збитків від інфляції (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Крім того, позивач на підставі п. 5.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 22 500, 00 грн. - штрафу.

Згідно п. 5.2 Договору, сторонами погоджено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 30 % від суми простроченого платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 22 500,00 грн. - штрафу (за обґрунтованим розрахунком позивача).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Розглянувши в судовому засіданні 21.05.15. заяву відповідача про розстрочку виконання рішення, суд відмовив у її задоволенні з огляду на наступне:

В обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення суду відповідач зазначає, що фермерське господарство на протязі року працює сезонно, в зв'язку з чим проведе посів та збирання врожаю, а тому грошові кошти будуть в наявності вже на кінець червня.

Також заявник зазначає, що продаж основних фондів з метою погашення заборгованості призведе до припинення виробничої діяльності підприємства, що в подальшому потягне за собою його банкрутство.

Таким чином, заявник посилаючись на фінансовий стан підприємства, просить суд розстрочити суму основного боргу в розмірі 75 000,00 грн. на три місяці.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, розстрочити виконання рішення.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 7.1.1. постанови від 17.10.12. N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначив, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для розстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим судом способом. Але, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.

Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Проте, нормами чинного законодавства, зокрема Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. ст. 1, 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99. встановлено, що підставою неможливості виконання судового акту можуть бути обставини, визначені боржником за допомогою Положення (стандарти) бухгалтерського обліку: 2 «Баланс»; 3 «Звіт про фінансові результати»; 10 «Дебіторська заборгованість»; 11 «Зобов'язання», 5 «Звіт про власний капітал», доказів скрутного фінансового становища його підприємства.

Згідно із ст. 13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Відповідачем до заяви про розстрочку виконання рішення суду не надано належних доказів скрутного фінансового становища його підприємства.

В зв'язку з вищевикладеним, суд позбавлений можливості встановити наявність або відсутність грошових коштів та майна у Фермерського господарства "САН".

Таким чином, судом встановлено, що докази, на які відповідач посилається в заяві про розстрочку виконання рішення суду, як на підставу надання розстрочки виконання рішення суду, не є винятковими, оскільки посилання заявника на тяжке фінансове становище підприємства, не є винятковою підставою, що ускладнює виконання рішення суду або робить його неможливим, оскільки п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, який не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.

Слід зазначити, що господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Також суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказів та відповідних гарантій виконання рішення суду у даній справі.

За таких обставин, беручи до уваги вину відповідача та враховуючи можливі негативні наслідки для стягувача, та з метою недопущення їх настання, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду у даній справі.

Крім того, слід зазначити, що рішенням суду у даній справі в відповідача на користь позивача стягнуто крім суми основного боргу в розмірі 75 000,00 грн., штраф в розмірі 22 500, 00 грн., збитки від інфляції в сумі 14 525,00 грн.

Слід також зазначити, що згідно норм ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду, розстрочка виконання рішення можлива на стадії виконання рішення, тоді як норми ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачають право господарського суду розстрочити виконання рішення суду при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими засобами доказування наявність виключних обставин, які можуть бути підставою для надання розстрочки виконання рішення суду у даній справі, в зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення заяви Фермерського господарства "САН" про розстрочку виконання рішення суду на три місяці.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 49, 66, 67, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства "САН" (71001, Запорізька область, смт. Куйбишеве, вул. Вороніна, 100-В, код ЄДРПОУ 32671953) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (69063, м. Запоріжжя, проспект Леніна, 152-В, кімната 311, код ЄДРПОУ 25490940) 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 22 500 (двадцять дві тисячі) грн. 00 коп. - штрафу, 14 525 (чотирнадцять тисяч п'ятсот двадцять п'ять) грн. - збитків від інфляції.

3. Стягнути з Фермерського господарства "САН" (71001, Запорізька область, смт. Куйбишеве, вул. Вороніна, 100-В, код ЄДРПОУ 32671953) в дохід Державного бюджету України 2 240 (дві тисячі двісті сорок) 50 коп. - судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.05.15.

Суддя І.В. Давиденко