Рішення № 44481609, 26.05.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.05.15р. Справа № 904/3867/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІЛАЙН ТРЕЙД", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНІНВЕСТПРОД", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Афанасьєва Н.Г. - довіреність № б/н від 02.04.15р.;

від відповідача: представник Борисенко Д.В. - довіренісь № б/н від 08.05.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрілайн Трейд", м.Київ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНІНВЕСТПРОД", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення 10000000,00грн. заборгованості за договором №46-1 (БВ15) купівлі-продажу цінних паперів.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. №б/н від б/д ухвалою суду від 06.05.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 26.05.2015р.

05.05.2015р. через канцелярію суду отримано заяву за вих.№б/н від б/д про забезпечення позову в якій позивач просить суд накласти арешт на нерухоме майно (земельні ділянки), що належать відповідачу.

Заява обґрунтована тим, що відповідач умисно ухиляється від виконання зобов'язань за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу цінних паперів і не має бажання надати хоч якісь пояснення з приводу порушення договірних зобов'язань.

В провадженні господарського суду Дніпропетровської області та господарського суду Запорізької області перебуває велика кількість судових справ, пов'язаних саме з порушенням товариствами з обмеженою відповідальністю "Амстор", "Амстор Трейд", "Торговий будинок Амстор", "Фудторг", "Будіндустріясервіс" договірних зобов'язань за договорами поставки/купівлі-продажу, у яких відповідачами, із зловживанням своїми процесуальними правами, вчиняються процесуальні дії направлені на затягування судових процесів.

Згідно даних реєстру, господарським судом Дніпропетровської області на дату подання даних пояснень прийнято понад 25 судових рішень про стягнення заборгованості.

Більшість підприємств, які мають відношення до групи "АМСТОР", у тому числі і товариство з обмеженою відповідальністю "ДОНІНВЕСТПРОД" зареєстровані за однією юридичною адресою - м.Дніпропетровськ, вул.Ленінградська, 27, що вказує на те, що підприємства пов'язані між собою не тільки на рівні керівництва, але й на рівні засновників, що дає, на думку позивача, абсолютно мотивовані підстави вважати, що відповідачем, розуміючи наслідки судового процесу, буде зроблено максимум зусиль, для уникнення відповідальності та виконання рішення суду.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 22.05.2015р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 19.05.2015р. та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 14.05.2015р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 12.05.2015р. та явкою представника в судове засідання.

26.05.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 26.05.2015р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Фрілайн Трейд" (далі по тексту - позивач, продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ДОНІНВЕСТПРОД", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач, повірений) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №46-1(БВ15) (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого продавець в порядку та на умовах визначених цим договором ти чинним в Україні законодавством, зобов'язаний передати у власність покупцю, а покупець, в порядку та на умовах визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, зобов'язаний прийняти і оплатити загальну договірну вартість цінних паперів, характеристика яких зазначена в пункті 1.2 цього договору, що належить продавцю на праві власності.

Пунктом 1.2 договору визначено характеристику цінних паперів.

Вид та форма випуску: вексель простий, ордерна форма випуску;

Форма існування цінного паперу: документарна;

Емітент векселя: товариство з обмеженою відповідальністю "Амстор";

Код ЄДРПОУ емітента векселя: 32123041;

Валюта векселя: гривня;

Серія та номер векселя: АА №0163811;

Дата складання векселя: 17.06.2010р.;

Дата платежу за векселем: за пред'явленням, але не раніше 05.01.2015р.;

Номінальна вартість векселя: 10000000,00грн.;

Кількість 1;

Договірна вартість векселя 10000000,00грн.

Пунктом 1.3 договору визначено, що всього один вексель загальною договірною вартістю 10000000,00грн.

Пунктом 1.4 договору місце виконання договору - на позабіржовому ринку цінних паперів (поза фондовою біржею).

Пунктом 2.1 договору визначено, що покупець зобов'язується самостійно (без участі повіреного) оплатити продавцю загальну договірну вартість цінних паперів в сумі, вказаній у пункті 1.3 цього договору, протягом трьох робочих днів з дати підписання цього договору.

Пунктом 3.2 договору визначено, що продавець протягом трьох робочих днів з дати підписання цього договору, зобов'язаний самостійно (без участі повіреного) передати вищезазначені цінні папери покупцю у відповідності до Вексельного законодавства.

Пунктом 3.4 договору визначено, що факт передачі цінних паперів підтверджується оформленням акту прийому-передачі цінних паперів між продавцем та покупцем (без участі повіреного).

Пунктом 4.4 договору визначено, що продавець зобов'язується, зокрема своєчасно, у відповідності з умовами цього договору, сплатити продавцю загальну договірну вартість цінних паперів, які є предметом цього договору (підпункт 4.4.1).

Пунктом 7.1 договору визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

17.06.2010р. компанією товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор" було емітовано простий вексель серія АА 0163811, номінальною вартістю 10000000,00грн.

Строк платежу за вказаним векселем "за пред'явленням, але не раніше ніж 05.01.2015р.".

19.03.2015р. компанією позивача було здійснено продаж зазначеного векселя на користь компанії відповідача.

Таким чином, компанія відповідача набула права по простому векселю, емітованому товариством з обмеженою відповідальністю "Амстор" загальною номінальною вартістю 10000000,00грн.

Враховуючи, що відповідач в строк до 22.03.2015р. не виконав і станом на час подачі даного позову до суду не сплатив загальну договірну вартість векселя серії АА0163811 у повному обсязі, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист, надав відзив на позов в якому зазначив наступне.

Відповідач визнає факт існування правовідносин, які описані в позовній заяві, проте позов не визнає.

Звертає увагу господарського суду на те, що наразі на території Донецької та Луганської областей проходить антитерористична операція, відповідно до Указу Виконуючого обов'язки Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Крім того, 15.04.2014р. Верховна Рада України прийняла Закон № 1207-УИ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідно до статті 2 якого цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Аналізуючи вищевикладене, на думку відповідача, можна дійти до висновку про те, що вищевказане вказує на однозначне визнання на офіційному рівні існування військової збройної агресії іноземної держави відносно території України, яка станом на сьогоднішній день, є такою, що триває.

Наразі відповідач у зв'язку з бойовими діями та території м. Донецьк був змушений змінити своє місцезнаходження. Позивач ігнорує вищенаведені твердження, чим порушує норми цивільного законодавства та принципи добросовісного господарювання.

Вказані обставини щодо погіршення економічної ситуації в країні є загальновідомими, на даний момент затримки у здійсненні розрахунків за договорами є вже звичним явищем в господарській діяльності в нашій державі.

Однак, відповідач вважає себе добросовісним контрагентом за договором та на даний момент планує виконати свої зобов'язання при найпершій можливості.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників позивача та відповідача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 10000000,00грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Факт отримання відповідачем цінних паперів підтверджується матеріалами справи, а саме актом прийому-передачі цінних паперів до договору від 19.03.2015р., що містяться в матеріалах справи, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманні цінні папери передбачено умовами договору та нормами законодавства.

З огляду на положення пункту 2.1 договору, строк оплати цінних паперів є таким, що настав.

Дії відповідача про визнання боргу не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Доказів оплати цінних паперів в сумі 10000000,00грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Доказів повернення вказаного цінного паперу позивачу відповідачем не надано.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. ст. 5, 14 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" встановлено, що вексель - цінний папір (борговий цінний папір), який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 4 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо заяви позивача про забезпечення позову.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26 грудня 2011року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову " (зі змінами та доповненнями) особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 3 вищевказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України визначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Згідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Враховуючи обставини викладені в заяві про забезпечення позову, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано належних доказів зменшення активів відповідача, що унеможливлювало виконання рішення.

Господарський суд також враховував, що накладення арешту на все нерухоме майно (земельні ділянки), що належить відповідачу може суттєво вплинути на господарську діяльність відповідача і зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, заява позивача щодо вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки підставою до забезпечення позову, відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заява позивача, на думку суду, недостатньо обґрунтована, наведені в ній підстави, не свідчать про наявність таких обставин.

Крім зазначеного, господарський суд наголошує, що з метою захисту прав позивача та недопущення зловживання процесуальними правами з боку відповідача господарський суд прийняв рішення в межах процесуальних строків і вирішив спір в першому судовому засідання, так як відповідач належними чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання та скористався правом на судовий захист.

З огляду на викладене, господарський суд не вбачає потреби вживати заходів до забезпечення позову.

Господарський суд наголошує, що у разі зловживання процесуальними правами відповідачем у позивача існує можливість звертатися з заявами про забезпечення позову на будь-якій стадії провадження у справі.

Господарський суд наголошує, що пунктом 4 Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011р. за № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" визначено, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Пунктом 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. за № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що Законом передбачено (абзац третій частини другої статті 6) зменшення розміру судового збору з позовної заяви, поданої після подання заяви про вжиття запобіжних заходів або забезпечення позову, на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення позову. Зазначене зменшення розміру судового збору здійснюється і в разі одночасного (в один і той же день) подання до господарського суду позовної заяви і заяви про забезпечення позову, в тому числі при об'єднанні їх в одному документі. Якщо заяву про забезпечення позову подано після подання позовної заяви, то відповідне зменшення суми судового збору не здійснюється.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 73080,00грн.

Враховуючи положення Закону України „Про судовий збір" та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. за № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" господарський суд вирішив повернути позивачу судовий збір у розмірі 1827,00грн. за платіжним дорученням №31 від 31.03.2015р.

До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись положеннями Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок", ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 612, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНІНВЕСТПРОД" (49038, м.Дніпропетровськ, вул.Ленінградська, 27; ідентифікаційний код 33878245) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фрілайн Трейд" (04208, м.Київ, просп.Г.Гонгадзе, буд.5-а, оф.4/1; ідентифікаційний код 38902063) 10000000,00грн. (десять мільйонів грн. 00 коп.) заборгованості за договором №46-1 (БВ15) купівлі-продажу цінних паперів; 73080,00грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят грн. 00 коп.) судового збору, видати наказ.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Фрілайн Трейд" (04208, м.Київ, просп.Г.Гонгадзе, буд.5-а, оф.4/1; ідентифікаційний код 38902063) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) за платіжним дорученням №31 від 31.03.2015р.

В задоволенні заяви про забезпечення позову за вих.№б/н від б/д відмовити.

Наказ та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

02.06.2015 року

Суддя І.В. Петренко