Рішення № 44481079, 21.04.2015, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/1015/15-ц

Провадження № 2/126/340/2015

"21" квітня 2015 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Жарун А. П.

секретар Чернявська О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення грошових коштів отриманих без достатньої правової підстави,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення грошових коштів отриманих без достатньої правової підстави. Позов мотивує тим, що у травні 2012 року відповідач ОСОБА_2 запропонував відремонтувати, у вільний від роботи час, автомобіль FIAT DOBLO 2004 року випуску із номерним знаком НОМЕР_1, який потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. Між ними була досягнута домовленість, що ремонт вм'ятини на буді автомобіля буде коштувати 2000 грн., решта робіт згідно прейскуранту цін технічної станції. Ремонт буде виконувати по вечорах, у вільний від роботи час на протязі одного-двох місяців на технічній станції де він працює, власником якої являється ОСОБА_3 Через 8 місяців в кінці грудня ОСОБА_2 повідомив йому, що закінчив ремонт.

29 грудня 2012 року він із своїм сином ОСОБА_4 та ОСОБА_2 приїхали на технічну станцію щоб розрахуватись та забрати автомобіль. Однак чоловік директора технічної станції ОСОБА_5 повідомив, що ціна за буду автомобіля зросла та складає 5150 грн. причину зростання ціни ОСОБА_5 не пояснив. Із безпідставним зростанням ціни на ремонт він не погодився і автомобіль йому не повернули. На початку травня 2013 року він знову приїхав на технічну станцію щоб забрати автомобіль, а ОСОБА_5 сказав, що сума знову зросла. Оскільки спільної мови відносно ціни ремонту автомобіля вони не знайшли, він попросив ОСОБА_2 підрахувати скільки реально коштує ремонт автомобіля і він озвучив суму в 5400 грн.

Він заплатив ОСОБА_2 3800 грн., з урахуванням авансу 600 грн. та розбитого ним лобового скла вартістю 1000 грн., щоб він забрав автомобіль, розрахувався із власником техстанції та повернув йому автомобіль, однак ОСОБА_2 власнику технічної станції кошти не віддав, а йому не повернув ні автомобіль , ні отриманні кошти. До даного часу автомобіль не повернутий, а рішенням Бершадського районного суду від 26.12.2014 року його зобов"язано відшкодувати ОСОБА_3 кошти за ремонт автомобіля в сумі 6946 грн.

За таких обставин, враховуючи відсутність між ним та ОСОБА_2 на день передачі грошей будь - яких договірних зобов'язань чи інших цивільно - правових відносин вважає, що передані ним відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 5400 грн. набуті останнім безпідставно, а тому підлягають поверненню. Крім того вважає, що з відповідача ОСОБА_2 на його користь підлягають також стягненню 3 % річних за весь час прострочення заборгованості та з урахуванням індексу інфляції за 2013 - 2014 роки в сумі 1695,60 грн..

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, стверджує, що гроші заплачені йому ОСОБА_1 були за виконані ремонтні роботи автомобіля, а тому просить в задоволенні позову відмовити .

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 та дослідивши матеріали справи суд вважає , що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено та не оспорюється сторонами, що в травні 2012 року позивач ОСОБА_1 домовився з відповідачем ОСОБА_2 про ремонт автомобіля Fiat Doblo 2004 року випуску д.н.з. НОМЕР_1. Між сторонами була досягнута домовленість, що ремонт вм"ятини на буді автомобіля буде коштувати 2000 грн. , а решта робіт згідно прейскуранту цін технічної станції. Ремонт автомобіля ОСОБА_2 мав виконувати по вечорах, у вільний від роботи час, на протязі одного-двох місяців на технічній станції де він працює, власником якої являється ОСОБА_3

29.12.2012 року, після повідомлення ОСОБА_2 про закінчення ремонту автомобіля, ОСОБА_1 приїхав на технічну станцію, щоб розрахуватися та забрати автомобіль, однак чоловік директора технічної станції ОСОБА_5 повідомив, що ціна на автомобіль зросла та становить 5150 грн. Позивач ОСОБА_1 не погодився з зростанням ціни на автомобіль і автомобіль йому не повернули.

В позовній заяві та судовому засіданні позивач ОСОБА_1 стверджує, що оскільки спільної мови, відносно ціни ремонту автомобіля, з власником технічної станції ОСОБА_3 не знайшли, то він попросив ОСОБА_2 підрахувати скільки реально буде коштувати ремонт автомобіля і ОСОБА_2 озвучив суму 5400 грн. Після чого він заплатив відповідачеві ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 3800 грн., з урахуванням 600 грн. авансу та розбитого ним скла вартістю 1000 грн., щоб він забрав автомобіль та розрахувався із власником технічної станції та повернув йому автомобіль, однак ОСОБА_2 власнику технічної станції грошові кошти не віддав і автомобіля йому не повернув.

В судовому засіданні встановлено , що у вересні 2014 року син позивача ОСОБА_4 звертався до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння , ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про повернення боргу.

Рішенням Бершадського районного суду від 26.12.2014 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про повернення боргу було задоволено. Вирішено витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 автомобіль Fiat Doblo 2004 року випуску номерний знак НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3 на користь законного власника ОСОБА_4. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 6946 грн. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 17.02.2015 року рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 26.12.2014 року залишено без змін.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вище вказаним рішенням встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 та власником автомобіля Fiat Doblo д/н НОМЕР_1 ОСОБА_4, виникли правовідносини щодо виконання підрядних робіт по ремонту автомобіля.

Ремонтні роботи були виконані в обумовлений сторонами строк. Претензій щодо якості ремонтних робіт замовник не пред'являв. ФОП ОСОБА_3 було складено заказ-наряд б\н від 29.12.2012 року згідно якого вартість виконаних ремонтних робіт складає 6850 грн. З яких замовник ОСОБА_4 сплатив 1000 грн. громадянину ОСОБА_5.

Таким чином, судом встановлено, що громадянин ОСОБА_4 та громадянин ОСОБА_1, який діяв в інтересах свого сина ОСОБА_4, фактично вступили в договірні відносини з ФОП ОСОБА_3 щодо виконання підрядних робіт з ремонту автомобіля належного ОСОБА_4 Однак, по завершенню ремонту, власник автомобіля ОСОБА_4 не оплатив вартості виконаних робіт згідно заказ-наряду від 29.12.2012 року, як того вимагає чинне законодавство України, а сплатив кошти в сумі 3800 грн. за ремонт автомобіля громадянину ОСОБА_2 помилково вважаючи його основним виконавцем робіт.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Згідност.1212 ч.2 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст.1213 ЦК України - набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Таким чином суд вважає доведеним отримання відповідачем ОСОБА_2 грошових коштів без достатньої правової підстави.

Однак, суд не погоджується з заявленим позивачем розміром грошових коштів переданих ним відповідачеві ОСОБА_2, оскільки в судовому засіданні встановлено , що по закінченню ремонту автомобіля позивач ОСОБА_1 передав відповідачеві гроші в сумі 3800 грн., даний факт визнається ОСОБА_2 Твердження позивача, що він також заплатив аванс у розмірі 600 грн, а також вартість розбитого скла , яка склала 1000 грн суд оцінює критично, так як вище згаданим рішенням Бершадського районного суду від 17.02.2015 року встановлено, що позивач ОСОБА_1 аванс в сумі 1000 грн. передав ОСОБА_5, який являється чоловіком власниці технічної станції ОСОБА_3, а він в свою чергу заплатив гроші в сумі 600 грн. відповідачеві ОСОБА_2, як аванс за ремонт автомобіля ОСОБА_4, даний факт не оспорюється і сторонами в судовому засіданні, а тому дані кошти не підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 Також грошові кошти в сумі 1000 грн, вартість розбитого лобового скла, не підлягають стягненню, оскільки судом встановлено, що громадянин ОСОБА_4 та громадянин ОСОБА_1, який діяв в інтересах свого сина ОСОБА_4, фактично вступили в договірні відносини з ФОП ОСОБА_3, а не з ОСОБА_2, а тому відповідальність за пошкоджене майно перед ОСОБА_4 та ОСОБА_1 несе не ОСОБА_2, а ФОП ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

В позовній заяві та судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача 3 % річних за весь час прострочення заборгованості та з урахуванням індексу інфляції за 2013 -2014 роки, при цьому позивачем не надано доказів, які містять інформацію про розмір індексу інфляції станом на 2013-2014 роки з посиланням на офіційні джерела. Наданий позивачем розрахунок ціни позову не може бути розцінений , як такий , що підтверджує в повній мірі позовні вимоги, оскільки надані в ньому цифри не підтвердженні будь-якими письмовими доказами, таким чином дана позовна вимога задоволенню не підлягає .

Оскільки, позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому згідно ст. 88 ЦПК України судовий збір слід стягнути з відповідача.

На підставі ст.ст. 1212,1213 ЦК України, керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 213-215, 218,223 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно отриманні кошти в сумі 3800 (три тисячі вісімсот) гривень.

В інші частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 243,60 грн. судового збору, на користь УДКСУ у Бершадському районі, код ЄДРПОУ 37908394, банк одержувач -ГУДКСУ у Вінницькій області м. Вінниця, р/р 31210206700041, МФО 802015, КЕКД 22030001.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Бершадський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя А. П. Жарун