Постанова № 44480575, 13.05.2015, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/1190/15-а

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В. В., за участю секретаря Шабатин Н. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського війкового комісаріату, Міністерства оборони України, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач), з урахуванням уточнень позовних вимог, звернувся до суду з адміністративним позовом до Київського міського війкового комісаріату (надалі за текстом - відповідач 1), Міністерства оборони України (надалі за текстом - відповідач 2), про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Позов обґрунтовував тим, що позивач проходив військову службу на посадах офіцерського складу в Збройних силах України. Наказом Міністра оборони України № 574 від 22.09.2005 р. позивач був звільнений у запас з посади начальника групи присвоєння військових звань та нагороджень - заступника начальника відділу присвоєння військових звань, нагороджень, обліку та статистики управління особового складу штабу Командування сухопутних військ Збройних сил України за п.п. «б» п. 67 (за станом здоров`я) положення про проходження військової служби особами офіцерського складу Збройних сил України та відповідно до наказу командира військової частини А-0115 № 186 (по строковій службі) від 30.09.2005 р. був виключений із списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення. 31.05.2012 р. позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, яка настала, у зв'язку з захворюванням, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при прибуванні в країнах, де велись бойові дії, строком до 31.05.2014 р., що підтверджується довідкою до акта медико-соціальних (експертних) комісій від 31.05.2012 р. серії 10 ААА № 788464. 29.05.2014 р., у зв'язку з травмою, пов'язаною з захворюванням пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при прибуванні в країнах де велись бойові дії, позивачу довічно встановлено ІІ групу інвалідності. Відповідач 1, у порушення вимог постанов КМУ № 284 від 21.02.2007 р., № 499 від 28.05.2007 р., не здійснив виплату одноразової грошової допомоги. 08.09.2014 р. на адресу позивача надійшов лист від відповідача 1 про відмову у виплату одноразової грошової допомоги. У зв'язку з порушеним правом, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив суд його задовольнити.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечував проти позову у повному обсязі, надав письмові заперечення.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні заперечував проти позову у повному обсязі, надав письмові заперечення.

Заслухавши представника позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, Наказом Міністра оборони України № 574 від 22.09.2005 р., позивач був звільнений у запас з посади начальника групи присвоєння військових звань та нагороджень - заступника начальника відділу присвоєння військових звань, нагороджень, обліку та статистики управління особового складу штабу Командування сухопутних військ Збройних сил України за п.п. «б» п. 67 (за станом здоров`я) (а.с. 15).

Згідно наказу командувача сухопутних військ Збройних сил України № 186 (по строковій службі) від 30.09.2005 р. позивача було виключено із списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення (а.с. 15).

Позивач є інвалідом ІІ групи, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с. 17).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 позивач є ветераном війни (а.с. 18).

При первинному огляді 31.05.2012 р. позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, що настала у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при прибуванні в країнах де велись бойові дії, строком до 31.05.2014 р., що підтверджується довідкою до акта медико-соціальних (експертних) комісій від 31.05.2012 р. серії 10 ААА № 788464 (а.с. 7).

Що також підтверджується витягом із протоколу засідання Центральної військової лікарні № 1024 від 24.05.2012 р. (а.с. 8) Наявність захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при прибуванні в країнах де велись бойові дії, також підтверджується витягом із протоколу № 1404 від 23.05.2014 р. (а.с. 9).

Як вбачається з листа відповідача 1 від 01.09.2014 р. за №6456/1, останній при відмові позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги посилався на те, що з 01.01.2014 р. набула чинності нова редакція ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка змінена Законом України від 04.07.2012 р. № 5040-VI "Про внесення змін до деяких законів. України з питань соціального захисту військовослужбовців". На виконання згаданого закону урядом прийнято Постанову Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві". Правом на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до вищезазначеної постанови КМУ є заключення медико-соціальної експертної комісії з вказівкою на дату первинного встановлення інвалідності, тобто, з 01.01.2014 р. набрання чинності закону. Оскільки, первинне встановлення 3 групи інвалідності комісією МСЕК позивачу відбулося 31.05.2012 р., до набуття чинності нової редакції статті 16 згаданого закону, то права на виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до даної постанови не має. Особам, які набули право на отримання одноразової грошової допомоги до 01.01.2014 р., виплата допомоги здійснювалась відповідно до законодавства, що діяло на день виникнення такого права, тобто, відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 р. № 284 та від 28. 05.2008 р. .№ 499. На день звільнення позивача з військової служби (30.09.2005 р.) діяла стаття 16 Закону України "Про соціальна захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачала державне обов'язкове особисте страхування та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги. 31.05.2007 р. позивач відповідно до довідки МСЕК (кардіо-2) № 001797 від 30.09.2005 р. отримав виплату страхової суми в розмірі 1 700 грн. за 20 % втрати працездатності (а.с. 6).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі за текстом - Закон № 2011-ХІІ), розділом ІІ якого встановлені права військовослужбовців, зокрема, щодо грошового забезпечення.

Відповідно до статті 41 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.

Згідно ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, за змістом статті 16 Закону №2011-ХІІ право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідність звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28 травня 2008 року № 499 (надалі за текстом - Порядок) одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження; у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, одноразова грошова допомога інвалідам ІІ групи виплачується у розмірі 24-місячного грошового забезпечення.

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ, суд приходить до висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» неправомірні рішення, дії (бездіяльність) органів військового управління та командирів (начальників) можуть бути оскаржені військовослужбовцями в порядку, передбаченому законами, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до п. 3 Порядку особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган) такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної; військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва); копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані; алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення; групи інвалідності; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

За пунктом 7 Порядку, керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Згідно ст. 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

У відповідності до п. 9 Порядку фінансування витрат, пов'язаних з виплатою одноразової грошової допомоги, здійснюється відповідно до ст. 23 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч. 2 ст. 19, ст. 22 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, при цьому права громадян не можуть бути скасовані.

Положеннями ч. 1 ст. 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Згідно з п.6 ч. 1 ст. 96 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до вимог ст. ст. 15 - 16 ЦК України кожна особа має право на захист порушеного права у спосіб, передбачений законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач 1 порушив вимоги статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб»(п. п. 3, 4, 7) та прийняв рішення, яке не входить до його компетенції.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, з метою повного та належного захисту зазначеного права позивача, на підставі частин других статей 11 і 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, з огляду на наданий відповідачем 1 лист, яким було відмовлено позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання дії відповідача 1 щодо відмови у виплаті належної позивачу одноразової грошової допомоги, відповідно до вимог пункту «б» частини першої статті 16-2 , пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» неправомірними, а відтак, наявні підстави для зобов'язання відповідача 2 здійснити нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги, відповідно до вимог пункту «б» частини першої статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Враховуючи встановлені судом обставини справи, з огляду на положення ч. 2 ст. 11, 162 КАС України, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту порушеного права щодо зобов'язання відповідача 1 у 15-денний подати головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 19, 22, 46, 96 Конституції України, ст. ст. 16, 19, 23, 41 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положеннями Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідність звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28 травня 2008 року № 499, ст. ст. 2, 6, 7, 17, 69 - 72, 104 - 105, 158-163, 186 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Київського міського війкового комісаріату, Департаменту фінансів Міністерства оборони України, Міністерства оборони України, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково;

Визнати дії Київського міського війкового комісаріату щодо відмови у виплаті належної ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до вимог пункту «б» частини першої статті 16-2 , пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - неправомірними;

Зобов'язати Міністерства оборони України (Код ЄДРПОУ 00034022) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги, відповідно до вимог пункту «б» частини першої статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити;

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня оголошення постанови. Особи, які не приймали участі в судовому засіданні мають право оскаржити постанову суду протягом десяти днів з дня її отримання.

.

Суддя В. В. Гребенюк