Рішення № 44479822, 12.03.2015, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/402/15-ц

Провадження № 2/727/434/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року Шевченківський районний суд м. Чернівці

в складі: головуючого судді Волошина С.О.

при секретарі Кушнірюк Ю.Г.

з участю: представника позивача Ткача Ф.Г.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ «ЕНЕРГОБАНК», інтереси якого представляє за довіреністю Ткач Ф.Г., звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3, інтереси якої за довіреністю представляє ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки - трьохкімнатну квартиру (зі всіма об'єктами, функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном), загальною площею 66,80 кв.м, житловою площею 37,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач посилався на те, що 21.04.2008 р. між Акціонерним банком «ЕНЕРГОБАНК», правонаступником якого є ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» (надалі за текстом - Позивач/Банк/Кредитор/Іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (надалі за текстом - Позичальник/Боржник/Іпотекодавець) укладений Договір про іпотечний кредит № 22-08/КФ (надалі - Кредитний договір).

Згідно п. 1.1 Кредитного договору Банк зобов'язався і в послідуючому надав Позичальнику кредит у сумі 286000 грн. зі строком повернення до 20.04.2013 р. на поліпшення житлових умов, за що Позичальник зобов'язався сплачувати Банку за користування кредитом 14 % річних.

В порушення умов договору Боржник здійснив лише часткову оплату кредиту. Таким чином, заборгованість Позичальника перед ПАТ «Енергобанк» становить 278 055,55 грн. Факт надання кредитних коштів підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1.

В порядку п. 2.5 Кредитного договору, нарахування відсотків Банком здійснюється, починаючи з дати списання коштів із позичкового рахунку, до дати повного погашення кредиту.

Пунктом 2.4 визначено, що Позичальник зобов'язується щомісячно до 05 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладення Кредитного договору здійснювати погашення Кредиту рівними частинами в сумі не менше 1588,89 грн., відповідно до Графіку погашення Кредиту, шляхом несення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань.

У відповідності до п. 5.3. Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний забезпечити своєчасне повернення кредиту та сплату процентів за користування ним згідно з п. 1.1., п. 2.4 та п. 2.5. Кредитного договору.

В порушення п. 1.1, п. 2.4 та п. 5.2 Кредитного договору, Позичальник не сплатив проценти за користування Кредитом, не повернув та не повертає кредитні кошти у встановлені Договором терміни.

У відповідності до п. 5.2.4. Кредитного договору, Банк має право вимагати від Позичальника дострокового повернення суми Кредиту в частині або в цілому, сплати відсотків за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим Договором, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником будь яких зобов'язань за цим Договором або за Іпотечним договором, в тому числі, але не виключно, зокрема у випадку: прострочення сплати чергового платежу за Кредитом та відсотків за користування Кредитом понад 2 (двох) місяців.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним Договором щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат, між Банком та Позичальником укладено договір іпотеки № 22-08/КФ, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Половинською О.Б. за реєстровим номером 3120.

Відповідно до договору іпотеки, Позичальник передав в іпотеку Банку нерухоме майно житлового призначення - трьохкімнатну квартиру, загальною площею 66,80 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 в м. Чернівці (надалі - Предмет іпотеки), яка належить Позичальнику на праві власності.

Згідно п.п. 2.1.4 Договору іпотеки, Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо в випадку невиконання Іпотекодавцем Зобов'язань, а також в інших випадках, передбачених цим Договором, задовольнити свої вимоги за рахунок Предмета іпотеки у порядку, передбаченому чинним законодавством.

А також, відповідно до п. 4.1 Договору іпотеки, набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок Предмета іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку виконання Зобов'язань, вони не будуть виконані (виконані неналежним чином).

За приписами п. 4.2 Договору іпотеки визначено, що звернення стягнення здійснюється на підставі Договору іпотеки, виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду.

У відповідності до п.4.3 Договору іпотеки визначено способи задоволення вимог Іпотекодержателя, а саме:

- продажу від свого імені Предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України „Про іпотеку". Цим Договором Іпотекодавець уповноважує Іпотекодержателя подавати та отримувати від імені Іпотекодавця довідки та документи, які необхідні для підготовки Предмета іпотеки до продажу, (витяги з реєстру обтяжень, довідку з Бюро технічної інвентаризації інше), сплачувати всі необхідні платежі, підписати договір купівлі продажу Предмету іпотеки, а також виконувати всі інші дії, які пов'язані з продажем Предмету іпотеки. У разі продажу Предмета іпотеки, Іпотекодавець доручає Іпотекодержателю отримати грошові кошти, виручені від продажу та спрямувати їх на погашення витрат Іпотекодержателя та Заборгованості за Договором про іпотечний кредит. Якщо предмет іпотеки буде продано за суму більшу, ніж сума заборгованості та витрат Іпотекодержателя, залишок грошових коштів від його продажу Іпотекодержатель повертає Іпотекодавцю.

- прийняття Предмета іпотеки у власність, в порядку визначеному ст. 37 Закону України "Про іпотеку". При цьому це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Посилаючись на ч. 1 ст. 530, ст. 526, ч.1 ст. 572, ст. 589, ч. 2, ч. 5 ст. 590, ст. 610, ч.ч. 1, 2 ст. 612, ст. 1050, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, ст.ст. 19, 20 ЗУ «Про заставу», ч. 6 ст. 3, ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про іпотеку», позивач вважає своє право порушеним і на його думку це право потребує захисту.

Відповідно до оцінки суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ «Буковина-Експерт», станом на 31.08.2014 р., загальна вартість Предмету іпотеки становить 426 450 грн. 00 коп.

За змістом п. 8 ч. 1 ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язанням власника.

Станом на 16.01.2015 р. сума заборгованості Позичальника по кредиту, що підлягає поверненню та заявляється Банком до стягнення в судовому порядку становить 525 897 грн. 96 коп., з яких: - заборгованість за кредитом - 278 055,55 грн.; заборгованість за відсотками - 247 842,41 грн.

На думку Позивача, він може набути право власності на предмет іпотеки на підставі рішення суду. Таке твердження базується на наступному.

Так, згідно ч. 2 ст. 124 Конституції України - «Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі».

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Цивільного кодексу України - «Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд».

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦК України - «Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства».

За приписами ст. 15 ЦК України - «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства».

Крім того, такий спосіб захисту передбачений і п.1 ч.2. ст. 16 ЦК України, якою закріплено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України закріплено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Одним із способів захисту порушеного права, який передбачений договором іпотеки є визнання права власності на нерухоме майно (п. 7.3 договору іпотеки).

Окрім того, ст. 36 Закону України «Про іпотеку» визначає 2 «досудові» способи задоволення вимог іпотекодержателя, а саме передача останньому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання та право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки на підставі договору купівлі-продажу.

Частиною першою статті 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено - «Якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві …». Проаналізувавши дану норму, Позивач дійшов висновку, що і сам закон надає можливість захисту порушеного права на підставі рішення суду, а тому, використовуючи аналогію закону, є всі підстави стверджувати, що і право власності на предмет іпотеки може бути визнане за Позивачем на підставі рішення суду.

Вищезазначені доводи Позивача підтверджуються також і позицією Верховного Суду України. Так, Листом від 07.10.2010 р., «Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки) - «Отже, наведеними вище нормами законодавства (насамперед, ст. ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку») не виключається можливість звернення стягнення в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, поряд з іншими, може застосовуватися, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом. Крім того, було б нелогічно, що сторони за законом можуть це питання врегулювати в позасудовому порядку, але позбавлені цього права в судовому порядку за рішенням суду. Це б суперечило й ст. ст. 55, 124 Конституції України».

А також, відповідно до п. 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено - « З урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом».

На думку представника позивача, можливість набуття Позивачем права власності на предмет іпотеки, у зв'язку із зверненням стягнення на нього, підтверджується також і судовою практикою, зокрема постановою ВГСУ від 15.11.2010 р. у справі № 15/27, постановою ВГСУ від 21.05.2012 р. у справі № 34/692, постановою Київського апеляційного суду від 12.09.2012 р. у справі № 16/5026/479/2012, постановою ВГСУ від 10.05.2011 р. у справі № 02/5026/1266/2011, постановою ВСУ у справі № 3-139гс11 від 26.12.2011 р., постановою ВСУ у справі № 6-124цс13 від 11.12.2013 р.

Просив ухвалити рішення, яким в порядку звернення стягнення на майно на підставі договору іпотеки № 22-08/КФ укладеного 21 квітня 2008 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ЕНЕРГОБАНК» і ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Половинською О.Б. за реєстровим номером 3120, в рахунок часткового погашення боргу в сумі 525 897 (п'ятсот двадцять п'ять тисяч вісімсот дев'яносто сім) гривень 96 копійок за Договором про надання споживчого кредиту № 22-08/КФ від 21 квітня 2008 року, укладеного між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ЕНЕРГОБАНК» і ОСОБА_3 - визнати за ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ЕНЕРГОБАНК (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська 56, код ЄДРПОУ 19357762) право власності на предмети іпотеки - трьохкімнатну квартиру (зі всіма об'єктами, функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном), загальною площею 66,80 (шістдесят шість цілих вісім десятих) квадратних метри, житловою площею 37,20 (тридцять сім цілих два десятих) квадратних метри, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 реєстраційний номер в Реєстрі прав власності - 10898590, вартістю 426 450 (чотириста двадцять шість тисяч чотириста п'ятдесят) гривень без ПДВ.

В судовому засіданні представник позивача Ткач Ф.Г. вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві і просив їх задовольнити.

Також посилався на те, що наявність на виконанні у Шевченківському відділі ДВС Чернівецького МУЮ виконавчого напису нотаріуса про задоволення вимог позивача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2, не є перешкодою для розгляду зазначеного позову та його задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_2, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що право позивача вже захищено, шляхом постановлення виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет застави. Зазначений виконавчий напис має силу виконавчого документа і знаходиться на виконанні в Шевченківському відділі ДВС Чернівецького МУЮ. Тобто, позивач безпідставно звернувся до суду, оскільки його право вже захищено в інший спосіб передбачений Законом і умовами Договору іпотеки, визначений на розсуд самого позивача.

Просив в задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не обґрунтований і в його задоволенні необхідно відмовити з наведених нижче підстав.

Судом встановлено, що 21.04.2008 р. між Акціонерним банком «ЕНЕРГОБАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ЕНЕРГОБАНК», з однієї сторони (Кредитор) та ОСОБА_3 (Позичальник), з іншої сторони укладено Договір про іпотечний кредит № 22-08/КФ з графіком погашення іпотечного кредиту (а.с. 5-9, 91-96).

Згідно п.1.1 Договору про іпотечний кредит, Банк зобов'язався надати Позичальнику грошові кошти в сумі 286 000 гривень, а Позичальник зобов'язався повернути кредит зі сплатою відсотків за користування Кредитом в розмірі 14 % річних в порядку, на у мовах та в строки, визначені цим Договором.

Пунктом 1.2. передбачено, що Кредит надається строком погашення не пізніше 20.04.2013 р. на поліпшення житлових умов (а.с. 5).

У відповідності до п. 5.2.4. Договору про іпотечний кредит, Банк має право вимагати від Позичальника дострокового повернення суми Кредиту в частині або в цілому, сплати відсотків за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим Договором, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником будь - яких зобов'язань за цим Договором або за Іпотечним договором, в тому числі, але не виключно, зокрема у випадку: прострочення сплати чергового платежу за Кредитом та відсотків за користування Кредитом понад 2 (двох) місяців (а.с. 6).

21.04.2008 р., з метою забезпечення належного виконання Зобов'язання, що випливає з Договору про іпотечний кредит, між Акціонерним банком «ЕНЕРГОБАНК» (правонаступник ПАТ «ЕНЕРГОБАНК») (Іпотекодержатель) з однієї сторони та ОСОБА_3 (Іпотекодавець) з іншої сторони укладено Договір іпотеки № 22-08/КФ, згідно якого Іпотекодавець (ОСОБА_3.) передає, а Іпотекодержатель (Банк) приймає в іпотеку, в порядку і на умовах, визначених цим Договором, нерухоме майно житлового призначення, а саме: трьох-кімнатну квартиру (зі всіма об'єктами, функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном), загальною площею 66,80 кв.м., житловою площею 37.20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, квартира номер тридцять три (№ 33) (а.с. 67-69).

В порушення п. 1.1, п. 2.4 та п. 5.2 Договору про іпотечний кредит, відповідач ОСОБА_3 (Позичальник) не сплатила проценти за користування Кредитом та не повернула кредитні кошти у встановлені Договором терміни, здійснивши лише часткову оплату кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість Позичальника перед ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» в розмірі 278 055,55 грн., заборгованість за відсотками - 247 842,41 грн., що підтверджується випискою по особовим рахункам з 30.12.2010 р. по 16.01.2015 р. № НОМЕР_1 (а.с. 10-66).

Як вбачається з Листа ВСУ від 01.02.2015 р. «Аналізу судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна», «… Суди повинні мати на увазі, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно (постанова Верховного Суду України від 4 вересня 2013 р. у справі N 6-73цс13). Разом із тим задоволення подібних позовних вимог можливе лише у разі, коли суду надані беззаперечні докази того, що попередні заходи не призвели до належного виконання зобов'язання.

Наявність виконавчого напису нотаріуса за відсутності реального виконання зобов'язання також не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін. У разі звернення іпотекодержателя до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки з вимогою про стягнення заборгованості, суд повинен з'ясувати питання про виконання виконавчого напису та з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов договору. Аналогічна позиція викладена в п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України N 5 …».

Такми чином, зі змісту вище зазначеного Листа Верховного Суду України вбачається, що наявність виконавчого напису нотаріуса не може бути підставою недопуску іпотекодержателя до правосуддя за судовим захистом, в разі порушення його права, визначеного Законом та умовами Договору, а також не свідчить про припинення договірних відносин сторін.

При цьому, суди зобов'язані з'ясувати питання про виконання виконавчого напису (законність вчинення виконавчого напису, перебування його на примусовому виконанні і т.і.) та з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов договору, а в даному випадку Договору іпотеки № 22-08/КФ від 21.04.2008 р., орієнтуючи суди на захист права іпотеко держателя.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, «1. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства».

У відповідності до приписів ст. 12 ЗУ «Про іпотеку», «У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки».

Пунктом 4.2. Договору іпотеки, який регламентує «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя», визначено наступні умови: «Звернення стягнення за цим Договором здійснюється на підставі цього Договору, виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду» (а.с. 68).

Згідно ч. 1 ст. 20 ЦК України, «1. Право на захист особа здійснює на свій розсуд».

Право особи на вибір способу самозахисту порушеного права визначене ч. 2 ст. 19 ЦК України, згідно якої «2. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства».

Скориставшись своїм правом вибору способу захисту у межах та в спосіб, передбачений законом, Позивач звернувся за захистом порушених цивільних прав саме нотаріусом, а не судом. Тобто, здійснив вибір способу захисту на свій розсуд.

Так, ч. 1 ст. 18 ЦК України визначено, що «Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом».

24.11.2010 р., приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко Мариною Олександрівною вчинено Виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 10391, про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_4

За рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаної квартири, задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК», в розмірі 370450,55 грн. (а.с. 188).

30.11.2010 р. директор ЧВ ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» Нікітін А.О. звернувся до начальника Шевченківського ВДВС Чернівецького міського управління юстиції із Заявою вих. № 13.13.1.2/01-499 про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса, що підтверджується копією відповідної заяви (а.с. 184).

08.12.2010 р. постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ Сарахмана П.М. відкрито виконавче провадження ВП № 23048137 про примусове виконання Виконавчого напису № 10391, виданого 24.11.2010 р. (а.с. 182-183).

21.06.2011 р. рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці (справа № 2-738/2011 рік) позов ОСОБА_3 до АБ «ЕНЕРГОБАНК», в особі ЧВ АБ «ЕНЕРГОБАНК», де третіми особами є ПН ЧМНО Чернівецької області Хоменко Марина Олександрівна, Шевченківський відділ ДВС ЧМУЮ про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.

Судовим рішенням встановлено, що виконавчий напис № 10391 від 24.11.2010 р. був вчинений з додержанням встановленого законодавством порядку, а його зміст відповідає вимогам, що передбачені Законом України «Про нотаріат» (а.с. 159).

В судовому засіданні встановлено, що виконавче провадження № 23048137 про примусове виконання Виконавчого напису № 10391, виданого 24.11.2010 р. приватним нотаріусом Хоменко Мариною Олександрівною, по даний час перебуває в стадії виконання, що вказує на проведення державним виконавцем дій, спрямованих на реалізацію предмету іпотеки, тобто триває процедура відновлення порушеного права позивача, на підставі виконавчого документа, яким є виконавчий напис нотаріуса.

В судовому засіданні сторони визнали факт перебування на виконанні у Шевченківському відділі ДВС Чернівецького МУЮ Виконавчого напису № 10391, виданого 24.11.2010 р. приватним нотаріусом Хоменко Мариною Олександрівною, а тому ця обставина не потребує доказування.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, «1. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. …

3. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини».

Відповідно до Звіту про оцінку трьохкімнатної квартири що належить ОСОБА_3, проведеного суб'єктом оціночної діяльності: ТОВ «Буковина-Експерт», станом на 31.08.2014 р., загальна вартість Предмету іпотеки становить 426 450,00 грн. (з розрахунку курсу $ США за НБУ 1 290,81 грн. за 100 $ США), що підлягає скеруванню на погашення заборгованості перед Банком, в разі реалізації Шевченківським відділом ДВС Чернівецького МУЮ предмету іпотеки (а.с. 74-84).

У відповідності до ст. 15 ЦК України, «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства».

З огляду на викладене, суд дійшов переконання, що позивач в повній мірі реалізував своє право на захист порушеного права, шляхом звернення до виконання виконавчого напису нотаріуса і звернення до суду з позовом з вимогою про судовий захист одного і того ж права, вже захищеного в інший спосіб (здійснення захисту нотаріусом), є безпідставним.

З урахуванням викладеного вище, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити.

Суд, вважає встановлені обставини справи доведеними належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 59 ЦПК України, «2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування».

У відповідності до ст. 60 ЦПК України, «1. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. … 4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях».

Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами. Висновок суду ґрунтується на усних та письмових поясненнях сторін, всіх наявних у справі письмових матеріалах в сукупності, які були досліджені в судовому засіданні, і яким дана правова оцінка.

Таким чином, суд вважає за необхідне в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - трьохкімнатну квартиру (зі всіма об'єктами, функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном), загальною площею 66,80 (шістдесят шість цілих вісім десятих) квадратних метри, житловою площею 37,20 (тридцять сім цілих два десятих) квадратних метри, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 на підставі договору іпотеки № 22-08/КФ укладеного 21 квітня 2008 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ЕНЕРГОБАНК» і ОСОБА_3, в рахунок часткового погашення боргу та визнати за ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ЕНЕРГОБАНК (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська 56, код ЄДРПОУ 19357762) права власності на предмети іпотеки, відмовити за безпідставністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 18, 19, 20, 628 ч. 1 ЦК України, ст. 12 ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 10, 58-61, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - трьохкімнатну квартиру (зі всіма об'єктами, функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном), загальною площею 66,80 (шістдесят шість цілих вісім десятих) квадратних метри, житловою площею 37,20 (тридцять сім цілих два десятих) квадратних метри, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 на підставі договору іпотеки № 22-08/КФ укладеного 21 квітня 2008 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ЕНЕРГОБАНК» і ОСОБА_3, в рахунок часткового погашення боргу та визнати за ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ЕНЕРГОБАНК (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська 56, код ЄДРПОУ 19357762) права власності на предмети іпотеки, відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівців протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ : С.О. Волошин