Рішення № 44478647, 27.05.2015, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/2699/14-ц

№ пров. 2/697/67/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого -судді Хорошун О.В.

за участю секретаря Десятник О.А.

позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4

відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Каневі, Черкаської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, треті особи орган опіки і піклування Канівської міської ради, виконавчий комітет Канівської міської ради про усунення перешкод у користуванні квартирою та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася в суд з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, треті особи орган опіки і піклування Канівської міської ради, виконавчий комітет Канівської міської ради про усунення перешкод у користуванні квартирою та стягнення моральної шкоди.

Свій позов мотивує тим, що вона є власником 5/20 частин квартири АДРЕСА_6, співвласниками даної квартири є: ОСОБА_9 якому належить 4/20 частин даної квартири та ОСОБА_7 якому належить 11/20 частин квартири. Позивач постійно проживаю в квартирі АДРЕСА_6, оскільки іншого житла не має, тоді як, інший співвласник квартири- ОСОБА_3., має інше житло та проживає за адресою: АДРЕСА_7 В даний час склалася така ситуація коли у відсутність позивач ОСОБА_7 вселив до їх спільної квартири невідомих їх людей (ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8), без її на те згоди, навіть не повідомивши її про наміри, чим порушив недоторканність її житла шляхом вчинення вказаних вище дій. Дані особи порушують правила співжиття, зневажливо ставляться до інших співмешканців, псують та пошкоджують її майно, користуються її речами та речами інших співмешканців без їх згоди, неекономно використовують воду та електроенергію, за які сплачує позивач, оскільки встановлені лічильники на її ім'я. На будь-які контакти не йдуть, встановлюють свої правила та ведуть себе нахабно. Позивач неодноразово, усно вимагала звільнити приміщення, та скаржилася у всі інстанції оскільки дану квартиру вона використовує для свого проживання та проживання її родини, але добровільно вирішити спір не вдалося, відповідачі не бажають звільнити приміщення , що змусило її звернутись до суду . Договір найму з ОСОБА_6 не укладався, дані особи в квартирі не зареєстровані, не оплачують ніяких комунальних платежів, займають приміщення самоправно. Добровільно звільнити приміщення відповідачі не бажають, у зв'язку з чим позивач змушена звернутися до суду, оскільки своїми діями відповідачі створюють їй перешкоди в користуванні квартирою.

Просить суд ухвалити рішення, яким усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 м. Канева з боку ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Виселити ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх неповнолітню дочку ОСОБА_8, з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Зобов'язати відповідача ОСОБА_7 не надавати для тимчасового проживання, не всиляти та не укладати договори найму квартири АДРЕСА_2, без попереднього узгодження з позивачем ОСОБА_1 та іншим співвласником.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов та посилаючись на обставини, викладені в ньому просять задовольнити його в повному обсязі.

Відповідачі та їх представник в судовому засіданні позовні вимог не визнали про що надали письмові заперечення щодо позову та просять суд відмовити в задоволенні позову в зв'язку з його безпідставністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет позову - органу опіки і піклування Канівської міської ради - Костенко Н.Г. в судовому засіданні позов не підтримала та просить відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет позову -виконавчого комітету Канівської міської ради в судове засідання не з'явився, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показав, що він працює слюсарем Канівського УЕГГ, на аварійну службу поступила заявка, що в квартирі АДРЕСА_3 хтось хотів перевстановити газову плиту, оскільки в квартирі було багато людей ним було проведено інструктаж з техніки безпеки для всіх мешканців та припинено газопостачання до квартири.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 в якості свідка пояснила, що до Канівського УЕГГ надійшла заявка ОСОБА_13 в цей же день працівник Канівського УЕГГ під'їхав за адресою м.Канів, вул.Г.Дніпра, опломбував газовий кран і провів інструктаж з техніки безпеки. 20.10.2014р. до служби з'явилася ОСОБА_1 з заявою про підключення газової плити. Також було отримано пояснення від ОСОБА_6 про те, що відбулося втручання в газову систему шляхом самовільної заміни газової плити. Відповідно до ДБН у одній квартирі, де кухня менше 15 кв.м. повинна бути одна чотирьох камфорна плита, а тому встановлення двох плит не можливе.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що у вересні 2014р. ОСОБА_7 привів до квартири людей і повідомив, що останні будуть в ній проживати. Дані особи почали проживати в квартирі, користуватися всім, але не сплачувати в той час за комунальні послуги, ведуть себе нахабно. Провели водопровід до жилої кімнати, відключили самовільно газ. Постійно виникають сварки. ОСОБА_7 не погодив вселення даних осіб до квартири з іншими мешканцями цієї квартири.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показала, що їй відомо зі слів позивача, що в останньої в квартиру заселені ОСОБА_7 особи, які відключили газ і ведуть себе нахабно.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що він є сусідом позивача. Йому відомо, що у спірну квартиру заселили переселенців із зони АТО з погодженням із співвласником квартири, але ОСОБА_1 нічого про угоду не знала. Зі слів позивача поведінка цих осіб при проживанні в квартирі бажала б кращого. Ним запропоновано в ході співбесіди з родиною ОСОБА_6 в разі, якщо вони не знайдуть спільної мови з ОСОБА_1 переселитися до іншої квартири.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, оголосивши та дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно п.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що:

- з витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 24908266 виданого 24.12.2009р. (а.с.6), що власниками квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_9, якому належить 4/20 частин, ОСОБА_1, які належить 5/20 частин, та ОСОБА_7, якому належить 11/20 частин.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06.05.2009р. (а.с.81-82):

виділено ОСОБА_7 у користування приміщення у квартирі АДРЕСА_3, враховуючи його частку у спільному майні у 11/20, а саме: приміщення «5» спальня площею 9,3 кв.м., вартістю 25240,99 грн.лоджію ІІ, загальною площею 2,6 кв.м., що примикає до приміщення «5» (спальня), вартістю 7056,62 грн.; приміщення «2» (спальня), площею 13,5 кв.м., вартістю 36640,14 грн.; приміщення «10» вбудована шафа, площею 0,4 кв.м., вартістю 1085,63 грн.;

виділено ОСОБА_1 та ОСОБА_9 у користування наступні приміщення, відповідно 5/20 та 4/20 частин, а саме:

- приміщення «6» (вітальня), площею 16,4 кв.м., вартістю 44510,99грн.; лоджію І, загальною площею 2,8 кв.м., щ приймає до приміщення №6 (вітальня), вартістю 7599,44грн., приміщення «7» (комора), площею 0,7 кв.м., вартістю 1899,86 грн.; приміщення «8» (комора) площею 0,9 кв.м., вартістю 2442,68 грн.

Залишити у спільному (загальному) користуванні позивача ОСОБА_7 та відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_9 коридор «1», площею 10,9 кв.м., вартістю 14791,76 грн., кухню «9» площею 1,1 кв.м., вартістю 1492,75 грн.

Таким чином, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_9 належить квартира АДРЕСА_5 на праві спільної часткової власності.

Відповідно до ст.. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

У разі вселення у спірну квартиру за згодою власника і за умови укладення договору найму або виникнення між власником квартири і вселеними за його згодою особами фактичних правовідносин з договору найму жилого приміщення, виселення останніх можливе лише за правилами ч. 3 ст.168 ЖК України.

Згідно із ч. 3 ст. 168 ЖК України договір найму жилого приміщення, укладений на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім'ї. У цьому випадку власник будинку (квартири) повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці.

Сфера застосування договору найму визначається з урахуванням виду права власності, до якої належить житло, та кола наймачів.

За цим критерієм договір найму житла поділяється на два види:

1) договір соціального найму житла;

2) договір комерційного найму житла.

Предметом договору соціального найму житла є об'єкти права державної або комунальної власності (ч.2 і 3 ст. 810 ЦК України), що надаються в найм громадянам України, які відповідно до законодавства визнані такими, що потребують соціального захисту та мають право на отримання соціального житла.

Предметом договору комерційного найму житла є об'єкти права приватної власності, що надаються іншим фізичним та юридичним особам. Форма договору комерційного найму житла повинна бути письмовою (ст. 811 ЦК України).

Недотримання письмової форми договору комерційного найму житла не має своїм наслідком його недійсність.

Судом встановлено, що в жовтні 2014 року ОСОБА_7 та ОСОБА_5 уклали договір найму житла (безоплатного користування частиною квартири) (а.с.95-96), який посвідчений у Канівській міській раді.

Таким чином, ОСОБА_5, ОСОБА_6, неповнолітня ОСОБА_8 - набули правового статусу наймачі.

Згідно умов договору найму житла від 01.10.2014р. Наймодавець - ОСОБА_7 безоплатно передав, а Користувач - ОСОБА_5 прийняв від Наймодавця частину квартири АДРЕСА_1 в м.Канів, що складається з 11/20 частин квартири та включає в себе дві жилі кімнати, загальна площа яких складає - 35,6 кв.м., житлова - 23 кв.м.

В зв'язку з укладенням договору найму житла з ОСОБА_5 - ОСОБА_7 уклав угоду на водопостачання, користування електроенергією та газом для приготування їжі (а.с. 91-94).

Судом встановлено, що відповідно до умов договору найму житла від 01.10.2014р. ОСОБА_5 як користувач частини квартири за власний рахунок оплачує платежі за користування електроенергією, теплопостачання та інші комунальні послуги, що підтверджено в судовому засіданні шляхом огляду квитанцій на оплату комунальних послуг.

Положення ст. 159 ЖК України передбачають, що предметом договору найму в квартирі, що належить громадянинові на праві приватної власності може бути як і ізольоване, так і неізольоване жиле приміщення (кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом), а також частина кімнати. Не можуть бути самостійним предметом договору найму приміщення не придатні для проживання, а також підсобні приміщення - кухня, коридор, комора, ванна кімната та інше.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність укладення договору найму частини жилого приміщення (квартири) між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, оскільки укладенням даного договору не порушено права та інтереси інших осіб, зокрема, позивача ОСОБА_1, так як ОСОБА_7 при укладенні договору найму частини жилого приміщення розпорядився належною йому на праві власності 11/20 частиною квартири, яка виділена йому в натурі.

Позивач ставить позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 м. Канева з боку відповідачів та виселити ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх неповнолітню дочку ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Як підставу даних вимог позивач посилається на положення ст.. 116 ЖК УРСР та вказує, що відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх неповнолітня донька ОСОБА_8 порушують правила співжиття, зневажливо ставляться до інших співмешканців, псують та пошкоджують майно позивачки, використовують її речей, речі інших співмешканців без їх згоди, неекономно використовують воду та електроенергію.

Відповідно до ст. 116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до частини першої ст.11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно роз'яснень, що містяться в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 12.04.1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" (з наступними змінами) при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 Житлового кодексу України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Згідно ст. 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивачем та її представником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог в частині, що відповідачі порушують правила співжиття, зневажливо ставляться до інших співмешканців, псують та пошкоджують майно позивачки, використовують її речей, речі інших співмешканців без їх згоди, неекономно використовують воду та електроенергію та що до останніх застосовувалися заходи попередження судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, які вживаються на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідачів, навпаки, такі твердження позивача спростовані матеріалами справи.

Судом встановлено, з довідок №7103/00019, №7103/00020 від 20 жовтня 2014року (а.с.38,39) що ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_8 взяті на облік в м. Каневі як особи, які переміщені з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) та, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» на виконання плану заходів, пов'язаних із соціальним забезпеченням громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованих територій та районів проведення антитерористичної операції, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 червня 2014 року № 588-р, було видано розпорядження міського голови м. Каневі від 19.06.2014 року № 106/1-р, яким, вимушені переселенці забезпечувались тимчасовим житлом на базі «Міського центру туризму, краєзнавства спорту та екскурсій учнівської молоді».

Судом встановлено, що при приїзді до м.Канева ОСОБА_5 відразу влаштувався на роботу, а ОСОБА_8 навчається у школі.

Як вже зазначалося вище, відповідачі оплачують платежі за користування електроенергією, теплопостачання та інші комунальні послуги, що підтверджено в судовому засіданні шляхом огляду квитанцій на оплату комунальних послуг.

В судовому не знайшли свого підтвердження і доводи позивача, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх донька ОСОБА_8 чинять перешкоди у користуванні частиною квартири, яка належить ОСОБА_1

Суд не бере до уваги та піддає критичній оцінці покази свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, оскільки ОСОБА_14 перебуває у родинних відносинах з позивачем та неприязних відносинах з відповідачем ОСОБА_7, в зв'язку з виникнення спору щодо спірної квартири, а покази свідка ОСОБА_15 грунтуються на словах позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_14

Проаналізувавши надані суду докази, заслухавши учасників процесу, покази свідків, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні квартирою Позивачу та виселенні на підставі ст.. 116 ЖК УРСР відповідачів.

Суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача ОСОБА_7 не надавати для тимчасового проживання, не вселяти та не укладати договори найму квартири АДРЕСА_2, без попереднього узгодження з позивачем ОСОБА_1 та іншим співвласником.

Оцінюючи зібрані по справі докази та приймаючи до уваги, що при розгляді заявлених вимог позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів в частині порушення відповідачами правил співжиття, що робить неможливим подальше спільне проживання в одній квартирі інших осіб, враховуючи думку органу опіки і піклування Канівської міської ради та інтереси неповнолітньої дитини, суд приходить до висновку, що пред'явлені вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 11, 15, 59-61, 88, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, треті особи орган опіки і піклування Канівської міської ради, виконавчий комітет Канівської міської ради про усунення перешкод у користуванні квартирою та стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Черкаської області через Канівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий О . В . Хорошун