Рішення № 44476724, 28.05.2015, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

28.05.2015

643/16472/14-ц;

2/643/586/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2015р. м. Харків

Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

за участю секретаря Борисенко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, яким просить стягнути з останнього на свою користь заборгованість в розмірі 16255,24грн. та судові витрати.

Обґрунтовуючи доводи позову, позивач посилається на те, що 01.11.2010р. між відповідачем та ОСОБА_2 укладено угоду про підготовку аспірант за рахунок державного замовлення № 1-10, предметом якого є якісна підготовка аспіранта згідно з програмою та індивідуальним планом й інституту зобов'язався виплачувати аспіранту в період навчання стипендію, а останній зобов'язався відпрацювати не менше трьох років, тобто до 31.10.2013р. 01.09.2011р. відповідач відраховано з аспірантури за власним бажанням. Згідно довідки бухгалтерії заборгованість відповідача за вказаний період становить 16255,24грн. Державною Фінансовою інспекцією в Харківської області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності ОСОБА_2 за період з 01.08.2011р. по 31.07.2014р. і за результатами ревізії встановлено фінансові порушення на загальну суму 16255,24грн., що допущені внаслідок не повернення сум отриманої стипендії відрахованим з навчання відповідачем без поважних причин. Відповідачу запропоновано надати документи стосовно підтвердження поважної причини для його відрахування з аспірантури або добровільно повернути кошти, однак останній проігнорував вимоги позивача.

Представник позивача, що діє на підставі довіреності, надав до суду заяву про підтримання вимог позову, слухання справи за його відсутністю.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надавши письмові заперечення.

Суд, вивчивши доводи позивача, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступного.

Так, встановлено, що 01.11.2010р. між відповідачем та ОСОБА_2 укладено угоду про підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення № 1-10, предметом якого є якісна підготовка аспіранта згідно з програмою та індивідуальним планом й інституту зобов'язався виплачувати аспіранту в період навчання стипендію, а останній зобов'язався відпрацювати не менше трьох років, тобто до 31.10.2013р.

01.09.2011р. відповідач відраховано з аспірантури за власним бажанням. Згідно довідки бухгалтерії заборгованість відповідача за вказаний період становить 16255,24грн.

Державною Фінансовою інспекцією в Харківської області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності ОСОБА_2 за період з 01.08.2011р. по 31.07.2014р. і за результатами ревізії встановлено фінансові порушення на загальну суму 16255,24грн., що допущені внаслідок не повернення сум отриманої стипендії відрахованим з навчання відповідачем без поважних причин.

Такі обставини підтверджуються копіями угоди від 01.11.2010р., довідки від 27.10.2014р,, наказу № 106 від 31.08.2011р., протоколом № 8 від 28.07.2011р., попередження та вимогами (а.с.3-12).

Укладена між сторонами угода № 1-10 від 01.11.2010р. передбачає, що правовідносини сторін регулюються ЗУ «Про вищу освіту», Положенням про підготовку науково-педагогічних та наукових кадрів, затвердженим Постановою КМУ № 309 від 01.03.1999р.

Із п. 22 Положення вбачається, що аспірант, який був зарахований до аспірантури за державним замовленням в відрахований за грубе порушення правил внутрішнього розпорядку, за вчинення протиправних дій, а також за невиконання індивідуального плану роботи без поважних причин, відшкодовує вартість навчання із законодавством України.

Між тим, Типовий статут регіонального наукового центру НАВН України і МОН України, затверджений рішенням колегії МОН України та Постановою Президії НАН України № 14/1-13/302 від 22.11.2006р. не містить таких підстав для відшкодування аспірантом вартості навчання як відрахування його за власним бажанням.

Не містить таких підстав і умови, передбачені укладеної між сторонами угодою № 1-10.

Відповідно до пп.5 п. 15 Положення про підготовку науково-педагогічних та наукових кадрів аспіранти мають право на переривання навчання з подальшим його продовженням. Тривалість і кількість переривань навчання, а також поважність причин визначаються вченою радою вищого навчального закладу, наукової установи.

Далі, встановлено, що відповідач з метою підвищення освітнього, наукового рівня, зі згоди керівництва, отримавши учбову візу до США, написав заяву про відрахування з аспірантури і вступив до Університету Небраска-Лінкольн.

Відповідачем на адресу позивача направлені документи, що підтверджують перебування на навчанні в Університеті Небраска (США) з липня 2011р. по травень 2014р.

Такі обставини підтверджено копіями заяви, візи, листів, проїзних документів (а.с.44-48,54-56).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, аналізуючи вищевикладене, з урахуванням наданих доказів з боку стороні, суд прийшов до висновку, що з боку позивача належним чином не доведене факту порушення відповідачем, взятих на себе зобов'язань щодо укладеної угоди № 1-10 від 01.11.2010р.

Далі, у відповідності до положень ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Встановлено, що сторони уклали угоду 01.11.2010р., на підставі якої позивач просить стягнути з відповідача виниклу заборгованість.

Зі вказаним позовом позивач звернувся 27.10.2014р., тобто зі спливом позовної давності, що є підставою для відмови у задоволені позову, про що просить відповідач і що відповідає правилам ст. 267 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 130, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 257, 267,526, 625 ЦК України, ЗУ «Про вищу освіту», Положенням про підготовку науково-педагогічних та наукових кадрів, затвердженої Постановою КМУ № 309 від 01.03.1999р., суд -

в и р і ш и в:

В задоволені вимог позову відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова, шляхом подачі протягом десяти днів з дня оголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя