Вирок № 44475480, 02.06.2015, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/7647/15-к

н/п 1-кп/640/340/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.06.2015 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Попрас В.О.,

при секретарі - Пархоменко О.Г.,

за участю прокурорів - Чуба Р.М., Ільєнкова О.О.,

захисника - адвоката Колобова Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Коробки Каховського району Херсонської області, громадянина України, не працюючого, неодруженого, з середньою освітою, раніше судимого вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 19.04.2013 р. за ст.185 ч.3 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, згідно ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживав в АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

04 квітня 2015 року приблизно о 18 год. ОСОБА_2, знаходячись за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 2-Б, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, суб'єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів з метою незаконного збагачення, шляхом вільного доступу таємно викрав барсетку, що знаходилась на даху автомобіля, з особистими речами потерпілого ОСОБА_3, а саме: мобільним телефоном «Nokia X2-00» вартістю 295 грн., згідно судово-товарознавчої експертизи №1474 від 14.04.2015 р., та фотоапаратом «Canon Power Shot A530» вартістю 270 грн., згідно судово-товарознавчої експертизи №1474 від 14.04.2015 р. Після цього ОСОБА_2 покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 565 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та пояснив, що 04.04.2015 р. він разом із ОСОБА_4 йшли по вул. Блюхера. В районі будинку «Парус» ОСОБА_2 побачив, що через дорогу на протилежній стороні стоїть автомобіль. Під капотом автомобіля копається потерпілий, а зверху на даху машини стоїть барсетка. Коли ОСОБА_4 захотів в туалет та відійшов, ОСОБА_2 вирішив таємно викрасти барсетку. Перейшов через дорогу, взяв барсетку і повернувся назад. В цей час же підійшов з туалету ОСОБА_4 і вони разом пішли далі. По дорозі сказав ОСОБА_4, що барсетку йому віддали за борги. В барсетці знаходились телефон і фотоапарат. Разом з ОСОБА_4 зайшли в ломбард на вул. Ком. Корка, щоб оцінити телефон і фотоапарат. В ломбарді його затримали працівники міліції і відвезли в райвідділ міліції, де ОСОБА_2 зізнався в скоєнні крадіжки та розповів як все сталось. Впевнений, що коли він викрадав барсетку, його ніхто не бачив. Про те, що барсетку вкрав, ОСОБА_4 він нічого не розповів. Також не чув, щоб потерпілий щось кричав на його адресу. В скоєному розкаюється, просить суворо не наказувати.

Винність ОСОБА_2 в скоєнні кримінального правопорушення при обставинах, визнаних судом встановленими, та викладених у вироку, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Показаннями потерпілого ОСОБА_3, який в судовому засіданні пояснив, що 04.04.2015 р. близько 18 год. він їхав на своєму автомобілі «Шкода» по вул. Блюхера. Автомобіль зламався, тому ОСОБА_3 вийшов та почав його ремонтувати. Барсетку поставив на кришу автомобіля, а сам знаходився під капотом машини, розмовляв по телефону і ремонтував автомобіль. Почув шорох, виліз з-під капоту і побачив незнайомого хлопця, який йшов в напрямку від автомобіля до дороги. Глянув на кришу автомобіля і побачив, що зникла барсетка. Подумав, що той хлопець вкрав барсетку і побіг за ним. Кричав «Оу», але не знає, чи чув той хлопець його крики, чи не чув. Крикнув ОСОБА_3 тільки один раз. При цьому хлопець не обертався, темп свого руху не змінював, перейшов дорогу та прямував в напрямку будинків. Хлопець йшов швидким шагом, руки держав спереду перед собою. Барсетку в руках хлопця ОСОБА_3 не бачив, не був впевнений, що саме цей хлопець вкрав барсетку, оскільки не бачив, щоб хлопець проходив біля автомобіля, а тільки так думав, тому повернувся назад до машини та викликав міліцію. Через 30 хвилин приїхали працівники міліції, яким він розповів що сталося. Вони прийняли в нього заяву та поїхали. В той же день близько 21 год. ОСОБА_3 зателефонували з міліції та викликали в райвідділ. Він приїхав до слідчого, його повідомили, що крадія затримали і через 3-4 дня повернули викрадене. Позов не заявляє, оскільки викрадене йому повернено.

Показаннями свідка ОСОБА_4, який в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 його знайомий. Познайомились з ним у лютому 2015 року, коли разом працювали вантажниками на Центральному ринку. На початку квітня 2015 року зустрілись біля станції метро «Студентська» і прогулювались по вул. Блюхера в напрямку будинку «Парус». Коли підходили до будинку «Парус», ОСОБА_4 захотів в туалет і відійшов за гаражі, щоб справити нужду. ОСОБА_2 залишився його чекати. ОСОБА_4 не було приблизно 5 хвилин. Коли він повернувся, ОСОБА_2 його чекав і вони разом пішли далі звичайним шагом в напрямку Північної Салтівки. Нічого особливого він не помітив, нікого стороннього не бачив і не чув, щоб хтось щось кричав. ОСОБА_2 вів себе звичайно. По дорозі побачив у ОСОБА_2 барсетку, в якій були телефон і фотоапарат. ОСОБА_2 сказав, що барсетку йому віддали за борги. Коли підійшли до супермаркету «Клас», ОСОБА_2 зайшов в обмінний пункт, де знаходився також ломбард. ОСОБА_4 чекав його на вулиці. В цей час підішли працівники міліції, їх обох затримали та доставили в райвідділ міліції. В міліції було з'ясовано, що ОСОБА_2 барсетку викрав, про що ОСОБА_4 відомо не було. Тому ОСОБА_2 залиши в райвідділі міліції, а ОСОБА_4 відпустили.

Даними, що містяться в протоколі пред'явлення речей для впізнання від 05.04.2015 р., в ході якого потерпілий ОСОБА_3 впізнав серед пред'явлених йому фотоапаратів, викрадений у нього фотоапарат «Canon A530» (арк.59-61 кримінального провадження).

Даними, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 08.04.2015 р. за участю потерпілого ОСОБА_3, в ході якого ОСОБА_3 показав місце, де в нього була викрадена барсетка та пояснив, що 04.04.2015 р. він ремонтував свій автомобіль та знаходився під капотом машини. Виявив, що зникла барсетка, яка стояла на даху. Побачив хлопця, який йшов в напрямку від автомобіля та переходив дорогу. Руки хлопець тримав перед собою. ОСОБА_3 крикнув, але хлопець не відреагував та продовжував переходити дорогу. Оскільки рух на дорозі, яку перейшов хлопець був інтенсивний, ОСОБА_3 не зміг його догнати і повернувся до свого автомобіля (арк.82-86 кримінального провадження).

Даними, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 09.04.2015 р. за участю ОСОБА_2, в ході якого він показав та розповів за яких обставин 04.04.2015 р. він з даху автомобіля таємно викрав барсетку потерпілого ОСОБА_3, в якій знаходились телефон і фотоапарат (арк.87-92 кримінального провадження).

Даними судової товарознавчої експертизи №1474 від 14.04.2015 р., згідно висновку якої встановлена вартість викраденого у ОСОБА_3 майна: вартість мобільного телефону «Nokia X2-00» складає 295 грн., а вартість фотоапарата «Canon Power Shot A530» - 270 грн. (арк.80-81 кримінального провадження).

Оцінуючи в сукупності досліджені в ході судового слідства докази, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, визнаних судом встановленими та викладених у вироку, доведена у повному обсязі та кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 неправильно кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна - грабіж, враховуючи наступне.

Крадіжка - це таємне викрадення чужого майна, тобто викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб. Грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.

Розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. Тому викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки. Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для потерпілого.

Дії, розпочаті як крадіжка, можуть бути кваліфіковані як грабіж за умови виявлення їх потерпілим чи іншими особами лише у тому випадку, коли це є очевидним для винної особи, яка незважаючи на це, продовжує свої злочинні дії з метою заволодіння майном.

В судовому засіданні встановлено, що умисел ОСОБА_2 був направлений на таємне викрадення чужого майна. Вчиняючи крадіжку, ОСОБА_2 діяв таємно для всіх оточуючих його людей і намагався бути не заміченим потерпілим, оскільки тільки в такому випадку міг здійснити свій умисел.

Вчинивши крадіжку, ОСОБА_2 з викраденими непомітно для потерпілого покинув місце вчинення злочину, та був впевнений, що потерпілий ОСОБА_3 його не бачив, оскільки не чув щоб потерпілий щось кричав, не обертався та не прискорював свого руху, коли з викраденим майном уходив від автомобіля, що в судовому засіданні підтвердили як обвинувачений ОСОБА_2, так і потерпілий ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_4 також підтвердив, що коли вийшов із-за гаражів і зустрів ОСОБА_2 з барсеткою, нічого особливого він не помітив. Не чув, щоб хтось кричав, ОСОБА_2 вів себе нормально, не поспішав і вони продовжили рух прогулочним шагом.

Потерпілий ОСОБА_3 не був впевнений в тому, що саме ОСОБА_2 вкрав його барсетку, так як не бачив барсетку в руках ОСОБА_2, а самого обвинуваченого - поруч зі своїм автомобілем, тому крикнувши один раз «Оу», повернувся назад до автомобіля.

Враховуючи, що умисел ОСОБА_2 був спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2 був упевнений у тому, що ніхто не бачив як він викрав барсетку, оскільки вважав, що потерпілий ремонтує автомобіль, а свідок ОСОБА_4 в цей час пішов в туалет за гаражі, таємно вкравши барсетку, мав реальну можливість розпорядитись викраденим, що і зробив в подальшому, дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При кваліфікації дій ОСОБА_2 суд також враховує вимоги ст.337 КПК України, якою передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, враховуючи те, що суд має право вийти за межі висунуто обвинувачення, зазначеного обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він раніше судимий, не працює, не одружений, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Обставинами, що пом'якшує покарання ОСОБА_2, суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відсутність шкоди від злочину, оскільки викрадене повернуто потерпілому.

Обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_2, не встановлено.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, пом'якшуючі покарання обставини і відсутність обставин, що обтяжують покарання, і вважає, що обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства. Саме покарання у вигляді позбавлення волі на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, враховуючи те, що ОСОБА_2 раніше судимий та вчинив новий злочин в період іспитового строку за попереднім вироком.

При визначенні розміру остаточного покарання обвинуваченому ОСОБА_2 застосуванню підлягає ст.71 КК України, оскільки ОСОБА_2 засуджується за кримінальне правопорушення, яке він вчинив до повного відбуття покарання за попереднім вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 19.04.2013 р., яким ОСОБА_2 був засуджений за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки.

В строк відбування покарання ОСОБА_2 слід зарахувати строк перебування під вартою.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою продовжується судом до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов потерпілим не заявлявся, оскільки викрадене майно йому повернуто.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України, процесуальні витрати на залучення експерта та проведення по справі судових експертиз підлягають стягненню на користь держави у відповідності до вимог ч.2 ст.124 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України остаточне покарання ОСОБА_2 за сукупністю вироків визначити шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 19.04.2013 р. у вигляді одного року позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківському слідчому ізоляторі ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з 04 квітня 2015 року, враховуючи строк знаходження під вартою.

Стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи у розмірі 368,28 грн. (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДСК України в Комінтернівському районі м. Харкова, стягував - Держава).

Речові докази: мобільний телефон «Nokia X2-00» та фотоапарат «Canon Power Shot A530», передані на зберігання потерпілому ОСОБА_3, залишити в його користуванні.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий - суддя Попрас В.О.