Рішення № 44474678, 20.05.2015, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/1087/15-ц

провадження № 2/638/2551/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( заочне)

20 травня 2015 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючий: суддя Штих Т.В.

при секретарі: Кондратюк І.В, Лябах Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті незаконного затримання співробітниками « Беркут» УМВС України в Полтавській області та жорстокого поводження,

ВСТАНОВИВ

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду із позовом до відповідачів, у якому просить суд стягнути із державного бюджету України в особі Державної казначейської служби моральну шкоду у розмірі 986580 гривень, завдану в результаті його незаконного затримання та зобов'язання керівництва УМВС в Полтавській області після набрання рішенням законної сили направлення офіційних письмових вибачень за незаконне силове затримання не уповноваженими на те співробітниками « Беркут».

Свою заяву позивач обґрунтовує наступним.

26.11.2010 року, приблизно о 08:00 годині, під час знаходження позивача на стаціонарному лікуванні в Обласному клінічному центрі урології та нефрології ім.. В.І. Шаповала, без дотримання належних правових процедур був затриманий працівниками підрозділу "Беркут" УМВС України в Полтавській області, після чого був доставлений до Жовтневого районного суду міста Полтави.

02.04.2013 року прокуратурою Московського району міста Харкова було відкрито досудове слідство за зверненням позивача по названим обставинам, яке внесено до ЄРДР за № 42013220040000113. Позивача по даній справі було визнано потерпілим у названому кримінальному провадженні.

Як стверджує позивач, в ході слідства було встановлено, що дійсно, п'ять працівників міліції ПМОМ "Беркут" УМВС в Полтавській області 26.11.2010 року, на підставі розпорядження начальника УМВС України в Полтавській області № 1191 від 25.11.2010 року, виїхали до Харківської області для надання допомоги по охороні громадського порядку при проведенні слідчих дій, однак у розпорядженні відсутні будь-які вказівки на його затримання із застосуванням фізичної сили.

Затримання ОСОБА_2 відбувалось на підставі виконання постанови Жовтневого районного суду міста Полтави від 24.11.2010 року, яке було доручено співробітникам УДСБЕЗ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які входили до складу слідчої оперативної групи.

В судовому засіданні 20 травня 2015 року позивач змінив свої позовні вимоги та відмовився від вимог в частині зобов'язання принести вибачення.

В решті позовних вимог позивач наполягав на їх задовленні, послався на практику Європейського суду з прав людини, та зазначив, що діями співробітників « Беркут» йому завдана серйозна моральна шкода, яку він оцінює в суму позову.

У судове засідання представники відповідачів не з'явились, повідомлялись завчасно та належним чином. Про причини неявки відповідача - Державної казначейської служби України суд не повідомлено. Відповідачем УМВС України у Полтавській області подано заяву про розгляд справи у відсутності їх представника.

Подані цим відповідачем заперечення до позовної заяви та названа заява вказуються на невизнання ними позову, оскільки, на їх думку, позовна заява не обґрунтована, не доведено факту спричинення моральної шкоди позивачу та не доведено незаконність дій працівників міліції під час затримання позивача. Крім того, представником УМВС України у Полтавській області вказується на те, що на користь позивача вже стягнуто з відповідачів суму моральної шкоди, завданої в ході розслідування кримінальної справи № 10231067.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення і послався, щодо тривалості розгляду даної справи, яка пов'язана поведінки відповідача, та з урахуванням подання позовної заяви у січня 2015 року, на справу " Писатюк проти України ", в якій Європейський суд з прав людини зазначив, що " розумність тривалості провадження має оцінюватись в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета розгляду для заявника.

Враховуючи, що в справі є достатні матеріали про права і правовідносини сторін, відповідачів належним чином було повідомлено про місце і час судового засідання, позивач не заперечує проти розгляду справи у відсутність відповідача та ухваленні заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, суд розглядає справу у відсутність відповідача, відповідно до ст. ст. 224, 225 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд доходить висновку про можливість задоволення позовної заяви з наступних підстав.

Постановою старшого слідчого СВ УМВС України в Полтавській області Лоскот С.С. провадження у кримінальній справі № 10231067 за обвинуваченням ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у скоєнні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.2, ч.3 ст.358 КК України закрито у зв'язку із недоведеністю участі ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованих злочинів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтями 10,11,60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони посилаються,я к на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь - які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Наведеними позивачем доказами підтверджується факт настання моральних страждань.

У п. 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено: «Виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК) в порядку, передбаченому статтями 185, 187, 189 ЦПК.

Пленумом Верховного суду України у п.3 Постанови від 31.03.1995 року роз'яснено, що Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна.

При цьому у абз.2 ч.14 вказаної ППВСУ роз'яснено, що розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Крім того, за зверненням ОСОБА_2, внесеного до ЄРДР № 42012220090000005від 23.11.2012 року, щодо неправомірних дій вчинених відносно нього 26.11.2010 року співробітниками роти міліції особливого призначення "Беркут" ГУ МВС України в Полтавській області, фальсифікації матеріалів справи слідчим СУ УМВС України в Полтавській області та ін. обставин. Які мали місце в ході проведення розслідування по вищевказаній кримінальній справі. В ході досудового слідства по кримінальному провадженню було призначено та проведено судово-психологічну експертизу № 2942 від 18.04.2014 року, за результатами якої встановлено, що існують підстав для вирішення в судовому порядку питання про відшкодування моральної шкоди, завданої досудовим слідством по кримінальній справі № 10231067.

Так, відповідно до висновків вказаної судово-психологічної експертизи, встановлено, що досліджувана в ході експертизи ситуація є психо-травмуючою для ОСОБА_2 та останньому спричинено моральну шкоду.

При визначенні розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує той факт, що ОСОБА_2 було піддано кримінальному переслідуванню у кримінальній справі, що є, в розумінні п.2 ст.2 названого Закону, підставою для відшкодування моральної шкоди.

Розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом, відповідно до ч.3 ст.13 Закону, провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Внаслідок незаконного затримання позивачеві була спричинена моральна шкода, яка виразилась у порушенні його прав людини і громадянина, порушенні нормальних життєвих зв'язків та зазнанні душевних страждань. Крім того, особливих страждань позивачу завдано у зв'язку із тим, що його стан здоров'я не враховувався при його затриманні.

Відповідно до статті 1174, 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Судом приймається запропонована у висновку судово-психологічної експертизи формула обчислення розміру компенсації дійсної моральної шкоди як така, що науково обґрунтована та найбільш придатна до застосування до викладених обставин.

Ситуація, що стала підставою цього позову, за звичайних умов суспільного життя є неодмінно психотравмуючою за своєю сутністю. Вона створює переживання, емоційну напруженість, порушує життєві плани та змінює звичайний життєвий устрій (необхідність участі в судовій тяганині, відвідування експертних, судових органів). Відстоювання своїх цивільних прав займає в позивача тривалий час, потребує значних фізичних та психологічних сил. Внаслідок обставин, що є предметом розгляду в цій справі, позивач зазнав значних матеріальних збитків, які, в свою чергу обумовлюють порушення звичайного темпу, змісту та цілеспрямованості його життєдіяльності. При цьому, суд вважає, що заявлена позивачем сума компенсації моральної шкоди не є співмірною з тими негативними наслідками, що наступили для позивача, та не відповідає критерію розумності.

Враховуючи вищевикладене, суд з урахуванням засад розумності та справедливості, приходить до висновку про необхідність стягнення з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 328 860 грн.

Керуючись ст. ст. 3,10, 11, 88, 213-215, 218 ЦПК України, Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", суд,-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 328 860 ( триста двадцять вісім тисяч вісімсот шістдесят гривен) в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, шляхом списання цих сум, з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Судові витрати покласти на рахунок держави.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги позивачем та письмової заяви про перегляд заочного рішення відповідачем.

Суддя Штих Т.В.