Рішення № 44474025, 26.05.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/4336/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1298/15Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого -судді : Чумак О.В.

Суддів: Пилипчук Л.І., Кривчун Т.О.

при секретарі: Лимар О.М.

за участю

позивача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4,

представника відповідача - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

третіх осіб - ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Київського районного суду м. Полтава від 18 березня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_9 про встановлення факту проживання однією сім»єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно, усунення перешкод користування житловим приміщенням, визначення порядку користування житлом, визнання права власності на ? частину автомобіля, визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду Полтавської області Чумак О.В., -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року позивач ОСОБА_2 звернулась в суд з вказаним позовом до ОСОБА_4, мотивуючи його тим, що 16.01.2009 року вони зареєстрували з відповідачем шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилася дитина ОСОБА_10. У 2011 році ними було придбано легковий автомобіль марки RENAULT MEGANE, а в 2013 року за спільні кошти -автомобіль марки «Таврія». В середині листопада 2013 року відповідач вчинив у них вдома сварку, після якої забрав свої речі та залишив їх вдвох з донькою у квартирі та через кілька днів забрав ключі та технічний паспорт від автомобіля марки RENAULT MEGANE, чим позбавив її можливості користуватися автомобілем, який є їхньою з ним спільною сумісною власністю. Після цього відповідач не узгоджував з нею порядок користування спірним автомобілем марки RENAULT MEGANE.19.05.2014 року Київським районним судом м. Полтави було розірвано шлюб з відповідачем. Відповідач оцінив зазначений автомобіль у 111 952 грн., вартість майна не оспорює, автомобіль марки «Таврія» зеленого кольору вона оцінює в 40 000 грн. Оскільки добровільно здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя відповідач не бажає, просила суд ухвалити рішення, яким визнати автомобіль марки RENAULT MEGANE, державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіль «Таврія», державний номерний знак НОМЕР_2, об'єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного сумісного майна та визнання права власності на 1/2 частину автомобілів за ОСОБА_4

06 жовтня 2014 року позивач ОСОБА_2 звернулась в суд з додатковою позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім»єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, про визнання права власності на майно, про усунення перешкод користування житловим приміщенням, про визначення порядку користування житлом, обґрунтовуючи додаткову позовну заяву тим, що вони з 16.01.2006 року вона та відповідач почали проживати разом з батьками відповідача та його сестрою як одна сім»я без реєстрації шлюбу, мали спільний бюджет, разом розпоряджалися заробленими грошима, разом вирішували всі побутові питання. 14.09.2007 року вони з відповідачем за спільні кошти придбали квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, договір купівлі-продажу якої було посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_11 та яка була оформлена на відповідача, оскільки вона йому цілком довіряла. Потім вони з відповідачем переселилися до цієї квартири, де продовжували проживати однією сім»єю. 16.01.2009 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, народилась дочка, а 12.09.2013 року позивач була зареєстрована у їхній з чоловіком квартирі за вказаною адресою.

30.04.2014 року відповідач та його мати вигнали її з донькою з їхньої з чоловіком квартири, звідки вона забрала всі свої речі за допомогою дільничного інспектора Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, оскільки відповідач не допускав та не допускає її до їхньої з ним квартири, вона не могла забрати речі дочки. На даний час їй доводиться винаймати квартиру для проживання з донькою.

Вважає дії відповідача щодо позбавлення її права користування зазначеною квартирою незаконними, такими, що порушують права її та їхньої дитини на право проживання у спірній квартирі. Більше того, не припинилося право її доньки на проживання та користування даною квартирою. Крім того, вона має право на 1/2 частину спірної квартири, оскільки вона є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя. Просила суд встановити факт проживання однією сім»єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з 16 січня 2006 року. Визнати об»єктом спільної сумісної власності подружжя квартиру за вказаною адресою, стягнути з відповідача 1/2 частину вартості автомобіля марки RENAULT MEGANE, та автомобіля ЗАЗ 11024740, 2007 року випуску, кузов відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи. Визнати за нею право власності на ? частину квартири, усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням, шляхом вселення її та дочку в спірну квартиру.

11 грудня 2014 року позивач звернулась в суд з заявою до відповідача про збільшення позовних вимог та уточнення позову. Просила суд збільшити позовні вимоги шляхом визначення додаткової позовної вимоги про визнання права власності на ? частину автомобіля марки RENAULT MEGANE.

У зв'язку із збільшенням позовних вимог викласти усі позовні вимоги наступним чином: встановити факт проживання однією сім»єю її та відповідача як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу в період з 16 січня 2006 року по 16 січня 2009 року. Визнати об»єктом спільної сумісної власності подружжя автомобіль марки RENAULT MEGANE, та автомобіль марки «Таврія», які були зареєстровані за відповідачем. Визнати об»єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебували у шлюбі між собою, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 квартиру за адресою АДРЕСА_1. Визнати за нею право власності на 1/2 частину автомобіля марки RENAULT MEGANE, стягнути з ОСОБА_4 1/2 частину вартості автомобіля марки ЗАЗ 11024740, 2007 року випуску, відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи. Визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири за вказаною адресою. Усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням, шляхом вселення її та дочку у спірну квартиру.

11 грудня 2014 року позивач звернулась до суду з заявою про залишення без розгляду позовної вимоги про стягнення з відповідача 1/2 частини вартості автомобіля марки RENAULT MEGANE.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 11.12.2014 року залишено без розгляду позовну вимогу ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_4 1/2 частини вартості автомобіля марки RENAULT MEGANE.

04 лютого 2015 року позивач звернулась в суд з заявою до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_9 про збільшення позовних вимог, мотивуючи її тим, що згідно довідки-рахунку №ВІА560485 від 19.09.2014 року спірний автомобіль було придбано ОСОБА_9 та зареєстровано 01.10.2014 року. Після реєстрації автомобілю було видано новий державний номерний знак НОМЕР_3. Після зняття з обліку автомобіля 05.07.2014 року відповідач продав його ОСОБА_9 19.09.2014 року, оскільки інших належних документів, які б свідчили про правомірне відчуження автомобілю іншій особі в матеріалах справи не міститься. Спірний автомобіль марки RENAULT MEGANE, державний номерний знак НОМЕР_1 було придбано ними в шлюбі - 04.01.2011 року. Доказів, які б свідчили про отримання відповідачем ОСОБА_4 її письмової згоди на відчуження автомобіля не має і не може бути, оскільки вона таку згоду не надавала. Отже, належний їм на праві спільної сумісної власності подружжя автомобіль було відчужено незаконно. Просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки RENAULT MEGANE, державний номерний знак НОМЕР_1, синього кольору, номер двигуна НОМЕР_7, номер кузова НОМЕР_4, укладений 19.09.2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 Визнати недійсною реєстрацію зазначеного автомобіля за ОСОБА_9 на підставі довідки-рахунку №ВІА560485 від 19.09.2014 року.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 18 березня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_9 про встановлення факту проживання однією сім»єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, про визнання права власності на майно, про усунення перешкод користування житловим приміщенням, про визначення порядку користування житлом, про визнання права власності на 1/2 частину автомобіля, про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним відмовлено за безпідставністю.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове поро задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що придбані в шлюбі автомобілі були відчужені відповідачем на користь інших осіб без її письмової згоди, гроші від продажу автомобілів вона не отримувала. Вважає, що розписка від 04.09.2013 року не є належним доказом на підтвердження факту продажу автомобіля RENAULT MEGANE у період шлюбу та що автомобіль ЗАЗ Таврія був також проданий 17.04.2014 року за час перебування у шлюбі.

Вважає доведеним факт проживання з відповідачем однією сім»єю без реєстрації шлюбу у період з лютого 2006 року по 16.01.2009 року, судом не досліджено ряд доказів на підтвердження цього.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

У відповідності з ч. 3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 16.01.2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_12 зареєстрували шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів 16 січня 2009 року зроблено відповідний актовий запис за № 04 в Київському відділі реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції. Після реєстрації шлюбу прізвища чоловіка - ОСОБА_4, дружини - ОСОБА_2 (т. 1 а.с.6).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у сторін народилась донька ОСОБА_10, про що складено 14.04.2009 року відповідний актовий запис № 30 (т. 1 а.с.7).

02.04.2011 року сторонами було придбано автомобіль марки RENAULT MEGANE, державний номерний знак НОМЕР_1, синього кольору, номер двигуна НОМЕР_7, номер кузова НОМЕР_4, а 04.09.2013 року - автомобіль марки ЗАЗ 11024740, 2007 року випуску, кузов НОМЕР_8, державний номерний знак НОМЕР_2, які були зареєстровані в органах ДАІ за ОСОБА_4 (т. 1 а.с.16,33,36).

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 19.05.2014 року шлюб, зареєстрований 16 січня 2009 року, актовий запис №04 в Київському відділі реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було розірвано. Після реєстрації шлюбу дружині залишено прізвище - ОСОБА_2 (а.с.8).

Як убачається з розписки від 21.06.2013 р., ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_4 автомобіль марки RENAULT MEGANE, державний номерний знак НОМЕР_1, синього кольору, номер двигуна НОМЕР_7, номер кузова НОМЕР_4, та зобов'язався віддати ОСОБА_4 за продаж автомобіля 26 000 гривень до 15.09.2013 р. (т.1 а.с.121).

Розпискою від 04.09.2013 року ОСОБА_4 підтвердив, що отримав від ОСОБА_8 кошти в сумі 26 000 грн. за проданий згідно розписки від 21.06.2013 року автомобіль марки RENAULT MEGANE, державний номерний знак НОМЕР_1, синього кольору, номер двигуна НОМЕР_7, номер кузова НОМЕР_4 (т. 1 а.с.120).

Згідно реєстраційної картки транспортного засобу, автомобіль марки RENAULT MEGANE, державний номерний знак НОМЕР_1, синього кольору, номер двигуна НОМЕР_7, номер кузова НОМЕР_4, 05.07.2014 р. знято з реєстрації та обліку в органах ДАІ для реалізації (т.1 а.с. 37,70).

Згідно довідки-рахунку від 19.09.2014 року автомобіль RENAULT MEGANE, номер двигуна НОМЕР_7, номер кузова НОМЕР_4, транзитний номер НОМЕР_9, продано і видано ОСОБА_9 за 72531 грн. (т. 1 а.с. 201).

Вказаний транспортний засіб зареєстровано в органах ДАІ за ОСОБА_9 01.10.2014р.. що підтверджується реєстраційною карткою (т. 1 а.с. 207).

Як убачається з розписки від 09.08.2013 року, ОСОБА_4 продав ОСОБА_7 по довіреності з подальшим переоформленням автомобіль Таврія, номерний знак НОМЕР_2, за 18 000 гривень. Про отримання зазначеної суми коштів ОСОБА_7 також оформив розписку від 09.08.2013 р. (т. 1 а.с. 122, 123).

Відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу, 17.04.2014 року автомобіль марки ЗАЗ 11024740, 2007 року випуску, кузов НОМЕР_8, державний номерний знак НОМЕР_2, знято з обліку в органах ДАІ для реалізації.

Згідно довідки-рахунку від 17.04.2014 року, ОСОБА_7 продано і видано автомобіль марки ЗАЗ 11024740, двигун № НОМЕР_5, кузов НОМЕР_8 який 18.04.2014 р. зареєстрований в органах ДАІ на його ім'я (т. 1 а.с.34,35,60).

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 14.09.2007 року є власником двокімнатної квартири, загальною площею 42,9 кв.м., житловою площею 28,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано у КП ПБТІ «Інвентаризатор», що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.02.2008 року (т. 1 а.с.127,128).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, місцевий суд виходив із того, що спірні транспортні засоби є об'єктами спільної сумісної власності подружжя та були продані ОСОБА_4 в період шлюбу, а кошти подружжям витрачені на потреби сім»ї; позивачем не доведено факт проживання з ОСОБА_4 у період з 16.01.2006 р. по 16.01.2009 р. однією сім'єю без реєстрації шлюбу, що відповідач чинить їй перешкоди у вселенні до квартири та не доведено, що продаж автомобіля ЗАЗ здійснено без згоди дружини.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 12, 14 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), довідка-рахунок підтверджує реалізацію транспортного засобу, тобто перехід права власності на транспортний засіб від продавця до покупця та є оформленням договірних відносин купівлі-продажу транспортного засобу.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями ст. 369 ЦК України, відповідно до якої розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників . Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Таким чином, вчиняючи правочини, що передбачають наслідком розпорядження майном, яке перебуває у спільній сумісній власності, вважається, що один співвласник (чоловік) діє як від свого імені, так і від імені другого співвласника (дружини), тобто останній також є стороною договору. За таких обставин співвласник, якого в договорі представляє інший співвласник, має право порушувати питання про визнання договору недійсним.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Враховуючи те, що у шлюбі подружжя придбало транспортні засоби RENAULT MEGANE, державний номерний знак НОМЕР_1, синього кольору, номер двигуна НОМЕР_7, номер кузова НОМЕР_4, та ЗАЗ 11024740, 2007 року випуску, кузов НОМЕР_8, державний номерний знак НОМЕР_2, які були зареєстровані в органах ДАІ за відповідачем ОСОБА_4, вони у відповідності до ст.60 СК України є об'єктами спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, вимоги позивача про визнання вказаних транспортних засобів об'єктом спільної сумісної власності подружжя є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Як вказувалося вище, автомобіль марки ЗАЗ 11024740, 2007 року випуску, кузов НОМЕР_8, державний номерний знак НОМЕР_2, знятий з обліку для реалізації 17.04.2014 р. та проданий ОСОБА_7 згідно довідки-рахунку від 17.04.2014 року та 18.04.2014 р. зареєстрований в органах ДАІ на його ім'я.

При цьому, письмової згоди ОСОБА_2 на продаж вказаного автомобіля надано не було.

Розписка від 09.08.2013 року про те, що даний автомобіль був проданий ОСОБА_4 ОСОБА_7 за 18 000 гривень у період шлюбу, про отримання яких ОСОБА_4 також оформив розписку від 09.08.2013 р., не є договором купівлі-продажу автомобіля, який, окрім цього, згідно реєстраційної картки транспортного засобу 04.09.2013 року був зареєстрований за ОСОБА_4 (т. 1 а.с.33).

Таким чином, зазначений автомобіль ЗАЗ був реалізований відповідачем на користь ОСОБА_7 згідно довідки-рахунку від 17.04.2014 року, у період шлюбу, без письмової згоди дружини, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення на її користь ? частини вартості автомобіля ЗАЗ у розмірі 9000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Не приймаються до уваги колегії суддів доводи відповідача про те, що автомобіль марки RENAULT MEGANE, державний номерний знак НОМЕР_1, синього кольору, номер двигуна НОМЕР_7, номер кузова НОМЕР_4, був проданий під час шлюбу згідно розписки від 21.06.2013 р. ОСОБА_8 за 26 000 гривень, оскільки даний автомобіль був знятий з обліку в органах ДАІ для реалізації 05.07.2014 р., тобто після розірвання шлюбу, що підтверджується реєстраційною карткою ДАІ, проданий ОСОБА_9 згідно довідки-рахунку від 19.09.2014 року та зареєстрований за ним 01.10.2014 р., вже в ході розгляду даної справи у суді. При цьому, письмової згоди ОСОБА_2 на продаж даного автомобіля також надано не було.

Оскільки договір був укладений відповідачем без додержання вимог ст. 65 СК України, відповідно до ч. 1 ст. 236, ст.. 215 ЦК України є недійсним з моменту укладання.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля RENAULT MEGANE, укладеного 19.09.2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_9, оформленого довідкою-рахунком серії ВІА № 560485, та скасування його державної реєстрації за ОСОБА_9 є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Також колегія суддів приходить до висновку про те, що за ОСОБА_2 та ОСОБА_4. слід визнати право власності по ? частині автомобіля марки RENAULT MEGANE, державний номерний знак НОМЕР_1, синього кольору, номер двигуна НОМЕР_7, номер кузова НОМЕР_4, за кожним.

Відповідно до ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання позивача на те, що з січня 2006 року вона та відповідач проживали однією сім»єю як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу, мали спільний бюджет, разом розпоряджалися заробленими грошима, разом вирішували всі побутові питання, а 14.09.2007 року за спільні кошти придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка була оформлена на відповідача, де вони продовжували проживати однією сім»єю до реєстрації шлюбу, належними та допустимими доказами не підтверджені.

Надані позивачем фотокартки (т. 1 а.с. 209-228), позовна заява матері відповідача про усунення перешкод у спілкуванні з онукою та її вихованні (т. 2 а.с.10), довідка з місця роботи позивача (т. 1 а.с.229-230), не є достатніми доказами на підтвердження того, що сторони проживали як одна сім»я без реєстрації шлюбу у період з січня 2006 року по 16.01.2009 року та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Покази свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, допитаних у суді першої інстанції, колегія суддів оцінює критично, оскільки свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 перебувають у родинних стосунках з позивачем.

Посилання на те, що за час проживання з відповідачем однією сім»єю без реєстрації шлюбу у жовтні 2007 року сторонами було відчужено належний позивачу автомобіль ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_6, а гроші витрачено на спільні потреби, зокрема ремонт та облаштування їхньої квартири, належними та допустимими доказами також не підтверджені. Витяг з єдиного реєстру довіреностей (т. 2 а.с. 2), на який посилається позивач, не є доказом на підтвердження цього, оскільки містить інформацію лише про те, що ОСОБА_12 надала довіреність на розпорядження користування та керування зазначеним автомобілем ОСОБА_16 та ОСОБА_17

Посилання позивача на те, що ОСОБА_4 не мав інших стосунків з жінками, а вона була на момент укладення шлюбу вагітна, не свідчать про факт їх проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу у період з січня 2006 року по 16.01.2009 року.

Доводи про те, що отриманий заробіток в період спільного проживання з відповідачем без реєстрації шлюбу та власні заощадження у сумі 12000,00 грн. вона витратила на придбання квартири, також нічим не підтверджені, а отримані її батьком кредитні кошти в розмірі 15000,00 грн. згідно кредитного договору (т. 1 а.с.231-233) також не доводять цю обставину.

Таким чином, позивачем не доведено факт проживання з відповідачем однією сім»єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу у період з січня 2006 року по 16.01.2009 року, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині, та відповідно, визнання права власності на спірну квартиру.

Посилання позивача на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 21.07.2014 року як на підтвердження того, що 30.04.2014 року відповідач вигнав її з дочкою зі спірної квартири та не впускає до неї, чим чинить перешкоди у користуванні власністю, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені обставини даною ухвалою не встановлені.

Пояснення відповідача з приводу того, що позивач разом з дочкою добровільно залишила спірну квартиру восени 2013 року, ОСОБА_2 не спростовані та будь-якими доказами не підтверджені.

За таких обставин, місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні спірним житловим приміщенням.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає в повному обсязі вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 цього Кодексу є підставою для скасування рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання об'єктами спільної сумісної власності подружжя транспортних засобів, визнання недійсним договору автомобіля RENAULT MEGANE, скасування державної реєстрації вказаного автомобіля та їх розподілу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307, п. 3,4 ч.1ст.309 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вправі скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення або неправильного застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, п. 2 ч. 1 ст.307, п.3,4 ч. 1 ст. 309, ст..ст.316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтава від 18 березня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання об'єктами спільної сумісної власності подружжя автомобіля RENAULT MEGANE, днз НОМЕР_1 та автомобіля марки ЗАЗ 11024740, днз НОМЕР_2, визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля RENAULT MEGANE, днз НОМЕР_1, скасування державної реєстрації вказаного автомобіля та їх розподілу - скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати об'єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 автомобіль RENAULT MEGANE, днз НОМЕР_1 синього кольору, номер двигуна НОМЕР_7, номер кузова НОМЕР_4 та автомобіль марки ЗАЗ 11024740, днз НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_8.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки RENAULT MEGANE, днз НОМЕР_1 синього кольору, номер двигуна НОМЕР_7, номер кузова НОМЕР_4, укладений 19.09.2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_9, оформлений довідкою-рахунком серії ВІА № 560485.

Скасувати державну реєстрацію автомобіля марки RENAULT MEGANE, днз НОМЕР_1 синього кольору, номер двигуна НОМЕР_7, номер кузова НОМЕР_4 за ОСОБА_9.

Визнати за ОСОБА_18 та ОСОБА_4 право власності по ? частині автомобіля марки RENAULT MEGANE, днз НОМЕР_1 синього кольору, номер двигуна НОМЕР_7, номер кузова НОМЕР_4 за кожним.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 ? частину вартості автомобіля марки ЗАЗ 11024740, днз НОМЕР_2 в розмірі 9000 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ О.В.Чумак

Судді: /підпис/ Л.І. Пилипчук

/підпис/ Т.О.Кривчун

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного

суду Полтавської області О.В.Чумак