Ухвала суду № 44473965, 25.05.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 550/1111/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1510/15Головуючий у 1-й інстанції Лисенко В.М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого : Обідіної О.І.

Суддів : Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.

При секретарі : Кальник А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 24 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Артемівської селищної ради Чутівського району Полтавської області про визнання заповіту нікчемним,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 24 березня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Артемівської селищної ради Чутівського району Полтавської області про визнання заповіту нікчемним відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення його вимог. Вважає, що укладення заповіту відбулося з порушеннями, одним з яких є те, що заповідач не мала через вади зору фізичної можливості прочитати текст заповіту.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 26 червня 2009 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла все належне їй на день смерті майно своїй доньці ОСОБА_3

Вказаний заповіт посвідчено секретарем Артемівської селищної ради Чутівського району Малько Л.М., зареєстровано за № 52 та внесено до спадкового реєстру за №48113049.

Згідно свідоцтва про смерть спадкодавець ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2, який є сином померлої ОСОБА_4, вказував, що остання за життя мала вади зору, що підтверджується висновком експерта та в свою чергу свідчить про неможливість читання нею особисто тексту заповіту, а відтак його посвідчення згідно до ст. 1253 ЦК України мало відбуватись при свідках. Оскільки в тексті заповіту відсутні будь-які відомості про свідків, останній, як складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним згідно до ч.ч.1,2 ст.1257 ЦК України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів та не доведено обставин, які-б свідчили про наявність порушень вимог ст.ст.1248, 1257 ЦК України при посвідченні заповіту. При цьому, суд взяв до уваги пояснення секретаря сільської ради, яка стверджувала, що заповідач самостійно підписала заповіт, на вади зору не скаржилась, перед тим, як поставити підпис, брала заповіт в руки, що було нею розцінено як читання останнього.

З вказаними висновками колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Статтями 1233, 1234 ЦК України визначено, що заповіт є особистим розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Відповідно до ст.1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами.

За змістом ч.1ст. 1257 ЦК України заповіт є нікчемним, якщо складений особою, яка не мала на це право, а також, якщо заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Згідно п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування, зокрема, посвідчують заповіти (крім секретних).

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті саме особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Встановлено та не заперечується сторонами те, що впродовж 2012-12014 років син померлої ОСОБА_2 неодноразово звертався до суду з позовами до своєї сестри ОСОБА_3 з приводу поділу спадщини.

Так, в жовтні 2013 року він звернувся до суду з позовом про визнання вказаного заповіту недійсним та вилучення майна з незаконного володіння ОСОБА_3

Позов обґрунтовував тим, що мати була неписьменною та мала вади зору, не змогла самостійно прочитати текст заповіту, а тому останній є недійсним.

В задоволенні вказаного позову рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 5 грудня 2013 року було відмовлено.

Залишаючи без змін вказане рішення, Апеляційний суд Полтавської області в своїй ухвалі від 23 січня 2014 року, зазначив, що суд першої інстанції вірно встановив відсутність підстав для визнання заповіту недійсним, оскільки оскаржуваний заповіт ОСОБА_4 особисто прочитала та власноруч підписала, що також підтвердила секретар селищної ради. Сама по собі надана позивачем медична документація підтвердила наявність низького зору у спадкодавця, однак не довела відсутність у неї фізичної спроможності читати, що є єдиною умовою залучення свідків.

Вказане судове рішення набрало законної сили, а отже обставини, встановлені при розгляді справи доказуванню не підлягають.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення, яким вірно встановлені обставини справи та дана правильна оцінка зібраним доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не містять посилань на обставин, з наявністю яких процесуальне законодавство пов'язує скасування судового рішення,

Зокрема, твердження про те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги висновки посмертної судово-медичної експертизи №107 від 9 вересня 2014 року по визначенню стану зору ОСОБА_4, в якій зазначено, що остання (навіть за умови корекції зору) не могла розрізняти друкований текст, виконаний шрифтом з розміром меншим №9 відповідної контрольної таблиці визнання гостроти зору для читання, не свідчить про помилковість судового рішення.

Так, згідно ч.ч. 1-3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Одночасно, ч.6 ст.147 ЦПК України встановлено,що висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК України.

В даному випадку, експертиза, на яку посилався позивач як в позовній заяві, так і в якості доводів апеляційної скарги, проведена в рамках кримінального провадження № 5775/468 згідно до постанови слідчого СВ Чутівського РВ УМІВС України в Полтавській області.

Між тим, в ході розгляду самої цивільної справи судова експертиза не проводилась.

Оцінюючи вказану експертизу як письмовий доказ по справі, колегія суддів зауважує, що її висновки не спростовують встановлені попередніми судовими рішеннями обставини щодо наявності у заповідача, як у особи похилого віку, низького зору, проте категорично не свідчить про відсутність у неї фізичної спроможності читати, що є єдиною умовою залучення свідків.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, як постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 24 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги.

Судді:

З оригіналом згідно.