Ухвала суду № 44473940, 27.05.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/173/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1730/15Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Винниченко Ю. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Винниченка Ю.М.,

Суддів: Обідіної О.І., Корнієнка В.І.,

при секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 квітня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, 2003 року народження до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку,

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5, 2003 року народження про виселення без надання іншого житлового приміщення, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку, треті особи - ОСОБА_6, Київський РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 2", виконавчий комітет Київської районної в м. Полтаві ради як орган опіки та піклування, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області ,-

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2015 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку.

Позов обгрунтовували тим, що у квартирі АДРЕСА_1 належить до комунальної власності територіальної громади м. Полтави, зареєстровані та проживають ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та неповнолітній ОСОБА_5, 2003 року народження. Квартиронаймачем є ОСОБА_2, який фактично з часу розірвання шлюбу з ОСОБА_3 в 1998 році в квартирі не проживав.

У лютому 2015 році ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах, так і в інтересах ОСОБА_5, 2003 року народження.

В зустрічній позовній заяві вказав, що квартира АДРЕСА_1 була ним отримана в 1989 році на склад сім'ї, до якої крім нього, входили ОСОБА_7 та її донька ОСОБА_4 Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано 07 квітня 1998 року.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 листопада 2002 року він вселений до квартири АДРЕСА_1, визнано ОСОБА_4 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, виселено її разом з сином ОСОБА_9, 1994 р.н. з цієї квартири.

Просив суд виселити з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_5, 2003 р.н., із зняттям його з реєстраційного обліку, визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 та виселити без надання іншого житлового приміщення із зняттям з реєстраційного обліку.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 квітня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, 2003 року народження, до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку - відмовлено.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5, 2003 року народження, про виселення без надання іншого житлового приміщення, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку - відмовлено.

Не погодившись з судовим рішення ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.

Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 квітня 2015 року в частині відмови ОСОБА_2 в задоволенні зустрічного позову та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги і виселити з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, зі зняттям з реєстраційного обліку за вказаною адресою та визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 та виселення її без надання іншого жилого приміщення зі зняттям з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Рішення в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку - залишити без змін.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за участю апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, а також відповідачів та їх представника, які заперечили проти її задоволення, оскільки вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу належить відхилити з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що спірна квартира АДРЕСА_1 належить до державного житлового фонду, є власністю територіальної громади м. Полтави.

Житловий будинок по АДРЕСА_1 знаходиться на балансі КП «ЖЕО № 2».

ОСОБА_2 є квартиронаймачем спірного житлового приміщення, який з 1989 року у встановленому законом порядку зареєстрував своє постійне місце проживання у цій квартирі за адресою АДРЕСА_1

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у встановленому законом порядку були зареєстровані у спірній квартирі АДРЕСА_1 в якості членів сім'ї наймача, неповнолітній ОСОБА_5 був зареєстрований разом з матір'ю ОСОБА_4

ОСОБА_2 більше 6-ти місяців не проживає в квартирі АДРЕСА_1

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 листопада 2002 року, яке вступило в законну силу, ОСОБА_2 уселено в квартиру АДРЕСА_1, ОСОБА_10 визнано такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселено ОСОБА_10 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_9, 1994 року народження, ОСОБА_11 з квартири без надання іншого жилого приміщення. Зобов'язано ГЖЕД № 7 виписати ОСОБА_10 з квартири.

Станом на час звернення до суду, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 листопада 2002 року в частині вселення ОСОБА_2 в квартиру залишилося невиконаним.

В провадженні Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції знаходилось виконавче провадження № 45965072, відкрите згідно постанови державного виконавця від 06 січня 2015 року.

11 березня 2015 року зазначене виконавче провадження закінчено у зв'язку з повним фактичним виконанням та складенням акту державного виконавця про надання доступу ОСОБА_2 до квартири.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що при наявності судового рішення , яке вступило в законну силу щодо примусового вселення ОСОБА_2 до спірного житлового приміщення, вимоги позивачів про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням з підстав відсутності в ньому без поважних причин є безпідставними.

Також правильним є висновок суду щодо відсутності підстав, визначених ст.71 ЖК України, для визнання втратившою право користування приміщенням спірної квартири ОСОБА_3, а також відсутності підстав, визначених ст. 109 ЖК України, для виселення без надання іншого жилого приміщення ОСОБА_12 та неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, зі зняттям з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду зроблений на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом дана відповідна правова оцінка, а розгляд справи проведений з дотриманням принципу змагальності та диспозитивності.

Апеляційна скарга не містять нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом було вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : (підпис) Ю.М. Винниченко

Судді: (підпис) Обідіна О.І. (підпис) Корнієнко В.І.

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області Ю.М.Винниченко