Постанова № 4447267, 02.06.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2009 р. Справа № 14/176/5018

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Баглаєнко Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області на постанову Господарський суд Полтавської областi від 23.12.2008р. по справі№14/176/5018

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області

до Відкритого акціонерного товариства "Полтавський "Райагрохім"

про стягнення 4823,37 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 6629,03 грн. заборгованості зі сплати сум фінансових санкцій та пені, в тому числі: 3939,88 грн. -суми фінансової санкції, 2689,15 грн. -пені, застосованих відповідно до рішень УПФУ в Полтавському районі №714 від 04.12.2007р., №771 від 28.12.2007р., №815 від 28.12.2007р. за несплату (неперерахування) або за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків. В ході судового розгляду позовні вимоги були зменшенні до суми 4823,37 грн. в зв’язку з добровільною сплатою відповідачем частини заборгованості.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 23.12.2008 року по справі № 14/176 в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення його позовних вимог. В обґрунтування заявлених вимог стверджує про фактичне існування спірної заборгованості та посилається на норми Кодексу адміністративного судочинства України, наявність судових рішень, які мають преюдеційне значення для вирішення справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідач (відкрите акціонерне товариство «Полтавський «Райагрохім») є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Починаючи з 01.04.07р. позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку за ставкою 10%, відповідно до виданого Полтавською МДПІ свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва-юридичною особою, яке 21 грудня 2007 року було замінено на нове свідоцтво № 1624011856-серія Б № 016378.

Позивач вважає, що відповідачем порушено порядок сплати страхових внесків за період з 20.12.2005 року по 26.12.2007 року, в зв'язку з чим до нього застосовані фінансові санкції відповідно до рішення позивача №815 від 28.12.2007р. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків в сумі 4823,37 грн. (2120,79 грн. штрафу та 2702,58 грн. фінансових санкцій).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача сум фінансових санкцій суд першої інстанції виходив з того, що рішення позивача прийняті і підписані різними посадовими особами (начальником управління (керівником) Андрющенко О.А. та заступником начальника Малініною Ю.А.), а номери рахунків, на які необхідно сплатити нараховані фінансові санкції, відрізняються по кожному рішенню. В світлокопії повідомлень за№ 246225 від 06.12.07р. та № 04814 від 09.01.08р. про отримання повідомлення про вручення поштового відправлення відсутні підписи відповідальної особи, а лише вказано прізвище Самохатько і відтиск печатки пошти. Змісти оригінала та копії рішення суттєво відрізняються один від одного. Розрахунок фінансових санкцій до рішення не доданий. Позивач не подав суду належних доказів несплати відповідачем у встановлені строки та розмірі страхових внесків. За висновком суду першої інстанції позивачем безпідставно заявлено позов до відповідача і в останнього відсутні підстави сплати 4823,37 грн. - заборгованості зі сплати сум фінансових санкцій та пені.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважаючи їх необґрунтованими. Доводи відповідача про безпідставність застосування до нього фінансових санкцій не є переконливими, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, виходячи із наступного.

Розмір, порядок та строки для застосування фінансових санкцій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" згідно преамбули якого він визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з ч. 15 ст. 106 вказаного Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Пунктом 15 Прикінцевих положень цього Закону визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно ч. 1 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 зазначеного Закону (протягом 20 календарних днів після закінчення звітного місяця), в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;

20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно несплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахованих за кожен день простроченого платежу.

Рішенням № 815 ( вих. № 43/9/02-19 від 08.01.2008р. ) про застосування санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 28 грудня 2007 року, яке підписане заступником начальника УПФУ в Полтавському районі Полтавської області у м. Полтава Малініною Олесею Юріївною, було застосовано до відповідача штраф в розмірі 2120,79 коп. та нарахувано пені в розмірі2702,58 грн. за період з 20.12. 2005 року по 26.12.2007 року. Отже, рішення підписано уповноваженою особою, яка зазначена як в оригіналі рішення позивача, так і в копії рішення, наданій до позовної заяви. Наявність в матеріалах справи незавіреної копії рішення з зазначенням іншої посадової особи, на яке посилається суд першої інстанції в підтвердження своїх висновків, не є достатнім та належним доказом недійсності прийнятого позивачем рішення.

В рішенні зазначалося про необхідність сплати зазначених сум протягом десяти робочих днів з дня отримання рішення на рахунки УПФУ в Полтавській області в сумі 4823.37 грн., а саме - на рахунок 2560131295 МФО 331467 ЕДРПОУ 22532772.

В підтвердження правильності визначення сум штрафних санкцій та пені позивачем було надано до суду розрахунок до рішення № 815 від 28.12.2007 року за підписом заступника начальника УПФУ в Полтавському районі Полтавської області у м. Полтава Малініної О. Ю., в якому детально було визначено суму та дату виникнення боргу, його погашення, розмір пені та штрафу за кожним платежем. Тому ствердження суду про відсутність розрахунку застосованих штрафних санкцій та пені не відповідає дійсності.

Рішення позивача № 815 від 28 грудня 2007 року про застосування до відповідача фінансових санкцій та пені за несвоєчасну сплату страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування, що виникла за період з 20.12.2005 року по 22.06.2007 року, в сумі 4823.37 грн. було направлено відповідачу 08.01.2008 року та отримане ним 10.01.2008 року, про що свідчить відповідна відмітка на поштовому відправленні з повідомленням про вручення за підписом керівника виробничого підрозділу поштового зв’язку. Висновок суду першої інстанції про відсутність належного підтвердження отримання відповідачем вищезазначеного рішення позивача є необґрунтованим. При цьому зауважується про відсутність заперечень з боку відповідача щодо отримання ним копії рішення позивача № 815 від 28 грудня 2007 року.

Згідно ч. 13 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені в рішенні позивача суми пені та штрафів підлягали сплаті відповідачем як страхувальником протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк позивач мав право оскаржити зазначене рішення до вищого органу пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов’язковим письмовим повідомленням про це позивача.

Як було встановлено в ході судового розгляду, відповідач не оскаржував в будь-якому порядку рішення позивача № 815 від 28 грудня 2007 року про застосування до відповідача фінансових санкцій та пені за несвоєчасну сплату страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування, що виникла за період з 20.12.2005 року по 22.06.2007 року, в сумі 4823.37 грн.

Відповідно до ч. 14 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом. У разі якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику. Суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків (тобто, існує можливість їх стягнення в судовому порядку).

За наданими позивачем документами, в 2005 році відповідачем проводилась виплата заборгованості по заробітній платі за період до 2004 року, що було відображено у звітах. В порушення положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" збір при виплаті заробітної плати в листопаді 2005 року сплачено не було, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка була погашена підприємством в 2007 році. Вищенаведене пояснює співпадання періодів, за які нараховуються фінансові санкції. В рішеннях про застосовування фінансових санкцій вказується окремо на кожний вид заборгованості. На час розгляду справи несплаченими залишились лише суми штрафних санкцій та пені за рішенням № 815 від 28 грудня 2007 року в сумі 4823, 37 грн.

Є необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позивач не подав суду належних доказів несплати відповідачем у встановлені строки та розмірі страхових внесків, оскільки в матеріалах справи знаходяться світлокопіі платіжних доручень з призначенням платежу: єдиний податок та відрахування до Пенсійного фонду по заробітній платі. Адже, ч. 5 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено: у разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. Тобто цільове призначення в платіжних дорученнях відповідача про перерахування коштів не може підтверджувати фактичну сплату страхових внесків за певний період, оскільки такі сплачені суми позивач зобов’язаний зараховувати в рахунок існуючої недоїмки.

Посилання суду на факт сплати з 1.04.2007 року відповідачем сум єдиного податку, з яких 42% Держказначейство самостійно перераховує Пенсійному фонду України, а різницю між нарахованими внесками до Пенсійного фонду України та відрахованими від єдиного податку сумами відповідачем сплачено окремо, не є достатнім доказом відсутності у відповідача недоїмки зі сплати страхових внесків, починаючи з 20.12.2005 року. Адже, як вбачається з розрахунку пені та фінансових санкцій, борг зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду виник у відповідача ще до переходу на спрощену систему оподаткування.

Є обгрунтованими доводи апеляційної скарги про безпідставність посилання суду на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.01.2005 року по справі № 3/197 про списання боргу відповідача, який виник за період з 1996 року по 1999 рік, та рішення позивача від 22.03.2007 року про списання такої заборгованості станом на 01.01.2000 року та 3413,45 грн. фінансових санкцій та пені, оскільки це не стосується предмету позову.

Таким чином, зібрані по справі докази свідчать про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 4823,37 грн. нарахованих сум пені та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла до висновку про порушення судом першої інстанції вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що призвело до неправильно вирішення справи, що зумовлює скасування прийнятої постанови суду та задоволення вимог апеляційної скарги про прийняття нової постанови суду про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області задовольнити.

Постанову Господарський суд Полтавської областi від 23.12.2008р. по справі№14/176/5018 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Полтавський "Райагрохім" на користь Управління пенсійного фонду в Полтавському районі Полтавської області 4823,37 грн. застосованих фінансових санкцій та нарахованої пені, згідно рішення № 815 від 28.12.2007року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Філатов Ю.М. Судді Водолажська Н.С. Гуцал М.І. Повний текст постанови виготовлений 09.08.2009 р.