Рішення № 44469938, 25.05.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/3335/14-ц Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П.

Категорія 5 Доповідач Зарицька Г. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Зарицької Г.В.

суддів: Жигановської О.С., Коломієць О.С.

з участю секретаря Ковальської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс», третя особа: Корольовський відділ державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, про визнання переважного права на звернення стягнення на предмет обтяження та зобов'язання вчинити дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 лютого 2015 року

встановила:

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ТОВ «Вердикт Фінанс» та з врахуванням заяв про уточнення позовних вимог від 01.07.2014 р. та 06.10.2014 р. просив визнати за ним переважне право на звернення стягнення на транспортний засіб «HYUNDAI Соuре», 2008 року випуску, червоного кольору, номерний знак НОМЕР_1 з метою примусового виконання судових рішень про стягнення коштів з ОСОБА_2 на його користь; зобов'язати ТОВ «Вердикт Фінанс» та ОСОБА_2 передати Корольовському відділу ДВС Житомирського МУЮ транспортний засіб «HYUNDAI Соuре», 2008 року випуску, червоного кольору, номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, з метою примусового виконання судових рішень про стягнення коштів з останнього на його користь; витребувати у ТОВ «Вердикт Фінанс» транспортний засіб «HYUNDAI Соuре», 2008 року випуску, червоного кольору, номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, комплект ключів від зазначеного транспортного засобу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, номерні знаки НОМЕР_1 та передати зазначений автомобіль Корольовському відділу ДВС Житомирського МУЮ з метою примусового виконання судових рішень про стягнення коштів з ОСОБА_2 на його користь; зобов'язати Корольовський відділ ДВС Житомирського МУЮ вжити всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії з вилучення та реалізації транспортного засобу «HYUNDAI Соuре», 2008 року випуску, червоного кольору, номерний знак НОМЕР_1 з метою примусового виконання судових рішень про стягнення коштів з ОСОБА_2 на його користь. В обґрунтування позову зазначав, що в провадженні Корольовського відділу ДВС Житомирського МУЮ знаходяться виконавчі провадження ВП № 31956826 та ВП № 31952939 з примусового стягнення з відповідача ОСОБА_2 на його користь 2 054 474 грн та 2 480 грн заборгованості. Постановами державного виконавця Корольовського відділу ДВС Житомирського МУЮ накладено арешт та заборонену відчуження майна ОСОБА_2, про що внесено відповідні записи в Державний реєстр обтяжень рухомого майна за №9907200 та № 12379480. Відповідно до пояснень ОСОБА_2 до Корольовського відділу ДВС Житомирського МУЮ спірний транспортний засіб перебував в заставі у ПАТ «Сведбанк», про що в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна був відповідний запис за № 7326357. 04.06.2013р. вказаний запис було вилучено та внесено новий за № 13720729, відповідно до якого обтяжувачем спірного транспортного засобу є ТОВ «Вердикт Фінанс». Виходячи з вимог ст. 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», просив позов задовольнити.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 18 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати за ним переважне право на звернення стягнення на транспортний засіб «HYUNDAI Соuре», 2008 року випуску, червоного кольору, номерний знак НОМЕР_1 з метою примусового виконання судових рішень про стягнення коштів з ОСОБА_2 на його користь. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених до суду першої інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в цих межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд, відмовляючи в задоволенні вимог, виходив з того, що ОСОБА_1 не має переважного права на звернення стягнення на транспортний засіб «HYUNDAI Соuре», 2008 року випуску, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 на підставі постанов державних виконавців Корольовського відділу ДВС Житомирського МУЮ ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 10.04.2012 р. ВП №31956826 та від 07.06.2010 р. №АЕ 760702 про арешт та оголошення заборони на відчуження всього майна ОСОБА_2, які зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 10.04.2012 р. за №12379480 та 07.06.2010 р. за № 9907100.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такого способу захисту права як визнання переважного права на звернення стягнення на рухоме майно стаття 16 ЦК України не передбачає.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 2 ст.16 ЦК України).

Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні правовідносини.

Порядок виконання судових рішень регулюється Законом України „Про виконавче провадження" та Інструкцією про проведення виконавчих дій.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України „Про державну виконавчу службу"(ст.2 Закону України „Про виконавче провадження").

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду (ч.1 ст. 82 Закону України „Про виконавче провадження").

Особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника, черговість задоволення вимог стягувачів визначені ст.ст. 33, 44 Закону України „Про виконавче провадження".

У разі, коли стягувач у виконавчому провадженні не погоджується з діями державного виконавця щодо визначення черговості задоволення його вимог, він вправі звернутися до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця.

Проте з такою скаргою на дії державного виконавця Михайловський В.Л. до суду не звертався.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що в задоволенні позовних вимог про визнання переважного права на звернення стягнення на предмет обтяження слід відмовити з підстав відсутності обраного позивачем способу захисту права.

Інші вимоги є похідними, а тому в їх задоволенні колегія суддів також відмовляє.

Відповідно до ст.309 ЦПК України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення? якщо не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Оскільки судом не застосовано ст.16 ЦК України, судове рішення підлягає скасуванню.

Зазначені обставини не можуть вважатись формальними, оскільки впливають на судову практику щодо застосування та тлумачення ст. 16 ЦК України.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 лютого 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: