Ухвала суду № 44469932, 27.05.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0616/4766/12 Головуючий у 1-й інст. Верозуб О. А.

Категорія ч. 4 ст. 190 КК України Доповідач Ляшук В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року м. Житомир

Колегія суддів палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:

головуючого - судді Ляшука В.В.

суддів: Романова О.В., Широкопояса Ю.В.

з участю секретаря: Гончарука С.С.

прокурора: Селюченко І.І.

засуджених: ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисника: ОСОБА_3

представника цивільного

позивача: ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2, державного обвинувача Гордійчука О.П., захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_5, представника цивільного позивача ОСОБА_6 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 вересня 2013 року, яким засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новоград-Волинський, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- за ч. 4 ст. 190 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, що є його власністю.

- за ч. 3 ст. 358 КК України на 2 (два) роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено засудженому ОСОБА_1 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, що є його власністю.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 залишено у виді підписки про невиїзд до набрання вироком законної сили.

В строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 зараховано час перебування під вартою з 12.07.2012 року по 03.04.2013 року.

Початок строку відбування покарання встановлено обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Новоград-Волинський, мешканця АДРЕСА_2, раніше не судимого,

- за ч. 2 ст. 364-1 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до основного та додаткового покарання, призначено покарання, нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією вказаної статті у виді штрафу в розмірі 127 500 грн., без позбавлення права обіймати керівні посади в установах банків всіх форм власності;

- за ч. 2 ст. 366 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до додаткового покарання у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, без позбавлення права обіймати керівні посади в установах банків всіх форм власності.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено засудженому ОСОБА_2 покарання у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, без позбавлення права обіймати керівні посади в установах банків всіх форм власності та штрафу у розмірі 127 500 грн., з самостійним їх виконанням.

Відповідно до ст. 75, 76 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік з покладенням на нього обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 залишено у виді підписки про невиїзд до набрання вироком законної сили.

В задоволенні цивільного позову ПАТ КБ «Приватбанк» в особі філії «Житомирське регіональне управління ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Позов ТОВ «Кей-Колект» залишено без розгляду.

Стягнуто з засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь УДКСУ у м. Житомирі (банк отримувача: ГУДКСУ у Житомирській області, МФО 811039, код ЗКПО 38035726, рахунок 31117115700002, код класифікації доходів 24060300) по 2 789 грн. 95 коп. в рівних долях судових витрат за проведені по справі експертизи.

Арешт, накладений на майно засудженого ОСОБА_1, а саме на 1/2 приміщення гуртожитку (АДРЕСА_3) та квартири (АДРЕСА_4), загальною вартістю 549 400, 00 грн., залишено до виконання вироку в частині стягнення судових витрат.

Речові докази по справі:

- судову справу третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» №СЗ-99-04/09 в одному томі, судову справу третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» №ПВ-50-36/08 в одному томі, судову справу третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» №ПВ-50-09/08 в одному томі, судову справу третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» №СЗ-99-01/09 в одному томі, судову справу третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» №СЗ-99-03/09 в одному томі, судову справу третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» №СЗ-99-05/09 в одному томі, судову справу третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» №ПВ-50-35/08 в одному томі, судову справу третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» №СЗ-99-02/09 в одному томі, повернуто в канцелярію третейського суду при Юридичній корпорації принцип;

- інвентарну справу на приміщення магазину по АДРЕСА_4 в одному томі, інвентарну справу на приміщення квартири по АДРЕСА_4 в одному томі, інвентарну справу на приміщення гуртожитку, розміщеного в АДРЕСА_3 в одному томі, повернуто у Новоград-Волинське МБТІ;

- судову справу Новоград-Волинського міськрайонного суду №2-1267/09 в одному томі, судову справу Новоград-Волинського міськрайонного суду №6-34/09 в одному томі, судову справу Новоград-Волинського міськрайонного суду №6-36/09 в одному томі, судову справу Новоград-Волинського міськрайонного суду №6-30/08 в одному томі, судову справу Новоград-Волинського міськрайонного суду №2-574/11 в одному томі, судову справу Новоград-Волинського міськрайонного суду №1-104/10 в одному томі, повернуто в канцелярію (архів) Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області;

- виконавче провадження № 12922801 в одному томі, виконавче провадження №12920481 в одному томі, повернуто відділу ДВС Новоград-Волинського МРУЮ;

- кредитну справу ПАТ КБ «ПриватБанк» від 29.02.2008 р. в одному томі, повернуто ПАТ КБ «Приватбанк» в особі філії «Житомирське регіональне управління ПАТ КБ «Приватбанк» (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 99);

- жіночу прикрасу срібного кольору, яка здана на зберігання філії «Відділення Промінвестбанк в м. Житомир», повернуто ОСОБА_7 за належністю;

- гроші в сумі 1465 грн., яка здані на зберігання філії «Відділення Промінвестбанк в м. Житомир» повернуто засудженому ОСОБА_1 за належністю;

- футляр червоного кольору від жіночої прикраси повернуто ОСОБА_7 за належністю;

- сумку з надписом «Мікролайф», книжечку червоного кольору з надписом «Удостоверение мартовского кота», записну крижку синього кольору, повернуто засудженому ОСОБА_1;

- папку з документами щодо господарської діяльності ОСОБА_1 в одному томі, пакет, вилучений у прокуратурі Житомирської області, зберігати при матеріалах справи;

- документи нотаріальної справи щодо посвідчення договору іпотеки гуртожитку від 17.04.2008 року на 46 аркушах (Т.10 а.с. 97-139), документи нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі продажу гаражів та двох боксів від 8 квітня 2009 року на 26 аркушах (т.10 а.с. 158-184), документи нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі продажу нежитлового приміщення гуртожитку, розташованого по вул. Чехова, 5 від 22.03.2010 року на 32 аркушах (т.10 а.с. 187-219), документи зі зразками підписів ОСОБА_8 на 20 аркушах (т.9 а.с. 38-58), документи, вилучені під час допиту обвинуваченого ОСОБА_1 на 14 аркушах (т. 11 а.с. 44-58), акт прийому передачі грошових коштів від ОСОБА_9 до ОСОБА_10 на 1 аркуші (т.11 а.с 132), квитанції про сплату збору за подачу заяви до третейського суду на 2 аркушах (т.11 а.с 133-134), бланки рішення третейського суду та акту прийому-передачі від 23.11.2007 р. на 5 аркушах (т.7 а.с. 37-41), документи виконавчого провадження №29206562 на 30 аркушах (т.4 а.с. 217-247), нотаріальну справу щодо посвідчення договору купівлі-продажу від 19.02.2008 р. (т.3. а.с. 67-88), нотаріальну справу щодо посвідчення договору купівлі-продажу від 1 липня 2010 р. (т.3 а.с. 91-110), нотаріальна справа щодо посвідчення довіреності ОСОБА_11 від 10.11.2010 р. (т.3 а.с. 113-114), нотаріальну справу щодо посвідчення договору купівлі-продажу від 25.02.2010 р. (т.3. а.с. 118-141), нотаріальну справу щодо посвідчення довіреності від 23.02.2010 р. (т.3 а.с. 144-147), нотаріальну справу щодо посвідчення довіреності від 11 червня 2010 р. (т.3 а.с. 150-152), нотаріальну справу щодо посвідчення договору іпотеки від 27.03.2008 р. (т.3. а.с. 156-187), нотаріальну справу щодо зберігання заяв про реєстрацію обтяжень (т.3. а.с. 190-191), нотаріальну справу щодо зберігання заяв про припинення обтяжень (т.3. а.с. 194-195), нотаріальну справу щодо посвідчення договору іпотеки від 29.02.2008 р (т.3. а.с. 198-222), зберігати при матеріалах кримінальної справи.

Згідно вироку, ОСОБА_1, на початку лютого 2008 р., більш точної дати не встановлено, з метою досягнення свого злочинного замислу по заволодінню шляхом обману грошовими коштами ПАТ КБ «ПриватБанк» в особливо великих розмірах - сто тисяч доларів США, не маючи на меті добросовісно та належним чином виконувати свої майбутні кредитні зобов'язання перед вказаним банком, а відтак похідні іпотечні зобов'язання, звернувся до ОСОБА_2 - начальника Новоград-Волинського відділення ПАТ КБ «ПриватБанк».

Згідно злочинного плану ОСОБА_1, вищезазначені об'єкти нерухомості, які мали виступати забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором, останній, після отримання кредитних коштів, планував протиправним шляхом вивести із-під застави банку та розпорядитись ними на власний розсуд.

В той самий час, згідно злочинного замислу ОСОБА_1, грошові кошти шляхом обману мали бути отримані не тільки в ПАТ КБ «ПриватБанк», а й у АТ «УкрсибБанк». При цьому методи шахрайського отримання грошових коштів у вказаних банківських установах були ідентичними.

Крім цього, ОСОБА_1, з метою подальшого ухилення від виконання своїх зобов'язань перед банківськими установами мав на меті використовуючи завідомо підроблені рішення третейського суду та необізнаності в його злочинних планах інших осіб, планував організувати власне фіктивне банкрутство і фіктивне банкрутство своєї матері та, у такий спосіб, шахрайським шляхом, позбавити банки їх законного права на отримання грошових коштів від реалізації заставного майна.

Так, ОСОБА_1, діючи згідно власного злочинного плану, звернувшись до начальника Новоград-Волинського відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2, надав останньому документи для оформлення кредитної справи по видачі банківського кредиту під заставу нерухомості. ОСОБА_2 вподальшому вищезазначені документи завірив своїм особистим підписом і передав до Житомирського регіонального відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» та, користуючись своїм авторитетом, діючи виключно в інтересах ОСОБА_1 домовився із керівництвом ЖРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» про погодження видачі кредитних коштів останньому.

Вподальшому, з метою досягнення свого злочинного замислу ОСОБА_1 передав провідному економісту відділу обслуговування VIP-клієнтів Житомирської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_12, яка не була обізнана зі злочинними замислами останнього, завідомо підроблений офіційний документ, який є обов'язковим для отримання кредиту згідно «Керівництва по кредитним процедурам», затверджених наказом правлінням ПАТ КБ «ПриватБанк» № С-92 від 11.08.2004 р. та посвідчує конкретні факти й події, що мають юридичне значення, а саме надав ОСОБА_12 фіктивний договір поруки №ZHVPGA00290208 датований 29.02.2008 р. від імені поручителя ОСОБА_8

При цьому, ОСОБА_12 неналежно виконуючи свої трудові обов'язки не провела ідентифікацію особи, що підписала договір поруки, будучи введеною в оману ОСОБА_1 щодо істинності вказаного документу долучила його до кредитної справи, яку вподальшому передала на розгляд кредитного комітету банку.

Так, ОСОБА_1, зловживаючи довірою ОСОБА_8, який на той час був його діловим партнером, ввів останнього в оману щодо власних злочинних мотивів звернення до ПАТ КБ «ПриватБанк» та попросив останнього бути поручителем. У вищезазначений спосіб, до початку оформлення кредиту у відділенні обслуговуванні VIP-клієнтів ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_8 та ОСОБА_1 звертались до ряду банківських установ, а після отримання відмов в наданні будь-яких кредитних коштів ОСОБА_8 висловив ОСОБА_1 свою відмову в тому, аби бути поручителем по будь-якому зобов'язанню останнього, про що його особисто повідомив.

Тому, ОСОБА_1 було достовірно відомо, що ОСОБА_8 не бажав і не бажає виступати поручителем по його кредиту, останній не був присутній під час оформлення службовими особами відділення обслуговування VIP-клієнтів ПАТ КБ «ПриватБанк» документів кредитної справи, вказаний договір в їх присутності не підписував та його особистий підпис у вказаному договорі підроблено невстановленою слідством особою.

Вподальшому, 29.02.2008 р., перебуваючи в м. Житомирі по вул. Гоголівській, 4, в приміщенні відділення обслуговування VIP-клієнтів ПАТ КБ «ПриватБанк», достовірно знаючи, що кредитні кошти банку він повертати не буде та останні отримані шляхом подачі службовим особам ПАТ КБ «ПриватБанк» фіктивних документів, а всім заставним майном по кредитному договору №ZHVPGA00290208 від 29.02.2008 р. він в майбутньому шахрайським способом розпорядиться на власний розсуд та організує власне фіктивне банкрутство, ОСОБА_1, на підставі заяви про видачу готівки №101, отримав в касі ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти в розмірі 100 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 505 000 грн.

Ці грошові кошти, якими ОСОБА_1 заволодів шляхом обману та подачі завідомо підроблених документів, він вподальшому використав на власні потреби, чим спричинив тяжкі наслідки охоронюваним правам та законним інтересам суб'єкту господарської діяльності - ПАТ КБ «ПриватБанк» у вигляді заволодіння шляхом обману грошовими коштами, належних банку на суму 505 000 грн., в особливо великих розмірах, що в 600 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Вподальшому, 08.04.2008 р., за місцем роботи в м. Новоград-Волинський по вул. Пушкіна, 9, начальник Новоград-Волинського відділення філії «Житомирська філія ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2, виконуючи достовірно відомі йому службові обов'язки, перебуваючи на посаді керівника відділення юридичної особи приватного права, зловживаючи службовими повноваженнями, діючи всупереч інтересам служби, в інтересах клієнта банку ОСОБА_1, який не мав на меті повертати кредитні кошти банку, вчинив ряд умисних службових злочинів за наступних обставин.

Наказом №ПП-101/1 від 19.09.2006 р. ОСОБА_2 призначений на посаду керівника Новоград-Волинського відділення «Житомирська філія ПАТ КБ «ПриватБанк».

Згідно з посадовими обов'язками та вимогами довіреності №2891 від 11.09.2006 р., які були ОСОБА_2 достовірно відомі та з якими він ознайомлений під особистий підпис, на останнього, серед іншого, покладалось здійснення управління діяльністю Новоград-Волинського відділення, забезпечення ефективної реалізації банківських цільових програм в частині корпоративного та індивідуального бізнесу.

Крім цього, згідно п.3.1., 3.2. Положення про Новоград-Волинське відділення Житомирської філії Закритого (Публічного) акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», затвердженого Рішенням правління банку №2 від 12.01.2006 р., безпосереднє керівництво відділенням здійснюється керівником, який діє на підставі довіреності. Керівник відділення керує діяльністю відділення, забезпечує своєчасність та якість здійснення операцій, достовірність та своєчасність складання передбаченої звітності філії, несе відповідальність за збереження всіх цінностей, переданих у користування відділення, несе відповідальність за порушення діючого законодавства при здійсненні відділенням операцій по видачі кредитів та оформленню інших банківських продуктів.

Проте, ОСОБА_2, будучи зобов'язаним, згідно банківських правил та кредитних процедур, здійснювати обслуговування та моніторинг кредиту ОСОБА_1, достовірно знаючи, що наказ на його звільнення із ПАТ КБ «ПриватБанк» буде підписано за кілька днів, умисно, з метою досягнення спільного з ОСОБА_1 злочинного замислу по протиправному зняттю заборони із заставного майна банку та надання йому неправомірної вигоди, незаконно, всупереч вимогам наказу голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк» № С-92 від 01.08.2004 р. «Керівництво по кредитним процедурам (фізичні особи)», ст.3 Закону України «Про іпотеку» та п. 5 Договору іпотеки ВКІ №856886-856887 від 27.03.2008 р., достовірно знаючи, що вартості заставного майна, розташованого за адресою АДРЕСА_4 для забезпечення виконання кредиту недостатньо та при цьому достовірно знаючи про значну заборгованість ОСОБА_1 по основному зобов'язанню, забезпеченому цією іпотекою, а саме грошовому зобов'язанню по кредитному договору №ZHVPGA00290208 від 29.02.2008 р., зловживаючи своїми повноваженнями, зняв заборону на відчуження предмету іпотеки за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 з метою шахрайського заволодіння грошовими коштами банку, прикриття своєї злочинної діяльності, діючи в межах розробленого злочинного плану, на початку березня 2008 р. звернувся до свого товариша ОСОБА_13 з пропозицією отримати під заставу гуртожитку (АДРЕСА_3), яким вони володіли спільно, кредитні кошти на ведення спільного бізнесу. При цьому, ОСОБА_1 не повідомив та не мав наміру повідомляти ОСОБА_13, що ним вже отримано від ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти в розмірі 100 000 доларів США та те, що він вже передав в заставу банку приміщення квартири.

ОСОБА_13, який не був обізнаний зі злочинними намірами ОСОБА_1, будучи впевненим, що він звертається до банку в законному порядку, на вказану пропозицію погодився та разом з останнім звернувся до начальника Новоград-Волинського відділення ОСОБА_2 для оформлення відповідних документів.

При цьому, ОСОБА_2 попередньо повідомив ОСОБА_1, що керівництво Житомирської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» висунуло вимогу щодо дострокового погашення частини боргу по кредиту №ZHVPGA00290208 від 29.02.2008 р. в розмірі 20 000 доларів США та передачі додаткового заставного майна, оскільки вказаний кредит для банку є невигідним і проблемним через штучне завищення вартості заставного майна.

Відтак, ОСОБА_2, який попередньо сприяв отриманню ОСОБА_1 кредитних коштів банку в розмірі 100 000 доларів США, достовірно знаючи, що вартості приміщення квартири для забезпечення кредиту не вистачає, знаючи, що для прикриття його злочинної діяльності необхідно збільшити суму заставного майна, уклав тристоронній договір іпотеки приміщення гуртожитку, в якому зазначив, що вказане майно виступає забезпеченням по непоновлюваному кредитному договору №ZHVPGA00290208 від 29.02.2008 р., згідно якого ОСОБА_1 кредитні кошти вже отримав.

Натомість, ОСОБА_2, вже після укладення договору іпотеки на приміщення гуртожитку, повідомив ОСОБА_13, що банк не може надати кредитні кошти, оскільки вартості заставного майна не вистачає, що не відповідало дійсності, оскільки кредитні кошти вже були передані ОСОБА_1 та достовірно знаючи, що за своєю природою кредит №ZHVPGA00290208 від 29.02.2008 р. є непоновлюваним та збільшений бути не може.

Вподальшому, ОСОБА_2, діючи всупереч інтересам ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме діючи в інтересах ОСОБА_1, з метою надання йому неправомірної вигоди, 08.04.2008 р., в приміщенні свого службового кабінету, розташованого в Новоград-Волинському відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк», будучи службовою особою та виконуючи свої організаційно-розпорядчі та адміністративно господарські функції, перебуваючи на посаді начальника Новоград-Волинсього відділення ЗАТ КБ «ПриватБанк», зловживаючи своїми повноваженнями, склав та виготовив на службовому персональному комп'ютері завідомо підроблений офіційний документ, який посвідчує конкретні факти й події, що мають юридичне значення - повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек № 854 від 08.04.2008 р. щодо виключення реєстраційного запису № 6882886 відповідного реєстру, який відповідає встановленню обтяження на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки ВКІ № 856886-856887 від 27.03.2008 р., а саме встановленню відповідного обтяження та спеціального правового статусу нерухомості - будівлі гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

В графу «Підстава зняття заборони» повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек № 854 від 08.04.2008 р. ОСОБА_2 умисно вніс завідомо неправдиві дані, що документом, на підставі якого знімається обтяження, є первинний договір іпотеки, що не відповідає дійсності, оскільки умови цього договору виконані не були та згідно п. 5 Договору не дозволяли знімати заборону до погашення кредиту в повному обсязі, що було достовірно відомо ОСОБА_2, аналогічно як і той факт, що знімаючи заборону на відчуження приміщення гуртожитку, зважаючи на занижену вартість приміщення квартири, він залишає кредит незабезпеченим.

Крім цього, з метою досягнення свого злочинного замислу ОСОБА_2 використав вказаний підроблений документ шляхом передачі ОСОБА_13, який повинен був передати цей підроблений документ нотаріусу.

Вподальшому, ОСОБА_13, який не був обізнаний зі злочинними замислами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 передав цей фіктивний офіційний документ приватному нотаріусу Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_14

На підставі поданого ОСОБА_13 завідомо фіктивного офіційного документу - повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек № 854 від 08.04.2008 р. приватний нотаріус Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_14, яка не була обізнана зі злочинними замислами ОСОБА_15 та ОСОБА_1, не будучи зобов'язаною перевіряти виконання основного зобов'язання за кредитним договором №ZHVPGA00290208 від 29.02.2008 р. та не усвідомлюючи, що вчиняє нотаріальні дії на підставі завідомо фіктивного документу, виготовленого всупереч вимогам закону, зняла заборону, направлену на забезпечення виконання договору іпотеки від 27.03.2008 р. та кредитного договору №ZHVPGA00290208 від 29.02.2008 р., а саме зняла заборону на відчуження будівлі гуртожитку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Крім цього, ОСОБА_1, на виконання свого злочинного замислу по заволодінню кредитними коштами банку, виведення та подальшого використання приміщення гуртожитку, яке було передано в іпотеку для забезпечення зобов'язання по кредитному договору №ZHVPGA00290208 від 29.02.2008 р., достовірно знаючи, що обтяження на предмет застави злочинним шляхом знято, а виконання основного кредитного зобов'язання не забезпечено майном чи майновими правами в належному розмірі, на власний розсуд, в тому числі у спосіб заборонений іпотечним договором, використовував приміщення будівлі гуртожитку для ведення своєї господарської діяльності, в той самий час отримані по вказаному кредитному договору кошти, належні Житомирському РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» не повернув та повертати наміру не мав.

Крім цього, з метою досягнення свого злочинного замислу, направленого на заволодіння грошовими коштами ПАТ КБ «ПриватБанк» в особливо великих розмірах шляхом обману та незаконної реалізації предметів застави ОСОБА_1, достовірно знаючи, що Постійно діючим третейським судом при Юридичній корпорації «Принцип» в складі третейського судді Сечіна С.М. його позовні заяви чи позовні заяви фіктивної особи ОСОБА_16 ніколи не розглядались, а відтак, рішення цим судом прийматись не могли, володіючи корупційними зв'язками у сфері реєстрації прав на нерухоме майно, достовірно знаючи, що реєстрація обтяження на предмет іпотеки відбувається шляхом внесення до відповідного Державного реєстру іпотек та обтяжень нерухомого майна єдиного і незмінного на всій Україні реєстраційного номеру об'єкту нерухомого майна, з метою його незаконної зміни та подальшої протиправної реалізації майна, на яке була видана Заставна Серії ПБ №000697 від 29.02.2008 р., звернувся до державного реєстратора КП «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації» - особи щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження.

Так, особа щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження, згідно наказу №33 від 28 березня 2008 р. переведена з посади юриста на посаду юриста-реєстратора об'єктів нерухомого майна КП «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації».

Згідно своєї посадової інструкції на особу, щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження, покладено наступні посадові обов'язки, а саме: прийняття і перевірка документів, поданих для реєстрації прав власності на нерухоме майно, виконання всіх видів реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, прийняття рішень про реєстрацію чи відмову в реєстрації, посвідчення своїм підписом достовірність даних реєстрації, внесення відомостей про зареєстровані права до Єдиного реєстру прав власності на нерухоме майно та інше.

В той самий час, ОСОБА_1, на виконання свого злочинного замислу, передав особі щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження, завідомо фіктивний офіційний документ, який посвідчує конкретні факти й події, що мають юридичне значення - підроблене рішення вищевказаного третейського судді №ПВ-50-35/08 від 06.11.2008 р., яке він отримав користуючись злочинними зв'язками, оскільки як третейський суддя мав право доступу до архіву, печаток Юридичної корпорації «Принцип», кліше керівника суду.

Вподальшому, 10.12.2008 р., за місцем роботи в м. Новоград-Волинський по вул. Карла Маркса , 13/1 (нова адреса вул. Соборності, 13/1), державний реєстратор КП «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації» - особа щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження., використовуючи вказаний завідомо фіктивний офіційний документ, виконуючи достовірно відомі їй службові обов'язки, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби, в інтересах ОСОБА_1, умисно, з метою досягнення свого злочинного замислу, незаконно, тобто не маючи на це законних правових підстав, всупереч вимог ст. 25 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 6.4. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Мінюсту № 7/5 від 07.02.2002 р., закрила розділ Реєстру прав власності на об'єкт нерухомого майна, розташований в АДРЕСА_4, як розділ щодо знищеного майна.

Таким чином, особа щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження, будучи державним реєстратором КП «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації» та згідно п. 1.13 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, самостійно приймаючи рішення щодо проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, володіючи конфіденційною інформацією з обмеженим доступом, а саме логіном та паролем доступу до всеукраїнської комп'ютерної бази даних, в якій оброблюються комп'ютерні дані - «Реєстр прав власності на нерухоме майно» та маючи спеціальне право доступу до неї, отримавши разом із фіктивним рішенням третейського суду матеріали технічної інвентаризації приміщення квартири, а відтак, достовірно знаючи, що об'єкт нерухомості в АДРЕСА_4 не знищений, продовжує своє існування та є переобладнаним об'єктом нерухомості щодо реєстрації якого є спеціальна процедура, несанкціоновано змінила дані в електронній реєстраційній картці, що зберігалась на носіях комп'ютерної інформації, яка оброблялась в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах.

Так, особа щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження, діючи в інтересах ОСОБА_1, несанкціоновано внесла до бази даних «Реєстр прав власності на нерухоме майно» завідомо недостовірні відомості в інформаційні поля реєстраційного номеру 10558178 підсистеми баз даних «Операції з майном - Реєстрація майна» та внесла завідомо недостовірні відомості в інформаційні поля підсистеми бази даних реєстраційного номеру 25726699 «Операції з майном - Реєстрація прав власності/Реєстрація рішення про реєстрацію переходу прав власності» щодо знищення зазначеного вище об'єкту нерухомості та фіктивного присвоєння нового реєстраційного номеру шляхом відкриття нового розділу Реєстру щодо того самого об'єкту нерухомості.

Таким чином, особа щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження, несанкціоновано змінила комп'ютерні дані щодо припинення та виникнення права власності на один і той самий об'єкт нерухомості, що завдало значну шкоду охоронюваним правам та законним інтересам суб'єкта господарської діяльності - ПАТ КБ «Приватбанк» у вигляді злочинного виведення майна із застави та створення можливості до протиправного відчуження вказаного майна.

Крім цього, особа щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження, будучи державним реєстратором КП «Новоград-Волинське МБТІ» внесла завідомо неправдиві відомості до офіційних документів - книг реєстрації майнових прав (Книзі №19-п та Книзі №2 «Нежитлові об'єкти, які належать фізичним особам м. Новоград-Волинський») та видала завідомо неправдивий документ, згідно якого нерухоме майно, розташоване в АДРЕСА_4 знищено та на його місці створено нове нерухоме майно, якому незаконно присвоєно інший реєстраційний номер.

Вподальшому, на виконання свого злочинного замислу, діючи в інтересах ОСОБА_1, з метою надання йому фіктивного офіційного документу, за допомогою якого він зможе незаконно реалізувати заставне майно, державний реєстратор - особа щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження, 10.12.2008 р., використовуючи службову електронно-обчислювальну техніку, в приміщенні КП «Новоград-Волинське МБТІ» виготовила завідомо неправдивий офіційний документ - Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Відтак, особа щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження, маючи право доступу до Реєстру та попередньо злочинно зазначивши в останньому, що приміщенню, розташованому в АДРЕСА_4 присвоєно реєстраційний номер не 10558178, а 2572699 та вказане приміщення іменується не квартирою, а магазином, виготовила фіктивний Витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, який вона засвідчила своїм особистим підписом, як юриста-реєстратора та вподальшому передала ОСОБА_1

Продовжуючи свої злочинні дії, з метою досягнення свого злочинного замислу, направленого на заволодіння грошовими коштами ПАТ КБ «ПриватБанк» в особливо великих розмірах та незаконної реалізації предметів банківської застави, ОСОБА_1, достовірно знаючи, що об'єкт нерухомого майна, розташований в АДРЕСА_4 передано в іпотеку та заставу ПАТ КБ «ПриватБанк», як забезпечення основного зобов'язання за кредитним договором №ZHVPGA00290208 від 29.02.2008 р., достовірно знаючи, що на нього видана заставна Серія ПБ №000697 від 29.02.2008 р. та те, що грошове зобов'язання за вказаним кредитним договором, який забезпечений цією заставною, в повному обсязі ним не виконано, а відтак відсутні правові підстави для відчуження вказаного майна та зняття відповідних заборон на таке відчуження, незаконно реалізував вказане майно.

ОСОБА_1, достовірно знаючи, що державним реєстратором - особою щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження, на підставі поданого ним фіктивного рішення третейського суду злочинно змінено реєстраційний номер нерухомого майна, останньою передано йому підроблений офіційний документ - витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що дає можливість протиправно реалізувати приміщення квартири, не маючи на меті повертати ПАТ КБ «ПриватБанк» як кредитні кошти, так і кошти, отримані внаслідок протиправної реалізації квартири, через ріелтора ОСОБА_11 та своїх знайомих ОСОБА_10 і ОСОБА_9, які не були обізнані з його злочинними намірами, шляхом видачі на їх імена доручень і відповідних вказівок, незаконно реалізував приміщення квартири, розташоване в АДРЕСА_4 та використав на власні потреби кошти, отримані від реалізації цього майна.

Крім цього, протягом 2008-2010 рр., ОСОБА_1, з метою укриття своєї злочинної діяльності, приховування та маскування незаконного одержання грошових коштів по указаному кредиту, а також створення уявної благонадійності останнього, не маючи на меті щиросердно виконувати свої зобов'язання перед банком, вносив грошові кошти на рахунки ПАТ КБ «ПриватБанк» 15 платежами у невеликих розмірах, що забезпечило йому захист від викриття протягом усього зазначеного часу.

Вподальшому, продовжуючи свої злочині дії, з метою прикриття своєї злочинної діяльності, унеможливлення її викриття, не маючи на меті добросовісно виконувати свої зобов'язання перед ПАТ КБ «ПриватБанк», після того, як службовими особами останньому було вкотре висунуто вимоги щодо погашення кредитних коштів, ОСОБА_1, достовірно знаючи, що приміщення квартири, розташованої в АДРЕСА_4 ним вже незаконно реалізовано, шляхом обману 06.08.2010 р. надав ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі працівників служби безпеки доручення на реалізацію вказаного нерухомого майна. При цьому, ОСОБА_1 попередньо виступаючи перед ОСОБА_10 ініціатором продажу квартири, надаючи відповідні вказівки та довіреність ріелтору на його реалізацію, достовірно знаючи, що вказана квартира передана в іпотеку та її реєстраційний номер незаконно змінений на підставі фіктивного рішення третейського суду з метою укриття своєї злочинної діяльності, 25.08.2011 р. подав фіктивний позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.02.2010 р. до ОСОБА_10, який не був обізнаний з його злочинними замислами та якому він сам продав вказане майно.

Крім цього, ОСОБА_1, в межах свого злочинного замислу по заволодінню грошовими коштами ПрАТ «УкрсибБанк», продовжуючи свої злочинні дії, зловживаючи довірою свого товариша ОСОБА_13 та шляхом обману службових осіб ПрАТ «УкрсибБанк», достовірно знаючи, що приміщення гуртожитку передано в іпотеку іншому банку - ПАТ КБ «ПриватБанк» і вказаний договір не припинив свою дію, передав вказане нерухоме майно в якості майнової поруки при отриманні на ім'я ОСОБА_7 кредиту у ПрАТ «УкрсибБанк» та отримав відповідні кредитні кошти не маючи наміру їх повернути за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1, 17.04.2008 р., перебуваючи в приміщенні Новоград-Волинського відділення ПрАТ «УкрсибБанк» №330, бажаючи заволодіти шахрайським шляхом коштами банку, використавши необізнаність з його злочинними замислами своєї матері ОСОБА_7, на ім'я якої злочинним шляхом було фіктивно оформлено кредитний договір №11335136000, шляхом обману та складення фіктивних документів, які стосуються майнової поруки по вказаному кредиту, не маючи на меті повертати кредитні кошти, отримав в приміщенні вказаного відділення 78 000, 00 доларів США, якими вподальшому розпорядився на власний розсуд.

Так, з метою виконання злочинного замислу по заволодінню грошовими коштами ПрАТ «УкрсибБанк», створення уявної благонадійності споживчого кредиту, що буде оформлено на ім'я його матері, ОСОБА_1, в приміщенні нотаріальної контори (АДРЕСА_5) приватного нотаріуса ОСОБА_14, яка не була обізнана зі злочинними замислами ОСОБА_1, ввівши в оману ОСОБА_13, якому повідомив неправдиву інформацію, що попередній договір іпотеки з ПАТ КБ «ПриватБанк» на приміщення гуртожитку розірваний через ненадання банком кредитних коштів, підписав та шляхом обману змусив підписати ОСОБА_13 завідомо неправдивий документ - договір іпотеки приміщення гуртожитку, розташованого в АДРЕСА_3 від 17.04.2008 р., серія ВКК №796822-79682 при тому, що в п. 1.4. останнього містились завідомо неправдиві відомості, згідно яких приміщення не перебуває в забороні та укладенням цього договору не порушено права третіх осіб.

В той самий час, ОСОБА_1 було достовірно відомо, що заставою по вказаному кредитному договору виступає приміщення гуртожитку, розташованого в АДРЕСА_3, яке ним вже передано в заставу ПАТ КБ «ПриватБанк», згідно договору іпотеки ВКІ №856886-856887 від 27.03.2008 р., дозвіл на повторну передачу в заставу банком ніколи не надавався, вимоги кредитного договору щодо повернення кредитних коштів ним не виконано та виконані не будуть, а вказаний іпотечний договір є дійсним та не є розірваним.

Крім цього, ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на незаконну реалізацію предметів застави та укриття своєї злочинної діяльності, у березні 2008 р., більш точної дати не встановлено, звернувся до директора ПАТ «Новоград-Волинське РТП» ОСОБА_17 з проханням надати фіктивний акт прийому-передачі гаражів і двох боксів, які входили до складу гуртожитку і були придбані в його складі 10.11.2007 р. за 82 474 грн., про що вже було складено відповідний акт прийому-передачі від 10.11.2007 р. З метою досягнення свого злочинного замислу, ОСОБА_1 надав для підпису ОСОБА_17 вже виготовлений бланк акту-прийому передачі, датований іншим числом та яким нібито посвідчувалась фактична передача виключно приміщення гаражів та двох боксів, які входили до складу гуртожитку та були його невідокремлюваною частиною. Не будучи обізнаним зі злочинними замислами ОСОБА_1, директор ПАТ «Новоград-Волинське РТП» ОСОБА_17 підписав наданий ОСОБА_1 бланк акту прийому-передачі, датований 23.11.2008 р. та скріпив їх печаткою очолюваного ним підприємства.

Після цього, ОСОБА_1 на підставі вказаного фіктивного акту-прийому передачі, датованого 23.11.2008 р. та виготовленого невстановленою особою завідомо фіктивного (підробленого) рішення третейського суду №ПВ-14-12/08 від 20.05.2008 р., яке ніколи не виносилось та третейським суддею не підписувалось, використовуючи виконавчий лист Новоград-Волинського районного суду Житомирської області №6-9/08 від 18.07.2008 р., виданий на підставі поданих ОСОБА_1 вищезазначених фіктивних документів, зареєстрував 31.07.2008 р. в Новоград-Волинському МБТІ право власності на вказані гаражі та два бокси з присвоєнням їм нового реєстраційного номеру та таким чином вивівши вказані приміщення із застави банку.

Після цього, ОСОБА_1, з метою досягнення свого злочинного замислу, використав необізнаність та матеріальну залежність ОСОБА_10 формально продав, тобто не маючи на меті фактичну зміну права власності на це нерухоме майно вчинив фіктивний правочин щодо продажу ОСОБА_10 вказаних гаражів та двох боксів і змусив останнього видати відповідну довіреність ОСОБА_13 на розпорядження останніми. Вподальшому, ОСОБА_1, використовуючи необізнаність ОСОБА_13 з його злочинними замислами, надав останньому вказівку продати гаражі та два бокси. На виконання цієї вказівки, не усвідомлюючи її незаконність ОСОБА_13 14.12.2008 р. продав ці приміщення добросовісному набувачу ОСОБА_18, що не була обізнана зі злочинними замислами ОСОБА_1 та не усвідомлювала, що придбала майно, яке злочинним шляхом виведено із застави банку.

Крім цього, з метою досягнення свого злочинного замислу, ОСОБА_1, бажаючи незаконно реалізувати предмет застави шляхом зміни реєстраційного номеру, а саме реалізувати приміщення гуртожитку та отриманими внаслідок вказаної реалізації грошовими коштами розпорядитись на власний розсуд, будучи обізнаним із правилами реєстрації заборони на відчуження іпотечного майна, яка здійснюється по реєстраційному номеру, шляхом використання завідомо підробленого рішення третейського суду, вивів його з-під заборони відчуження наступним чином.

Так, ОСОБА_1, у невстановлений слідством спосіб отримав завідомо підроблене рішення третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» № ПВ-99-04/09 від 18.03.2009 р. При цьому ОСОБА_1 було достовірно відомо, що третейський суддя Доронін А.О. вказаного рішення ніколи не підписував, як і будь-якого іншого рішення на його користь, розгляду позовної заяви не проводив, ОСОБА_13 ніколи не виступав відповідачем по вигаданому позову, а відтак матеріали суддівської справи як і рішення, є фіктивним. Проте, достовірно знаючи про фіктивність вказаного рішення та бажаючи незаконно вивести із банківської застави приміщення гуртожитку, ОСОБА_1 подав вказане підроблене рішення третейського суду № ПВ-99-04/09 від 18.03.2009 р. до Новоград-Волинського МБТІ. Службові особи Новоград-Волинського МБТІ, які не були обізнаними зі злочинними замислами ОСОБА_1, зареєстрували за ним право власності на частину гуртожитку та присвоїли останньому інший реєстраційний номер, на який не було накладено відповідну заборону. Вподальшому, в межах злочинного плану ОСОБА_1, вказане заставне майно через процедуру фіктивного банкрутства, яке було організовано ним особисто, арбітражним керуючим ОСОБА_19, що не був обізнаним зі злочинними замислами ОСОБА_1, продано добросовісному набувачу ОСОБА_20

Так, не маючи на меті повертати ПАТ КБ «ПриватБанк», ПрАТ «УкрсибБанк» грошові кошти, добросовісно та належним чином виконувати умови кредитних договорів, договорів іпотеки та майнової поруки, бажаючи протиправно відчужити предмети застави, а грошовими коштами від їх продажу заволодіти на власний розсуд, ОСОБА_1, маючи вищу юридичну освіту, працюючи третейськими суддею при Юридичній корпорації «Принцип», будучи обізнаним з нормами законодавства щодо процедури банкрутства фізичної особи-підприємця та нормами законодавства про реєстрацію прав на рухоме і нерухоме майно, згідно якого остання відбувається виключно щодо фізичної особи, а не приватного підприємця, достовірно знаючи, що кредитні зобов'язання між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк», ПрАТ «УкрсибБанк» юридично були оформлені у вигляді споживчого кредитування, що юридично не було пов'язано з господарською діяльністю, у невстановлений слідством час вирішив організувати своє фіктивне банкрутство та фіктивне банкрутство своєї матері ОСОБА_7, на ім'я якої він оформлював кредити.

Так, ОСОБА_1, у невстановлений слідством час, з метою організації власного фіктивного банкрутства і фіктивного банкрутства своєї матері ОСОБА_7, бажаючи у такий спосіб довести свій умисел на незаконне відчуження предметів банківських застав до кінця, звернувся до свого товариша ОСОБА_10, який не був обізнаний зі злочинними замислами ОСОБА_1

Так, ОСОБА_1 достовірно знаючи, що ОСОБА_10 попередньо позичив йому грошові кошти в розмір 700 000 грн., які той протягом тривалого часу не повертав, ввівши ОСОБА_10 в оману та скориставшись його майновою залежністю, запропонував останньому отримати власні грошові кошти виключно через процедуру банкрутства.

ОСОБА_10, будучи матеріально залежним від ОСОБА_1, вважаючи, що легально отримає частину свого боргу, на вказану пропозицію ОСОБА_1 погодився. Вподальшому, ОСОБА_1, у невстановлений слідством час та у невстановленому слідством місці, передав ОСОБА_10 два завідомо фіктивних рішення третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип», а саме рішення №СЗ-99-02/09 від 27.03.2009 р. та рішення №СЗ-99-04/09 від 31.03.2009 р. У вказані фіктивні рішення третейського суду невстановленою слідством особою було внесено завідомо неправдиві відомості про те, що нібито суддя третейського суду Доронін А.О. розглянув два позови ОСОБА_10 до ОСОБА_1 та ОСОБА_7 щодо стягнення на користь ОСОБА_10 фіктивних боргових зобов'язань на суму 1 750 000 грн. по неіснуючим правочинам.

Вподальшому, будучи введеним ОСОБА_1 в оману та діючи за його вказівками, ОСОБА_10 видав доручення ОСОБА_21, ОСОБА_22, що не були обізнані зі злочинними замислами ОСОБА_1 Після цього вказані громадяни, вважаючи, що діють в межах чинного законодавства, не усвідомлюючи, що використовують завідомо фіктивні рішення третейського суду, отримавши виконавчі листи щодо примусового стягнення вигаданих боргових зобов'язань, звернулись до ДВС в Новоград-Волинському районі та вподальшому до Господарського суду Черкаської області із заявами про відкриття процедури банкрутства.

Як наслідок злочинних дій ОСОБА_1 по організації власного фіктивного банкрутства та фіктивного банкрутства його матері ОСОБА_7 Господарським судом Черкаської області на підставі наданих ОСОБА_1 завідомо підроблених рішень третейського суду було винесено рішення про визнання їх банкрутами. На підставі ж вказаних вище фіктивних документів Господарським судом Черкаської області 23.02.2012 р. винесено ухвалу, згідно якої грошові вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», ПрАТ «УкрсибБанк» були виключені з реєстру кредиторів як безпідставні та такі, що не будуть враховуватись під час розподілу грошових коштів, отриманих від реалізації усього майна боржників, в тому числі і іпотечного.

В апеляції з врахуванням внесених доповнень засуджений ОСОБА_1 зазначає, що під час досудового розслідування по справі було допущено однобічність і неповноту, яка не може бути усунута в судовому засіданні. Вказує, що досудовим слідством не представлено жодних доказів того, що в момент отримання кредиту в сумі 100 000 дол. США у ПАТ КБ «ПриватБанк» він мав намір не виконувати зобов'язання щодо повернення взятого кредиту та відсотків.

Навпаки усі його подальші дії, а саме добросовісна сплата ним третини він отриманого кредиту свідчить про те, що він не мав наміру ухилятися чи заволодіти цими коштами, а послідуюче невиконання ним своїх зобов'язань було викликано лише економічною кризою та односторонньою зміною банком умов угоди, що свідчить про виключно цивільно - правові відносини між ним та банком.

Зазначає, що судом було порушено його право на захист, яке виразилось у ненаданні можливості стороні захисту допитати свідка ОСОБА_12.

Також, вказує, що до отримання кредиту у ПрАТ «УкрсибБанк» в розмірі 78 000 дол. США він взагалі відношення не має, оскільки даний кредит отримувала ОСОБА_7

Зазначає, що обвинувачення щодо нього у вчиненні шахрайства при укладенні кредитного договору з ОСОБА_7 є неконкретним без обґрунтування обставин у чому саме полягають його шахрайські дії, яким чином і в який спосіб він заволодів отриманим кредитом у ПрАТ «УкрсибБанк» як його використав та чи дійсно даний кредит брався без намірів його повертати.

Вказує, що його дії по виведенню квартири та гуртожитку з іпотечного майна, реалізація частини майна, повторна передачі гуртожитку в іпотеку ПрАТ «УкрсибБанк» жодним чином не доводять наявності в його діях його умислу на неповернення кредиту, в момент його отримання, а може свідчити, за наявності вини (що не доведено) про склад злочину, передбачений ст. 192 КК України.

Також, стверджує, що не має будь-якого відношення до підробки договору поруки від ОСОБА_8, оскільки скласти такий договір та долучити його до справи було обов'язком працівника банку, а визнання його та ОСОБА_7 банкротом не мало жодного відношення до його правовідносин з банками, а було викликано об'єктивними причинами, пов'язаними з їх підприємницькою діяльністю.

Стверджує, що висновки суду про те, що він свідомо використав підроблені рішення третейського суду, витяг з реєстру права власності, акт прийому-передачі гаражів є нічим не підтвердженими припущеннями.

Зі змісту апеляції вбачається, що він просить скасувати вирок суду, а справу направити на додаткове розслідування. (т.18 а.с. 77-90; т.19 а.с 113-124)

В апеляції засуджений ОСОБА_2 зазначає, що він діяв у межах своїх повноважень, неправдивих відомостей у документи не вносив і ні з ким із керівництва Житомирської філії ПриватБанку про сприяння ОСОБА_1 не домовлявся, а тому обвинувачення його за ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364-1 КК України є безпідставним.

Вказує, що діяв в межах своїх повноважень знявши заборону обтяження з предмету застави, приміщення гуртожитку, оскільки така застава не охоплювалась укладеною з ОСОБА_1 угодою.

Висновки суду про те, що він знав, що предмет застави (квартира) не забезпечувала можливість примусового погашення боргу по кредиту є надуманими, оскільки він не є фахівцем з питань оцінки та такі висновки суперечить матеріалам кредитної справи.

Суд обґрунтував свої висновки на припущеннях та показаннях зацікавлених свідків, які переклали свою відповідальність на нього, хоча він будь-якого відношення до укладення кредитної угоди з ОСОБА_1 не мав та не уповноважений був здійснювати контроль і моніторинг.

Будь-якої підробки він не вчиняв, а видав в межах своєї компетенції довідку встановленого зразка про зняття обтяження з неосновного предмету застави.

Також, зазначає, що події, які інкримінуються йому як злочин, відбулися у лютому 2008 року, а Кримінальний кодекс було доповнено статтею 364-1 КК України лише у 2011 році. У відповідності зі ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння не має зворотної дії у часі, а тому стаття 364-1 КК України не може бути застосована до нього, оскільки таке діяння, на момент його вчинення не передбачало кримінальну відповідальність. До пред'явлення обвинувачення, тобто до 2012 року, він у справі мав взагалі процесуальний статус свідка.

Вказує, що Верховною Радою України 21.02.2014 року були внесені зміни до Кримінального кодексу та викладено в новій редакції диспозицію ч. 1 ст. 364 КК України. В новій редакції статті зазначено, що зловживання владою або службовим становищем є умисним діянням, яке має на меті одержання неправомірної вигоди для самого себе чи іншої фізичної або юридичної особи, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, що у справі не доведено та йому у вину не ставилось. Відповідно до ст. 364 КК України він не є службовою особою, яку можна притягнути до відповідальності, а тому йому не може інкримінуватися частково декриміналізована ст. 364 КК України та по які йому обвинувачення не пред'являлось.

На його думку, не відповідає обвинувачення і іншим обставинам у справі. Зміст і функції мотиву та мети в мотивації злочину неоднакові. Застосування статті 364-1 КК України за діяння, вчинене у 2008 році недопустимо, оскільки кримінальний закон не має зворотної сили. Не відповідає вимогам ст. 364-1 обвинувачення і з підстав недоведеності мети на одержання неправомірної вигоди.

Вважає також, що йому помилково інкримінована ст. 366 КК України - службове підроблення.

Крім цього, зазначає, що злочин, передбачений ст. 366 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, а тому відповідно до ст. 49 КК України він повинен був бути звільнений судом першої інстанції від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Просить скасувати вирок суду та закрити провадження у справі щодо нього на підставі ч. 2 ст. 6 КПК України. (т.18 а.с.91-98)

В апеляції захисник ОСОБА_5, в інтересах засудженого ОСОБА_1, вказує на незаконність судового рішення та просить його скасувати, оскільки судом першої інстанції застосовано закон, який не підлягав застосуванню та висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

На його думку, в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України, про це свідчить сплата ОСОБА_1 на вимогу банку страхового внеску за договором страхування в розмірі 17000 дол. США та коштів в рахунок погашення кредиту на загальну суму 45 000 дол. США.

Також, захисник наводить і інші доводи на обґрунтування апеляції, що аналогічні апеляції ОСОБА_1

Зі змісту апеляції вбачається, що він просить вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати та провадження у справі закрити.(т.18 а.с. 140, 141)

В апеляції захисник ОСОБА_3, в інтересах засудженого ОСОБА_1, зазначає, що інкриміновані його підзахисному дії не охоплюються ч. 4 ст. 190 КК України, як і іншими статтями КК України.

Сатті 192, 222 КК України, частково та формально охоплюють дії вчинені ОСОБА_1, однак оскільки він не здійснював обману, не надавав недостовірної інформації, в його діях відсутній і склад цих злочинів.

На його думку, слідством та судом не надано оцінки тому факту, що договір поруки з ОСОБА_8 виготовлений банком і має підпис посадової особи банку - директора і тому саме ця особа повинна нести відповідальність за цей договір, а не ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які не мають жодного відношення до цього договору.

Захисник ОСОБА_3 наводить і інші доводи на спростування висновків суду про доведеність вини його підзахисного, неповноти судового слідства які аналогічні доводам викладеним в апеляції засудженого ОСОБА_1

Зі змісту апеляції вбачається, що він просить скасувати вирок суду та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст. 6 КПК України.(т.18 а.с.147-160)

В апеляції прокурор зазначає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону при призначенні покарання засудженим, залишення без належної оцінки характеру вчиненого злочину, наслідків.

Зазначає, що судом не враховано тяжкість вчиненого ОСОБА_1 злочину та його корисливу спрямованість.

Вказує, що при постановленні вироку щодо кожного засудженого судом невірно визначено покарання за сукупністю злочинів, при цьому прокурор не наводить будь-якого обґрунтування своєї позиції.

Просить вирок суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати та постановити новий вирок.

За яким призначити ОСОБА_1 покарання, що призначив і суд першої інстанції:

- за ч. 4 ст. 190 КК України 5 (п'ять) років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 майна, що є його власністю.

- за ч. 3 ст. 358 КК України 2 (два) роки обмеження волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш тяжкого покарання більш тяжким остаточно призначити ОСОБА_1 покарання 5 (п'ять) років позбавлення волі з конфіскацією 1\2 частини, що є його власністю.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 з підписки про невиїзд змінити на взяття під варту. Строк відбування покарання обчислювати з дня тримання під вартою, з 12.07.2012 року по 03.04.2013 року.

Засудити ОСОБА_2 та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 364-1 КК України до штрафу в розмірі 170 000 грн. з позбавленням права обіймати керівні посади в установах банків всіх форм власності на 2 роки.

- за ч. 2 ст. 366 КК України до покарання 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади в установах банків всіх форм власності строком на 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш тяжкого покарання більш тяжким остаточно призначити ОСОБА_2 покарання 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади в установах банків всіх форм власності строком на 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

Відповідно до ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки та покласти на нього обов'язки, передбачені п.п.2,3 ст. 76 КК України.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 залишити попередній підписку про невиїзд.

Речові докази: документи повернути власнику.

Цивільний позов ПАТ КБ «Приватбанк» в особі філії Житомирське регіональне управління ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити в повному обсязі та стягнути із засуджених в солідарному порядку.

Стягнути із засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь УДКСУ у м. Житомирі (банк отримувача: ГУДКСУ у Житомирській області, МФО 811039, код ЗКПО 38035726, рахунок 31117115700002, код класифікації доходів 24060300) по 2 789 грн. 95 коп. в рівних долях судові витрати за проведені по справі експертизи.

Арешт, накладений на майно засудженого ОСОБА_1, а саме на 1/2 приміщення гуртожитку (АДРЕСА_3) та квартири (АДРЕСА_4), загальною вартістю 549 400, 00 грн. залишити з метою виконання вироку в частині виконання зобов'язань по цивільному позову та з метою відшкодування судових витрат.(т.18 а.с.99-103)

В апеляції представник цивільного позивача ОСОБА_6 зазначає, що судом не взято до уваги вимоги КПК України, зокрема про те, що питання пред'явлення та розгляду цивільного позову не повністю врегульовані зазначеним Законом, а тому при розгляді цивільного позову в кримінальному процесі суд також повинен керуватися нормами ЦПК України. Покладаючи на підсудних обов'язок відшкодувати матеріальну шкоду, суд має виходити з установленого законом правила про те, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Зі змісту апеляції вбачається, що він просить вирок суду змінити в частині відмови у задоволенні цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 182968,12 дол. США та стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку заявлену матеріальну шкоду завдану злочином (т.18 а.с 195-200).

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляції державного обвинувача та представника цивільного позивача і заперечив щодо задоволення інших апеляцій, представника цивільного позивача, який підтримав апеляцію та апеляцію прокурора і заперечив щодо інших апеляцій, засудженого ОСОБА_1, який частково підтримав свою апеляцію та апеляції захисників вказавши, що не визнає вини, однак просить перекваліфікувати його дії з ч.4 ст. 190 на ч.2 ст. 192 КК та закрити провадження за цим Законом та ч.3 ст. 358 КК на підставі ст. 49 КК України, засудженого ОСОБА_2, який повністю підтримав свою апеляцію, захисника ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію, апеляції засуджених та захисника ОСОБА_5 з врахуванням позиції засудженого ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, відповідно до вимог ст. 365 КПК України, колегія суддів вважає, що усі апеляції підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України на думку колегії суддів не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки не підтверджуються доказами дослідженими в ході судового слідства та наведеними у вироку.

Так, відповідно до диспозиції ч.1 ст. 190 КК України, шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 року « Про судову практику у справах про злочини проти власності» … отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання. Тобто, відсутність вказаної «мети» виключає наявність суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 190 КК України.

Досудовим та судовим слідством проігноровано той факт, що ОСОБА_1 після отримання кредиту здійснив погашення на суму 32 362,21 дол. США, з яких 20 000 дол. США ним виплачено на протязі 2 місяців після отримання кредиту. Тобто третина кредиту була погашена. Не враховано і досудовим і судовим слідством факт різкого підняття курсу долара США в 2008-2010 роках, що призвело боржника ОСОБА_1 в край невигідне та несправедливе становище щодо повернення боргу.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом у вироку не наведено жодних доказів на спростування показань ОСОБА_1 про відсутність в його діях мети, на момент укладення відповідних кредитних угод на неповернення отриманих кредитних коштів.

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що в суді першої інстанції не знайшло свого підтвердження обвинувачення ОСОБА_1, в тому, що на момент отримання кредиту в ПАТ КБ «Приват-Банк», а саме в лютому 2008 року, а також його матір'ю ОСОБА_7 в квітні 2008 року, він мав на меті привласнити отримані кредитні кошти, що свідчить про відсутність в його діях суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 190 КК України, а наявність на час отримання кредиту між ним та банком цивільно-правових стосунків.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що умисними діями ОСОБА_1, які наведені у вироку та полягали у використанні ним завідомо фіктивних офіційних документів, в тому числі підроблених рішень третейських судів він шляхом обману реалізував заставне майно, організував фіктивне банкротство своє та ОСОБА_7 з метою неповернення отриманих банківських кредитів, чим заподіяв майнову шкоду шляхом обману та зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 4 ст. 190 КК України на ч. 2 ст. 192 КК України, яка передбачає відповідальність за заподіяння майнової шкоди у великих розмірах шляхом обману та зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства.

До такого висновку колегія суддів приходить, також і з врахуванням вимог ч.2 ст. 397, ч.2 ст.400 КПК України, які не допускають погіршення правового становища засудженого при новому розгляді справи судом апеляційної інстанції після скасування ухвали апеляційного суду касаційною інстанції за відсутності скарги прокурора чи потерпілого.

Так, ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 лютого 2015 року було скасовано, з поверненням на новий апеляційний розгляд, ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 31 липня 2014 року, якою дії ОСОБА_1 з ч. 4 ст. 190 КК України були перекваліфіковані на ч. 2 ст. 192 КК України за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1, який просив звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та прокурора, який оскаржував ухвалу лише щодо засудженого ОСОБА_2

За таких обставин правильною та обґрунтованою є кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 190 КК України.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України як і вина у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 192 КК України підтверджується доказами дослідженими судом першої інстанції та наведеними у вироку.

Об'єктивність цих встановлених фактичних обставин підтверджується сукупністю досліджених в суді першої інстанції доказів, в тому числі показаннями потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_23, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_9, ОСОБА_29, а також матеріалами кредитних, інвентарних, реєстраційних, нотаріальних справ, фіктивними рішеннями третейського суду, виконавчими провадженнями, висновками почеркознавчих експертиз, які в своїй сукупності підтверджують вчинення обману та зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства та використання підроблених документів ОСОБА_1

Доводи ОСОБА_1 та його захисників про те, що ОСОБА_2 не має відношення до оформлення його кредиту повністю спростовуються як показаннями самого ОСОБА_2, так і показаннями ОСОБА_12, а також матеріалами кредитної справи та документами, які були подані ОСОБА_1 для отримання кредиту і завізовані особисто ОСОБА_2

Посилання апелянтів про необізнаність ОСОБА_1 з фіктивністю рішень третейських суддів повністю спростовуються показаннями свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_26, які підтвердили, що ніколи не виступали третейськими суддями за спорами ОСОБА_1, а також висновками судово-почеркознавчих експертиз за якими підписи від їх імен є підробленими та ними не виконувалися.

Спростовуються також і доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не знав, що буде реалізовуватись заставне майно банку, а саме приміщення квартири по АДРЕСА_4.

Так, свідок ОСОБА_10 вказав, що ОСОБА_1 сам звернувся до нього з пропозицією купити майно, розташоване в АДРЕСА_4 та саме він надавав всі рішення третейських судів, аналогічно як і просив у нього взяти участь у судовому оскарженні договорів купівлі-продажу цього майна, аби створити свою уявну благонадійність.

За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг ОСОБА_1 та його захисників про необхідність направлення справи на додаткове розслідування, як і закриття провадження за відсутністю складу злочину.

Разом з тим, злочини, які вчинив ОСОБА_1, передбачені ч.2 ст. 192 та ч.3 ст. 358 КК України, в редакції, яка діяла, станом на 2008 рік, згідно статті 12 КК України відносились до категорії середньої тяжкості.

За положеннями статті 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення злочину середньої тяжкості і до набрання вироком законної сили минуло п'ять років.

З цих підстав, у відповідності до ч.5 ст. 74 КК України, особа може бути звільнена і від призначеного покарання.

Відповідно до вимог статей 11-1 КПК України 1960 року, ст. 49 та ч.5 ст. 74 КК України звільнення від кримінальної відповідальності чи від покарання є самостійними за своїм правовим статусом та залежать не тільки від закінчення строків давності але й від визнання особою своєї вини у вчиненому.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, в суді першої інстанції, а також висловлюючи свої доводи в апеляції, вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнавав.

Суд апеляційної інстанції, з'ясувавши у засудженого ОСОБА_1 на стадії апеляційного розгляду, що він вини у вчиненні злочинів за які він був засуджений судом першої інстанції не визнає, як і не вбачає, в своїх діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 192 КК України вважає, що він підлягає звільненню від призначених покарань згідно до ч.5 ст. 74 КК України.

Що стосується висновків суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого статтею 366 КК України, а саме у службовому підробленні, тобто складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей то вони на думку колегії судді підтверджуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів наведених у вироку.

На переконання колегії суддів судом було вірно встановлено, що ОСОБА_2 будучи службовою особою та виконуючи свої організаційно-розпорядчі та адміністративно господарські функції, перебуваючи на посаді начальника Новоград-Волинсього відділення ЗАТ КБ «ПриватБанк», склав та виготовив на службовому персональному комп'ютері завідомо підроблений офіційний документ, який посвідчує конкретні факти й події, що мають юридичне значення - повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек нерухомості - будівлі гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, а в графу «Підстава зняття заборони» повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек № 854 від 08.04.2008 р. ОСОБА_2 умисно вніс завідомо неправдиві дані, що документом, на підставі якого знімається обтяження, є первинний договір іпотеки, що не відповідає дійсності, оскільки умови цього договору виконані не були та згідно п. 5 Договору не дозволяли знімати заборону до погашення кредиту в повному обсязі, що було достовірно відомо ОСОБА_2, аналогічно як і той факт, що знімаючи заборону на відчуження приміщення гуртожитку, зважаючи на занижену вартість приміщення квартири, він залишає кредит незабезпеченим. Крім цього, ОСОБА_2 видав вказаний підроблений документ шляхом передачі ОСОБА_13, який повинен був передати цей підроблений документ нотаріусу.

Зазначені фактичні обставини підтвердили свідки ОСОБА_24, ОСОБА_30, ОСОБА_12, ОСОБА_31 згідно з показаннями, яких ОСОБА_2 лобіював отримання кредиту ОСОБА_1, а незадовго до свого звільнення склав і видав повідомлення, яке містить неправдиві дані, що документом, на підставі якого знімається обтяження, є первинний договір іпотеки, що не відповідає дійсності, оскільки умови цього договору виконані не були та згідно п. 5 Договору не дозволяли знімати заборону до погашення кредиту в повному обсязі.

Також, зазначені обставини підтверджуються оригіналом вказаного повідомлення, кредитним договором від 29.02.2008 року, матеріалами кредитної справи про надання двох об'єктів нерухомості для забезпечення кредиту, матеріалами банківської службової перевірки.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом необґрунтовано було кваліфіковано дії ОСОБА_32 за ч.2 ст. 366 КК України за кваліфікуючою ознакою спричинення тяжких наслідків, оскільки такі наслідки у виді заподіяння банку майнової шкоди, в кінцевому рахунку настали внаслідок злочинних дій ОСОБА_1, а тому колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_32 слід кваліфікувати за ч.1 ст. 366 КК України.

Вказаний злочин, передбачений ч.1 ст. 366 КК України, в редакції, яка діяла, станом на 2008 рік, згідно статті 12 КК України відносився до категорії невеликої тяжкості.

За положеннями статті 49, ч.5 ст. 74 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, або від покарання, в залежності від його ставлення до скоєного, якщо з дня вчинення злочину невеликої тяжкості і до набрання вироком законної сили минуло три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_32 в суді першої інстанції, а також висловлюючи свої доводи в апеляційному суді вини у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366 КК України не визнав, а тому колегія суддів вважає, що за таких обставин він підлягає звільненню від призначеного покарання згідно до ч.5 ст. 74 КК України.

З врахуванням наведеного, колегія суддів підстав для задоволення апеляції ОСОБА_2 про скасування вироку та закриття справи за відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ст. 366 КК України не вбачає.

Про те, на думку колегії суддів підлягають до задоволення доводи апеляції ОСОБА_2, що стосуються його незаконного засудження за ч.2 ст. 364-1 КК України.

Так, ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні зловживання службовим становищем службовою особою юридичної особи за події, які мали місце в 2008 році, судом першої інстанції ці дії кваліфіковано за ч.2 ст.364-1 КК України.

Досудовим розслідуванням ОСОБА_2 також обвинувачувався за ч.2 ст.364-1 КК України, обвинувачення за цією статтею кримінального Закону йому пред'явлено 10 вересня 2012 року (т.14 а.с. 113-123) .

Законом №3207-6 від 07.04.2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» було доповнено Кримінальний Кодекс статтею 364-1, яка передбачає відповідальність службових осіб приватного права за зловживання повноваженнями та декриміналізовано за суб'єктом (службова особа приватного права) статтю 364 КК України.

Згідно ч.2 ст. 5 КК України …закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність, або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Згідно ст. 5 КПК України 1960 року ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений інакше ніж на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За цих обставин, вирок щодо ОСОБА_2 за ч.2 ст. 364-1 КК України не може вважатись законним, а тому підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.2 ст. 6 КПК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 за ч.2 ст. 192 та ч.3 ст. 358 КК України, суд з врахуванням тяжкості вчинених злочинів, даних про його особу, наслідків вважає за доцільне призначити його у виді обмеження волі.

Призначаючи покарання ОСОБА_2 за ч.1 ст. 366 КК України суд врахувавши тяжкість вчиненого злочину, дані про його особу вважає за необхідне призначити йому основне покарання за цим Законом у виді обмеження волі та погоджуючись з застосуванням судом першої інстанції ст. 69 КК України, оскільки прокурором не наведено в апеляції будь-яких доводів про неправильне застосування цієї норми Закону, звільняє ОСОБА_2 від додаткового покарання.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляції представника цивільного позивача, в частині необґрунтованості рішення суду про відмову в задоволенні цивільного позову ПАТ КБ «Приватбанк», оскільки суд при прийнятті даного рішення фактично не обґрунтовував його, не послався на відповідну норму закону та докази підтверджуючі його висновки, а лише формально вказав на недоведеність представником своїх вимог, а тому вирок в цій частині підлягає скасуванню та направленню справи на новий розгляд до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства,

Керуючись ст. ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляції засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_5, прокурора Гордійчука О.П., представника цивільного позивача ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 вересня 2013 року в частині засудження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 4 ст. 190 КК України на ч. 2 ст. 192 КК України та призначити йому покарання за цим Законом - 2 /два/ роки 6 /шість/ місяців обмеження волі.

На підставі п.2 ч.1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання за ч.2 ст. 192 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.3 ст. 358 КК України до покарання визначеного судом першої інстанції - 2 /два/ роки обмеження волі;

На підставі п.2 ч.1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання за ч.3 ст. 358 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Виключити з вироку застосування при призначенні покарання ОСОБА_1 положень ст. 70 КК України.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 366 КК України та призначити йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України - 2 /два/ роки обмеження волі, без позбавлення права обіймати керівні посади в установах банків всіх форм власності.

На підставі п.2 ч.1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного йому покарання за ч.1 ст. 366 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 вересня 2013 року в частині засудження ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 364-1КК України скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.2 ст. 6 КПК України.

Виключити з вироку застосування при призначенні покарання ОСОБА_2 положень ст. 70 КК України.

Вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 вересня 2013 року в частині цивільного позову ПАТ КБ «Приватбанк» в особі філії «Житомирське регіональне управління ПАТ КБ «Приватбанк» скасувати та направити справу в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок залишити без змін.

Судді: