Ухвала суду № 44469884, 26.05.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/10063/14-ц Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.

Категорія 22 Доповідач Коломієць О. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Жигановської О.С., Зарицької Г.В.

при секретарі

судового засідання: Добровольській Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Рогальської Раїси Іванівни про розірвання договору довічного утримання

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 15 квітня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2014 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, який в подальшому уточнив та просив суд розірвати договір довічного утримання, укладений 19.11.2013р. між ним та відповідачем, скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 7/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, повернути ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на відчужені за договором довічного утримання 7/100 частин вказаного вище будинку та зняти з нього заборону на відчуження. В обґрунтування позову зазначив, що 19.11.2013 р. між ним та ОСОБА_3 був укладений договір довічного утримання, за умовами якого відповідач зобов'язалась довічно утримувати позивача, забезпечувати його харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну, що в грошовому еквіваленті становить 800,00 грн. на місяць та сплачувати комунальні послуги за частину будинку. Однак, позивач, вважає, що свої обов'язки за вказаним договором ОСОБА_3 належним чином не виконує, тому змушений звернутися до суду з вимогами про його розірвання.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 15 квітня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача - ОСОБА_5, посилаючись на неповне з'ясування та недоведеність судом обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, без належних та допустимих доказів просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, відмовляючи в позові, дійшов хибних висновків щодо наявності підстав вважати договір довічного утримання таким, що належно виконується.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не довів того, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх зобов'язань за договором довічного утримання.

З таким висновком погоджується колегія суддів.

Відповідно до ч.1 ст.744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Судом встановлено, що позивач, маючи у власності 7/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, уклав договір довічного утримання з ОСОБА_3, який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Рогальською Р.І. 19.11.2013р.

Умовами вказаного договору передбачено, що позивач як відчужувач передав у власність відповідача як набувача належну йому частину будинку, а відповідач ОСОБА_3 прийняла на себе зобов'язання довічно утримувати ОСОБА_2 та забезпечувати його харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну. Грошова оцінка матеріального забезпечення сторонами визначена у розмірі 800,00 грн. щомісячно. Крім того, набувач за умовами договору зобов'язувалася щомісячно сплачувати комунальні послуги за частину будинку (а.с.5).

Сторони в договорі довічного утримання зазначили, що за їх спільною згодою одноразове грошове утримання визначено у розмірі 80000,00 грн., які відчужувач - ОСОБА_2 отримав повністю від набувача - ОСОБА_3 до підписання цього договору.

Договором передбачено, що позивач як відчужувач залишає за собою довічне право на проживання у вказаній частині будинку.

Згідно з п.1 ч.1 ст.755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.

Відповідачем надані докази про те, що нею виконувались умови за договором довічного утримання: копії квитанцій про сплату послуг за електропостачання, сплачене одноразове грошове утримання, яке позивач отримав повністю та факт одержання якого засвідчив своїм підписом у договорі, покази свідків.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не піклувалась про позивача, не здійснювала ремонт та не передавала йому грошові кошти в сумі 80000,00 грн. спростовуються матеріалами справи, самим договором довічного утримання та показами свідків.

Інші приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Оскільки представник позивача не довів у судовому засіданні встановлені законом підстави для розірвання договору довічного утримання, укладеного між ним та ОСОБА_3, суд першої інстанції оцінивши надані сторонами докази, правильно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача.

Статтею 308 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 15 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Судді :