Рішення № 44469868, 20.05.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/10765/14-ц Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М.

Категорія 59 Доповідач Худяков А. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Худякова А.М.,

суддів: Григорусь Н.Й.,

Талько О.Б.,

при секретарі судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 25 лютого 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі, Головного Управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про стягнення заборгованості по соціальній допомозі з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 05.09.2011 року Богунським районним судом м.Житомира видано виконавчий лист про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі на його користь державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 01.03.2011 року по 23.07.2011 року, включно відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 840,72 грн.

Посилаючись на те, що на протязі тривалого часу рішення суду про стягнення вказаних коштів не виконано, позивач просив відповідно до вимог ст.625 ЦК України стягнути з відповідачів борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми за кожен місяць.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 25 лютого 2015 року в задоволені позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування постановленого по справі рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позову. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що на спірні правовідносини не поширюються положення ст.625 ЦК України.

З даним висновком не погоджується колегія суддів, оскільки він зроблений всупереч ст.213,214 ЦПК України без дотримання судом вимог щодо повного з'ясування обставин справи, обґрунтовування рішення належними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Богунського районного суду м.Житомира від 16 серпня 2011 року яка набрала законної сили, було зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м.Житомира, правонаступником якого є відповідач в особі Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі, здійснити перерахунок та виплату позивачу соціальної допомоги як дитині війни за період з 01.03.2011 року по 23.07.2011 року, включно, відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, з урахуванням проведених виплат.

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 15 листопада 2013 року змінено спосіб і порядок вказаної постанови та визначено, що розмір соціальної допомоги позивачу як дитині війни за період з 01.03.2011 року по 23.07.2011 року, включно, складає 840,72 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законодавець визначив, що даний обов'язок боржника встановлений для всіх випадків неправомірного утримання суми боргу та його неповернення. Наслідками прострочення боржником грошового зобов'язання і є зобов'язання боржника сплатити кредитору суму боргу з урахуванням індексу інфляції.

Заявляючи в суді позов, ОСОБА_2 зазначав, зокрема, підставою позову ст.625 ЦК України та Конституцію України, норми, якої є нормами прямої дії.

Виходячи із системного аналізу чинного законодавства, колегія суддів вважає, що на дані правовідносини поширюється ст.625 ЦК України, оскільки законом передбачена така відповідальність боржника, тому стягненню підлягають кошти з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, враховуючи, що індексація простроченого грошового зобов'язання є втратами майнового характеру кредитора в особі позивача і особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, ст.625 ЦК України може бути застосована судом при розгляді даної справи, оскільки Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі фактично заборгувало ОСОБА_2 як дитині війни вкрай необхідну соціальну допомогу відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 840,72 грн. та зволікає у продовж розумного строку з її виплатою, ухиляючись від виконання своїх повноважень порушуючи засади обов'язковості судових рішень, гарантовані ст.14 ЦПК України, Конституцією України, Конвенцією про захист прав і основних свобод людини, позбавивши права позивача на своєчасне отримання, користування і розпорядженням належним йому майном у вигляді вказаної соціальної допомоги.

На вказані вимоги закону і обставини справи суд першої інстанції уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Задовольняючи позов частково щодо стягнення коштів з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, колегія суддів виходить із того, що Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі обов'язок по виплаті позивачу 840,72 грн. не виконало, починаючи з 15.11.2013 року, тобто з часу визначення судом конкретного розміру соціальної допомоги, і до часу постановляння рішення у даній справі, що складає 424 дні. Тому з урахуванням індексу інфляції за вказаний час прострочення розмір цих коштів складає 195 грн.02 коп., а також 3 % річних від простроченої суми складає складає 29 грн.30 коп., всього на загальну суму 224 грн.32 коп.

Враховуючи викладене, відповідно до ст.ст.88,309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову і стягнення судових витрат, оскільки в частині відмови у позові до Головного Управління Державної казначейської служби України в Житомирській області та стягнення моральної шкоди рішення суду є законним й обґрунтованим.

Доводи Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суперечать статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Принцип верховенства права також задекларований у преамбулі до Конвенції. Виконання судових рішень є невід'ємною складовою справедливого судочинства. Представники виконавчої влади не можуть ухилятися чи відмовлятися від виконання рішень, які були ухвалені судовими органами.

Крім того, відсутність коштів не виправдовує невиконання судових рішень, оскільки згідно Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Керуючись ст.ст.303,304,307,309,314-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 25 лютого 2015 року в частині відмови у позові до Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити частково. Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі на користь ОСОБА_2 кошти за несвоєчасне виконання судового рішення в сумі 224 грн.32 коп. та на користь держави судовий збір в сумі 229 грн.40 коп.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього ж дня на протязі двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді