Ухвала суду № 44468916, 21.05.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/974/15 Справа № 200/890/15-к Головуючий у 1 й інстанції - Левч В. І. Доповідач - Сербін В.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду Дніпропетровської області

у складі головуючого- судді Сербіна В.В.

суддів: Власкіна В.М., Джерелейко О.Є.

при секретарі- Письменній К.В.

за участю потерпілої- Яковлевої С.В.

прокурора- Пістун М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську за матеріалами кримінальних проваджень № 12014040640005462 та № 12014040650003856 апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області- Гладкіх О.В. на вирок Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 березня 2015 року відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м.Дніпропетровська, раніше судимого:

-12 листопада 2009 року Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська за ч.1 ст.190 КК України до 2 років обмеження волі з іспитовим строком 1 рік;

-22 березня 2010 року Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.190 КК України із застосуванням ст.71 КК України, ст.72 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі;

-20 січня 2012 року Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.190 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком 3 роки;

-13 квітня 2012 Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.190 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком 3 роки;

-17 травня 2012 року Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.186 КК України, ч.2 ст.190 КК України, із застосуванням ст.70 КК України, ст.71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі;

05 червня 2012 року Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.190 КК України, ч.1 ст.309 КК України, із застосуванням ст.70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі;

-21 липня 2014 року ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська звільненого від відбування покарання на підставі ст.2 Закону України «Про амністію в 2014 році»;

-13 січня 2015 року Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі,-

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляції /а.с.185-186 т.3/ перший заступник прокурора Дніпропетровської області просить вирок Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 березня 2015 року відносно ОСОБА_2, якого засуджено за даним вироком за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, і з застосуванням ч.2 ст.71 КК України остаточно призначено до покарання у виді 4 роки 6 місяців позбавлення волі, вирішена доля речових доказів, змінити, у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю вироків, поглинути не відбуту частину покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13 січня 2015 року та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців. В своїх доводах апелянт вказує, що Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська при постановлені вироку від 11 березня 2015 року застосував закон, який не підлягав застосуванню, оскільки злочини, за якими ОСОБА_2 було засуджено вищевказаним вироком, вчинені ним до постановлення вироку Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська від 13 січня 2015 року.

При розгляді справи судом апеляційної інстанції прокурор, яка приймала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції прохала апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити, а вирок суду змінити з вказаних у апеляції підстав.

Потерпіла ОСОБА_3 підтримала апеляційні вимоги прокурора, прохала вирок суду змінити.

Стосовно обвинуваченого Миргородського Р.С.судом першої інстанції винесено обвинувальний вирок за те, що він, 29 жовтня 2014 року близько 15 годин 30 хвилин, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_1, побачивши раніше незнайому ОСОБА_3., діючи відкрито, з корисливих мотивів, вчинюючи злочин повторно, підбіг з переду до Яковлєвої С.В. та шляхом ривка відкрито вирвав з її правої руки мобільний телефон марки «НТС Desire 500» ІМЕІ НОМЕР_3, вартість якого складає 2785 гривень 35 копійок в якому знаходились сім-карта мобільного оператора «МТС», яка не має матеріальної цінності. Внаслідок чого спричинив Яковлєвій С.В. матеріальну шкоду на загальну суму 2785 гривень 35 копійок, після чого, останній з місця скоєного злочину зник, розпорядившись їм на власний розсуд.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2, 09 грудня 2014 року приблизно о 20 годині 30 хвилин, знаходячись по вул.Тополиній, 14 в м.Дніпропетровську, вчиняючи злочин повторно, діючи відкрито з корисливих мотивів, шляхом ривка, викрав майно, яке належить потерпілій ОСОБА_4, а саме жіночу сумку- яка матеріальної цінності не має, в якій знаходились: мобільний телефон марки «Fly» іа4413, сім: НОМЕР_1, ІМЕІ: НОМЕР_4 вартістю 1439 гривень 20 копійок та мобільний телефон «Sony Ericson» w8801, сім:НОМЕР_2, ІМЕІ:НОМЕР_5, флеш-карта на 4 Гб, блокнот, косметичка, розчіска, пластикова карта банку «Аваль», ключі, які матеріальної цінності не мають, чим спричинив ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 1439 гривень 20 копійок, після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2, 10 грудня 2014 року близько 21 години 15 хвилин, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2, маючи умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи відкрито з корисливих мотивів, шляхом ривку, вчиняючи злочин повторно, викрав майно, яке належить потерпілій ОСОБА_5, а саме мобільний телефон «НТС» сім: НОМЕР_6, ІМЕІ: НОМЕР_7 вартістю 1329 гривень 30 копійок, спричинивши ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 1329 гривень 30 копійок, після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони та потерпілу, частково дослідивши докази по справі, перевіривши доводи апеляції та матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.

Висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, за які він засуджений, кваліфікація дій обвинуваченого за ч.2 ст.186 КК України- відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, учасниками судового провадження не оскаржуються, тому, відповідно до вимог ст.404 КПК України судом апеляційної інстанції не перевіряються.

Що стосується доводів апеляції прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції кримінального закону, то колегія суддів вважає, що вони заслуговують на увагу.

Так відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій-третій ст.70 КК України призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки оскаржуваним вироком суду першої інстанції /а.с.181-182 т.3/ ОСОБА_2 засуджений за злочини, вчинені ним відповідно 29 жовтня 2014 року, 09 грудня 2014 року, 10 грудня 2014 року, тобто скоєні до ухвалення вироку Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15 січня 2015 року /а.с.176-177 т.3/, яким ОСОБА_2 засуджено за скоєння злочинів, передбачених ст.186 ч.2 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі, то призначаючи покарання ОСОБА_2 з застосуванням ч.2 ст.71 КК України суд невірно застосував кримінальний закон, тому, на підставі вимог п.2) ч.1 ст.407 КПК України, п.4 ч.1 ст.408 КПК України, п.4 ч.1 ст.409 КПК України, п.1) ч.1 ст.413 КПК України вирок Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 11 березня 2015 року стосовно ОСОБА_2 в цій частині підлягає зміні, з виключенням з мотивувальної та резолютивної частини посилання суду на вимоги ч.2 ст.71 КК України.

Враховуючи ж вимоги ч.4 ст.70 КК України ОСОБА_2 слід вважати засудженим за вирок Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 11 березня 2015 року до покарання за ч.2 ст.186 КК України у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі і на підставі ч.4 ст.70 КК України призначеним за вказаним вироком покаранням поглинути не відбуту частину покарання, призначеного за вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 13 січня 2015 року у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі і остаточно до відбування призначити ОСОБА_2 покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Оскільки яких-би то не було даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінального провадження та його розгляді істотних порушень вимог норм кримінального процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування вироку та інших порушень кримінального закону- не встановлено, не вказує на такі порушення і прокурор в своїй апеляції, то в решті вирок Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 11 березня 2015 року стосовно ОСОБА_2 слід залишити без змін.

На підставі наведеного вище, керуючись ст.376 ч.2 КПК України, ст.404 КПК України, п.2) ч.1 ст.407 КПК України, п.4 ч.1 ст.408 КПК України, п.4 ч.1 ст.409 КПК України, п.1) ч.1 ст.413 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Вирок Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 березня 2015 року стосовно ОСОБА_2- змінити.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частини вказаного вироку посилання суду на ч.2 ст.71 КК України.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк ЧОТИРИ роки ШІСТЬ місяців. На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю вироків, покаранням, призначеним за даним вироком поглинути невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 13 січня 2015 року та остаточно призначити ОСОБА_2 до відбування покарання у виді позбавлення волі строком на ЧОТИРИ роки ШІСТЬ місяців.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 обчислювати з 11 березня 2015 року, зарахувавши в строк відбування покарання час знаходження ОСОБА_2 під вартою за вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 13 січня 2015 року, з 19 грудня 2014 року по 10 березня 2015 року включно, тобто ДВА місяці ДЕВ'ЯТНАДЦЯТЬ днів.

В решті вирок Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 березня 2015 року стосовно ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим ОСОБА_2, який утримується під вартою- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

В.М.Власкін В.В.Сербін О.Є.Джерелейко