Ухвала суду № 44468840, 26.04.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1240/13 Справа № 403/12993/12 Головуючий у 1 й інстанції - Решетнік М.О. Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів - Кіктенко Л.М., Калиновського А.Б.

при секретарі - Грен дач Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства Дніпропетровської міської ради "Жилсервіс-3", третя особа: Дніпропетровська міська рада про визнання звільнення незаконним , стягнення компенсації за незаконне звільнення, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

06 листопада 2012 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська ухвалено рішення, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до КП Дніпропетровської міської ради "Жилсервіс-3", третя особа: Дніпропетровська міська рада про визнання звільнення незаконним, стягнення компенсації за незаконне звільнення, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_2 з посади головного економіста КП "Дніпропетровської міської ради "Жилсервіс-3" за наказом № 72-к від 20 липня 2012 року в зв'язку з ліквідацією підприємства, тобто за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Стягнуто з КП Дніпропетровської міськради "Жилсервіс-3" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3122 грн. 94 коп. на відшкодування моральної шкоди 2000 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу , в якій просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позову скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, а саме стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за незаконне звільнення в сумі 12 399 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.09.2012 року по 06.11.2012 року в розмірі 6199, 50 грн.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка просить стягнути середній заробіток за три місяці, виходячи із порушення її трудових прав при звільнені, а саме не попередження за два місяці про наступне вивільнення, а також середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.09.2012 р. по 06.11.2012 р., виходячи із середньоденної заробітної плати 206 грн. 65 коп.

Суд першої інстанції, розглядаючи справи, дійшов висновку, що звільнення відповідачки дійсно відбулось з порушенням трудового законодавства, а саме наказ про звільнення в зв'язку із ліквідацією підприємства виданий неповноважною особою, через що дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог і стягнення зазначених вище сум.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 3122 грн. 94 коп., суд першої інстанції виходив із довідки про середню заробітну плату (а.с.11) від 25.09.2012 р. № 37, яка не була спростована позивачкою під час розгулу справи. Тому доводи апеляційної скарги щодо невірних похідних даних про середньоденну заробітну плату, яка визначається для обрахування суми заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Що стосується доводів апелянта про невірне визначення періоду вимушеного прогулу, то вони також є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки сама позивачка уточнювала позовні вимоги, про що свідчить її уточнена позовна заява від 26.10.2012 р. (а.с.14-16), в якій вона просила стягнути середній заробіток за 23 робочих дні (з 25.09.123 по 26.10.2012 р.). У подальшому позовні вимоги не уточнювалися.

Відносно відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення тримісячної заробітної плати, передбаченої ст.44 КЗпП, суд першої інстанції зробив вірний висновок про відсутність правових підстав для застосування вказаної норми, оскільки позивачка звільнена не в зв'язку із порушення трудових прав, а в зв'язку з ліквідацією підприємства, але з порушення процедури звільнення, що не є тотожним. Доводи апеляції в цій частині полягають у тлумаченні чинного законодавства апелянтом на власний розсуд та не спростовують висновків суду.

В іншій частині рішення не оскаржуєтся.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги та залишенню рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді -