Постанова № 44467440, 29.05.2015, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Україна

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2015 року Справа № 174/434/15-а

п/с № 2-а/174/15/2015

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області,

в складі: головуючого судді Шаповала Г.І.,

при секретарі Пелипас Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, про стягнення збитків за пільгове перевезення пасажирів,

У С Т А Н О В И В:

14.05.2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому зазначив, що 02.01.2009 року Державним підприємством "Придніпровська залізниця" укладено договір № ПР/Дн-1-09503/Ню д.ч. про надання пільгового проїзду окремим категоріям громадян, та компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд саме з Департаментом соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, як розпорядником бюджетних коштів.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) компетенція адміністративних судів поширюється на спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.

Адміністративним договором у розумінні пункту 14 статті З КАС є дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Виходячи зі змісту частини 2 статті 4 КАС, спори, що підпадають під юрисдикцію адміністративних судів, мають публічно-правовий характер.

Таким чином, публічно-правовий спір, який виник з приводу укладання та виконання договору, зміст якого складають права та обов'язки сторін щодо реалізації владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.

Необхідно зазначити, що Департаментом соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області був повернутий без розгляду Акт звірки розрахунків від 31.12.2014 року щодо відшкодування компенсації перевезень пільгових категорій пасажирів за 2014 рік та минулі роки .

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону та іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.

Частиною 5 ст.9 Закону України "Про залізничний транспорт " встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Залізниця здійснює перевезення окремих категорій громадян за пільговими тарифами відповідно до чинних законів України, які передбачають такі пільги для конкретних категорій громадян, а не за окремими угодами, а збитки залізничного транспорту від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевого бюджетів.

Інструкцією з ведення обліку пільгових пасажирів на Придніпровській залізниці, затвердженої наказом начальника залізниці від 29.05.2000р. №Л/121, встановлений порядок обліку пільгових пасажирів із складанням звітів по станціях. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 №1359 затверджено Порядок розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян. Пунктом 10 цього Порядку встановлено, що залізниці подають відповідним головним розпорядникам коштів суму коштів, що підлягають компенсації.

З 01 січня 2014 року по 31 грудень 2014 року ДП «Придніпровська залізниця» перевезло пільгових категорій громадян на 398 612, грн. 57 коп., Департаментом соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області взагалі нічого не сплачено.

Згідно підпункту "б" пункту 4 частини першої ст.89 Бюджетного кодексу України, до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст, республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на державні програми соціального захисту, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Відповідно до ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої ст. 89 цього Кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України і повинні забезпечувати своєчасність, рівномірність, гарантованість та повноту перерахування трансфертів.

Оскільки Департаментом соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, який являється розпорядником бюджетних коштів, не провів розрахунки за пільгові перевезення окремих категорій громадян, то відповідач зобов'язаний у відповідності до вимог п.п.2,3,5,6,7,8, Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою кабінету міністрів України № 256 від 04.03.02р. та пунктів 1,2,3,5,6 постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.05р. відшкодувати понесені ДП "Придніпровська залізниця " збитки за перевезення пільговиків з січня 2014 року по грудень 2014 року.

Доказів повністю оплати понесених збитків залізницею, здійснених нею перевезень пільгових категорій пасажирів з січня 2014 року по грудень 2014 року, Департаментом соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області не надає, що змушує ДП "Придніпровську залізницю " звернуться з позовом до суду за захистом своїх інтересів.

Окрім того відповідно до п.п. 2.3.1.; З.1.; договору №ПР/Дн-1-09503/Ню д.ч. від 02.01.2009 року Відповідач повинен вжити необхідні заходи при розподілі суми субвенції з державного бюджету з метою отримання в достатніх обсягах коштів, які будуть спрямовані на компенсаційні витрати за пільговий проїзд окремих категорій громадян у приміському сполученні.

До того ж, Верховний суд України в Постанові N 09/209 від 13 жовтня 2009 року зазначив, що Суди, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів, дійшли помилкового висновку, що відсутність бюджетного асигнування є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, взятого на себе державою в особі органу виконавчої влади .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, п.4ст.162 КАС України, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 89, 102 Бюджетного кодексу України, ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт ", позивач прохає:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду.

2. Стягнути з Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області 398 612, грн. 57 коп. збитків за пільгове перевезення пасажирів.

3. Стягнути з відповідача на користь залізниці судові витрати.

Представник позивача, Квач В.В., який не обмежений в його повноваженнях, в судове засідання не з'явився та надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Разом з тим, раніше, в судовому засіданні, він позовні вимоги та їх обгрунтування, що викладені в позовній заяві, підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, Чміль О.С., яка також не обмежена в її повноваженнях, в судове засідання не з'явилася і також надала заяву про розгляд справи за її відсутності, де зазначила прохання відмовити в задоволенні позову. Разом з тим, раніше, в судовому засіданні, Чміль О.С. усно та в письмовій формі (а.с.126-129) заявила заперечення проти позову, які зводяться до того, що Департамент соціально-гуманітарної політики на підставі договору, укладеного з позивачем, повинен відшкодувати витрати лише у розмірі, зазначеному у цьому договорі, і лише стосовно тих пільгових категорій громадян, які зареєстровані за місцем проживання в м. Вільногірську. Окрім того департамент, згідно п.2.3.4 договору зобов'язаний здійснювати перерахування коштів, передбачених на проведення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій населення, згідно з кошторисом доходів та видатків, в межах кошторисних призначень, тобто, не може вийти за межі бюджетних асигнувань.

У відповідності з п.1.1. Договору, предметом цього Договору є відносини Сторін щодо надання окремим категоріям громадян, які мають відповідні пільги, встановлені законодавством України, пільгового проїзду в приміському залізничному сполученні, та проведення за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, компенсаційних виплат, передбачених Законом України про Державний бюджет на відповідний рік, та чинних постанов Кабінету Міністрів України.

Згідно з п.1.2. Договору «Перевізник», за власний рахунок, здійснює перевезення окремих категорій громадян, які мають право на відповідні пільги у приміському залізничному сполученні, а «Платник» здійснює компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Відповідно до п.2.3.4. Договору «Платник» зобов'язується здійснювати перерахування коштів, передбачених на проведення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій населення згідно з кошторисом доходів та видатків в межах кошторисних призначень.

Кошторисом доходів та видатків на компенсацію збитків від перевезень пільгових категорій громадян на 2014 рік не було передбачено коштів, так як впродовж 2013 року та 2014 року Державним підприємством «Придніпровська залізниця» не повідомлено ДСГП про розмір компенсаційних збитків від перевезень пільгових категорій громадян. Не укладено жодної додаткової угоди, котра б містила відомості про ціну Договору на 2014 рік.

В 2013-2014 роках Державне підприємство «Придніпровська залізниця» не повідомило ДСГП про суму компенсації на покриття збитків від безкоштовного перевезення громадян пільгових категорій, зважаючи на це, посилання Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на те, що ДСГП не вжито заходів при розподілі суми субвенції з Державного бюджету з метою отримання в достатніх обсягах коштів, які будуть спрямовані на компенсаційні витрати за пільговий проїзд окремих категорій громадян у приміському сполученні, є безпідставним. Слід зазначити, що протягом 2013-2014років Державне підприємство «Придніпровська залізниця» не повідомило ДСГП про те, що ціна Договору повинна збільшуватись. У зв'язку з цим, з Державного бюджету України не виділено коштів для компенсації збитків від перевезень пільгових категорій громадян.

Постановами Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з Державного бюджету» та від 29 січня 2003 року №117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» визначено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, а також порядок розрахунків з підприємствами, що надають послуги з проїзду, за надані ними пільги.

Управління праці та соціального захисту населення, як головні розпорядники коштів місцевих бюджетів, (в даному випадку ДСГП) ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг. Згідно з Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117, підприємства, що надають послуги, щомісяця подають уповноваженому органу (управлінню праці та соціального захисту населення) розрахунки за встановленою формою (персоніфіковані звіти) щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці. Уповноважений орган здійснює розрахунки з підприємствами, що надають послуги з проїзду, за надані ними пільги, після звіряння інформації цих звітів з відомостями, що містяться в Реєстрі, в обсягах які встановлюються в залежності від затвердженого кошторису видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян. У разі виявлення розбіжностей розрахунки не здійснюються.

У 2014 році ДСГП не проведено перевірки даних вказаних в звітах Державного підприємства «Придніпровська залізниця». Просимо врахувати, що ДСГП в змозі звірити дані, що містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, стосовно тих осіб, що зареєстровані в м. Вільногірськ, що унеможливлює перевірити дані Державного підприємства «Придніпровська залізниця», підтвердити та погодити суму фактичних збитків від перевезення пільгових категорій населення.

Згідно з Порядком розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року №1359, сума недоотриманих коштів за перевезення пільгових категорій громадян залізничним транспортом включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний квиток. На підставі цієї звітності залізниці (а не їх дирекції) складають облікову форму про недоотримані кошти по області (регіону), а не по місту.

Ст.89 Бюджетного кодексу України встановлено, що компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій здійснюється з районних бюджетів та бюджетів міст обласного значення.

Згідно з ст.48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Частина 3 вказаної статті передбачає, що укладення договору, придбання товару чи послуги, чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України та законом Про державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Міністерство фінансів України своїм листом № 31-07310-10 у 2011 році також надало роз'яснення стосовно здійснення видатків на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян, в якому зазначило, що в даному випадку розрахунки здійснюються не з громадянами, а з підприємствами - надавачами послуг. Виходячи з цього, зазначена компенсація транспортним підприємствам повинна провадитися відповідно до укладених договорів між головним розпорядником бюджетних коштів та транспортним підприємством в межах, передбачених у відповідному місцевому бюджеті коштів на зазначену мету в міру надходження субвенції з державного бюджету.

Кредиторська заборгованість з виплати компенсації транспортним підприємствам за пільгове перевезення окремих категорій громадян на кінець року може обліковуватись за фактично надані послуги лише в межах бюджетних призначень.

У відповідності ст.ст. 180, 189 Господарського кодексу України, ціна договору є його істотною умовою, і тому між сторонами повинна бути досягнута згода. Також в ст. 180 Господарського кодексу України зазначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому Господарським кодексом України, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Відповідно до п.7.4. Договору, внесення змін та доповнень до цього Договору, а також його пролонгація оформлюється додатковими угодами. Пролонгація даного Договору на 2014 рік належним чином не оформлена.

Сума збитків понесених Державним підприємством «Придніпровська залізниця» від перевезення пільгових категорій населення залізничним транспортом, а саме кошти в сумі 398612 грн. 57 коп., є безпідставною, необґрунтованою та недоведеною Державним підприємством «Придніпровська залізниця».

Перерахування вищезазначених коштів на рахунок Державного підприємства «Придніпровська залізниця» є порушенням бюджетного законодавства. (ст.116 Бюджетного кодексу України).

Згідно з ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (нова редакція), затвердженого рішенням Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 10 січня 2012 року №574-27/УІ, ДСГП є правонаступником управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради Дніпропетровської області.

Згідно з п.20 ст.5 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області звільнений від сплати судового збору. Враховуючи норму закону, п.3 прохальної частини позовної заяви Державного підприємства «Придніпровська залізниця», є незаконним.

Керуючись переліченими в даному письмовому запереченні нормативно-правовими актами та ст.ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області прохає відмовити в задоволенні адміністративного позов в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі надані сторонами письмові докази та оцінивши їх в сукупності та взаємозв'язку, керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, з наступних підстав.

Суд вважає встановленим, що 02.01.2009 року між сторонами було укладено договір № ПР/Дн-1-09503/Ню д.ч. від 02.01.2009 р., до якого були прийняті додаткові угоди №1 від 01.01.2010 р. та № 1/2013 від 10.01.2013 р., предметом якого є: пільгові перевезення позивачем окремих категорій громадян у приміському сполученні, та компенсаційні виплати позивачеві за ці перевезення за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, передбачених Законом України про державний бюджет України на відповідний рік та з урахуванням статті 46 Бюджетного Кодексу України, на підставі та в порядку, передбачених:

Законом України "Про залізничний транспорт ", ст.9 ч.5, якою встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг;

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 №1359, якою затверджено Порядок розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян;

Бюджетним кодексом України, ст.89, якою передбачено, що до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст, республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на державні програми соціального захисту, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян;

Бюджетним кодексом України, ст. 102, якою передбачено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої ст. 89 цього Кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України і повинні забезпечувати своєчасність, рівномірність, гарантованість та повноту перерахування трансфертів;

Постановами Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з Державного бюджету» та від 29 січня 2003 року № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», якими визначено механізм фінансування та порядок розрахунків з підприємствами, що надають послуги з пільгового проїзду.

Відповідно до п.п. 7.2, 8.4, 8.5 Договору № ПР/Дн-1-09503/Ню д.ч. від 02.01.2009 р., сторонами узгоджено, що: дія цього Договору може бути припинена у випадках зміни чинного законодавства України щодо порядку надання або фінансування пільг; ні одна із сторін не має права в односторонньому порядку припинити дію цього Договору; цей договір не може бути припинений за згодою обох сторін;

Відповідно до п.2.1.2 додаткової угоди до Договору № ПР/ДН-1-09503/Ню д.ч. від 01.01.2010 р. до цього договору внесено зміни та зазначено, що: "У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України, №1359 від 16.12.2009, щомісяця Залізниця не пізніше ніж 25 числа звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми. Пункт 7.4: " Якщо в місячний термін до закінчення строку дії Договору жодна із Сторін не заявить письмових претензій по його виконанню, то даний Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік." Ця додаткова угода є невід'ємною частиною Договору №ПР/ДН-1- 09503/НЮдч. від 02.01.2009р. і набирає чинність з моменту підписання. Інші умови Договору залишаються незмінними.».

Тому суд доходить висновку, що договір між сторонами укладений і продовжує діяти і на 2014 рік, тобто виконання умови про його письмову пролонгацію, відповідно до п.7.4 Договору не є обов'язковим.

Стосовно ціни договору, то суд доходить висновку, що зазначеними змінами фактично встановлено і ціну договору, що визначається фактом щомісячного пред'явлення залізницею відповідних рахунків до сплати головному розпоряднику коштів. Факт такого пред'явлення підтверджується наданими позивачем документами, в тому числі поштовими повідомленнями про вручення документів відповідачу за всі 12 місяців 2014 р. (а.с.15,24,33,42,51,60,69,78,87,94,103,112).

Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору, позивач за власний рахунок здійснює перевезення окремих категорій громадян, які мають відповідні пільги для проїзду у залізничному транспорті приміського сполучення, а відповідач здійснює компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Згідно п.3 частини 1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюєтеся на спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.

Відповідно до п.14 ст.3 КАС України, адміністративним договором є дво-, або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Відповідно до змісту частини 2 статті 4 КАС України, спори, що підпадають під юрисдикцію адміністративних судів, мають публічно-правовий характер.

Таким чином, суд доходить висновку, що в даному випадку між сторонами має місце публічно-правовий спір, який виник з приводу укладання та виконання договору, зміст якого складають права та обов'язки сторін щодо реалізації владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін, тому даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено, зокрема, Законом України від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України від 22.10.1993 р. № 355 XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України від 16.12.19 р. № 3721-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», Законом України від 21.03.1991 р. № 875-Х1І «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Згідно ч. 5 ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт» № 273/96-ВР для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів, залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Інструкцією з ведення обліку пільгових пасажирів на Придніпровській залізниці, затвердженої наказом начальника залізниці від 29.05.2000р. № Л/121, встановлений порядок обліку пільгових пасажирів із складанням звітів по станціях.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 №1359 затверджено Порядок розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян. Пунктом 10 цього Порядку встановлено, що залізниці подають відповідним головним розпорядникам коштів суму коштів, що підлягають компенсації.

Згідно підпункту "б" пункту 4 частини 1 статті 89 Бюджетного Кодексу України, до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського, Автономної Республіки Крим і обласного значення, та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, у тому числі компенсацію виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Згідно ст.102 Бюджетного Кодексу України, видатки місцевих бюджетів, визначені у підпункті пункту 4 частини 1 статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.200 № 256 (далі - Порядок), фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського, Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Згідно п.п. 3, 8 Порядку, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг та ведуть облік за видами компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Згідно розділів 1, 2, пунктів - 3.1.23- 3.1.27 розділу 3 Положення про Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (надалі ДСГП) (а.с.190-200), Департамент уповноважений розподіляти кошти, які виділяються місцевим та державним бюджетами на реалізацію соціальних пільг ряду громадян, в тому числі, стосовно пільгового перевезення громадян, які за законом мають такі пільги.

Згідно копії листа Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської ОДА на адресу Дніпропетровської дирекції залізничних перевезень від 27.04.2015 р. зазначено: «...щодо пільгових перевезень окремих категорій громадян та обсягів фінансування окремих управлінь по субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот) та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян департамент соціального захисту населення облдержадміністрації повідомляє.

В 2014 році фінансування видатків по зазначеній вище субвенції управлінню соціального захисту населення Верхньодніпровської райдержадміністрації здійснено у сумі 1588,0 тис. грн., департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради - 421,4 тис. грн.; місту Дніпропетровську - 80340,9 тис. грн, управлінню соціального захисту населення Новомосковської райдержадміністрації - 236,0 тис. грн., управлінню праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради - 2698,5 тис. грн., управлінню соціального захисту населення П'ятихатської райдержадміністрації - 1405,4 тис. грн., управлінню соціального захисту населення Синельниківської міської ради - 1517,5 тис. грн.

Розподіл субвенції за видами витрат та визначення першочергового спрямування отриманих коштів належить до компетенції місцевих органів влади.». (а.с. 135)

Тому, вступивши в договірні правовідносини з позивачем, ДСГП діяв з метою реалізації владних управлінських функцій, щодо виконання відповідної державної програми, спрямованої на захист інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, а також з метою peaлізації владних повноважень розпорядника бюджетних коштів.

Відповідно до загальновідомих принципів та основ національного та міжнародного законодавства, під поняттям договору слід розуміти домовленість двох або більше сторін, на підставі якої виникають зобов'язальні правовідносини відповідної правової природи, при цьому, права та обов'язки сторін, обумовлені договором, складають його зміст і повинні дотримуватись сторонами; взяті на себе сторонами зобов'язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону та інших актів законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 Додаткової угоди № 1/2013 до договору № ІІР/Дн-1-09503/Ню д.ч. від 02.01.2009 р., сторони домовилися про орієнтовну ціну договору на 2013 р. на суму 319871.00 грн., з чого витікає, що сторони передбачили, як можливість фактичного збільшення цієї суми так і фактичне зменшення цієї суми, оскільки завідомо спрогнозувати точну суму пільгового перевезення пасажирів сторони не могли.

Суд вважає, що відповідач, не установивши відповідний розмір кошторисних витрат на пільгове перевезення відповідних категорій громадян, не дивлячись на те, що відповідна сума субвенції була виділена державою - 421,4 тис. грн., протиправно ухилився від виконання передбачених законами України обов'язків, щодо забезпечення пільгового перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом та компенсації перевізнику збитків від пільгового перевезення громадян, враховуючи, що, відповідно до обсягів компенсації таких виплат за 2013 р., що було відомо відповідачу, відповідач мав можливість установити відповідні бюджетні запити і на 2014 рік, що не було зроблено. Тобто обов'язок, щодо встановлення можливого розміру ціни договору на 2014 рік, в більшій мірі лежить саме, на ДСГП, яке є суб'єктом владних повноважень, на який законами України покладено обов'язок, щодо забезпечення здійснення пільгового перевезення окремих категорій громадян.

Згідно актів звірки розрахунків між позивачем та відповідачем, за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року (а.с. 14,23,32,41,50,59,68,77,86,93,102,111), згідно облікових форм по п'яти категоріях громадян, що мають право на пільгове перевезення в приміському сполученні (а.с. 17-22,26-31,35-40,44-49,53-58,62-67,71-76,80-85,87б-92,96-101,105-110), ДП «Придніпровська залізниця» перевезла в приміському сполученні пільгових категорій громадян, що придбавали квитки на залізничній станції «Вільногірськ», на загальну суму - 398612.57 грн., ДСГП будь-яких відшкодувань, згідно пред'явлених позивачем рахунків, не здійснювало, звірку не проводило, не дивлячись на те, що акти звірки та облікові форми та рахунки на оплату отримувало від позивача щомісячно.

Згідно укладеному договору та додатковій угоді до нього № 1 від 01.01.2010 р., надання пільгового проїзду окремим категоріям громадян та відшкодування компенсаційних виплат не поставлене в залежність від того, зареєстровані за місцем проживання ці громадяни в м. Вільногірську чи ні. Таких умов не передбачено і законами України та підзаконними актами, якими надається право та установлюється порядок надання певним категоріям громадян на пільговий проїзд залізничним транспортом приміського сполучення. Тому суд заперечення відповідача, стосовно того, що компенсацію пільгового перевезення пасажирів, слід здійснювати лише у відношенні пасажирів, які зареєстровані за місцем проживання в м. Вільногірську, не приймає.

Також суд не приймає заперечення відповідача стосовно того, що компенсацію слід здійснювати лише в межах бюджетного фінансування, оскільки це заперечення суперечать змісту договору та положенням вищезазначених законів, які передбачають право окремих категорій громадян на пільговий проїзд, окрім того, відповідно до рішень Європейського Суду з прав людини, неодноразово було визначено, що відсутність коштів, тобто бюджетного фінансування, не є підставою для звільнення держави від виконання взятого на себе зобов'язання.

Згідно висновку Європейського Суду з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України», зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», від 23 лютого 2006 року N 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Тому відповідач, виконуючи делеговані йому державою повноваження з реалізації державної програми, стосовно пільгового проїзду громадян, не має права посилатися на відсутність коштів, тобто бюджетного асигнування.

Крім цього в рішеннях Конституційного Суду України, неодноразово вказувалося, що пільги, компенсації та гарантії є видом соціальної допомоги, та складовою частиною конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та об'єму цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін в діючі закони, згідно ст. 22 Конституції України, не допускається (рішення КСУ від 06.07.1999 р. № 8-рп/99, від 20.03.02 р. № 5-рп/2002, від 17.03.04 р. № 7-рп/2004, від 01.12.04 р. № 20-рп/2004, від 09.07.07 р. № 6-рп/2007, від 22.05.08 р. № 10-рп/2008).

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За приписами ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно вимог ч.2 ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, визнано, що Конституція України не надає Закону України «Про Державний бюджет» вищої юридичної сили стосовно інших законів, Конституційний Суд дійшов висновку, що Законом України «Про державний бюджет України» не можуть вноситися зміни до інших законів і не може зупинятися їх дія.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, не суперечать вимогам закону, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-15,86,87,94,158-163,167,183-2, 185,186,254,255 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 23928609, юридична адреса: 51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Жовтнева, 29, на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця», код ЄДРПОУ 01073828, юридична адреса: 49038, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, буд. 108, - 398612.57 грн. (триста дев'яносто вісім тисяч шістсот дванадцять гривень 57 копійок), для відшкодування збитків за пільгове перевезення пасажирів за період з 01 січня 2014 р. по 31 грудня 2014 р., відповідно до умов укладеного між сторонами договору № ПР/Дн-1-09503/Ню д.ч. від 02.01.2009 р. та додаткових угод до цього договору № 1 від 01.01.2010 р. та № 1/2013 від 10.01.2013 р.

Судові витрати у справі, в виді судового збору - 4872.00 грн., покласти за рахунок Державного бюджету України, стягнувши з нього на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» - 487.20 грн., для відшкодування фактично сплаченого судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо постанову було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то 10 денний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копію постанови протягом трьох днів після виготовлення її в повному обсязі надіслати з поштовим повідомленням про вручення сторонам.

Головуючий суддя Шаповал Г.І.