Ухвала суду № 44466439, 28.05.2015, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/984/15-ц

2/154/321/15

Копія.

УХВАЛА

28 травня 2015 року м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Лященка О.В.

при секретарі Шафатинській О.В.

розглянувши в залі суду в м.Володимир-Волинський матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про захист прав споживача та повернення коштів за депозитним договором,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про захист прав споживача та повернення коштів за депозитним договором.

Після відкриття провадження у справі, позивач ОСОБА_1 28 травня 2015 року подав суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на поточні та розрахункові рахунки відповідача в межах позовних вимог або шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача в межах ціни позову до вирішення спору по суті.

Перевіривши доводи позивача, викладені у заяві про забезпечення позову та матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

У відповідності до ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.3 ст.152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.2 ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

А відповідно до ч.3 цієї статті, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як вбачається із змісту заяви та матеріалів справи, позивач просить вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на поточні та розрахункові рахунки відповідача в межах позовних вимог або шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача в межах ціни позову до вирішення спору по суті.

Однак, в обґрунтування своїх вимог про забезпечення позову не зазначив причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов та не обґрунтував необхідності видів забезпечення позову. Крім цього, позивачем не вказано у даній заяві, в чому полягають його висновки про те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Оскільки заява позивача про забезпечення позову є не обґрунтованою, суд не знаходить підстав для її задоволення та забезпечення даного позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України, суд-

ухвалив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про захист прав споживача та повернення коштів за депозитним договором відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Волинської області протягом п»яти днів з моменту її проголошення.

Головуючий:/-/ підпис.

З оригіналом згідно.

Суддя Володимир-Волинського

міського суду ОСОБА_2