Рішення № 44466015, 25.05.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/5412/14 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.

Провадження № 22-ц/783/2423/15 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 53

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Зверхановської Л.Д., Цяцяка Р.П.

при секретарі: Гацій І.І.

з участю: військового прокурора Львівського гарнізону Коциби В.Р., представника ДП «Львівський науково - дослідний радіотехнічний інститут» Козака А.І., ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Державне підприємство "Львівський науково - дослідний радіотехнічний інститут" на рішення Франківського районного суду м. Львова від 27 січня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Державного підприємства "Львівський науково - дослідний радіотехнічний інститут" Державного концерну "Укроборонпром" про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, розмір якого з врахуванням уточнень становить за період з 01.03.2010 року по 31.03.2014 року - 169717.76 грн. та за період з 19.08.2013 року до 13.06.2014 року - 38529.14 грн.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.

Стягнуто з державного підприємства " Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут " Державного концерну «Укроборонпром» ( код ЄДРПОУ № 14311429) на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2010 року по 25.01. 2014 року в розмірі 107501,01 грн.

Стягнуто з державного підприємства " Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут " Державного концерну «Укроборонпром» ( код ЄДРПОУ № 14311429) на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 серпня 2013 року по 13 червня 2014 року в сумі 38529,14грн.

А всього стягнуто з державного підприємства " Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут" Державного концерну «Укроборонпром» ( код ЄДРПОУ № 14311429) на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 146030,15 грн.

Стягнуто з державного підприємства "Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут" Державного концерну «Укроборонпром» ( код ЄДРПОУ № 14311429) на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 1392,80 грн.

В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю таких.

Рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_4, в апеляційній скарзі просить рішення в частині стягнення з державного підприємства " Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут " Державного концерну «Укроборонпром» ( код ЄДРПОУ № 14311429) на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2010 року по 25.01.2014 року в розмірі 107501,01 грн. змінити і стягнути з державного підприємства " Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут " Державного концерну «Укроборонпром» ( код ЄДРПОУ № 14311429) на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2010 року по 31.03. 2014 року в розмірі 169717.76 грн. Змінити рішення в частині стягнення всього коштів з державного підприємства "Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут" Державного концерну «Укроборонпром» (код ЄДРПОУ № 14311429) на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 146030,15 грн. і стягнути з державного підприємства "Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут" Державного концерну «Укроборонпром» (код ЄДРПОУ № 14311429) на його користь всього грошових коштів в сумі 208246,90 грн.

Рішення в частині стягнення з державного підприємства "Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут" Державного концерну «Укроборонпром» (код ЄДРПОУ № 14311429) на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 1392,80 грн. - змінити і стягнути з державного підприємства "Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут" Державного концерну «Укроборонпром» (код ЄДРПОУ № 14311429) на його користь судові витрати в сумі 2043,00 грн.

Рішення в апеляційному порядку оскаржив заступник військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Державне підприємство "Львівський науково - дослідний радіотехнічний інститут", в апеляційній скарзі просить рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянти вважають, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі покликається на те, що суд першої інстанції безпідставно відхилив його обґрунтування дати остаточного розрахунку, якою на його думку є 31.03.2014 р., а не 25.01.2014 р., що підтверджується довідкою ПАТ «Державний акціонерний банк України", що призвело до зменшення періоду затримки виплат, з 1024 робочих днів до 982 робочих днів. Крім цього, суд першої інстанції не взяв до уваги його заяву про уточнення розміру позовних вимог, у якій зазначено середньоденний заробіток в розмірі 165.74 грн., що призвело до неправильного визначення суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2010 року до 31.03.2014 р., яка згідно з розрахунком позивача становить 169717.76 грн.

В апеляційній скарзі заступник військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Державне підприємство "Львівський науково - дослідний радіотехнічний інститут" покликається на відсутність вини підприємства у невиплаті заборгованості по заробітній платі, оскільки на день звернення позивача з вимогою про розрахунок - 24.04.2012 року, на все майно, кошти і рахунки було накладено арешт органами державної виконавчої служби. Відтак, арешт всіх рахунків та майна підприємства є та непереборна сила, що розуміється як надзвичайна та невідворотна за даних умов подія, що виключає вину власника та його відповідальність за час затримки розрахунку.

Крім цього, апелянт вказує, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов до невірного висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженому ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визнати остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку і такий день за результатами розгляду справи суд встановив 25.01.2014 року. Встановивши, що 25.01.2014 року відповідач фактично виплатив ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі, суд першої інстанції не застосував наслідків спливу строку позовної давності.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення військового прокурора Львівського гарнізону Коциби В.Р., представника ДП «Львівський науково - дослідний радіотехнічний інститут» Козака А.І. на підтримання доводів апеляційної скарги військового прокурора Львівського гарнізону та заперечення щодо апеляційної скарги ОСОБА_4, пояснення ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5 на підтримання апеляційної скарги ОСОБА_4 та заперечення щодо задоволення апеляційної скарги військового прокурора Львівського гарнізону, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга військового прокурора Львівського гарнізону не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути ви плачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки про день фактичного розрахунку.

Відповідно до роз»яснень п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 р. „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" суд, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв"язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку , а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу з працівником у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 цього Кодексу, тобто, покладення обов»язку по виплаті працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від такої відповідальності.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 працював на Державному підприємстві «Львівський науково - дослідний радіотехнічний інститут» на посаді заступника начальника відділу та був звільнений у зв»язку із виходом на пенсію по інвалідності з 01.03.2010 року, відповідно до наказу № 51-к від 25.02.2010 року.

Згідно з наказом № 59-к від 09.03.2010 року, цього ж дня, був прийнятий на посаду заступника начальника відділу на умовах укладеного контракту, з 18.12.2012 р. до 05.08.2013 р. був призначений виконуючим обов»язки директора інституту, наказом № 62-к від 19.08.2013 р. звільнений з посади заступника начальника відділу за власним бажанням з 19.08.2013 року.

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що при звільненні 01.03.2010 р. і при звільненні 19.08.2013 р., позивачу була нарахована заробітна плата та розрахункові кошти, однак в супереч вимогам ст. 116 та 117 КЗпП України не були виплачені, що не спростовано та визнавалося представниками відповідача.

Судовими наказами № 2-н/1326/655/12 від 25 травня 2012 року, яким з відповідача на користь ОСОБА_4 стягнуто 61548, 55 грн.; № 2-н/465/1368 від 27 вересня 2013 року яким стягнуто 56906,15 грн. та № 2-н/465/370/14 від 22 травня 2014 року, яким стягнуто 4058, 15 грн., підтверджується, що позивач звертався до суду за захистом своїх прав. Із заявою про скасування судових наказів відповідач до суду не звертався, заява про скасування судових наказів протягом трьох днів після закінчення строку її подання до суду не поступала, такі відповідно до ч.1 ст. 106 судові накази набрали законної сили, а відтак є чинними.

Матеріалами справи підтверджується, що судові накази були виконані в примусовому порядку, і за судовим наказом № 2-н/1326/655/12 від 25 травня 2012 року з відповідача на користь позивача стягнуто 61548, 55 грн. 25 січня 2014 року, що підтверджується постановою державного виконавця від 29 січня 2014 року та платіжним дорученням № 368 від 25 січня 2014 року; за судовим наказом № 2-н/465/1368 від 27 вересня 2013 року на користь позивача стягнуто 56906,15 грн. 13 червня 2014 року, що підтверджується постановою державного виконавця від 12 червня 2014 року та платіжним дорученням № 1972 від 10 червня 2014 року, яке проведено банком 13 червня 2014 року. Проведення остаточного розрахунку по вказаних судових наказах підтверджується також довідками, виданими ПАТ «Державний ощадний банк України» № 557 від 19 серпня 2014 року та № 570 від 26 серпня 2014 року.

На думку колегії суддів безпідставними є доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що остаточний розрахунок по виплаті заборгованості в сумі 61548,55 грн. з вини відповідача з ним проведено лише 31 березня 2014 року, оскільки такі доводи спростовуються платіжним дорученням №368 від 25.01.2014 р. про перерахування ДП «ЛНДРТІ» зазначених коштів та постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 29.01.2014 року.

Перерахування коштів в сумі 61548.55 грн. 25.01.2014 р. свідчить про відсутність вини відповідача та відсутності підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 25.01.2014 р. до 31.03.2014 року.

Враховуючи те, що невиплачені з вини відповідача належні до виплати позивачу кошти були перераховані ДП ЛНДРТІ 25 січня 2014 року, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 01.03.2010 року до 31.03.2014 р., та вірно задовольнив такі за період з 01 березня 2010 року до 25 січня 2014 року.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції вірно керувався положеннями п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, відповідно до якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Разом з тим, задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з ДП «ЛНДРТІ» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 01.03.2010 р. до 25.01.2014 року суд першої інстанції неправильно розрахував розмір цих коштів.

Причиною неправильного розрахунку є те, що суд допустив помилку при визначенні кількості відпрацьованих ОСОБА_4 робочих днів у січні та лютому 2010 року. Розмір середньоденного заробітку для розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку суд першої інстанції розрахував виходячи із 39 відпрацьованих днів у січні 2010 р. та у лютому 2010 року.

Разом з тим, як вбачається з табелю робочого часу за січень - лютий 2010 року, з розрахункових листів, кількість відпрацьованих ОСОБА_4 днів за січень 2010 р. становить 10 днів, за лютий 2010 р. - 17, а всього, за два місяці - 27 відпрацьованих днів.

З врахуванням того, що заробітна плата ОСОБА_4, яку необхідно враховувати при обчисленні середньоденного заробітку за січень 2010 року становила 2060.02 грн., за лютий 2010 р. - 2415.00 грн., а всього, 4475.02 грн., кількість відпрацьованих робочих днів за січень - лютий 2010 року становила 27 днів, відтак середньоденний заробіток ОСОБА_4 становить 165.74 грн. (4475.02 грн. : 27 днів= 165.74 грн.).

І оскільки кількість робочих днів за період з 01.03.2010 року до 25.01.2014 року становить 982 робочих дні, то середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.03.2010 року по 25.01.2014 року становить 162756.68 грн. Прибутковий податок становить 24413.50 грн. ( 162756.68х15:100), який підлягає відрахуванню, а тому стягненню з відповідача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.03.2010 року до 25.01.2014 року в сумі 138343.18 грн., у зв»язку з чим оскаржуване рішення в частині стягнення з Державного підприємства «Львівський наукво- дослідний радіотехнічний інститут «Державного концерну «Укроборонпром» на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період 01.03.2010 року по 25.01.2014 року в розмірі 107501.01 грн. - змінити, збільшивши вказаний розмір до 138343.18 грн.

На думку колегії суддів суд першої інстанції вірно стягнув з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.08.2013 р. до 13.06.2014 р. і стягнув такий в розмірі 38529.14 грн., оскільки розрахунок проведено з врахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100.

При цьому середньоденний заробіток розраховано виходячи з того, що заробітна плата за червень 2013 р. становила 5050.10 грн., за липень 2013 р. - 5050.10 грн., всього - 10100.20 грн.; кількість відпрацьованих днів за червень 2013 р. - 18 днів, за липень 2013 р. - 23 дні, разом - 41день, а відтак середньоденний заробіток становить 246.35 грн. Кількість робочих днів, за які підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 19 серпня 2013 р. по 13 червня 2014 р. становить 184 дні, а відтак середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 19.08.2013 р. до 13.06.2014 р. становить 45328.40 грн. ( 246.35 грн. х184 дні =45328.40 грн.). Сума прибуткового податку - 15% від суми становить 679.26 грн. За таких обставин суд першої інстанції вірно стягнув з відповідача 38529.14 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за весь час затримки за період з 19.08.2013 р. до 13.06.2014 року (45328.40 - 679.26 грн.= 38529.14 грн.).

У зв»язку зі зміною розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 за час затримки розрахунку при звільненні за період 01.03.2010 року по 25.01.2014 року, оскаржуване рішення суду в частині стягнення всього з Державного підприємства «Львівський наукво- дослідний радіотехнічний інститут «Державного концерну «Укроборонпром» на користь ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 146030.15 грн. слід змінити, збільшивши вказаний розмір до 176872.32 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, про стягнення якого звернувся позивач, розрахунок середньоденного заробітку проводився ним на підставі довідок про заборгованість по заробітній платі, в яких зазначалася заробітна плата, в тому числі, за два останні місяці, що передували звільненню, а саме, за січень - лютий 2010 р. та за червень - липень 2013 року, які надавалися ДП «ЛНДРТІ» і на підставі яких видавалися судові накази про стягнення заборгованості по заробітній платі, які набрали законної сили. А відтак, в силу ст. 61 ЦПК України обставини щодо розміру заробітної плати позивача доказуванню не підлягають, оскільки такі встановлені вищезазначеними судовими наказами.

На думку колегії суддів безпідставними є доводи апеляційної скарги військового прокурора Львівського гарнізону про неправильність розрахунку середньоденного заробітку, який на думку апелянта слід було розраховувати з врахуванням наказів про тимчасовий режим роботи, якими на підприємстві встановлено режим неповного робочого часу - один день в місяць, оскільки такі спростовуються судовими наказами, що набрали законної сили, які видавалися на підставі довідок ДП «ЛНДРТІ» про заборгованість по заробітній платі, нарахованій не за один день, а з розрахунку кількості відпрацьованих у місяці робочих днів. Крім цього, такі доводи спростовуються розрахунковими листами, з яких вбачається, що червні 2013 р. позивач працював 18 днів, в липні - 23 дні; в січні 2010 р. - 10 днів, в лютому - 17 днів, доданим відповідачем табелем робочого часу. Зазначена в них інформація відповідачем всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України належними та допустимими доказами не спростована.

Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги довідку про середньоденний заробіток ОСОБА_4 за січень 2010 р. та лютий 2010 р. в розмірі 119.84 грн., зазначений у довідці ДП «ЛНДРТІ» від 12.08.2014 р. №Б-910, оскільки зазначена у ній інформація про розмір заробітної плати не відповідає виданим ДП «ЛНДРТІ» розрахунковим листам за січень та лютий 2010 року та судовим наказам.

На думку колегії суддів безпідставними та необгрунтованими є доводи апеляційної скарги про відсутність вини ДП «ЛНДРТІ» у несвоєчасній виплаті ОСОБА_4 заробітної плати, мотивуючи арештом коштів ДП "ЛНДРТІ", тим, що невиплата відбулась у зв'язку із відсутністю коштів на рахунках боржника, яка утворилась станом на 01.06.2012 року, оскільки відповідно до п.20 Постанови Верхового Суду України від 24.12.1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності в порядку, передбаченому ст. 117 КЗпП України.

Накладення арешту на рахунки відповідача безумовно не свідчить про відсутність вини останнього, оскільки таке є результатом неналежної господарської діяльності.

В рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що за статтею 47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто, виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що визначений у ст. 233 КЗпП України трьохмісячний строк для звернення до суду із вимогою про вирішення трудового спору позивач не пропустив, оскільки такий слід обчислювати з наступного дня після фактичної виплати належних працівнику коштів, тобто, 31.03.2014 року та 13.06.2014 р., коли позивачу були фактично перераховані кошти на його особовий рахунок, що підтверджується довідкою №557 від 19.08.2014 року Державного Ощадного Банку України, оскільки саме тоді йому стало відомо про порушення його прав, що підтверджує звернення позивача до суду за захистом своїх прав в межах трьохмісячного строку, передбаченого КЗпП України, тобто 27 червня 2014 року та 27 серпня 2014 року, позов поданий в межах трьохмісячного строку, а відтак безпідставними є доводи апелянта про пропуск позивачем строку позовної давності та незастосування судом наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи неповне з»ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, оскаржуване рішення суду в частині стягнення з Державного підприємства «Львівський науково - дослідний радіотехнічний інститут «Державного концерну «Укроборонпром» на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період 01.03.2010 року по 25.01.2014 року та в частині розміру суми, яка всього підлягає до стягнення з ДП «ЛНДРТІ» на користь ОСОБА_4, слід змінити, збільшивши зазначені суми відповідно зі 107501.01 грн. до 138343.18 грн., і з 146030.15 грн. до 176872.32 грн., а також змінити розмір судових витрат. В решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 30, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства «Львівський науково дослідний радіотехнічний інститут»- відхилити.

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 27 січня 2015 року - в частині стягнення з Державного підприємства «Львівський науково - дослідний радіотехнічний інститут «Державного концерну «Укроборонпром» на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період 01.03.2010 року по 25.01.2014 року в розмірі 107501.01 грн. - змінити, збільшивши вказаний розмір до 138343.18 грн.

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 27 січня 2015 року - в частині стягнення всього з Державного підприємства «Львівський науково - дослідний радіотехнічний інститут « державного концерну «Укроборонпром» на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 146030.15 грн. - змінити, збільшивши вказаний розмір до 176872.32 грн.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 27 січня 2015 року - в частині стягнення з Державного підприємства «Львівський науково- дослідний радіотехнічний інститут «Державного концерну «Укроборонпром» на користь ОСОБА_4 судових витрат в сумі 1392.80 грн.. - змінити, збільшивши розмір судових витрат до 2042.70 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуюча: Шеремета Н.О.

Судді: Зверхановська Л.Д.

Цяцяк Р.П.