Ухвала суду № 44457622, 26.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2015 року м. Київ К/800/16468/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії та відшкодування шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року, від 22 вересня 2014 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії та відшкодування шкоди.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2014 року позовну заяву залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору та надано строк для усунення недоліків до 18 вересня 2014 року.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року у задоволенні клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору відмовлено, а ухвалою цього ж суду від 22 вересня 2014 року позовну заяву разом з усіма доданими до неї матеріалами повернуто позивачу з підстав, передбачених пунктом 1 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року апеляційні скарги ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року та від 22 вересня 2014 року без змін.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року, від 22 вересня 2014 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вказаним вимогам закону.

Відповідно до частини 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Згідно частини 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Позовна заява (апеляційна скарга) повертається позивачеві, якщо він не усунув її недоліки та, яку, у зв'язку з цим, було залишено без руху (пункт 1 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, 18 вересня 2014 року позивачем через канцелярію Львівського окружного адміністративного суду (вх. №31770) подано клопотання про звільнення від сплати судового збору. Дане клопотання мотивоване тим, що на час подання позовної заяви ОСОБА_4 не працює, перебуває на обліку в центрі зайнятості, як безробітній. Окрім того позивач зазначив, що не може заробляти оскільки має проблеми зі здоров'ям. На підтвердження заявленого клопотання додано витяг № 8762 з медичної карти стаціонарного хворого 5-ї клінічної лікарні, епікриз-виписку з історії хвороби стаціонарного хворого № 6018 Комунальної міської клінічної лікарні м. Львова та виписку Управління Пенсійного фонду України щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу.

Відмовляючи ОСОБА_4 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що долучені до клопотання докази не підтверджують вказаних у ньому обставин в обґрунтування скрутного матеріального стану позивача, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору із зазначених в клопотанні мотивів.

При цьому, враховуючи що ОСОБА_4 не були усунуті недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2014 року про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо необхідності її повернення разом з усіма доданими до неї матеріалами позивачу з підстав, передбачених пунктом 1 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Однак, такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними та не відповідають нормам процесуального права.

Законом України «Про судовий збір» визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 8 вказаного Закону суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Частиною 2 зазначеної статті передбачено право суду зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Крім цього, згідно з частиною 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Вказана стаття встановлює можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку, а її положення спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і слугують гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану.

При цьому, клопотання про звільнення від сплати судового збору має бути обґрунтованим, а наведені обставини, що перешкоджають сплаті судового збору, підтверджені належними доказами.

Враховуючи вищевказане, а також те, що позивачем на обґрунтування заяви про звільнення від сплати судового збору було надано відповідні документи, які підтверджують викладені ним обставини, що перешкоджають сплаті судового збору, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає передчасними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору та повернення позовної заяви. Апеляційний суд допущені судом першої інстанції порушення не виправив.

Відповідно до частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року, від 22 вересня 2014 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року, від 22 вересня 2014 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: М.І. Мойсюк

В.В. Тракало