Ухвала суду № 44457571, 26.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2015 року м. Київ К/800/10031/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014

у справі № 820/2759/13-а

за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.10.2012 №0002052201 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 71 202 793,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт №2211/221/14308894 від 11.10.2012, у висновках якого зафіксовано порушення вимог:

- ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ХДАВП з ТОВ «Промпостачсервіс» за січень-жовтень 2011 року, ТОВ «Квазар- 93» за квітень 2011 року, ПП «Баварія-Ф» за жовтень 2011 року, ТОВ «Хімресурси» за червень- серпень 2011 року, ТОВ «АZ - Харків» липень-вересень 2011 року, ТОВ «Арсенал-2005» за квітень 2011 року, ТОВ «Телекомунікаційні системи» за листопад 2011 року, ТОВ «Укрсварка групп» за січень, березень та квітень 2012 року, ТОВ «Т-Пласт» за травень 2012 року;

-абз.г пп.135.4.2 п.135.4, пп.135.5.4, пп.135.5.5 п.135.5 ст.135, абз.г пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України п.5.1 ст.5, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4. п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.5.4.3 п.5.4 ст.5, пп.5.4.6 п.5.4 ст.5, п.6.1 ст.6, пп.7.4.3 п.7.4. ст.7, пп.7.6.1 п.7.6 ст.7, пп.11.3.1 п. 11.3 ст.11, пп.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток за 1 півріччя 2012 року всього у сумі 71 556 321,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 25.10.2012 прийнято спірне податкове повідомлення рішення № 0002052201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 71 556 321,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 71 202 793,00 грн., враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі договору торгового фінансування, укладеного позивачем з State street bank and Trust Company, London Branch б/н від 02.11.2006, Харківським державним авіаційним орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного прапору виробничим підприємством отримано позику в іноземній валюті в розмірі 5 252 234,37 Евро.

Позивачем протягом 2-4 кварталів 2011 року проведено визначення курсових різниць від переоцінки зобов'язань по вказаному контракту, у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти відносно іноземної.

Суми курсових різниць позивачем не відображено в податковій звітності з податку на прибуток в частині рядків 03 Декларації „Інші доходи", 06.5 Декларацій "інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати", що на думку відповідача призвело до заниження валових доходів.

Так, відповідно до абзацу "ґ" пп. 135.4 .2 ст. 135 ПК України, дохід банківських установ, включає позитивне значення курсових різниць відповідно до п.п.153.1.3 п.153.1 ст.153 ПК України.

Відповідно до пп. 153.1.3. п.153.1 ст. 153 ПК України, при оподаткуванні операцій з розрахунками в іноземній валюті визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Згідно з абз. "г" підп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати від операційної діяльності включають від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу.

Оскільки, судами встановлено, що позивач не є банківською установою, не надає фінансових послуг, не включений до Державного реєстру банків, а отже, не зобов'язаний відносити в декларації позитивне значення курсових різниць по договору торгового фінансування від 02.11.2006 до складових доходу від операційної діяльності, а негативне - до інших витрат, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності позивачем порушень абз. "ґ" пп.135.4.2 п. 135.4 ст.135, "г" пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, інші доходи включають, зокрема, суми безнадійної кредиторської заборгованості.

Згідно пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України, до безнадійної заборгованості слід відносити заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору № 16 від 01.01.2004, Головне управлінням МНС України в Харківській області надало позивачу послуги щодо організації державної пожежної охорони на платній основі на суму 888664,00 грн., які позивачем не сплачені.

Зазначена сума заборгованості стягнута з ХДАВП на користь ГУ МНС в Харківській області в судому порядку, що підтверджується рішеннями господарського суду Харківської області від 27.08.2007 у справі № 47/398-07 та від 03.09.2008 у справі № 47/154-08, які набрали законної сили.

Отже, заборгованість позивача перед МНС України в Харківській області в сумі 888664,00 грн. не є безнадійною, оскільки контрагентом реалізовано право на стягнення непогашеного боргу в судовому порядку, у зв'язку з чим відповідна заборгованість не підлягає відображенню по інших доходах позивача в порядку п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України.

Також, встановлено, що по балансовому рахунку «Інші кредитори в національній валюті» у позивача рахується кредиторська заборгованість перед фізичною особою ОСОБА_3 в сумі 19 726 932,89 грн. станом на 31.12.2010.

31.01.2007 між ХДАВП (позичальник) та АБ "Брокбізнесбанк" (кредитор) було укладено кредитний договір 13/2/1/1/06, згідно якого позивач отримав кредитні кошти в сумі 18 000 000,00 грн. із виплатою 20% річних.

Кредит надано на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, плати за користування та остаточним строком погашення - 28.03.2007, відсотки за користування кредитом підлягали нарахуванню на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно.

У забезпечення кредитного договору між Акціонерним банком "Брокбізнесбанк" та громадянкою ОСОБА_3 був укладений договір застави № 13/2/1/1/06-2 від 31.01.2007.

01.08.2007 АБ "Брокбізнесбанк" відступив право вимоги по кредитному договору №13/2/1/1/06 ОСОБА_3, у зв'язку із чим остання набула статусу нового кредитора.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 13.07.2011 стягнуто з Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства на користь ОСОБА_3 28 000 000,00 грн. основного боргу, 3 % річних - 1 593 570,89 грн., інфляційні витрати - 8 120 330,66 грн. (у загальній сумі 37 713 901,00 грн.).

Тобто, заборгованість ХДАВП перед гр. ОСОБА_3 за погашення кредиту та процентів по кредиту згідно з судовим рішенням склала 28 000 000,00 грн.

Непогашена кредиторська заборгованість по кредиту позивача перед гр. ОСОБА_3 станом на 31.12.2010 складає 19 726, 900,00 грн.

Різниця між сумою погашеною позивачем сумою заборгованості за кредитом та непогашеною перед ОСОБА_3 складає 8 273 100, 00 грн.

Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що зазначена сума не є поворотною фінансовою допомогою, оскільки зазначені кошти позивачем не отримувалися за кредитним договором та стягнуті за рішенням суду в силу вимог закону, а не договору.

Щодо висновків податкового органу про завищення позивачем витрат по нікчемним угодам з ТОВ «Квазар -93», ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс», ПП «Баварія Ф», ТОВ «Промпостачсервіс», ТОВ «Хімресурси», ТОВ «АZ -Харків», ТОВ « Арсенал -2005», ТОВ «Телекомунікаційній системи», колегією суддів слід зазначити наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Так, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, договірні правовідносини позивача та з вказаними контрагентами оформлені належним чином та засвідчені первинними документами податкової та бухгалтерської звітності. Будь-яких зауважень до первинних документів податковим органом не викладено ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи.

Витрати, понесені позивачем при сплаті вартості товару, правомірно враховані ним при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток, а також, при визначенні показників по деклараціям з податку на прибуток.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Висновки відповідача про порушення позивачем пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПК України, у зв'язку із тим, що у рядку 03 Декларації "Інші доходи" та рядку 06.5 Декларацій "Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" позивачем занижено показники у 4 кварталі 2011 року на 14 000 000,00 грн. та у 1 кварталі 2012 року на 16 000 000,00 грн., правомірно відхилені судами, враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем (позичальник) та ПАТ "Мотор-Січ" (кредитор) було укладено два договори грошової позики № 1110/12-К (ФЄУ) від 23.12.2011 та № 4120/12-К (ФЄУ) від 29.02.2012, за умовами яких позивачу на умовах поворотності, безоплатності та строковості кредитором надано позики у сумі 14 000 000,00 млн. грн. та 16 000 000,00 грн. відповідно.

Судами встановлено, що позивач не відобразив їх суму у рядку 03 Декларації "Інші доходи" за відповідні періоди, що є порушенням пп.35.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПК України, оскільки отримана позика відповідає ознакам поворотної фінансової допомоги, яка має включатися до складу доходів.

Крім того, у період повернення коштів ПАТ "Мотор-Січ" (у 1 та 2 кварталах 2012 року) позивач повинен був у рядку 06.5 Декларацій "Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" збільшити витрати на суму сплаченої поворотної фінансової допомоги, чого позивачем зроблено не було.

Разом з тим, враховуючи, що занижений позивачем показних 03 Декларації «Інші доходи» за 4 квартал 2011 року відповідає заниженню «Інших витрат» по деклараціям у 1 та 2 кварталах 2012 року на ту ж саму суму, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що наведені порушення жодним чином не вплинули на суму від'ємного значення податку на прибуток позивача.

За наведених вище обставин, у відповідача були відсутні підстави для зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 71202793,00 грн., у зв'язку з чим судами правомірно скасовано спірне податкове повідомлення-рішення в цій частині.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль