Ухвала суду № 44457495, 28.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2015 року м. Київ К/9991/95854/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Гончар Н.О., за участю представника позивача Виндюка І.Г., представники відповідача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, - розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2011 по справі № 2а-4764/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер"

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариством до суду заявлений позов, з урахуванням уточнень, про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2011 № 0000191501 та від 21.04.2011 № 00002211501, якими позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2011 рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Не погодившись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що підставою для прийняття оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішень були висновки, викладені у акті від 31.01.2011 №39/5-016/30773272 про результати невиїзної документальної перевірки податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року, про те, що у декларації за листопад 2010 року позивачем не відображено результати попередньої перевірки (викладені у акті від 19.10.2010 № 2439/07-012/30773272), за підсумками якої було встановлено завищення Товариством залишку від'ємного значення об'єкту оподаткування на 240 600,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було порушено вимоги пп. 5.12.5 п. 5 Порядку заповнення та надання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.97, а саме не відображено у рядку 23.4 зменшення залишку від'ємного значення за результатами перевірок податкового органу (перевірка від 19.10.2010) у сумі 240 600,00 грн., що в свою чергу призвело до заниження рядка 27 податкової декларації за листопад 2010 року на вказану суму. Також, суд дійшов висновку і про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що і стало підставою для фактичного зменшення залишку від'ємного значення ПДВ за результатами перевірки від 16.07.2010.

Натомість суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги Товариства, дійшов висновку про реальність господарських операції проведених між позивачем та його контрагентом, що підтверджується первинними документами, а відтак Товариством не було допущено порушень вимог Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином як вбачається з матеріалів справи та встановлених обставин справи, фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення є невідображення позивачем у податковій декларації результатів перевірки від 19.10.2010, а саме у рядку 23.4 декларації не зменшено залишок від'ємного значення на суму 240 600,00 грн.

Відповідно до пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, то відповідно до п. 6.1 ст. 6 цього Закону платникові надсилається податкове повідомлення, в якому зазначаються граничні строки погашення донарахованих сум.

Підставою для прийняття керівником податкового органу рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, податкового повідомлення-рішення із зазначенням розміру самостійно розрахованих контролюючим органом податкових зобов'язань, встановлених п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, є інформація акту перевірки.

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації від 10.08.2005 № 327, акт перевірки це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

За своєю юридичною природою акт перевірки не є актом індивідуальної дії у розумінні ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки якого є обов'язковими для платника податків та які повинні впливати на показники при оформленні декларацій (звітності) наступних податкових періодів.

Таким чином, у разі виявлення порушень під час проведення перевірки, контролюючий орган фіксує їх в акті перевірки, на підставі якого в подальшому приймає відповідні рішення про визначення платнику податкових зобов'язань чи застосування штрафних (фінансових) санкцій. І вже це рішення містить конкретні приписи для платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлених обставин справи, контролюючим органом на підставі акту перевірки 16.07.2010 № 1206/07-012/30773272 відповідні рішення не приймались, що не заперечується відповідачем і у касаційній скарзі.

Таким чином, у платника податків відсутні правові підстави для відображення у рядку 23.4 податкової декларації з ПДВ результатів попередньої перевірки, оскільки Державна податкова інспекція відповідного податкового повідомлення-рішення не приймала.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про безпідставність прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є правильним, але за інших мотивів - Державна податкова інспекція відповідного податкового повідомлення-рішення про зменшення суми від'ємного значення або визначення податкового зобов'язання з ПДВ не приймала.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до наведеного та керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2011 по справі № 2а-4764/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко