Ухвала суду № 44457254, 28.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2015 р. м. Київ К/800/9575/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Швеця В.В.,

в порядку письмового провадження касаційну скаргу Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року у справі за позовом Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" до Ректора Східноєвропейського університету економіки і менеджменту Шпак Любові Олександрівни та Східноєвропейського університету економіки і менеджменту про визнання бездіяльності протиправною,

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2014 року Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" звернулась до суду з позовом (з врахуванням заяви від 26.11.2014р. про зміну позовних вимог) до Ректора Східноєвропейського університету економіки і менеджменту Шпак Любові Олександрівни та Східноєвропейського університету економіки і менеджменту (залученого до участі у справі ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26.11.2014р.) про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо ненадання відповіді на запит на інформацію №1009/4-13 від 25.11.2013р. та запитуваної публічної інформації.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.12.2014р. позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Східноєвропейського університету економіки і менеджменту щодо ненадання відповіді та публічної інформації на запит Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» №1009/4-13 від 25.11.2013р.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачами, як розпорядниками інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків, правомірності своїх дій щодо ненадання позивачу ані відповіді на його запит, ані запитуваної ним публічної інформації.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015р. постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

При цьому, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що Східноєвропейський університет економіки і менеджменту є навчальним закладом приватної форми власності, безпосереднє управління діяльністю якого відповідно до делегованих повноважень здійснює ректор, що, як наслідок, свідчить про те, що останній не є розпорядником запитуваної позивачем інформації, прийшов до висновку про відсутність у нього встановленого Законом України «Про доступ до публічної інформації» обов'язку з надання такої інформації, до того ж, за умови нездійснення позивачем відшкодування вартості фактичних витрат на копіювання та друк.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати.

Відповідач (Східноєвропейський університет економіки і менеджменту) в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Всеукраїнською громадською організацією "Комітет конституційно-правового контролю України" 25.11.2013р. за вих. №1009/4-13 на адресу Східноєвропейського університету економіки і менеджменту, ректора (голови приймальної комісії) вищого навчального закладу (далі - ВНЗ) був направлений письмовий запит (отриманий уповноваженою особою відповідача 29.11.2013р., про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення) щодо надання публічної інформації про вищий навчальний заклад, яка становить суспільний інтерес. Зокрема, в запиті позивач відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» просив у термін не пізніше п'яти днів з дня отримання цього запиту на інформацію надіслати поштовим відправленням за адресою: 03035, м.Київ, вул.Петрозаводська, 2-А, ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України» публічну інформацію про ВНЗ, яка становить суспільний інтерес, у вигляді належним чином засвідчених копій документів, а саме: статуту ВНЗ; свідоцтва про реєстрацію ВНЗ; довідки про включення ВНЗ до Державного реєстру ВНЗ України з додатками; ліцензії ВНЗ та додатки до неї; витягу ВНЗ із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; правил прийому до ВНЗ у 2014 році; положення про приймальну комісію ВНЗ; наказ про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ.

Однак, оскільки у встановлений Законом України «Про доступ до публічної інформації» строк вищий навчальний заклад відповідь на зазначений запит не надав, Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" звернулась до суду за захистом своїх порушених прав на доступ до публічної інформації.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011р. №2939-VI (далі - Закон №2939-VI), відповідно до ст.1 якого публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Статтею 3 Закону №2939-VI закріплено право запитувача на доступ до публічної інформації, яке відповідно до п.1 ч.1 вказаної статті гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Стаття ж 5 Закону №2939-VI передбачає, що доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

А отже, виконання розпорядником обов'язку щодо оприлюднення публічної інформації не звільняє його від обов'язку надати публічну інформацію на запит.

За змістом ст.12 Закону №2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

При цьому, як встановив суд першої інстанції, ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України», будучи юридичною особою у формі громадської організації, відповідно до п.3 ч.1 ст.21 Закону України «Про громадські об'єднання» від 22.03.2012р. №4572-VI (далі - Закон №4572-VI) для здійснення своєї мети (цілей) наділений правом у порядку, визначеному законом, одержувати публічну інформацію, яка знаходиться у володінні відповідних розпорядників, тобто бути запитувачем інформації.

Згідно ж з п.3 ч.1 ст.13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002р. №2984-ІІІ (далі - Закон №2984-ІІІ), вищий навчальний заклад - освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.

За змістом ч.2 ст.21 та ч.1 ст.32 Закону 2984-ІІІ власник (власники) здійснює (здійснюють) права щодо управління вищим навчальним закладом безпосередньо або через уповноважений ним орган (особу); безпосереднє ж управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник - ректор (президент), начальник, директор, тощо.

Таким чином, проаналізувавши зміст наведених норм законодавства, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що Міністерство освіти і науки України як центральний орган виконавчої влади (суб'єкт владних повноважень), що реалізує державну політику у сфері освіти, надаючи Східноєвропейському університету економіки і менеджменту ліцензію на освітню діяльність, делегував останньому повноваження на надання освітніх послуг, пов'язаних із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а тому, в даному випадку, вказаний навчальний заклад є розпорядником, в розумінні вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічної інформації, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, що знаходиться у володінні такого навчального закладу, зокрема, щодо виконанням ним своїх обов'язків із надання освітніх послуг на підставі ліцензії на освітню діяльність.

Згідно із частинами 1, 2 та 5 ст.19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні; запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту; запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до частин 1 та 4 ст.20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту, а у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, з огляду на приписи вищевказаних норм законодавства й обставини даної справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що оскільки суб'єктний склад спірних правовідносин в повній мірі відповідав вимогам ч.1 ст.12 Закону №2939-VI, а запит був оформлений ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України» з урахуванням положень ч.5 ст.19 цього Закону, то законних та правових підстав для ненадання позивачу відповіді на його запит на інформацію №1009/4-13 від 25.11.2013р. та запитуваної публічної інформації не було, а отже й бездіяльність з цього приводу є протиправною.

За наведеного, посилання суду апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні на нездійснення позивачем відшкодування вартості фактичних витрат на копіювання та друк, як то передбачено ч.2 ст.21 Закону №2939-VI, на випадок, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, є неприйнятними.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дав правильну правову оцінку обставинам у справі й дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, яке було помилково скасоване судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року скасувати, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року - залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Швець В.В.