Ухвала суду № 44457167, 27.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року м. Київ К/800/41400/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.02.2012р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2013 р.

у справі № 2а-4177/11/0970 ( 66514/12/9104)

за позовом Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості

до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року Івано-Франківське обласне державне об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (далі - позивач) звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську (далі - відповідач, ДПІ в м. Івано-Франківську), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.09.2011 р. № 0002432302.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.02.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2013 р., адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську від 28.09.2011 р. № 0002432302; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.02.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 30.08.2011 р. по 06.09.2011 р., на підставі наказу від 29.08.2011 р. № 2718, та згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, посадовою особою ДПІ у м. Івано-Франківськ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості з питань правильності декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р. по взаєморозрахунках з ТОВ «Хлібекспорт», за результатами якої складено акт від 12.09.2011 р. № 7282/23-2-00375409 одним із висновків якого є встановлення позивачем порушення вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за лютий 2011 року на загальну суму 698 751,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2011 р. № 0002432302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 698 752 грн., з яких 698 751 грн. - за основним платежем та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акту перевірки 12.09.2011 р. № 7282/23-2-00375409, підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугували твердження перевіряючого про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Хлібекспорт», оскільки, на переконання податкового органу, правочин укладений позивачем з цим контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання позивачем зі своїм контрагентом господарських операцій, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, - не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктами 201.4, 201.6 статті 201 Податкового Кодексу України, встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що реальність придбання товару позивачем у ТОВ «Хлібекспорт» та його передача ТОВ «Гермес Агро» підтверджується наступними документами: договором поставки №Н25-08КК від 25.06.2010 року; специфікацією №6/1 від 28.12.2010 року до договору поставки №Н25-08КК; видатковими накладними №12 та №13 від 25.02.2011 року; податковими накладними №13 та №14 від 25.02.2011 року; договором комісії №К8/25 від 25.06.2010 року та додатками до нього; актом №10 від 25.02.2011 року прийому-передачі товару на комісії до договору комісії №К8/25; звітом комісіонера №3 від 27.04.2011 року; вантажною митною декларацією №508040002/2011/001581 від 29.03.2011 року.

Відповідно до вказаних документів 25 лютого 2011 року позивач придбав на підставі договору поставки № Н25-08КК від 25.06.2010 року та специфікації до договору №6/1 від 28.12.2010 року в ТОВ «Хлібекспорт» товар - макуху з насіння соняшника врожаю 2010 року в кількості 1950 тон на загальну суму 4 192 507,80 грн. (з ПДВ). Згідно видаткових накладних № 12, № 13 від 25.02.2011 року макуха в кількості 1100 тон на суму 2 365 004,40 грн. (з ПДВ) та 850 тон на суму 1 827 503,40 грн. (з ПДВ), відповідно, передана покупцю на території ЗАТ «Дельта-Сервіс» в м. Херсон. В день придбання товару позивач передав його ТОВ «Гермес Агро». В подальшому цей товар був реалізований комісіонером - ТОВ «Гермес Агро», яке відповідно до договору комісії укладеного з позивачем, прийняло товар на комісію, уклало зовнішньоекономічні контракти з продажу товару на експорт та здійснило фактичні дії по його експортуванню за межі митної території України.

Крім вказаного, судами встановлено, що позивачем укладено договір комісії з ТОВ «Гермес Агро» №К8/25 від 25.06.2010 року, відповідно до якого ТОВ «Гермес Агро» прийняло товар в кількості 1950 тон на загальну суму 3 773 902,86 грн. без ПДВ.

На виконання вказаного договору сторони склали акт №10 від 25.02.2011 року, у якому зазначено місце передачі товару - склад ЗАО «Дельта-Сервіс».

Таким чином, в матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують правомірність нарахування податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Видані контрагентом позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ТОВ «Хлібекспорт».

Також, як вбачається з акту перевірки, в якості доказу не підтвердження реальності господарських операцій, є твердження податкового органу про неможливість реального виконання укладеного позивачем з ТОВ «Хлібекспорт» правочину через відсутність останнього за його місцезнаходженням та відсутність у нього необхідних умов для ведення господарської діяльності.

Однак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - відхилити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.02.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2013 р. у справі № 2а-4177/11/0970 ( 66514/12/9104) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко