Ухвала суду № 44456843, 26.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2015 р. м. Київ К/800/36152/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Рибченко А. О. Титенко М. П. Джанелідзе О. А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову та ухвалуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2014 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 рокуу справі№ 804/1751/14за позовомПублічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіпроскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2014 року у справі № 804/1751/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 року, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.01.2014 року № 0000093100 про зменшення ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6 304 634,00 грн., № 0000083100 про зменшення ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 20 575 814,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9 633 771,00 грн.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 39.14 ст. 39, ст. 52, п. 102.1 ст. 102, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 71, 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2012 року складено акт від 18.12.2013 року № 379/22.3-05393122, яким зафіксовано порушення, зокрема:

-. п. 4.1 ст. 4, пп. «д» п. 6.5 ст. 6, пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України з урахуванням вимог п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ на 10 743 589,00 грн.

- п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України з урахуванням вимог п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту з ПДВ на 16 136 859,00 грн.

що призвело до порушення пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме:

- заниження від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за листопад 2012 року на 242 343,00 грн.;

- завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту відповідних звітних (податкових) періодів на загальну суму 26 367 234,00 грн.

- заниження позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту відповідних звітних (податкових) періодів на 755 557,00 грн.

Зазначене призвело до порушення:

- абз. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню за період з 01.10.2009 року по 31.12.2012 року на 20 575 814,00 грн.

- абз. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, який після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, грудень 2012 року, в сумі 4 070 850,00 грн., в т. ч. по періодах:

- завищено залишок від'ємного значення з ПДВ на суму 4 313 193,00 грн. та занижено залишок від'ємного значення з ПДВ в розмірі 242 343,00 грн. листопад 2012 року.

- п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового (звітного) податкового періоду у сумі 2 233 784,00 грн. грудень 2012 року.

На підставі акта перевірки відповідачем 10.01.2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми «В4» № 0000093100, яким ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 6 304 634,00 грн. по декларації за грудень 2012 року;

- форми «В1» № 0000083100, яким ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ в розмірі 20 575 814,00 грн. та 9 633 771,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки акта перевірки є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина ухвали апеляційного суду повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають, оскільки з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вбачається, що підставою нарахування є порушення платником, зокрема, пп. «д» п. 6.5 ст. 6, пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», проте суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили чи вплинули ці порушення на зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість, зменшення суми бюджетного відшкодування.

Стверджуючи про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що первинна документація товариства на відповідність її вимогам Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про податок на додану вартість» не досліджувалась відповідачем, а в акті перевірки відсутні будь-які посилання на можливі порушення щодо їх оформлення.

Такі висновків судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні матеріалів справи, оскільки в акті перевірки вказано, які первинні документи досліджені податковим органом під час перевірки з посиланням на додатки до акта, в яких деталізована інформація щодо даних по встановлених порушеннях.

В матеріалах справи відсутні додатки до акта перевірки та первинні документи, що стосуються виявлених порушень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, витребувати додатки до актів перевірки; залежно від їх змісту встановити суть порушень, які стали підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень; витребувати в разі необхідності первинні документи на підтвердження зазначених в акті перевірки господарських операцій та надати їм оцінку; перевірити розрахунок зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування та розмір застосованих штрафних санкцій по кожному з епізодів зазначених в акті перевірки порушень.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 року у справі № 804/1751/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених главою 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

А. О. Рибченко