Ухвала суду № 44456706, 21.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 року м. Київ К/800/14750/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014

у справі №813/4827/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Калина-Тернопіль»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області

про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Калина-Тернопіль» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Калина-Тернопіль») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі по тексту - відповідач, Тернопільська ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області) про визнання повністю протиправним та нечинним з моменту його оформлення рішення відповідача про відмову в прийнятті декларації ТОВ «Калина-Тернопіль» з податку на додану вартість за березень 2013 року, оформлене повідомленням від 22.04.2013 за №9921/7/15-20; визнання повністю протиправним та нечинним з моменту його оформлення наказ відповідача від 01.06.2013 №1924 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Калина-Тернопіль».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2013. яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.04.2013 ТОВ «Калина-Тернопіль» подало декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року з додатками в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку до Центру обробки електронної звітності (ЦОЕЗ), що підтверджується квитанціями №1, в яких зазначено час отримання 19.04.2013 о 13 год. 32 хв., а також, що документ у електронному вигляді доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 19.04.2013 о 13 год. 25 хв. та про необхідність отримання через певний час квитанції №2 щодо результатів перевірки та прийняття/неприйняття електронного звіту на районному рівні.

Як вбачається з наданих позивачем квитанцій №2, електронну звітність було прийнято 20.04.2013.

Відповідно до п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація може подаватись за вибором платника податків засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 2 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПС України від 14.06.2012 №516, квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (перша квитанція) - це електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді; квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (друга квитанція) - це електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

Згідно з п. 4.14 Методичних рекомендацій у разі подання платником податків до органу ДПС податкової декларації (у тому числі надісланої поштою або засобами електронного зв'язку), заповненої з порушеннями п. п. 48.3 - 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України, такий орган ДПС зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення (у разі подання в електронному вигляді платнику надсилається квитанція) про відмову у прийнятті податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи квитанцій №2, декларація позивача з податку на додану вартість за березень 2013 року була перевірена на відповідність п. п. 48.3 - 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України та прийнята в автоматизованому режимі.

Отже, з огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідно до положень пп. 49.9.1 п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України наявність у ТОВ «Калина-Тернопіль» передбачених Методичними рекомендаціями квитанцій №2 із відміткою «Прийнято» щодо декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року, поданої засобами електронного зв'язку від 20.04.2013, є належним доказом підтвердження факту її прийняття відповідачем.

Правомірність оскаржуваного рішення, оформленого повідомленням від 22.04.2013, про невизнання поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року відповідач обґрунтовує актом камеральної перевірки даної декларації, складеним 26.04.2013 та розрахунком штрафних санкцій за неподання звітності.

Проте, судами вірно зазначено, що дані обставини та документи, не є доказом правомірності та обґрунтованості зазначеного повідомлення відповідача з таких підстав.

Відповідно до п. 4.23 зазначених вище Методичних рекомендацій працівники підрозділів оподаткування юридичних та/або фізичних осіб за результатами камеральної перевірки готують та направляють за підписом керівника органу ДПС (або його заступника) платнику податків у терміни, встановлені п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України, повідомлення про невизнання такої звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття звітності відповідно до вимог Кодексу та інших нормативно-правових актів, які регулюють порядок заповнення та подання податкової звітності, з пропозицією подати нову, оформлену належним чином, лише у разі встановлення випадків: подання платниками на порушення п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкової звітності за період, що не відповідає звітному періоду для кожного конкретного платника; подання податкової звітності не за місцем основного обліку (крім податку на додану вартість); подання платниками податкової звітності, яка не відповідає обраному режиму оподаткування.

Таким чином, представлені відповідачем докази не підтверджують наявність підстав, передбачених пп. 4.23 Методичних рекомендацій, для невизнання податної позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року податковою звітністю, а тому колегія суддів вважає правильним висновок судів про те, що рішення відповідача, оформлене повідомленням від 22.04.2013 за №9921/7/15-20 про відмову в прийнятті декларації ТОВ «Калина-Тернопіль» з податку на додану вартість за березень 2013 року, є протиправним.

Отже, судами вірно зазначено, що податкову декларацію ТОВ «Калина-Тернопіль» з податку на додану вартість за березень 2013 року слід вважати прийнятою 20.04.2013.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідно до наказу відповідача від 01.06.2013 №1924 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Калина-Тернопіль» на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Калина-Тернопіль» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.04.2013.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність даного наказу з таких підстав.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено органи державної податкової служби України мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підстави проведення позапланової перевірки платника податків передбачені пп. пп. 78.1.1, 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу, а саме: якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

Як встановлено судами, підставами для прийняття зазначеного наказу було те, що ТОВ «Калина-Тернопіль» не в повному обсязі надало відповідь на письмовий запит відповідача від 18.05.2013 №11697/22-10 (пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Кодексу), а також неподання позивачем обов'язкової звітності за листопад, грудень 2012 року та березень 2013 року (пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Кодексу).

Відповідно до пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на них.

Пунктом 73.3 ст. 73 цього Кодексу визначені підстави для звернення органами державної податкової служби до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Як вбачається із запиту від 18.05.2013 №11697/22-10, податковий орган просив позивача надати протягом 10 робочих днів з дня надходження запиту інформацію та документальне підтвердження щодо: переліку суб'єктів господарської діяльності, які залучені в ланцюгу постачання на ТОВ «Калина-Тернопіль» для успішного виконання зобов'язань підприємства по отриманій попередній оплаті в березні 2013 року від ТОВ «Тріал Сервіс», ТОВ «БоскоТрейд Лайн», ТОВ «МКЛ-Сервіс», ТОВ «АконтІнвест»; відомості про походження (виробників) товарно-матеріальних цінностей, які мають бути поставлені в рахунок попередньої оплати.

На вказаний запит позивач надав відповідь листом від 28.05.2013 №28/05-13, в якому повідомило відповідача, що для виконання зобов'язань по отриманій попередній оплаті в березні 2013 року від ТОВ «Тріал Сервіс», ТОВ «БоскоТрейд Лайн», ТОВ «МКЛ-Сервіс», ТОВ «АконтІнвест», ним 05.03.2013 було укладено договір купівлі-продажу з ТОВ «Торгімпорт», в результаті якого підприємство планує виконати зазначені зобов'язання. Також позивач надав податковому органу копію зазначеного договору.

Вивчивши зміст зазначених запиту та відповіді, суди дійшли висновку про те, що позивач надав усю наявну у нього станом на дату надіслання відповіді інформацію щодо виконання договорів поставки, укладених ним з ТОВ «Тріал Сервіс», ТОВ «БоскоТрейд Лайн», ТОВ «МКЛ-Сервіс», ТОВ «АконтІнвест», за якими отримано передоплату, а саме про укладення договору купівлі-продажу з ТОВ «Торгімпорт». Одночасно колегія суддів враховує, що позивач не був зобов'язаний знати про походження (виробників) товарно-матеріальних цінностей, які мають бути поставлені в рахунок попередньої оплати.

Таким чином, судами вірно зазначено, що у відповідача не було визначених пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України підстав для призначення позапланової перевірки ТОВ «Калина-Тернопіль».

На підтвердження наявності передбачених підпунктом 78.1.2 цієї статті підстав для проведення позапланової перевірки відповідач надав суду акти камеральних перевірок про накладення на ТОВ «Калина-Тернопіль» штрафних санкцій за неподання декларацій за листопад та грудень 2012 року, акт камеральної перевірки за неподання річного звіту з податку на прибуток за 2012 рік, а також оскаржуване в даній адміністративній справі рішення від 22.04.2013 про невизнання як податкової декларації ТОВ «Калина-Тернопіль» за березень 2013 року.

Враховуючи те, що при розгляді даної справи встановлено, що податкова декларація ТОВ «Калина-Тернопіль» з податку на додану вартість за березень 2013 року є прийнятою згідно 20.04.2013, тобто у встановлений законодавством строк, то предметом дослідження правомірності оскаржуваного наказу в цій частині є факт неподання позивачем декларацій за листопад та грудень 2012 року та неподання річного звіту з податку на прибуток за 2012 рік.

Як встановлено судами, факт неподання обов'язкової звітності за листопад, грудень 2012 року та за 2012 рік, встановлено відповідачем відповідно в актах камеральної перевірки від 22.04.2013 №2771/15-10/33091084, від 23.11.2012 №5729/7/15-20/33091084 та від 15.01.2013 №157/7/15-20/33091084. Тобто з моменту виявлення порушення позивачем вимог податкового законодавства до прийняття відповідачем оскаржуваного наказу про призначення позапланової перевірки позивача - 01.06.2013, минуло більше 30 днів.

Відповідно до пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Відповідно до п. 4 розділу XII «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, у разі якщо за результатами перевірки встановлено порушення, складається акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

За наявності достатніх підстав, перелік яких визначено додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого платника», які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, орган державної податкової служби має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Таким чином, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що відповідач мав право призначити позапланову перевірку позивача в 30-денний термін з моменту виявлення зазначених вище порушень, а недотримання відповідачем цього строку при прийнятті рішення про проведення позапланової перевірки є порушенням Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість та Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис) О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров