Ухвала суду № 44456686, 21.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2015 р. м. Київ К/800/15155/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна фінансова компанія «Система»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014

у справі №826/8004/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна фінансова компанія «Система»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна фінансова компанія «Система» (далі по тексту - позивач, ПАТ «АФК «Система») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.2010 №0001720702/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2013 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судоми норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що перевіркою встановлено допущення позивачем порушення пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим встановлено відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок погашення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів по декларації за квітень 2010 року в розмірі 919687,00 грн.

17.11.2010 у зв'язку із встановленням порушення позивачем зазначених норм податкового законодавства ДПІ у Печерському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення №0001720702/0, яким визнано відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування у сумі, заявленій у податковій декларації, на суму 919687,00 грн., у зв'язку із чим зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування ПДВ на вказану суму у особовій картці платника податків.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не звертався до податкового органу у 2010 році із заявою про отримання бюджетного відшкодування як цього вимагає пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому у даному випадку немає жодних передумов встановлення наявності чи відсутності у нього такого права.

Актом перевірки та матеріалами справи підтверджується той факт, що суму сплаченого ПДВ в розмірі 919687,00 грн. у податковій звітності за квітень 2010 року була віднесена позивачем як частина залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені Законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 цього Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не має права на отримання бюджетного відшкодування:

а) особа, яка:

була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів; не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Зазначена норма Закону містить виключення, а саме - придбання або спорудження (будівництво) основних фондів.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач придбав основні фонди, тому висновок про правомірне включення позивачем сплачених сум податку на додану вартість в ціні оплати витрат на придбання основних фондів до податкового кредиту є вірним.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є придбання основних фондів та фактична оплата такого придбання, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем, при цьому не впливає на формування податкового кредиту термін його реєстрації, як платника податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Оскільки, апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до ч. 1 ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна фінансова компанія «Система» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2013.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров