Ухвала суду № 44456436, 20.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року м. Київ К/9991/817/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року

у справі № 2а-10/10/0770 (№ 31804/10/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед»

до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 5450002382320/0/15922 від 15 грудня 2009 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ Закарпатської області від 15 грудня 2009 року № 5450002382320/0/15922, яким ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» зменшено суму заявленого до бюджетного відшкодування податку на додану вартість у травні, червні, вересні 2007 року на 254206,74 грн. Присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» понесені судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі Ужгородська МДПІ Закарпатської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед», посилаючись на те, що постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Ужгородська МДПІ Закарпатської області провела невиїзну перевірку ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2007 року, червень 2007 року, вересень 2007 року, за результатами якої був складений акт №163/23-2/32784477 від 10 грудня 2009 року.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені вимоги пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 254206,74 грн., в тому числі: за травень 2007 року на 59081,97 грн., за червень 2007 року на 80811,81 грн., за вересень 2007 року на 114312,96 грн.

Зокрема, в акті перевірки було встановлено, що позивач не може претендувати на відшкодування коштів з державного бюджету, у зв'язку з тим, що відсутнє джерело відшкодування, оскільки при проведенні зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника було встановлено, що підприємства по останньому ланцюгу постачання не відображали в податкових деклараціях з податку на додану вартість податкові зобов'язання та, відповідно, не сплачували податок на додану вартість до державного бюджету.

15 грудня 2009 року Ужгородська МДПІ Закарпатської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 5450002382320/0/15922, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшила ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 254206,74 грн., в тому числі: за травень 2007 року на 59081,97 грн., за червень 2007 року на 80811,81 грн., за вересень 2007 року на 114312,96 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 254206,74 грн. згідно спорюваного податкового повідомлення-рішення є безпідставним, оскільки ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» правомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду вказану суму податку на додану вартість згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від його контрагента - ТОВ «КЕС-УА», яке сплатило податок на додану вартість до бюджету, а несплата податку продавцями в ланцюгу постачання (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цих осіб та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до абзаців 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за травень, червень, вересень 2007 року слугував висновок податкового органу про те, що суб'єкти господарювання по останній ланці постачання мають ознаки фіктивності, не сплачували податок на додану вартість до бюджету, у зв'язку з чим позивачем було безпідставно включено до суми бюджетного відшкодування за травень, червень, вересень 2007 року суму податку на додану вартість, фактично сплачену позивачем на користь ТОВ «КЕС-УА», у якого по ланцюгу є суб'єкти господарювання з ознаками фіктивності.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарські операції між позивачем та ТОВ «КЕС-УА» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, з урахуванням того, що факт виконання сторонами зобов'язань між позивачем та ТОВ «КЕС-УА» органом державної податкової служби не заперечувався.

Отже, позивачем були виконані всі необхідні умови, передбачені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Твердження податкового органу про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача, правомірно відхилено судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень, червень, вересень 2007 року на 254206,74 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Ужгородської МДПІ Закарпатської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна