Ухвала суду № 44456300, 21.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 року м. Київ К/800/2123/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е. Степашка О.І. Федорова М.О.секретаря судового засідання Іванова К.Ю.,

представник позивача Кнопка І. І., Намінаса О. В., Юрченко О. Б.

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ТОВ фірма "Єристівський ГЗК") звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року позов ТОВ фірма "Єристівський ГЗК" задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Кременчуцька ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ фірма "Єристівський ГЗК" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Кременчуцькою ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ фірма "Єристівський ГЗК" з питань перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2011 року, травень 2011 року, грудень 2013 року, січень 2014 року. За результатами перевірки складено акт №791/16-03-15-02-08/35713283 від 20 березня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ фірма "Єристівський ГЗК" вимог п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування по ПДВ за березень 2011 року у розмірі 3751614, 00 грн., за травень 2011 року у розмірі 460358, 00 грн.

На підставі акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000031555/489 від 03 квітня 2014 року, яким ТОВ фірма "Єристівський ГЗК" відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4211972, 00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ фірма "Єристівський ГЗК" заявило до бюджетного відшкодування за березень 2011 року суму залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів (січня і лютого 2011 року) частково на суму 3751614, 00 грн., та за травень 2011року - 460358, 00 грн. (січень 2011 року ). Суми від'ємного значення з ПДВ, заявлені до бюджетного відшкодування за березень, травень 2011 року сформовані з різниці податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, що виникла за наслідками господарських операцій січня, лютого 2011 року.

Підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні у розмірі 4211972, 00 грн. стали висновки податкового органу про неправомірне формування від'ємного значення січня, травня 2011 року, та як наслідок відсутність права на бюджетне відшкодування за ці податкові періоди, так як податковим повідомленням рішенням №0000081555/1410 від 18 вересня 2012 року ТОВ фірма "Єристівський ГЗК" було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 94945589, 00 грн.( у т.ч. за період січня, лютого 2011 року).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що у січні і лютому 2011 року ТОВ фірма "Єристівський ГЗК" мало господарські відносини з контрагентами, за наслідками яких сформовано податковий кредит. Реальність господарських операцій підтверджено належними первинними документами, на час вчинення господарських операцій контрагенти були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі №2а-1670/6143/12 задоволено позов ТОВ фірма "Єристівський ГЗК", визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0000081555/1410 від 18 вересня 2012 року. Постанова суду набрала законної сили 02 липня 2014 року. Правомірність формування ТОВ фірма "Єристівський ГЗК" від'ємного значення з податкового кредиту операцій січня, лютого 2011 року були предметом судового розгляду

Відповідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями визначеними в розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що суми податкового кредиту, сформовані по операціях ТОВ фірма "Єристівський ГЗК" за січень, лютий 2011 року (з яких заявлено бюджетне відшкодування березня, травня 2011 року) Кременчуцькою ОДПІ включалися до показників від'ємного значення з ПДВ декларації липня 2012 року (в межах загальної суми 94945589, 00 грн.).

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що ТОВ фірма "Єристівський ГЗК" правомірно заявлено до бюджетного відшкодування по ПДВ за березень 2011 у розмірі 3751614, 00 грн та за травень 2011 року у розмірі 460358, 00 грн., оскільки податкове повідомлення-рішення №0000081555/1410 від 18 вересня 2012 року, яким ТОВ фірма "Єристівський ГЗК" було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 94945589, 00 грн.( у т.ч. за період січня, лютого 2011 року) скасоване у судовому порядку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ фірма "Єристівський ГЗК".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров