Ухвала суду № 44456238, 19.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2015 року м. Київ К/800/57964/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Карук О. О. Українська Т. О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходівна постанову та ухвалуЗапорізького окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 рокуу справі№ 0870/58/12за позовомДержавного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходівпроскасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року у справі № 0870/58/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 року, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби форми «Р» № 0001150808 від 27.07.2011 року та форми «П» № 0001170808 від 27.07.2011 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 4-5, 82 Господарського кодексу України, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» з питань, що викладені в запереченнях підприємства до акта перевірки від 08.06.2011 року № 140/08-08/00194731 за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року складено акт від 14.07.2011 року № 168/08-08/00194731, яким зафіксовано порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 12.1.5. п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 21 419 400,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 84 597 021,00 грн., у тому числі: за 3 квартали 2010 у сумі 30 546 787,00 грн. (з врахуванням 20% від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього (2009 року) податкового року в сумі 20 026 198,00 грн.), за рік 2010 рік в сумі 84 597 021,00 грн. (з врахуванням 20% від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього (2009) податкового року в сумі 20 026 198,00 грн.).

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 27.07.2011 року № 0001150808, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 8 919 927,50 грн., в тому числі за основним платежем - 7 135 942,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 783 985,50 грн. та податкове повідомлення-рішення від 27.07.2011 року № 0001170808, яким позивачу зменшено суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартали 2010 року у сумі 30 546 787,00 грн., за рік 2010 рік у сумі 84 597 021,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказані податкові-повідомлення рішення залишені без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що висновки акта перевірки є неправомірними та спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Підставою для прийняття оскаржуваних податних повідомлень-рішень стали висновки відповідача щодо порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 12.1.5. п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В акті перевірки відповідач вказує, що договори укладені між позивачем та ТОВ «Авангард-Інвест» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому платник у відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не має права на віднесення до складу валових витрат у грудні суму 301 375,00 грн.

Згідно із пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що реальність виконання укладених позивачем та ТОВ «Авангард-Інвест» договорів № 365 від 22.11.2010 року, № 287 від 19.08.2010 року на поставку піддонів дерев'яних, чавуну та коксового дріб'язку, підтверджується наявними доказами, зокрема, податкових накладними, видатковими накладними, прибутковими ордерами, рахунками та платіжними доручення, карткою складського зберігання, залізничними накладними.

Первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Доводи касаційної скарги щодо відсутності фактичного виконання господарських операцій зі спірним контрагентом викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Також необґрунтованим є твердження відповідача про завищення платником валових витрат на суму 3 606 564,00 грн. та на суму 3 209 776,00 грн., оскільки підприємство з урахуванням п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» мало право збільшувати валові витрати за наслідком податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Відповідно до пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Отже, платник має право збільшити валові витрати на відповідну суму у випадку її погашення.

Враховуючи положення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пунктом 2.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» від 29.03.2003 року № 143, яким передбачено, що платник податку, який самостійно виявляє помилку в показниках раніше поданої податкової декларації, має право виправити її одним зі способів: або зазначити уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний звітний період, у якому помилку було самостійно виявлено; або надати уточнюючий розрахунок показників до податкової декларації, у якій було припущено помилку, позивачем правомірно було збільшено валові витрати на суми погашення заборгованості попередньо віднесеної до складу валового доходу шляхом зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за 2010 рік

Таке право у платника податку існує протягом 1095 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації, у якій було припущено помилку (ст. 15 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

В акті перевірки також зазначено, що підприємством внаслідок порушення 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено валовий дохід та занижені валові витрати внаслідок здійснення врегулювання сумнівної заборгованості по договорам з ВАТ «Запоріжжяобленерго», яка на думку податкового органу визнана внаслідок судового врегулювання спору шляхом затвердження судом мирової угоди між позивачем та ВАТ «Запоріжжяобленерго».

З аналізу ст. 78 Господарського процесуального кодексу України випливає, мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Мирова угода є механізмом врегулювання боргових зобов'язань та є обов'язковою для боржника, але рішення про визнання заборгованості не приймається. Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження.

Оскільки прийняття ухвали про затвердження мирової угоди спір по суті не вирішується, а отже і не визнається заборгованість, доводи податкового органу щодо неправомірного відображення платником в податковому обліку непогашеної заборгованості, визнаної в судовому порядку, є необґрунтованими.

Посилання податкового органу на акт планової виїзної перевірки № 307/08-08/00194731 від 22.09.2010 року з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, на підставі якого відповідачем зроблено висновок про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 84 597 021,00 грн. за 2010 рік, у тому числі за 3 квартали 2010 у сумі 30 546 787,00 грн. та завищення валових витрат у сумі 53 332 528,00 грн. правомірно відхилено судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки підприємством оскаржено в судовому порядку податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі цього акта, а тому у позивача відсутні підстави для відображення в податковому обліку неузгоджених податковий зобов'язань.

В подальшому постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-0870/3374/11 викладені в акті перевірки № 307/08-08/00194731 від 22.09.2010 року висновки про порушення підприємством податкового законодавства визнані неправомірними та такими, що не відповідають діючому законодавству, а прийняті податкові-повідомлення рішення № 0000740808/0 від 05.10.2010 року, № 0000740808/1 від 09.12.2010 року скасовані. Вищим адміністративним судом України постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 року залишено без змін.

Отже, відповідач неправомірно зменшив від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 84 597 021,00 грн. за 2010 рік, у тому числі за 3 квартали 2010 у сумі 30 546 787,00 грн. та зменшив валові витрати у сумі 53 332 528,00 грн. та збільшив валові доходи за заборгованістю по ВАТ «Запоріжжяобленерго» на суму 76 178 717,00 грн.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 року у справі № 0870/58/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених главою 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак